Рішення

від 15.05.2014 по справі 909/288/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 р. Справа № 909/288/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., при секретарі судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Профелектромонтаж-ІФ",

вул. Макуха, 6, м.Івано-Франківськ, 76018;

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Ремонтно-будівельне підприємство",

вул. Юності, 10,м. Івано-Франківськ, 76014;

про: стягнення заборгованості в сумі 44 303,09грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Шевчук Л.В., (довіреність №02 від 23.01.2014р.);

від відповідача: не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Профелектромонтаж-ІФ" звернувся до господарського суду Івано-Франківської з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - ВАТ "Ремонтно-будівельне підприємство" заборгованість в сумі 44 303,09грн.

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому на:

- поставку позивачем та отримання відповідачем, по видаткових накладних №РН-0000012 від 28.07.11р., №РН-0000017 від 30.08.11р., товару на загальну суму 44 303,09грн.;

- невиконання відповідачем зобов"язання по оплаті коштів за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 44 303,09грн.;

- звернення до відповідача з вимогою, про погашення заборгованості, яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- приписи ст. ст. 530, 625 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 28.03.14р., 26.04.14р. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідач суду не подав.

За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, враховуючи той факт, що відповідач, відповідно до законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що позивачем - ТОВ "Профелектромонтаж-ІФ" поставлено, а відповідачем - ВАТ "Ремонтно-будівельне підприємство" отримано, на підставі довіреностей №79 від 21.07.11р., № 95 від 30.08.11р. (а.с.9-10, 12-13), по видаткових накладних №РН-0000012 від 28.07.11р., №РН-0000017 від 30.08.11р. (а.с.8-11), товар на загальну суму 44 303,09грн. Матеріали справи містять податкові накладні №3 від 28.07.11р., №2 від 30.08.11р. (а.с.26-27), в яких зазначено продавця - ТОВ "Профелектромонтаж-ІФ" та покупця - ВАТ "Ремонтно-будівельне підприємство", обсяги постачання (база оподаткування) та загальну суму коштів, що підлягає сплаті - 44 303,09грн. Разом з тим, факт поставки товару вбачається з інформації, наданої суду ДПІ у м.Івано-Франківську ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області (лист №09-15-10-039/427 від 12.05.14р., а.с. 32), згідно якої, відповідачем - ВАТ "Ремонтно-будівельне підприємство" включено до податкового кредиту податкові накладні №3 від 28.07.11р., №2 від 30.08.11р., виписані ТОВ "Профелектромонтаж-ІФ" та відповідно відображено в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за звітні періоди липень - серпень 2011р.

Проте, взяті на себе зобов"язання по оплаті коштів за отриманий товар відповідач не виконав, внаслідок чого, виникла заборгованість в сумі 44 303,09грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.13р., позивач звертався до відповідача з вимогою (а.с.14-15), про погашення заборгованості за отриманий товар. Проте, дана вимога залишилась без належного реагування збоку відповідача.

Позивачем доведено перед судом, факт існування у відповідача боргу за поставлений товар в сумі 44 303,09грн.

Станом на 15.05.2014р. в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили сплату відповідачем вище вказаної заборгованості.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору та інших правочинів.

Приписами ч.1 ст.202, ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

В силу ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму .

Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Оскільки, інший строк оплати товару сторонами не встановлений, то відповідач мав провести розрахунок з позивачем після отримання товару. Така ж правова позиція викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач в судові засідання не з"явився, будь-яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, на основі вище сказаного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 44 303,09грн., правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові

витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 205, 509, 525, 526, 610, 612, 626, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ТОВ "Профелектромонтаж-ІФ" до відповідача ВАТ "Ремонтно-будівельне підприємство" про стягнення заборгованості в сумі 44 303,09грн. - задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Ремонтно-будівельне підприємство",

вул. Юності, 10, м. Івано-Франківськ, 76014 (ідентифікаційний код 13645980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профелектромонтаж-ІФ", вул. Макуха, 6, м.Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 34622955) 44 303,09грн. (сорок чотири тисячі триста три грн. 09коп.) - заборгованості, 1 827,00грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00коп.) - судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.05.2014р.

Суддя С.Кобецька