Постанова

від 14.05.2014 по справі 3/380-295/б

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2014 р. Справа № 3/380-295/б

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Желік М.Б.

суддів Костів Т.С.

Кузь В.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях, м. Чернівці, вул. Головна, 205 (вих. № 6036/08 від 07.04.2014 року)

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області

від 27.03.2014 року у справі № 3/380-295/б

за заявою: Спільного підприємства Акціонерного товариства "Украгробізнес", м. Київ

до боржника Чернівецького обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, м. Чернівці (код ЄДРПОУ 00384682)

про визнання банкрутом

За участю представників сторін:

від заявника - не з'явився;

від боржника - не з'явився;

арбітражний керуючий (ліквідатор) - не з'явився;

від кредитора - ДПІ у м. Чернівцях ГУ Міндоходів у Чернівецькій області - Полісада О.А.

прокурор - Куцик В.Б.

Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

27.03.2014 року Господарським судом Чернівецької області (суддя Ковальчук Т.І.) винесена ухвала у справі № 3/380-295/б за заявою Спільного підприємства Акціонерного товариства "Украгробізнес" до боржника Чернівецького обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості про визнання банкрутом, відповідно до якої визнано поточні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях на суму 492 624,46 грн. основного боргу для задоволення в четверту чергу та 170,00 грн. штрафу для задоволення в шосту чергу; решту вимог відхилено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою господарського суду Управління Пенсійного фонду України в місті Чернівцях подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги скаржника до боржника на суму 872 738,69 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали не враховано те, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, в тому числі щодо нарахування та сплати страхових внесків та нарахування штрафних санкцій за їх невчасну сплату, при цьому дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише в частині, що не суперечить йому. Відтак, застосування в даному випадку Закону України "Про відновлення платоспроможності і боржника або визнання його банкрутом" є безпідставним.

11.04.2014 року автоматизованою системою документообігу суду справу № 3/380-295/б розприділено до розгляду судді доповідачу - М.Б.Желіку. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду у склад колегії для розгляду справи № 3/380-295/б введено суддів Кузя В.Л., Малех І.Б. У зв'язку з перебуванням судді-члена колегії у відпустці, до складу колегії суддів по розгляду справи № 3/380-295/б вносилися зміни, відтак розгляд справи здійснювався колегією суддів у складі головуючого судді - Желікa М.Б., суддів Костів Т.С., Кузя В.Л.

Зазначеному складу колегії суддів відводів не заявляли.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 року подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 23.04.2014 року.

23.04.2014 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладався з підстав зазначених у ній.

Кредитор ДПІ у м. Чернівцях участь уповноваженого представника в судове засідання забезпечив, який надав пояснення по суті апеляційної скарги та просив врахувати їх при винесенні постанови. Інші сторони та учасники провадження у справі про банкрутство участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду.

Зважаючи на те, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, наявності достатніх доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія судів приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 27.03.2014 року у справі № 3/380-295/б слід залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого переважають у застосуванні над нормами Господарського процесуального кодексу, як спеціальні норми.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом, а також під час провадження у справі про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи зазначене, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

08.09.1999 року ухвалою Арбітражного суду Чернівецької області порушено провадження у справі про банкрутство Чернівецького обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 07.11.2013 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Нестіну О.В. Оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури опубліковано в газеті "Голос України" № 220 від 22.11.2013 року.

