Постанова

від 14.05.2014 по справі 805/5390/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 р. Справа № 805/5390/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

28 квітня 2014 року Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій (далі - Позивач або ДПІ у м. Краматорську) до Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції (далі - Відповідач або ВДВС), в якому просило:

- визнати протиправними дії державного виконавця ВДВС щодо відмови у відкритті виконавчого провадження;

- скасувати постанову державного виконавця ВДВС про відмову у відкритті виконавчого провадження від 14 березня 2014 року за № 42523198;

- зобов'язати ВДВС прийняти до виконання постанову про накладення адміністративного стягнення від 20 січня 2014 року № 13.

Фактичні підстави для звернення до суду із вказаним позовом позивач вбачав в тому, що 06 лютого 2014 року звернувся до ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення від 20 січня 2014 року № 13.

14 березня 2014 року державним виконавцем ВДВС винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п.4 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» з посиланням на те, що виконавчий документ пред'явлений не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Позивач вважав оспорювані дії та рішення відповідача такими, що порушують його права як стягувача у виконавчому провадженні, а тому, посилаючись на положення п.6 ч.2 ст.17, п.1 ч.1 ст.19, ч.1 ст.11, ч.1 ст.20, ст.82, ст.83 Закону України «Про виконавче провадження», просив задовольнити позов.

Ухвалою від 05 травня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 805/5390/14.

З огляду на те, що для розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби ч.5 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачений десятиденний строк, про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені факсимільним зв'язком з дотриманням вимог ст.38, ч.4 ст.181 КАС України (а.с.9-14).

14 травня 2014 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив.

З урахуванням наведеного та на підставі положень ч.ч.4, 6 ст.128, ч.5 ст.181 КАС України розгляд справи здійснено в письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арт-галерея» (ідентифікаційний код 37133358, місцезнаходження: 84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Білоруська, буд.2, кв.8) зареєстроване у якості юридичної особи, про що 29 червня 2010 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 270 102 0000 003249.

З 30 червня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Арт-галерея» перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Краматорську за реєстраційним номером 885.

З 21 серпня 2012 року посаду керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-галерея» обіймає ОСОБА_1.

Вказані обставини встановлені на підставі даних ресурсу «Пошук відомостей в ЄДР» державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (http://www.irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html).

20 січня 2014 року за результатами розгляду протоколу від 20 січня 2014 року № 533666 серії АА і доданих до нього матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, заступником начальника ДПІ у м. Краматорську Михайлюк О.В. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення № 13 серія АА № 132860.

Так, ДПІ у м. Краматорську встановлений факт несвоєчасної сплати товариством з обмеженою відповідальністю «Арт-галерея» єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2013 року в сумі 452,98 грн., граничний термін сплати якого припадав на 20 листопада 2013 року, в той час як фактична сплата мала місце 03 грудня 2013 року, чим порушені вимоги ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Вказані обставини слугували підставою для притягнення керівника цього суб'єкта господарювання ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

В постанові про накладення адміністративного стягнення від 20 січня 2014 року № 13 серії АА № 132860 зазначене місце проживання правопорушника, а саме: 84333, АДРЕСА_1, та місце його роботи - товариство з обмеженою відповідальністю «Арт-галерея».

Постанова про накладення адміністративного стягнення від 20 січня 2014 року № 13 серії АА № 132860 отримана ОСОБА_1 особисто 22 січня 2014 року, що підтверджено його власним підписом.

Штраф мав бути сплачений до Державного бюджету України у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення постанови, а в разі її оскарження (опротестування) - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги (протесту) без задоволення. Згідно зі ст.308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником 425,00 грн. штрафу впродовж 15 днів, він підлягав примусовому стягненню у подвійному розмірі.

Постанова про накладення адміністративного стягнення від 20 січня 2014 року № 13 серії АА № 132860 набула чинності 31 січня 2014 року та мала бути пред'явлена до примусового виконання до 20 квітня 2014 року (а.с.3).

Оскільки в добровільному порядку у строки, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 штраф не сплатив, ДПІ у м. Краматорську пред'явила постанову про накладення адміністративного стягнення від 20 січня 2014 року № 13 серії АА № 132860 до ВДВС для організації її примусового виконання.

