Постанова

від 05.05.2014 по справі 826/1538/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 травня 2014 року № 826/1538/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Васильченко І.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Лок» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003782203 від 24.10.2013 року, встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003782203 від 24.10.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки всі господарські операції позивача є реальними, підтверджуються належним чином складеними первинними документами, в силу чого, у відповідача відсутні підстави для висновку про заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість, відповідно, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 06.03.2014 року судом оголошувалась перерва в судовому розгляді в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів у справі.

В судовому засіданні 19.03.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.03.2014 року проти позову заперечив з підстав його необґрунтованості.

В судовому засіданні 19.03.2014 року за клопотанням сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши наявні в ній докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для прийняття рішення, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Експрес Лок» (код ЄДРПОУ 32732853) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнеспленет» (код ЄДРПОУ 34646206) за період жовтень, листопад, грудень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 250/26-52-22-03-14/32732853 від 11.10.2013 року, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено заниження ПДВ всього у сумі 279431 грн., у тому числі за жовтень 2010 року в сумі 94567 грн. за листопад 2010 року в сумі 88808 грн., за грудень 2010 року в сумі 69056 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 24.10.2013 року Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0003782203, яким збільшено ТОВ «Експрес Лок» суму грошового зобов'язання в розмірі 349288,75 грн., з якої: за основним платежем - 279431,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 69857,75 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Вказане податкове повідомлення-рішення винесене на підставі висновку відповідача про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнеспленет».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Бізнеспленет» укладено договір поставки № 1001 від 01.10.2010 року, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується постачати (передати у власність покупця) товар: дверну та віконну фурнітуру, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору та договір № 1002 від 01.10.2010 року, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується постачати (передати у власність покупця) товар: рушникосушарки, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору

Відповідно до пункту 3 договору продавець постачає товар за заявкою покупця, яка може бути в усній або письмовій формі та здійснюватися у телефонному режимі. Перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформлюється видатковою накладною.

Пунктом постачання товару за цим договором є м. Київ, вул. Магнітогорська,1, - тобто складське приміщення, яке у 2010 році орендувалось позивачем на підставі договору суборенди нежилого приміщення № 17-10 від 01.10.2010 року.

На виконання умов договорів № 1001 та № 1002 від 01.10.2010 року, TOB «Бізнеспленет» було поставлено TOB «Експрес Лок» товар та виписано 16 податкових накладних на загальну суму 1676847,96 грн.

Між сторонами договорів також було підписано наступні видаткові накладні: № 10018 від 01.10.2010 року; № 10072 від 07.10.2010 року; № 10182 від 18.10.2010 року; № 10252 від 25.10.2010 року; № 10292 від 29.10.2010 року; № 11014 від 01.11.2010 року; № 11031 від 03.11.2010 року; № 11081 від 08.11.2010 року; № 11222 від 22.11.2010 року; № 11292 від 29.11.2010 року; № 11304 від 29.11.2010 року; № 12015 від 01.12.2010 року; № 12014 від 01.12.2010 року; № 12071 від 07.12.2010 року; №12143 від 14.12.2010 року; № 12218 від 21.12.2010 року.

В акті перевірки міститься посилання на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 24 грудня 2012 року у кримінальній справі № 1-1172/11, яким директора ТОВ «Бізнеспленет» - ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодекус України.

Так, як вбачається з вироку, Святошинський районний суд міста Києва, розглядаючи кримінальну справу № 1-1172/11, встановив, що ОСОБА_1 перебуваючи у змові з невстановленими слідством особами, здійснила фіктивне підприємство, шляхом придбання суб'єкта підприємницької діяльності, а саме ТОВ «БІЗНЕСПЛЕНЕТ» (Код ЄДРПОУ 34646206), зареєстрованого по вул. Г.Юри, 9 в м. Києві, з метою прикриття незаконної діяльності. При цьому, ОСОБА_1, в серпні 2010 року, перебуваючи по бул. І. Лепсе, 23 в м. Києві, вступила в попередню змову з невстановленою слідством особою з метою призначення, себе на посаду директора суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи, з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб.

У вироку суду зазначено, що ОСОБА_1 свою вину по суті пред'явленого її обвинувачення в процесі розгляду справи визнала повністю.

Відповідно до пункту 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У наданих суду копіях первинних документів та копіях договорів поставки, укладених між позивачем та ТОВ «Бізнеспленет», особою, що підписувала первинні документи від зазначеного товариства зазначено ОСОБА_1

Враховуючи обставини, викладені у вироку суду по кримінальній справі № 1-1172/11, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 фактично не займалась фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Бізнеспленет», а операції здійснені нею від імені даного товариства не мали реального характеру.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент здійснення господарських взаємовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.4.5 підпункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6).

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Наведені обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг ТОВ «Бізнеспленет» позивачу фактично не мали реального характеру та не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені цими угодами.

Відтак, наявність податкових накладних без проведення реальної операції не може спричиняти будь-які пов'язані з цим правові наслідки, в тому числі щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що виписані від імені ТОВ «Бізнеспленет» податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки ТОВ «Бізнеспленет» Придбання ТОВ «БІЗНЕСПЛЕНЕТ» дозволило невстановленим слідством особам, здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись фактом державної реєстрації зазначеного підприємства. Використовуючи фіктивне підприємство в якості прикриття, невстановлені слідством особи отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи (послуги), фактично не здійснюючи діяльність, пов'язану з виробництвом продукції, виконання робіт, надання послуг чи заняття торгівлею, що встановлено вироком суду, який набрав законної сили. Отже, віднесення до податкового кредиту, відображених у таких податкових накладних сум податку на додану вартість, є безпідставним, а тому позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, решта суми судового збору у розмірі 90 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4384,80 грн. (4872,00 грн. - 487,20 грн.) має бути стягнута на корить Державного бюджету України з позивача.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Лок» (код ЄДРПОУ 32732853, 02660, м. Київ, вул. Попудренка, буд. 52, кв. 47) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) 90 відсотків суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко