Рішення

від 15.05.2014 по справі 755/31790/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/31790/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.

за участі секретарів Ликсова А.І, Сидоренко П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка 11.12.2002 року звернулася до суду з позовом у якому просить визнати відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, згідно положень ст. ст. 71, 72 ЖК України.

Вимоги мотивує тим, що у вказаній квартирі зареєстровані вона, відповідач та їхня донька ОСОБА_4. Відповідач був прописаний у 1974 році, ОСОБА_3 є її колишнім чоловіком з яким шлюб розірвано 10 квітня 1998 року. З того часу відповідач у спірній квартирі не проживає, за комунальні послуги та квартиру не сплачує, речей його у квартирі не має.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_5 підтримали позов та викладені у ньому обставини. Позивачка додатково пояснила, що відповідач у спірній квартирі не проживає з 1998 року по даний час, відразу після розірвання шлюбу залишив житло добровільно, пояснивши, що іде до другої жінки, тоді ж попросив скласти його речі та виїхав, залишивши її саму з дитиною, зі слів сусіда мешкав ОСОБА_3 у цивільному шлюбі з іншою жінкою в с. Петрівцях, спірним житлом не цікавився, жодного разу не з»являвся, за квартиру вона сплачувала сама, замки у вхідних дверях змінила лише у 2004-2005 р.р., як зробила ремонт.

Відповідач і його представники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просили відмовити у задоволенні позову.

Відповідач пояснив, що спірну квартиру отримували його батьки, там він мешкав постійно, їздив по відрядженням, працював далекобійником, робив у кооперативі, всі гроші віддавав позивачці, після розірвання шлюбу залишився бомжем, іншого житла він не має. У 2000-2002 р.р. він працював на будівництві, там і проживав, також мешкав у друзів, додому приїздив, з»являвся кожний місяць, однак жити у спірній квартирі не міг, так як там були зяті, яких хотіли прописати, діти; окрему кімнату йому позивачка не надавала, пропонувала жити з нею в одній кімнаті; ключів від нових замків, які замінили десь у 2003 - 2004 р., у нього не має.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26.12.2002 року, яке було залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23.07.2013 року, позов було задоволено та визнано відповідача таким, що втратив право на користування спірною квартирою (а.с 11, 69).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26.12.2002 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 23.07.2013 року скасовані, справа передана на новий розгляд (а.с. 90, 91).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.02.2014 року судом було залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві та ОСОБА_4 (а.с. 106).

Третя особа ОСОБА_4 суду подала заяву з проханням розглянути справу у її відсутності, в заяві вказала, що позов підтримує (а.с. 137).

Представник третьої особи Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві в судове засідання не з»явився, про дату, час та місце розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином, про причини неявки представника суд повідомлено не було.

Суд, вислухавши пояснення сторін у справі, їхніх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Ордер № 74545 на спірну квартиру був виданий виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих 27.12.1962 року на ім»я ОСОБА_8 та членів його сім»ї, в тому числі відповідача (а.с. 6).

Рішенням виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Києва від 26.06.1995 року № 369 дозволено ЖРЕО змінити договір найму на квартиру АДРЕСА_1 та укласти його з ОСОБА_3 (а.с. 6).

Відповідно до довідки ЖРЕО № 401 у спірній квартирі станом на 06.11.2002 р. були зареєстровані сторони по справі та їхня донька ОСОБА_4 (а.с. 4).

Позивачка та відповідач були подружжям, шлюб між ними розірваний 10 квітня 1998 року (свідоцтво про розірвання шлюбу - а.с. 7).

В судовому засіданні безспірно встановлено, що відповідач після розірвання шлюбу з 1998 року по даний час у квартирі АДРЕСА_1 не проживає.

Як роз»яснено в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2 зі змінами, у справах про визнання наймача або члена його сім»ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з»ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім»ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Наймачеві або членові його сім»ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ житлового приміщення тощо).

Допитана судом свідок з боку відповідача ОСОБА_9 пояснила, що відповідача знає з серпня 2006 року, вона була сусідкою ОСОБА_10 у комунальній квартирі по Мінському шосе у м. Києві, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач проживав у ОСОБА_10 з вересня 2006 року по день смерті останнього, після чого його виставили на вулицю. ОСОБА_3 пояснював, що у нього погані стосунки з його дружиною.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що з ОСОБА_3 знайомий з 1962 року коли заселились у будинок, знає його сім»ю. Відповідач мешкав у спірній квартирі до 2006-2008 року постійно, потім після сварок з позивачкою ночував у нього та у своїх друзів. Олександр працював водієм, їздив у відрядження, працював у Криму.

