Рішення

від 12.05.2014 по справі 913/1009/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

12 травня 2014 року Справа № 913/1009/14

Провадження № 15/913/1009/14

За позовом Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго", м.Алчевськ Луганської області

до Малого приватного підприємства фірма "Лаванда", м.Алчевськ Луганської області

про стягнення 15852 грн 54 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Данилкіна Н.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Агафонов П.О. - юрисконсульт, довіреність № 651 від 15.02.2013;

від відповідача - не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 96/2 від 21.10.2013 про надання послуг з централізованого теплопостачання в сумі 14376 грн 54 коп., 3% річних у сумі 67 грн 15 коп., інфляційних втрат в сумі 299 грн 83 коп., пені в сумі 290 грн 99 коп., штрафу в розмірі 7% у сумі 818 грн 03 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.04.2014 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 12.05.2014.

Письмовим поясненням б/н від 12.05.2014 позивач зазначив, що в позовній заяві допущена описка та невірно визначена загальна сума позову, яка складає 15852 грн 54 коп.; що сальдо у розмірі 81 грн 39 коп. зазначено на початок періоду і є переплатою, яка зарахована позивачем у якості оплати за договором № 96/2 від 21.10.2013.

В подальшому справа розглядається з урахуванням вказаного пояснення.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно до пп. 3.9.1, 3.9.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманої на сайті www.irс.gov.ua місцезнаходженням відповідача є: вул.Дунауйвароська, б.1А, м.Алчевськ Луганської області. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, не надання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 12.05.2014 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.10.2013 між Комунальним теплопостачаючим підприємством "Алчевськтеплокомуненерго" (позивач, виконавець) та Малим приватним підприємством фірма "Лаванда" (відповідач, споживач) був укладений договір № 96/2 про надання послуг з централізованого теплопостачання, за умовами якого виконавець зобов'язався згідно "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених ПКМУ 630 від 21.07.2005, надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором (п.1.1).

Відповідно до п.1.2 договору розрахунки за послуги з централізованого опалення здійснюються відповідно затверджених постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України тарифів для груп споживачів (постанова Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 60 від 30.06.2011) в розмірі: ІІІ категорія - 602 грн 92 коп. за 1 Гкал, без ПДВ. При зміні тарифів на послуги з централізованого опалення, нові тарифи обов'язкові для споживача з моменту їх ввведення.

Згідно п.1.3 договору усі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі платіжних документів, що їх виписує виконавець споживачеві щомісячно протягом опалювального періоду не пізніше 25 числа кожного місяця.

Відповідно до п.2.1 договору загальний зовнішній будівельний об'єм 781,0 м 3 (перелік всіх опалювальних приміщень у додатку №1 - перелік - дислокація опалювальних об'єктів споживача).

У п.3.1 договору сторони передбачили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за надані послуги вноситься не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим. У разі затримання надходження коштів за спожиті послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За п.4.6 договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Згідно п.8.1 договір укладається до 31.12.2013 і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Враховуючи вказаний пункт договір був пролонгованим в подальшому і на 2014 рік.

Відповідач надані послуги оплачував частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість за період з 21.10.2013 по 04.04.2014 в сумі 14376 грн 54 коп., за стягненням якої позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1.3 договору усі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі платіжних документів, що їх виписує виконавець споживачеві щомісячно протягом опалювального періоду не пізніше 25 числа кожного місяця.

Факт надання послуг позивачем підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами прийому-передачі теплової енергії (а.с.46-49) та виставленими відповідачу рахунками (а.с.41-45), актом на включення опалення (а.с.51).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Таким чином позивачем доведено, а відповідачем не оспорено заборгованість за договором № 96/2 від 21.10.2013 за період з 21.10.2013 по 04.04.2014 у сумі 14376 грн 54 коп. і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені за період з 26.11.2013 по 04.04.2014 у сумі 290 грн 99 коп. та штрафу у розмірі 7% у сумі 818 грн 03 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 і 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.3.1 договору сторони передбачили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за надані послуги вноситься не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим. У разі затримання надходження коштів за спожиті послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Суд, перевіривши розрахунки заявлених позивачем за період з 26.11.2013 по 04.04.2014 пені та штрафу (а.с.18), дійшов висновку, що вони є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, оскільки розрахунки пені та штрафу позивача зроблені відповідно до діючого законодавства, з урахуванням умов договору № 96/2 від 21.10.2013 та даних первинних документів.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних за період з 26.11.2013 по 04.04.2014 у сумі 67 грн 15 коп., встановив правильність їх нарахування та задовольняє позов повністю в цій частині.

Відносно інфляційних втрат за період з грудня 2013 по березень 2014 року в сумі 299 грн 83 коп. суд зазначає, що позивачем неправильно визначений розмір інфляційних втрат за актом приймання-передачі теплової енергії № 1682 від 31.10.2013 за період грудень 2013 року - січень 2014 року з заборгованості 1452 грн 08 коп., який є наступним:

Сума заборгованості, грнПеріод простроченняСередній індекс інфляціїСума інфляції 1452,08Грудень 2013 -січень 2014 100,70% 10,18

Таким чином, інфляційні втрати підлягають задоволенню частково в сумі 298 грн 37 коп.

Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності боргу суду не подав.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Комунального теплопостачаючого підприємства „Алчевськтеплокомуненерго" до Малого приватного підприємства фірма "Лаванда" задовольнити частково .

2.Стягнути з Малого приватного підприємства фірма "Лаванда", вул.Дунауйвароська, б.1-А, м.Алчевськ Луганської області, ідентифікаційний код 21801885, на користь Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго", вул.Леніна, б.126, м.Алчевськ Луганської області, ідентифікаційний код 02132266, заборгованість за надані послуги з поставки теплової енергії в сумі 14376 грн 54 коп., 3% річних у сумі 67 грн 15 коп., інфляційні втрати в сумі 298 грн 37 коп., пеню в сумі 290 грн 99 коп., штраф у сумі 818 грн 03 коп., судовий збір у сумі 1826 грн 83 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.05.2014.

Суддя С.В. Смола