Із врахуванням зазначеного при розгляді справи слід керуватися положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в новій редакції.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.12.2013 року Управління Пенсійного фонду України звернулося до господарського суду з кредиторськими вимогами до боржника із врахуванням поданих уточнень (№ 5259/08 від 26.03.2014 року) на суму 872 738,69 грн., в тому числі 475 414,81 грн. - недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; 199 940,39 грн. - боргу по пені; 172 073,50 грн. - боргу по фінансових санкціях; 25 309,99 грн. - заборгованості по відшкодуванню витрат, пов'язаних з доставкою і виплатою пільгових пенсій, призначених на підставі ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В підтвердження своїх грошових вимог до боржника заявником додано розрахунок заборгованості, рішення господарського суду Чернівецької області від 15.02.2006 року у справі № 3/275, наказ Господарського суду Чернівецької області № 3/275 від 27.02.2006 року, постанову Господарського суду Чернівецької області від 26.06.2007 року у справі № 8/53, виконавчий лист Господарського суду Чернівецької області по адміністративній справі № 8/53 від 09.07.2007 року, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-2342/10/2470 від 29.06.2010 року, виконавчий лист Чернівецького окружного адміністративного суду № 2а-2342/10/2470, постанову Господарського суду Чернівецької області у справі № 11/261 від 03.04.2008 року, виконавчий лист Господарського суду Чернівецької області по адміністративній справі № 11/261 від 14.04.2008 року, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-49/09/2470 від 25.05.2009 року, виконавчий лист по адміністративній справі № 2а-49/09/2470, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-3320/10/2470 від 07.12.2010 року, виконавчий лист по адміністративній справі № 2а-3320/10/2470, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-2470/622/11, виконавчий лист по адміністративній справі № 2а-2470/622/11.

На виконання вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий надав відзив на подану заяву фонду від 13.02.2014 року № 02-01/25 та 18.03.2014 року № 02-01/28, з яких вбачається, що ліквідатор визнає заявлені вимоги частково, зокрема повністю недоїмку, штрафні санкції та пеню, та частково борг по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на суму 17 210,28 грн., як такі, що підтверджені рішеннями судів.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"кредитор - юридична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Вимоги заявлені Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях є поточними, оскільки виникли після порушення провадження у справі про банкрутство боржника. Однак, колегія суддів погоджуючись із висновками суду першої інстанції вважає, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Так, вимоги заявника що виникли внаслідок заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.06.2005 року по 01.02.2011 року у сумі 479 412,73 грн. підтверджені рішеннями суддів, що містяться в матеріалах справи, відтак підлягають задоволенню у повному обсязі та включенню до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги задоволення.

Щодо вимог по сплаті штрафних санкцій колегія суддів звертаючи увагу на те, що вони виникли під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів вважає їх такими, що не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Враховуючи зазначене, вимоги заявника в частині штрафних санкцій на загальну суму 170764,40 грн. і пені на суму 199 940,39 грн. щодо визнання його кредитором по відношенню до боржника не підлягають до задоволення. Разом з тим колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо підставності задоволення штрафної санкції у сумі 170,00 грн., застосованої до боржника згідно рішення № 125 від 04.08.2010 року, оскільки така не пов'язана з виконанням грошових зобов'язань із сплати страхових внесків, у зв'язку з чим на неї не поширюється режим мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Щодо витрат пов'язаних з витратами на виплату та доставку пільгових пенсій колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій зазначеним категоріям осіб, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Отже, чинним законодавством Пенсійному фонду України та його територіальним управлінням, як органам, наділеним владними повноваженнями в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, делеговано повноваження з виплати пільгових пенсій, які в майбутньому здійснюватимуться згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до пункту 6.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного Фонду України №21-1 від 19.12.2003 року, витрати органів Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підлягають відшкодуванню підприємствами та організаціями з коштів, призначених на оплату праці.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту 6.8. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що витрати заявника по виплаті та доставці пільгових пенсій працівникам, які раніше працювали у боржника документально підтверджені лише на суму 17 210,28 грн., зокрема постановою Господарського суду Чернівецької області у справі № 11/261 від 03.04.2008 року, постановою Чернівецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-2342/10/2470 від 29.06.2010 року та постановою Чернівецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-49/09/2470 від 25.05.2009 року. Відтак, вказані вимоги слід визнати частково.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням зазначеного, діючи в межах повноважень передбачених ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Чернівецької області у справі № 3/380-295/б від 27.03.2014 року, а відтак приходить до висновку, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях, м. Чернівці, вул. Головна, 205 (вих. № 6036/08 від 07.04.2014 року) відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області у справі № 3/380-295/б від 27.03.2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 19.05.2014 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Кузь В.Л.