Позов поданий до суду 11.12.2002 року. Отже, підлягають перевірці обставини щодо не проживання відповідача у спірній квартирі в період часу протягом шести місяців, що передує зверненню до суду, а також поважність причин не проживання.

На підтвердження заперечень проти позову відповідачем суду надано довідку від 18.12.2003 року, видану ТОВ «Реставрація 2001», у якій зазначено про те, що ОСОБА_3 працював на даному підприємстві з 20.05.1998 року по 18.12.2003 року муляром на будівництві побутового приміщення в селищі Жовтневе, Сакського району Кримської Автономії (а.с. 101).

Однак, вказаний письмовий доказ суд не може прийняти до уваги, оскільки факт роботи відповідача за межами міста Києва спростовується записами у його трудовій книжці у якій зазначено про те, що з 10.11.1999 року по 01.07.2002 р. ОСОБА_3 працював на посаді контролера у ВОХР на Київському заводі «Генератор», а з 01.07.2002 р. по 10.11.2004 р. був працевлаштований слюсарем-сантехніком у ТОВ «Нивки».

Крім того, згідно з витягів про реєстрацію та з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, дата первинної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Реєстрація 2001» - 07 вересня 2001 року, державна реєстрація проведена 26.01.2007 року, запис про припинення внесено 04.06.2009 року (а.с. 120, 126-127). Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 року ліквідовано ТОВ «Реставрація 2001», як юридичну особу у зв»язку з банкрутством.

Проте, як зазначено вище, в довідці ТОВ «Реставрація 2001» вказується про працевлаштування позивача з 20.05.1998 року, тобто на той час підприємство не існувало.

Вищевказані покази свідків з боку відповідача ОСОБА_9 та ОСОБА_11 також не підтверджують поважності причин не проживання відповідача у спірній квартирі, оскільки надавалися пояснення про події 2006 - 2013 років, до того ж прояснення свідка ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_3 постійно проживав у квартирі АДРЕСА_1 до 2006-2008 років, після чого через конфлікти не міг жити з позивачкою та мешкав у нього, спростовуються поясненнями самого відповідача, який повідомив про те, що квартиру залишив після розірвання шлюбу з 1998 року.

Чинення позивачкою перешкод у проживанні відповідачу останнім не підтверджено будь-якими належними та допустимими доказами. До пояснень ОСОБА_3 про те, що він не міг мешкати у спірному житловому приміщенні через велику родину, суд також відноситься критично, оскільки на момент спірних правовідносин, як пояснив сам відповідач у квартирі, яка є трьохкімнатна, приживали лише позивачка та донька сторін по справі, яка на той час навчалася і була неодружена.

За викладених обставин суд приймає до уваги пояснення позивачки про те, що після розірвання шлюбу у 1998 році відповідач добровільно залишив квартиру та в подальшому, в тому числі до моменту подачі позову у квартирі не з»являвся, житлом не цікавився.

Згідно акту від 02.07.2012 року, затвердженого начальником ЖРЕО № 401, ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 не проживає з 2001 року, в актах від 12.08.2013 року та від 24.01.2014 року зазначено про те, що відповідач не проживає з 1998 року по даний час (а.с. 63, 103, 104).

За повідомленням Дніпровського РУ ГУ МВС України від 17.07.2013 року, за інформацією мешканців квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 не проживає з 1998 року, матеріальної допомоги на утримання сім»ї не надавав, спільного господарства по утриманню квартири не вів (а.с. 62).

Частинами 1, 2 ст. 71 Житлового кодексу України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. ч. 1, 3 ст. 10 ЦПК України).

Суду не доведено обставин поважності причин не проживання відповідача у спірній квартирі.

При цьому також встановлено, що відповідач постійно не проживав у квартирі АДРЕСА_1 з 1998 року, житло залишив добровільно, апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26.12.2002 року подав лише 11.04.2011 року, весь вказаний час спірною квартирою не цікавився, наміру у ній жити не проявляв, хоча мав ключі від вхідних дверей до їх заміни у 2004-2005 роках, вселятись не намагався, витрат по утриманню житла не ніс, перешкод йому у проживанні з боку позивачки та членів сім»ї не чинилось.

За викладених обставин позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп.

Керуючись ст. ст. 71, 72 ЖК України, п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2 зі змінами, ст. ст. 10, 11, 58, 60, 208, 215-218 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 8 (вісім) грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя