Рішення

від 12.05.2014 по справі 911/1138/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2014 р. Справа № 911/1138/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест»

до Публічного акціонерного товариства «Укренергомеханізація»

про стягнення 119767,43 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Сьомочкін К.Ю., довір. б/н від 16.04.2014 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укренергомеханізація» (далі - відповідач) про стягнення 119767,43 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення договору № 041401 від 14.04.2011 р., згідно якого ТОВ «Агро Інвест» зобов'язувалось поставити у власність покупця товар, а відповідач - прийняти та оплатити його.

Згідно умов договору відповідач отримав від позивача товар, який ПАТ «Укренергомеханізація» не був оплачений належним чином, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 110520,12 грн. (8524,00 євро) основного боргу, 9247,31 грн. (713,21 євро) 3% річних, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 24.04.2014 р. та 12.05.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судові засідання 24.04.2014 р. та 12.05.2014 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 12.05.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

14.04.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест» (продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Укренергомеханізація» (правонаступник - Публічне акціонерне товариство «Укренергомеханізація») (покупець) було укладено договір № 041401, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця навігаційні прилади (товар) у відповідності з додатками до даного договору, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар згідно видаткової накладної та сплатити за нього ціну (вартість) у відповідності з цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору вартість (ціна) товару за цим договором встановлюється у відповідності з додатками до даного договору в євро, що за курсом, визначеним згідно з п. 4.2 договору, при перерахуванні в національну валюту на дату підписання даного договору становить 98026,00 грн.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що ціна на товар, який передається за цим договором, підлягає коригуванню до моменту остаточного розрахунку за товар згідно розділу 4 договору.

Покупець зобов'язується сплатити продавцю оплату (100% вартості товару) на протязі 30 днів з моменту підписання договору - 8524,00 євро, що при перерахуванні в національну валюту на дату підписання даного договору становить 98026,00 грн. (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору покупець здійснює оплату в національній валюті.

Згідно з п. 4.3 договору сторони домовились, що для перерахунку вартості (ціни) товару в національну валюту та визначення валютного еквіваленту кожного платежу використовується курс придбання євро на Міжбанківському валютному ринку на дату кожного платежу покупця продавцю по цьому договору. Сторони погоджуються на те, що достатнім доказом значення міжбанківського курсу є середній курс продажу відповідної іноземної валюти за українські гривні на Міжбанківському валютному ринку України згідно з даними Інформаційного ресурсу - http://currency.in.ua/ станом на дату здійснення покупцем відповідного платежу за товар.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1 договору).

14.04.2011 р. сторонами було підписано додаток № 1 до договору № 041401 від 14.04.2011 р., згідно з яким було визначено загальну вартість товару в сумі 8524,00 євро (98026,00 грн.).

ТОВ «Агро Інвест» на виконання договору № 041401 від 14.04.2011 р. було виставлено ВАТ «Укренергомеханізація» рахунок-фактуру № СФ-0000260 від 14.04.2011 р. на суму 98026,00 грн. та поставлено товар на суму 98026,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000141 від 14.04.2011 р. (копію рахунку-фактури та видаткової накладної долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Факт отримання товару підтверджується також довіреністю № 236 від 14.04.2011 р., виданою ВАТ «Укренергомеханізація» на ім'я Сущенка В.А., на отримання товару від ТОВ «Агро Інвест», оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей (копію довіреності долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 041401 від 14.04.2011 р. позивачем на адресу ВАТ «Укренергомеханізація» було направлено претензію № 1 від 05.08.2011 р. про сплату боргу за вказаним вище договором.

Відповіді на претензію отримано не було, заборгованість не оплачено.

Оскільки ПАТ «Укренергомеханізація» не розрахувалось з позивачем за договором № 041401 від 14.04.2011 р. в сумі 8524,00 євро (що в еквіваленті станом на 26.02.2014 р. складає 110520,12 грн.), останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач відзиву на позов, контррозрахунку або доказів оплати отриманого за договором № 041401 від 14.04.2011 р. товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

Згідно з приписами статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 198 Господарського кодексу України, платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

У відповідності з п. 4 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Як зазначалося вище, згідно з п. 2.3 договору ціна на товар, який передається за цим договором, підлягає коригуванню до моменту остаточного розрахунку за товар згідно розділу 4 договору.

Отже, як встановлено судом, позивачем станом на 26.02.2014 р. було визначено суму основного боргу в розмірі 110520,12 грн., еквівалентному 8524,00 євро за курсом НБУ.

З урахуванням викладеного, встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 041401 від 14.04.2011 р., позовні вимоги в частині стягнення 110520,12 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», встановлено, що згідно з частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відтак, вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України).

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 713,21 євро (9247,31 грн.) за період з 15.05.2011 р. до 26.02.2014 р. на суму 8524,00 євро (110520,12 грн.), який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укренергомеханізація» (08720, Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Промислова, 15, код 04630873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест» (03680, м. Київ, вул. Якутська, 10, оф. 1, код 35636272) - 110520 (сто десять тисяч п'ятсот двадцять) грн. 12 коп. основного боргу, 9247 (дев'ять тисяч двісті сорок сім) грн. 31 коп. 3% річних, 2395 (дві тисячі триста дев'яносто п'ять) грн. 35 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 19.05.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна