Рішення

від 12.05.2014 по справі 922/658/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2014 р.Справа № 922/658/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Метал Інвест Груп", м.Харків до Приватного підприємства "ЗБК Буддеталь", смт.Н.Водолага про стягнення 181119,56 гривень за участю представників:

позивача - Рудоконога В.М. (довіреність б/н від 20 лютого 2014 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2014 року позивач, приватне підприємство "Метал Інвест Груп", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "ЗБК Буддеталь" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 181119,56 гривень, у тому числі, 150393,86 гривень суми основної заборгованості та 30725,70 гривень суми нарахованої пені. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договорів поставки №ДГ0000021 від 05 липня 2011 року та №ДГ0000003 від 18 січня 2013 року. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3622,39 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 березня 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25 березня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 березня 2014 року було відкладено розгляд справи на 08 квітня 2014 року.

У судовому засіданні 08 квітня 2014 року було оголошено перерву до 16 квітня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 квітня 2014 року було відкладено розгляд справи на 24 квітня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 квітня 2014 року було відкладено розгляд справи на 12 травня 2014 року. Також, відповідною ухвалою було продовжено строк розгляду спору на 15 календарних днів, в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

12 травня 2014 року представник позивача надав через канцелярію суду заяву (вх.№15323) про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначив про часткове погашення відповідачем суми основної заборгованості в розмірі 13070,02 гривень, у зв'язку з чим, просив суд стягнути з останнього 171841,89 гривень, у тому числі, 137323,83 гривень суми основної заборгованості та 34518,06 гривень суми нарахованої пені.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні підтримав надану заяву про зменшення розміру заявлених позовних вимог та просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, перевіривши повноваження представника позивача на підписання даної заяви, встановивши, що відповідні дії позивача не порушують права і охоронювані законом інтереси сторін, дійшов висновку про її прийняття до розгляду, та продовжує розгляд справи з урахуванням прийнятої заяви.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні 12 травня 2014 року підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 12 травня 2014 року свого представника не направив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 05 травня 2014 року.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, без участі представника відповідача, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

05 липня 2011 року між приватним підприємством "Метал Інвест Груп" (позивачем) та приватним підприємством "ЗБК Буддеталь" (відповідачем) було укладено договір поставки №ДГ0000021. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками. Також, 18 січня 2013 року між сторонами було укладено, аналогічний за своєю правовою природою, договір поставки №ДГ0000003.

За умовами відповідних договорів, продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти відповідний товар та оплатити його.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 349134,10 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи, видатковими накладними, а також, додатковими первинними документами, а саме, наявними у матеріалах справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та рахунками-фактурами (а.с.33-151).

31 грудня 2013 року сторонами було складено угоду про зарахування однорідних зустрічних вимог (а.с.16), відповідно до якої, сторони домовилися про припинення взаємних зобов'язань, які виникли за спірними договорами поставки на загальну суму 198740,24 гривень.

Також, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 150393,86 гривень була узгоджена між сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 31 грудня 2013 року (а.с.15).

З метою досудового врегулювання спору, позивач 20 лютого 2014 року направив відповідачу претензію з вимогою погасити заборгованість, але відповіді не отримав, але, відповідач частково погасив суму основної заборгованості на суму 13070,02 гривень.

Отже, суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірними договорами належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірними договорами не виконав, у зв'язку з чим, утворилась основна заборгованість перед позивачем у розмірі 137323,83 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Також, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 137323,83 гривень була узгоджена між сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 06 квітня 2014 року (а.с.33).

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 137323,83 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17 лютого 2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено: "Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Така ж правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 28 лютого 2012 року №5002-8/481-2011, та від 21 квітня 2011 року №9/252-10.

Виходячи з вищевикладеного, датою поставки товару слід вважати дату, що зазначена у відповідних видаткових накладних.

Таким чином, саме з цих дат слід відраховувати строк оплати поставленого товару, тобто, у цьому випадку, підставою виникнення у відповідача обов'язку оплатити товар, а у позивача права вимоги оплати такого товару, є факт поставки товару, підтверджений відповідними документами - видатковими накладними про отримання товару.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що моментом поставки за спірним договором є момент підписання сторонами видаткових накладних, які було підписано відповідачем без будь-яких застережень та зауважень, а тому, саме від цієї дати почався перебіг строку для оплати отриманого товару.

Таким чином, відповідач порушив умови спірних договорів щодо строків оплати товару, а тому, позивач має правові підстави для нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до вимог ст.ст.610-612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 34518,06 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції можуть застосовуються у розмірі, визначеному умовами договору. При цьому їх розмір може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6.1 спірних договорів, у разі порушення строків оплати, визначених договором, покупець сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми коштів за кожний день прострочки сплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивач нарахував суму пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.546, 548, 549, 599, 610-612, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 230-232 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "ЗБК Буддеталь" (63200, Харківська область, Нововодолазький район, смт.Нова Водолага, вул.Заводська, 1, код ЄДРПОУ 36528826, п/р №26003235933 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) на користь приватного підприємства "Метал Інвест Груп" (61146, м.Харків, вул.Блюхера, 11, кв.20, код ЄДРПОУ 36225809, п/р №26008038386 в АКЦ Східно-Український Банк "Грант" у м.Харкові, МФО 351607) 137323,83 гривень основної заборгованості, 34518,06 гривень пені та 3436,84 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16 травня 2014 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/658/14