Рішення

від 14.05.2014 по справі 922/1458/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2014 р.Справа № 922/1458/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "МІОС" м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства "Автрамат" м. Харків про стягнення143 205,57грн. за участю представників сторін:

позивача - Зарвій І.Л., дов. № 04-04/14 від 03.04.14р.;

відповідача - Павленко Ю.С., дов. б/н від 18.12.13р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 127 990,48грн., 3% річних в розмірі 2 829,81грн., пеню в розмірі 12 385,28грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 11200037 від 23.01.12р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність предмету позову, вважає, що позивачем не доведено факт поставки товару за договором № 11200037 від 23.01.12р., оскільки у видаткових накладних відсутнє посилання на спірний договір, як і відсутнє посилання на довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. На думку відповідача надані позивачем видаткові накладні не є належними доказами, що підтверджують поставку товару відповідачу.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, вислухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

23.01.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "МІОС" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Автрамат" (відповідач) було укладено договір поставки № 11200037 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар, номенклатура та кількість кожної партії якого узгоджуються сторонами шляхом підписання специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

За умовами п.3.1 договору, сторони погодили, що оплата товару проводиться відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом семи календарних днів після отримання товару.

Поставка товару, згідно п.4.1 договору здійснюється автомобільним транспортом за рахунок відповідача на умовах "Франко-завод" (EXW) м. Харкова у відповідності з правилами Інкотермс 2010р. протягом трьох днів з дня подачі заявки.

За своєю правовою природою укладений договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач на виконання умов договору поставив на адресу відповідача товар, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленими належним чином та наявними у матеріалах справи.

Видаткові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, за отриманий за договором товар розрахувався частково, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за поставлений за договором товар в розмірі 127 990,48грн.

Наявність заборгованості на вказану суму підтверджується належними доказами, наявними у справі, а саме видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Окрім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.13р. відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 127 990,48грн. Даний акт підписано представниками обох сторін та скріплено печатками.

Позивач 20.12.13р. на адресу відповідача направив претензію з вимогою сплатити заборгованість в сумі 127 990,48грн.

04.03.14р. відповідач надіслав на адресу позивача гарантійний лист (вих. № 210/01), яким також підтвердив наявність заборгованості та гарантував здійснити оплату по мірі надходження грошових коштів в період березень-травень 2014р.

Вищевикладене спростовує заперечення відповідача щодо відсутності предмета спору у зв'язку з недоведеністю позивачем факту поставки товару за договором № 11200037 від 23.01.12р.

Судом вбачається, що у видаткових накладних, за якими здійснювалася поставка товару, не має посилання на спірний договір. З приводу цього суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачем надано довідку за підписом директора підприємства, відповідно до якої позивач підтверджує, що інших правовідносин з поставки товару за спірний період між сторонами не існувало. Крім того, в довіреностях на отримання товарно - матеріальних цінностей за якими здійснювалось отримання товару зазначено як підставу їх видачі саме спірний договір.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає заперечення відповідача стосовно недоведеності факту отримання ним товару з посиланням на те, що видаткові накладні не містять посилання на спірний договір.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що поставка товару здійснювалась позивачем в рамках спірного договору.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що сама лише відсутність посилання у видаткових накладних на спірний договір не звільняє відповідача від обов'язку оплатити отриманий за цими видатковими накладними товар.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 127 990,48грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.12.1 договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день прострочення за кожний день прострочення.

На підставі зазначеного, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 12 385,28грн., яку просить стягнути з відповідача на свою користь.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови її нарахування.

Суд звертає увагу, що сторони у договорі інший порядок нарахування пені не передбачили, а тому позивач мав право на нарахування пені лише за шість місяців, починаючі від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (протягом семи календарних днів з моменту поставки, відповідно до п.3.1 договору).

З наданого позивачем розрахунку судом вбачається, що нарахування пені здійснено за період з 09.07.13р. по 03.04.14р.

Враховуючи викладене, здійснивши вірний розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 8 464,90грн. за період з 09.07.13р. по 07.01.14р.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті позивач нарахував відповідачу за період з 09.07.13р. по 03.04.14р. 3% річних в розмірі 2 829,81грн.

Нарахування 3% річних не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Автрамат", код ЄДРПОУ 00236027 (61038, м. Харків, Салтівське шосе,43, відомості про рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "МІОС", код ЄДРПОУ 35986732 (49000, м. Дніпропетровськ, провулок Біологічний, 2-А, відомості про рахунки відсутні) - 127 990,48грн. основного боргу; 2 829,81грн. 3% річних; 8 464,90грн. пені; 2 785,70грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 3 920,38грн. відмовити.

Повне рішення складено 19.05.2014 р.

Суддя Т.А. Лавренюк