В заяві про відкриття виконавчого провадження від 05 березня 2014 року № 4418/09-15-10-013-5 ДПІ у м. Краматорську зазначила, що стягненню з боржника підлягає подвійний розмір штрафу, а також вказала місце проживання боржника (АДРЕСА_1) та його ідентифікаційний код - НОМЕР_1 (а.с.4).

14 березня 2014 року за результатами розгляду заяви про примусове виконання державний виконавець ВДВС Савельєв Я.Д. виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа).

Зміст постанови від 14 березня 2014 року свідчить про те, що державний виконавець ВДВС відмовив в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження ВП № 42523198 з примусового виконання постанови серії АА № 132860, виданої 20 січня 2014 року ДПІ у м. Краматорську про стягнення з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь держави заборгованості зі сплати штрафу в сумі 425,00 грн. на підставі п.4 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження». Постанова мотивована тим, що у процесі проведеної перевірки було встановлено, що виконавчий документ пред'явлений до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання.

Жодного іншого обґрунтування відмови в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження спірна постанова не містить.

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких дій Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.ч.1-2 ст.2 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Положення ст.1, ч.2 ст.4 Закону України «Про державну виконавчу службу» 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР), ч.ч.1-2 ст.2, ч.ч.1-3 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606), а також п.7 ч.1 ст.2 КАС України, свідчать, що ВДВС та його державні виконавці є суб'єктами владних повноважень, як наслідок, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності цих суб'єктів суд має перевірити їх відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як вбачається з ч.ч.1, 3 ст.6 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Наведені норми свідчать, що державний виконавець зобов'язаний забезпечити реальне виконання виконавчого документа шляхом своєчасного і в повному обсязі виконання виконавчих дій, не допускаючи при цьому порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону № 606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до Закону № 606 державною виконавчою службою виконуються такі виконавчі документи, зокрема як, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, що визначено п.6 ч.2 ст.17 Закону № 606.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Краматорську пред'явила до виконання постанову про накладення адміністративного стягнення від 20 січня 2014 року № 13 серії АА № 132860, тобто виконавчий документ, який підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Вимоги до виконавчого документа визначені ст.18 Закону № 606, а саме у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України, що визначено ч.3 ст.18 Закону № 606.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів, що передбачено ч.4 ст.18 Закону № 606.

Підстави для відкриття виконавчого провадження визначені ст.19 Закону № 606.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону № 606 у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Ч.1 ст.20 Закону № 606 визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Аналіз наведеної норми зумовлює наступні висновки: виконавчий документ може бути пред'явлений органу державної виконавчої служби за місцем проживання боржника, або за місцем його роботи, або за місцезнаходженням його майна. В тому випадку, коли за вказаними критеріями здійснювати примусове виконання можуть кілька органів державної виконавчої служби, право вибору місця виконання належить стягувачу у виконавчому провадженні.

Таким чином, ДПІ у м. Краматорську мала право пред'явити постанову про накладення адміністративного стягнення від 20 січня 2014 року № 13 серії АА № 132860 як за місцем проживання боржника ОСОБА_1, так і за місцем його роботи - товариство з обмеженою відповідальністю «Арт-Галерея» або за місцезнаходженням майна боржника.

Згідно з виконавчим документом, пред'явленим ДПІ у м. Краматорську до ВДВС, ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1; боржник працює на посаді керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-галерея».

На підставі даних загальнодоступних інформаційних ресурсів, зокрема ресурсу «Пошук відомостей в ЄДР» державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр», можливо встановити, що місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-галерея»: АДРЕСА_1.

Отже, як за місцем проживання боржника, так і за місцем його роботи, примусове виконання постанови про адміністративне стягнення від 20 січня 2014 року № 13 серії АА № 132860 має здійснюватися державними виконавцями відповідача.

Підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень визначена ст.21 Закону № 606 і залежить від двох критеріїв: особи боржника та суми зобов'язання.

Так, на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізовані прокуратури на правах обласних, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

На відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Інші виконавчі провадження, що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, можуть передаватися до відділів примусового виконання рішень в установленому Міністерством юстиції України порядку.

Таким чином, примусове виконання виконавчого документа, пред'явленого ДПІ у Краматорську, не належить до підвідомчості відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України чи відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Донецькій області, а тому має здійснюватися відділом державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції (за місцем мешкання та роботи боржника).

Згідно з ч.1 ст.22 Закону № 606 виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у ч.1 цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Постанова про адміністративне стягнення від 20 січня 2014 року № 13 серії АА № 132860 може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців. Вказаний строк обчислюється з наступного дня після набрання нею чинності.

Прийняття виконавчого документа до виконання унормовано положеннями ст.25 Закону № 606.

Згідно з ч.1 ст.25 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.ч.2, 5 ст.25 Закону № 606 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Судом встановлено, що державний виконавець ВДВС відмовив у прийнятті до виконання постанови про адміністративне стягнення від 20 січня 2014 року № 13 серії АА № 132860 та у відкритті виконавчого провадження за цим виконавчим документом на підставі п.4 ч.1 ст.26 Закону № 606.

Надаючи оцінку правомірності спірної постанови, суд виходить з того, що підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження визначені ст.26 Закону № 606.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону № 606 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у ст.17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст.18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону № 606 про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

Постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому цим Законом, що визначено ч.4 ст.26 Закону № 606.

Отже, п.4 ч.1 ст.26 Закону № 606, на яку посилався державний виконавець, відмовляючи у прийнятті до виконання виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження, містить дві самостійні підстави для такої відмови, а саме: пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем виконання рішення та пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за підвідомчістю виконання рішення.

Зі змісту спірної постанови слідує, що державний виконавець обмежився винятково цитуванням правової норми, наведеної у п.4 ч.1 ст.26 Закону № 606, не вказавши конкретно, яка ж саме обставина, передбачена п.4 ч.1 ст.26 Закону № 606, слугувала підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Жодного посилання на фактичні обставини, які б свідчили про наявність підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, спірна постанова взагалі не містить.

Наведене зумовлює висновок, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) від 14 березня 2014 року підлягає визнанню протиправною та скасуванню, яка така, що винесена з порушенням вимог ст.ст.20, 21, 25 Закону № 606, та не відповідає критеріям, наведеним у п.п.1, 3, 5 ч.3 ст.2 КАС України.

Як наслідок, позовні вимоги ДПІ у м. Краматорську про скасування постанови державного виконавця ВДВС про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) від 14 березня 2014 року за № 42523198 є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання ВДВС прийняти до виконання постанову про накладення адміністративного стягнення від 20 січня 2014 року № 13 серії АА № 132860, суд відзначає таке.

Як вказано вище, згідно з вимогами ч.1 ст.25 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що постанова про адміністративне стягнення від 20 січня 2014 року № 13 серії АА № 132860 відповідає вимогам до виконавчого документа, визначеним ст.18 Закону № 606, пред'явлена до виконання в межах строку, встановленого ст.22 Закону № 606, до відповідного органу державної виконавчої служби.

За цих обставин належним способом захисту порушеного права позивача має бути покладання на ВДВС обов'язку вирішити питання про прийняття до виконання постанови про накладення адміністративного стягнення від 20 січня 2014 року № 13 серії АА № 132860 та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого документа у відповідності до вимог Закону № 606 з урахуванням встановлених судом обставин.

З приводу позовних вимог ДПІ у м. Краматорську про визнання протиправними дій державного виконавця ВДВС щодо відмови у відкритті виконавчого провадження суд відзначає наступне.

Самостійних правових наслідків для позивача у вигляді впливу на його права чи обов'язки оспорювані дії не мали, а тому, з огляду на завдання адміністративного судочинства, окремої правової оцінки судом вони не потребують. Правові наслідки для позивача мала постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа), яка підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до виконання виконавчого документа) від 14 березня 2014 року ВП № 42523198.

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції вирішити питання про прийняття до виконання постанови про накладення адміністративного стягнення від 20 січня 2014 року № 13 серії АА № 132860 та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого документа у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням встановлених судом обставин.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

5. Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті 14 травня 2014 року.

6. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

7. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

8. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.