Рішення

від 14.05.2014 по справі 148/152/13- ц

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/152/13- ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Носулько К.П.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника співвідповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, КП «Кирнасівське» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_5 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3, КП «Кирнасівське» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 грудня 2012 року Тульчинськимрайонним судом було розглянуто кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 подав заяву про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття справи на підставі Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року, так як він являється потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС.

Розглянувши дану заяву та матеріали кримінальної справи суд постановив звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та кримінальну справу по обвинуваченню його у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України закрити.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили або постанова суду у справі обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових і (службових) обов'язків.

Покладення обов'язку відшкодування шкоди на КП «Кирнасівське» пояснюється тим, що ОСОБА_3 в даному випадку юридично втілює волю комунального підприємства, тобто юридична особа реалізує свою цивільну правоздатність, зокрема деліктоздатність через дії працівника. Отже дії ОСОБА_3 юридично сприймаються як дії самої юридичної особи.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника.

Згідно рахунку №1 від 19 травня 2008 року позивачами було витрачена сума в розмірі 9987.50 грн. на поховання доньки. Згідно накладної № 9 від 20 березня 2009 року сума на спорудження надгробного пам'ятника становить 5900,00 грн. Крім того, в роковини смерті доньки були організовані обіди на суму 4500,00 гривень.

Покладаючи обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду, з установлених законом правил, шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно пояснення (розписки) ОСОБА_6 жителя АДРЕСА_3, позивачка отримала в борг 24850,00 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят гривень. 00 копійок), які, у зв'язку з погіршенням стану її здоров'я, витрачались на лікування, про що також свідчать письмові свідчення ОСОБА_7, яка також позичила позивачці грошові кошти у сумі 7000 гривень.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян.

Під моральною шкодою, вони розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань та інших негативних явищ заподіяних незаконними діями осіб, що винні в загибелі дочки. При визначенні розміру моральної шкоди виходили з того, що дочку не повернути, а горе через її втрату являється незчисленним.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав, відповідно до п.2 ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном, або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань. В ч .4 ст. 23 ЦК України йдеться, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Вважаю, що загибель людини несе характер правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки.

З огляду на наслідки протиправних дій ОСОБА_3, вони як батьки зазнали важких душевних страждань пов'язаних зі смертю доньки, а тому, вважають, що мають право на відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 000,00 грн.

В судовому засіданні позивачі, їх представник позов підтримали, на його задоволенні наполягають, з обставин викладених в позовній заяві. Разом з тим уточнили позовні вимоги та просять стягнути з КП «Кирнасівське» на їх користь матеріальну шкоду в розмірі 55237,50 грн. та 100 000 грн. моральної шкоди, а також з ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 300 000 грн. та 45 000 грн. матеріальної шкоди.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Свою правову позицію мотивував тим, що його вина у вчиненні злочину передбаченого ст. 367 КК України, в судовому засіданні не встановлена. Заяву про застосування амністії він подав, не визнавши вини. Крім того, вказана вигрібна яма, де стався нещасний випадок, не відноситься до системи каналізації, підприємством на баланс не бралась і селищною радою не передавалась. Взагалі КП «Кирнасівське» не обслуговувало каналізаційні мережі, хоча і отримувало кошти від населення за водопостачання та водовідведення. Своєї вину в тому, що сталось, він не вбачає.

Представник співвідповідача, КП «Кирнасівське», ОСОБА_8, позовні вимоги позивачів заперечив в повному обсязі, пояснивши суду, що система водовідведення на балансі в КП «Кирнасівське» не перебуває. Про існування вигрібної ями, де стався нещасний випадок нічого не було відомо. Будь-яка документація щодо каналізаційної системи підприємству селищною радою не передавалась.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що після нещасного випадку, позивачка перенесла страждання та нервовий стрес.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона позичала позивачці 7000 грн. на лікування після перенесеного нервового стану, обумовленого втратою доньки.

Опитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що ним в складі комісії було проведено перевірку по нещасному випадку. Комісією було встановлено винну особу, а саме начальника КП «Кирнасівське» ОСОБА_3 Всі результати діяльності комісії були викладенні в акті, який був підписаний ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що він працював Кирнасівським селищним головою під час того, як передавались будинки від птахорадгоспу на баланс селищної ради. Всі документи зберігались в ДП «Комунальник», про вигрібну яму нічого не було відомо.

Опитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13, пояснила, що вона працювала в КП «Кирнасівське» бухгалтером, і є дружиною відповідача ОСОБА_3 Про існування вигрібної ями на підприємстві не було нічого відомо. Будь-яка документація щодо системи каналізації на підприємстві була відсутня і селищною радою не передавалась. Кошти від населення збирались за водопостачання та водовідведення, про що людям видавались квитанції.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вона проживає по сусідству із позивачами, являється матір'ю відповідача. Після того, як стався нещасний випадок, вона збирала гроші в сусідів на похорон, які віддала позивачам. Із цих коштів проводились оплата за поминальні обіди та на самі похорони.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що вона з 2006 року працювала директором ДП «Комунальник», яке отримало для обслуговування від птахорадгоспу «Тульчинський» багатоквартирні дома по вул. Леніна, смт. Кирнасівка, будівлю КНС «каналізаційно-насосної станції», які обслуговувались підприємством щодо надання водопостачання та водовідведення. Птахорадгоспом також була передана і документація щодо схеми каналізації, водопостачання та теплотраси. Але вся дана документація зникла. В послідуючому було утворено КП «Кирнасівське», яке і обслуговувало населення.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що працював начальником пожежної частини в смт. Кирнасівка. Йому відомо, що в період з 1994 по 2011 роки, були випадки, коли задіювали пожежний автомобіль для промовки каналізаційної системи по вул. Леніна, але про існування вигрібної ями нічого тоді не було йому відомо.

Свідок ОСОБА_17 пояснила, що вона працювала Кирнасівським селищним головою. В той час було утворено КП «Кирнасівське». ОСОБА_3, згідно рішення 12-ї сесії 5-го скликання від 26 жовтня 2007 року був призначений начальником даного підприємства. 16.11.2007 року між Кирнасівською селищною радою та КП «Кирнасівське» в особі директора ОСОБА_3 було укладено угоду на утримання та експлуатацію обслуговування житлового фонду, водопровідних каналізаційних мереж, вбудовані та прибудовані приміщення, інші об'єкти інфраструктури смт. Кирнасівка Тульчинського району, які були зазначені в додатках до угоди. Даною угодою також було передбачено прийняття на утримання, обслуговування та експлуатацію житлових будинків, зовнішні мережі водопроводу, опалення, каналізації, будинкові водо, тепло каналізаційні мережі в межах смт. Кирнасівка в існуючому технічному стані. Щодо існування вигрібної ями, то їй як селищному голові нічого не було про це відомо.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що на час передачі від Кирнасівської селищної ради до КП «Кирнасівське» всіх систем, технічної документації не було. Вся мережа водопостачання та водовідведення передавалась по факту. На час, коли стався нещасний випадок про існування вигрібної ями було відомо жителям будинків, де вона розташована.

Свідок ОСОБА_19 пояснила, що вона проживає по сусідству з позивачами. Про існування вигрібної ями було відомо жителям будинків по вул. Леніна. Щодо обставин справи їй більше нічого не відомо.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, опитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до постанови Тульчинського районного суду від 26.12.2012 року по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ст. 367 ч.2 КК України, як судова приюдиція, було встановлено, що ОСОБА_3, згідно рішення 12-ї сесії 5 скликання від 26 жовтня 2007 року обіймаючи посаду, начальника комунального підприємства «Кирнасівське» смт. Кирнасівка, Тульчинського району, в силу свого службового становища, будучи наділеним, як адміністративно-господарськими так і організаційно-розпорядчими повноваженнями, являючись службовою особою, як керівник несучи відповідальність за додержання вимог житлово-комунального законодавства, вчинив службовий злочин за наступних обставин.

16.11.2007 року між Кирнасівською селищною радою в особі голови ОСОБА_17 та КП «Кирнасівське» в особі директора ОСОБА_3 було укладено угоду на утримання та експлуатацію обслуговування житлового фонду, теплових, водопровідних каналізаційних мереж.

Відповідно до вказаної угоди Кирнасівська селищна рада передала, а КП «Кирнасівське» в особі директора ОСОБА_3 отримало для здійснення експлуатації, технічного обслуговування та ремонту: житловий фонд, водопровідні, каналізаційні мережі, вбудовані та прибудовані приміщення, інші об'єкти інфраструктури смт. Кирнасівка Тульчинського району, які були зазначені в додатках до угоди.

Згідно п. 1.2 вказаної угоди, ОСОБА_3, як керівник КП «Кирнасівське» прийняв на утримання, обслуговування та експлуатацію житлових будинків, зовнішні мережі водопроводу, опалення, каналізації, будинкові -водо, -тепло, каналізаційні мережі в межах смт. Кирнасівка Тульчинського району, в існуючому технічному стані.

Також, відповідно до п. 3.1 вищезазначеної угоди, ОСОБА_3 перебуваючи на посаді директора КП «Кирнасівське» смт. Кирнасівка Тульчинського району, був зобов'язаний якісно виконувати роботи по утриманню обслуговуванню та ремонту житлового фонду, споруд та комунікацій і техніки, прийнятих від Кирнасівської селищної ради, що зазначені в додатках до вказаної угоди, згідно діючих правил, а також діючого чинного законодавства, в залежності від % надходження коштів, які сплачувало населення.

Пунктом 1.9 Угоди на утримання та експлуатацію обслуговування житлового фонду, теплових, водопровідних, каналізаційних мереж від 16 листопада 2007 року, було визначено, що вона вступає в силу з моменту підписання актів прийому-передачі, але в зв'язку з тим, що вказані акти складені та підписані сторонами не були, а були складені та підписані додатки до Угоди, згідно яких «Виконавець» в особі ОСОБА_3 прийняв на утримання обслуговування та експлуатацію житлових будинків, зовнішні мережі водопроводу, опалення, каналізації, будинкові водо, тепло і каналізаційні мережі в смт. Кирнасівка в існуючому технічному стані.

Тобто, ОСОБА_3 приступив до виконання своїх обов'язків, за що також, як було визначено угодою, розпочав отримувати грошові платежі від населення за надані КП «Кирнасівське» послуги, які надходили на рахунок КП «Кирнасівське» смт. Кирнасівка Тульчинського району.

Крім того, п. 1.11 Статуту КП «Кирнасівське» основним напрямком діяльності підприємства було визначено надання послуг населенню смт. Кирнасівка, Тульчинського району по водовідведенню та водопостачанню та визначено, що за роботу КП «Кирнасівське» та додержання норм чинного законодавства України відповідальність несе директор підприємства (п. 3.2 Статуту).

Поряд з цим, ОСОБА_3, являючись службовою особою та отримуючи за надані очолюваним ним підприємством послуги, кошти від населення смт. Кирнасівка, в тому числі і від жителів будинків АДРЕСА_5, будучи зобов'язаним відповідно до п. 2.5 Угоди від 16.11.2007 року здійснювати огляд житлового фонду, споруд і мереж: смт. Кирнасівка, Тульчинського району, про що складати належні акти огляду, які передавати для усунення недоліків до Кирнасівської селищної ради, а також, слідкувати за дотриманням норм чинного законодавства України (п. 3.2 Статуту КП «Кирнасівське» (від 16.11.2007 року) при діяльності КП «Кирнасівське» та експлуатації каналізаційних мереж, які перебували в його обслуговувані, вказаного не вчинив, та всупереч п. 1.4.8 «Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів», затвердженого наказом Міністерства житлово-комунального господарства РСФСР від 4 жовтня 1977 року №407, якими передбачено, що «...люки колодязів, камер, підземних комунікацій, а також отвори в підлогах, заглиблені ємності, канали, траншеї, котловани мають бути, в залежності від умов, закриті бетонними плитами чи листами рифленого заліза, обваловані або огороджені суцільною чи решітчастою огорожею. В нічний час біля небезпечних місць вивішуються червоні сигнальні лампочки...», як керівник КП «Кирнасівське» та службова особа, не вжив жодних заходів по виявленню порушень норм Закону та закриттю каналізаційного люку вигрібної ями, розташованої по АДРЕСА_5.

Відповідно, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків та через несумлінне ставлення до них, ОСОБА_3, як керівник КП «Кирнасівське» смт. Кирнасівка Тульчинського району, не забезпечив належного огляду обслуговуємих КП «Кирнасівське» каналізаційних мереж, та не вжив будь-яких заходів по виявленню факту відсутності накриття отвору каналізаційної ями зі стічними водами, яка знаходиться біля АДРЕСА_6, та входила в єдину каналізаційну мережу вказаного населеного пункту.

Зазначенні халатні дії ОСОБА_3, як директора КП «Кирнасівське» смт. Кирнасівка, Тульчинського району, призвели до того, що 16 травня 2008 року, близько 17-ї години, неповнолітня ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителька АДРЕСА_1, під час гри з неповнолітньою ОСОБА_21 потрапила у вказану відкриту каналізаційну яму, яка до верху була заповнена стічними водами та втопилась.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №378 від 26.12.2011 року Тульчинського відділення Вінницького обласного бюро судово-медичних експертиз, смерть неповнолітньої ОСОБА_20 настала внаслідок механічної асфіксії - закриття дихальних шляхів водою, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупа.

