Рішення

від 29.04.2014 по справі 910/1118/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1118/14 29.04.14

За позовом Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі

до товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Ада»

про стягнення заборгованості у розмірі 37 012,42 грн.

Суддя Удалова О.Г. (головуючий)

Суддя Митрохіна А.В.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники учасників процесу:

від позивача Дубовик Д.А. (за довіреністю)

від відповідача Карлін О.В. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Ада» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 37 012,42 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договорів № 000453 від 20.08.2012 р., № 000471 від 08.10.2012 р. та № 000497 від 20.11.2012 р. (далі - Договори), згідно з якими відповідач зобов'язувався передати позивачу оплачений останнім у повному обсязі товар, проте взятих на себе зобов'язань не виконав.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 32 917,30 грн. основного боргу, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 532,58 грн., 2 390,00 грн. пені та три проценти річних в розмірі 1 172,54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 р. порушено провадження у справі № 910/1118/14 та призначено її розгляд на 13.02.2014 р.

13.02.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

Від представника відповідача через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 11.03.2014 р.

06.03.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

11.03.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надішли доповнення до відзиву на позовну заяву, а також клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, розгляд якого судом було відкладено до наступного судового засідання.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 27.03.2014 р.

27.03.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви, а також клопотання про витребування доказів від відповідача, а саме довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що вказані довіреності відповідачем не видавались, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання, заявленого представником позивача, судом було відмовлено.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Крім того, у судовому засіданні представники сторін заявили спільне клопотання про продовження строку вирішення спору, яке було задоволено судом на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 08.04.2014 р.

Судом також було направлено судові запити до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів у м. Києві з вимогою надати відомості щодо:

- обсягу податкових кредитів, що виник у позивача в результаті господарських відносин із відповідачем за період з 20.08.2012 р. за договором № 000453; з 08.11.2012 р. за договором № 000471; з 20.11.2012 р. за договором № 000497;

- того, чи проводились відповідачем будь-які коригування сум податкового кредиту, отриманого в результаті господарських відносин з позивачем, відповідно до податкової звітності.

08.04.2014 р. у відповідь на судовий запит надійшов лист Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів у м. Києві, в якому було вказано, що за період з 20.08.2012 р. за договором № 000453; з 08.11.2012 р. за договором № 000471; з 20.11.2012 р. за договором № 000497 позивач не відображав господарські операції з відповідачем, а відомості щодо проведення коригування сум податкового кредиту відповідачем відсутні у зв'язку з тим, що відповідач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів у м. Києві.

Від представника позивача через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 11.04.2014 р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

09.04.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо обставин у справі.

10.04.2014 р. від Затуливітер О.В., Шаповал Я.К., та Гнатюка М.А. надійшли письмові пояснення щодо обставин у справі.

11.04.2014 р. у судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали в повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Враховуючи складність спірних правовідносин, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати колегіально.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2014 р., на підставі розпорядження в.о. голови Господарського суду міста Києва від 11.04.2014 р., справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: Удалова О.Г. (головуючий), Митрохіна А.В. та Чеберяк П.П., та призначено її до розгляду на 29.04.2014 р.

29.04.2014 р. у судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити.

29.04.2014 р. судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

20.08.2012 р. між Українським державним університетом фінансів та міжнародної торгівлі (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ада» (далі - відповідач) був укладений договір № 000453 (далі - Договір № 000453), згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався передати позивачу папір, паперову продукцію, канцелярські та господарські товари (далі - товар), а позивач зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Пунктом 1.3 Договору № 000453 передбачено, що загальна сума останнього складає п'ять тисяч дев'ятсот вісімнадцять гривень 00 копійок (5 918,00 грн.).

08.10.2012 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 000471 (далі - Договір № 000471), згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався передати позивачу папір, паперову продукцію, канцелярські та господарські товари (далі - товар), а позивач зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити вчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п. 1.3 Договору № 000471 загальна сума останнього складає вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 30 копійок (8 999,30 грн.).

20.11.2012 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 000497 (далі - Договір № 000497), згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався передати позивачу папір, паперову продукцію, канцелярські та господарські товари (далі - товар), а позивач зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Згідно з п. 1.3 Договору № 000497 передбачено, що загальна сума останнього складає вісімнадцять тисяч гривень 00 копійок (18 000,00 грн.).

З видаткових накладних № РНк-005440 від 20.08.2012 р., № РНк-006573 від 12.10.2012 р., № РНк-007711 від 20.11.2012 р., копії яких долучені до матеріалів справи, вбачається, що відповідач передав позивачу товар на загальну суму 32 917,30 грн.

Позивач оплатив товар у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 1260 від 22.08.2012 р., № 1548 від 12.10.2012 р., № 1763 від 22.11.2012 р., копії яких долучені до матеріалів справи.

Разом з тим, в акті ревізії фінансово-господарської діяльності Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі за період з 01.07.2010 по завершений звітний період 2012 року № 071-30/649 від 22.03.2013 р., складеному Державною фінансовою інспекцією в місті Києві, вказано, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV протягом 2012 року позивачем підписані первинні документи (видаткові накладні від 20.08.2012 р. № РНк-005440, від 12.10.2012 р. № РНк-006573 та від 20.11.2012 р. № РНк-007711) на отримання паперу на загальну суму 32 917,30 грн., без фактичного отримання товару та в порушення вимог ст. 49 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VІ у 2012 році позивачем оплачено вартість товарів (паперу) за договорами від 20.08.2012 р. № 000453, від 08.10.2012 р. № 000471 та від 20.11.2012 р. № 000497 без фактичного їх отримання на загальну суму 32 917,00 грн.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 32 917,30 грн. основного боргу, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 532,58 грн., 2 390,00 грн. пені та три проценти річних в розмірі 1 172,54 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказав, що порушення відповідачем обов'язків, взятих на себе згідно з умовами Договорів № 000453 від 20.08.2012 р., № 000471 від 08.10.2012 р. та № 000497 від 20.11.2012 р. (далі - Договори) щодо поставки товарів завдало йому значних матеріальних збитків, а у в'язку з простроченням виконання відповідачем вказаних зобов'язань їх виконання втратило для позивача інтерес, а також послався, зокрема, на ст. 612 Цивільного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, як на нормативно-правову підставу своїх вимог.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 3 цієї статті).

Згідно з ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 615 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом , а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором .

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Пунктами 8.2 Договорів передбачено, якщо жодна із сторін за один місяць до дати закінчення дії договору письмово не повідомила іншу сторону про бажання розірвати чи змінити даний Договір, він автоматично пролонгується на наступний рік на тих же умовах.

Кожна із сторін, яка має бажання розірвати даний договір достроково зобов'язана повідомити письмово відповідну сторону не менше ніж за два тижні (п. 8.3 Договорів).

Згідно з ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідач у відзиві, поданому 13.02.2014 р., зокрема, вказав, що повідомлень про відмову від прийняття позивачем виконання Договорів на його адресу не надходило.

Представник позивача документів, які підтверджують звернення позивача до відповідача із повідомленням або пропозицією про розірвання Договорів, суду не надав.

Суд дійшов висновку про те, що позивач не вчиняв дій, спрямованих на розірвання Договорів, відтак Договори є чинними.

Крім того, відповідно до п. 8.4 Договорів, одностороння відмова від виконання взятих на себе зобов'язань за даним договором не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна , визначена відповідно до вимог законодавства (п. 1 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Представник позивача документів, які б підтверджували втрату, знищення або пошкодження майна з вини відповідача на суму 32 917,30 грн., суду не надав.

Грошові кошти у вказаному вище розмірі не є такими втратами позивача, які мають компенсуватись шляхом відшкодування збитків, з обставин справи не вбачається, що грошові кошти, сплачені позивачем в якості оплати непоставленого відповідачем товару, носять такий компенсаційний характер як збитки (аналогічна правова позиція міститься у Постанові ВГСУ від 13.06.2012 р. по справі № 42/287).

Крім того, нормативним обґрунтуванням вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2 390,00 грн. позивач визначив ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, вказаною нормою закону передбачений обов'язок учасника господарських відноси сплатити штрафні санкції у випадку порушення ним виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Відповідач за умовами Договорів взяв на себе зобов'язання передати позивачу товар, тобто вказаний обов'язок не є грошовим зобов'язанням.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що 32 917,30 грн. не є збитками у розумінні наведених норм права, відтак позивач невірно визначив правові підстави позову, у зв'язку з чим вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 32 917,30 грн. задоволенню судом не підлягає.

З огляду на те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 532,58 грн., 2 390,00 грн. пені та трьох процентів річних в розмірі 1 172,54 грн. є похідними від вимоги щодо стягнення 32 917,30 грн. основного боргу, ці вимоги також задоволенню не підлягають.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову в повному обсязі судовий збір покладається на позивача.

11.03.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, в якому відповідач просив відшкодувати йому витрати на послуги адвоката у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Разом з тим, на підтвердження витрат на оплату послуг адвоката представник відповідача долучив платіжне доручення № 2600231 від 10.02.2014 р. на суму 4 000,00 грн., у зв'язку з чим на позивача покладаються витрати на правову допомогу саме у вказаному розмірі. Крім того, згідно з п. 3.1.2 договору № 2-14 про надання правової допомоги від 07.02.2014 р., укладеного з відповідачем, другий платіж в розмірі 4 000,00 грн. без ПДВ клієнт (відповідач) зобов'язується сплатити не пізніше ніж через 15 календарних днів після прийняття рішення по суті спору судом другої інстанції (апеляційним судом), якщо це рішення буде на користь клієнта.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (01601, м. Київ, вул. Чигоріна, 57, код 35371662) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Ада» (03680, м. Київ, провулок Радищева, 4, код 21569796) витрати на послуги адвоката в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 15.05.2014 р.

Суддя (головуючий) О.Г. Удалова

Суддя А.В. Митрохіна

Суддя П.П. Чеберяк