Актом розслідування причин нещасного випадку, що стався 16.05.2008 року в смт. Кирнасівка Тульчинського району з неповнолітньою ОСОБА_20 проведеного комісією призначеною наказом територіального управління Держгірпромнагляду по Вінницькій області від 21.05.2008 року №26-р, було встановлено, що особою, бездіяльність якої призвела до вказаного нещасного випадку, являється директор КП «Кирнасівське» ОСОБА_3

Також, відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи № 2279 від 08.12.201 встановлено, що зливна станція-резервуар, в яку потрапила неповнолітня ОСОБА_20 відноситься до однієї мережі побутової каналізації розташованої біля житлових будинків АДРЕСА_5 і є її невід'ємною частиною.

Відповідно до цієї ж постанови суду, яка набула законної сили, ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності та кримінальну справу закрито на підставі ст. 1 п. «е» Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року.

Статтею 61 ч.4 ЦПК України, визначено підстави звільнення від доказування, і передбачено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

У п.7 постанови від 18.12.2009, № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», Пленум Верховного Суду України, надав судам наступні роз'яснення, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК України.

Таким чином, суд вважає, встановленими обставини справи викладенні у вищевказаній постанові, так як підсудного ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі акту про амністію, а кримінальну справу закрито з нереабілітуючих обставин. Дані обставини самим ОСОБА_3 не заперечувались і не оскаржувались, а постанова суду відповідно набула законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

В свою чергу ст. 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частиною 2 статті 1166 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що шкода може бути відшкодована, як працівником підприємства, так і самим підприємством. При цьому законодавцем не встановлено обмежень щодо пред'явлення позову до фізичної чи юридичної особи, що і було реалізовано позивачем, а саме право на звернення до суду саме до юридичної та фізичної особи.

В свою чергу відповідачами ОСОБА_3 та представником КП «Кирнасівське» не було доведено, що шкоду завдано не з вини працівника, який перебував у службових відносинах з підприємством, і яка виразилась у формі бездіяльності.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

На підставі ст. ст. 10, 57, 60 ЦПК України, суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Так, враховуючи ступінь вини кожного із відповідачів, наявність службових відносин між підприємством та працівником, суд прийшов до висновку про відшкодування шкоди співвідповідачами в рівних частках.

Зокрема відшкодуванню підлягають документально підтвердженні витрати понесенні позивачами: на похорон в сумі 9987,50 грн. (а.с. 105), виготовлення та встановлення пам'ятника - 5900 грн. (а.с. 106), поминальний обід - 614,98 грн. (а.с. 107-108). Разом з тим, суд не приймає до уваги докази позивача щодо відшкодування матеріальної шкоди в сумі 31850 грн., які остання позичила в ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на поминальні обіди та лікування внаслідок пережитих страждань, так як вказані суми документально не підтвердженні.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що вимоги також підлягають частковому задоволенню. Так, враховуючи ступінь вини співвідповідачів, характер та глибину моральних страждань, які виразились в невідворотних обставинах щодо втрати позивачами дитини, суд вважає, що еквівалентом грошового відшкодуванню буде сплата відповідачами коштів в сумі 100000 грн., в рівних частках.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню понесенні позивачами витрати з надання правової допомоги в сумі 4000 грн., а також на користь держави судовий збір, відповідно до задоволених вимог в сумі 1205,06 грн. Витрати понесенні відповідачами залишити за стороною.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1166, 1167, 1172 ЦК України, ст. ст. 4, 8, 10, 15, 18, 57-60, 64, 81, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, КП «Кирнасівське» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 проживаючого АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_5, АДРЕСА_2, матеріальну шкоду в сумі 8251,24 грн., за спричинення моральної шкоди кошти в сумі 50000 грн., судові витрати за надання правової допомоги в сумі 2000 грн., а всього стягнути коштів в сумі 60251,24 грн., а також на користь держави судовий збір в сумі 602,53 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Кирнасівське», Тульчинський район, смт. Кирнасівка, вул. Комсомольська, 11 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_5, АДРЕСА_2, матеріальну шкоду в сумі 8251,24 грн., за спричинення моральної шкоди кошти в сумі 50000 грн., судові витрати за надання правової допомоги в сумі 2000 грн., а всього стягнути коштів в сумі 60251,24 грн., а також на користь держави судовий збір в сумі 602,53 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Судові витрати понесенні відповідачами залишити за стороною.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення виготовлено 15.05.2014 року.

Суддя