Рішення

від 29.04.2014 по справі 643/14638/13-ц

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

643/14638/13-ц

2/643/436/14

29.04.2014року Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - Скотаря А.Ю.,

при секретарі - Кречетовій М.А.,

за участю представника відповідача - Кагала Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодорстрой», третя особа: територіальна державна інспекція з питань праці у Харківській області про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що 24.11.2010 був прийнятий на роботу до ТОВ «Автодорстрой» (далі Товариство, Підприємство) водієм вантажного автомобіля, звідки звільнився 28.02.2013 за власним бажанням.

З серпня 2012 року відповідач почав затримувати виплату заробітної плати: за вересень, листопад і грудень 2012 року заробітна плата була виплачена частково, а саме у вересні 2012 року в розмірі 1104,00 грн., у листопаді 2012 року - 465,00 грн., у грудні 2012 року - 1104,00 грн., тоді як за вказані місяці роботи позивач повинен був отримати 1250,00 грн., 2112,82 грн. та 1250,00 грн. відповідно, про що свідчать дані про розмір заробітної плати для нарахування пенсії, отримані ОСОБА_2 в Управлінні Пенсійного фонду України за місцем проживання; за серпень 2012, січень і лютий 2013 заробітна плата взагалі не була виплачена.

На момент звільнення заборгованість з невиплаченої заробітної плати погашена не була, що не відбулось і на час звернення до суду.

Надаючи розрахунок середньоденної заробітної плати, який на думку позивача становить 161,9096 грн., останній, посилаючись на положення постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 щодо обчислення середньої заробітної плати та ст. 117 КЗпП України, просить стягнути з відповідача наявну заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 50976,99 грн. та 20000 грн. - в якості компенсації за спричинену моральну шкоду.

В суді позивач підтримав поданий позов, просив задовольнити його в повному обсязі та дав пояснення відповідно до викладених в позові обставин.

Відповідач визнав позов частково, а саме в межах 1918,80 грн., які згоден сплатити на користь позивача в якості компенсації за затримку виплати заробітної плати за період з 28.02.2013 по 06.08.2013. Обґрунтування своєї позиції виклав в письмових запереченнях (а.с. 117-119).

Суд, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 наказом № 79-к від 23.11.2010 прийнятий з 24.11.2010 на постійну роботу до ТОВ «Автодорстрой» водієм вантажного автомобіля, з іспитовим строком один місяць (а.с. 10, 79).

Згідно штатного розкладу заробітна плата позивача була почасовою і на момент прийняття на роботу складала 1000 грн. на місяць, а після 29.06.2012 і до моменту звільнення - 1250 грн. (а.с. 45-46).

В Товаристві ОСОБА_2 працював по день звільнення, яке сталось 28.02.2013 згідно наказу № 15-к від тієї ж дати на підставі заяви позивача про звільнення за власним бажанням (а.с. 23, 24).

Допитані в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 показали, що тривалий час працювали у відповідача, який мав перед ними заборгованість з заробітної плати. Робочий тиждень був шестиденний, інколи виходили працювати у святкові дні. На теперішній час звільнились з ТОВ «Автодорстрой», проте заборгованість з заробітної плати не виплачена й досі. До суду з питань виплати заборгованості не звертались.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилається на дані про розмір заробітної плати для нарахування пенсії, отримані ним в Управлінні Пенсійного фонду України за місцем проживання, зазначаючи, що вказаний розмір фактично є заробітною платою, яка підлягала виплаті, однак не виплачувалась (а.с. 12-13).

Вказане твердження не можна вважати вірним, так як заробітна плата, яка підлягає виплаті працівникові, менша за заробіток для нарахування пенсії на суму обов'язкових відрахувань (податку на прибуток, єдиного соціального внеску тощо).

З розрахунком середньоденної заробітної плати, наданим позивачем, також не можна погодитись, так як він зроблений останнім виходячи з середньомісячної заробітної плати за червень-липень 2012 року, тоді як в ч. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 № 100, передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. В даному випадку такою подією є звільнення позивача без повного розрахунку з ним на час звільнення, отже середньоденна заробітна плата за останні два місяці роботи повинна розраховуватись з урахуванням заробітку, що мав позивач у січні-лютому 2013 року.

Враховуючи розмір заробітної плати ОСОБА_2, кількість відпрацьованого у січні-лютому 2013 року часу, підтвердженого табелями обліку робочого часу, заявами позивача про надання згоди на роботу протягом неповного робочого дня, про надання відпусток і відповідних наказів про це, суд приходить до висновку, що розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_2 за останні два місяця роботи на Підприємстві, приведений відповідачем у довідці про доходи від 23.04.2014, є вірним, і становить 14,76 грн. (а.с. 35-44, 121).

Позиція позивача щодо неотримання заробітної плати за серпень 2012 та отримання заробітної плати в неповному обсязі у вересні, листопаді та грудні вказаного року спростовується приведеними доказами, даними, відображеними у відомостях про отримання грошей за спірний період часу та наданим відповідачем додатком, де викладені структура заробітної плати і відрахування з неї (а.с. 25-29, 80-81).

Разом тим суд погоджується з думкою позивача щодо неотримання заробітної плати за січень-лютий 2012 року і та обставина, що заробітна плата за вказані місяці була нарахована позивачеві як зазначає відповідач, не доводить, що позивач її отримав чи мав можливість це зробити. Відповідачем на підтвердження факту сповіщення позивача про нарахування заробітної плати за вказані місяці і можливість її отримання не надано жодного документу, посилання на доповідні працівників підприємства, які засвідчують факт відмови ОСОБА_2 від отримання нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, є голослівними, бо не підтверджені відповідними письмовими доказами.

З погляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що на момент звільнення і до теперішнього часу відповідач не розрахувався з позивачем в повному обсязі без поважних причин, що є порушенням ст. 116 КЗпП України, згідно якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що йому належать, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В ст. 117 КЗпП України вказано, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» (далі Постанова), установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, на думку суду на користь позивача повинен бути сплачений середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а саме по день постановлення рішення, так як відповідач не довів відсутність в цьому своєї вини.

Як встановлено судом, середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 на час звільнення становила 14,76 грн.

Відповідно до викладеного в запереченнях проти позову розрахунку компенсації за несвоєчасну виплату всіх належних при звільненні сум можна зробити висновок, що в 2013 році на Підприємстві був встановлений 6-денний робочий тиждень. Беручи до уваги положення Закону та Постанови на користь позивача повинен бути стягнутий середній заробіток за період часу з 28.02.2013 по 29.04.2014, який становить: за 28.02.2013 - 14,76, за березень 2013 року - 369,00 грн., за квітень 2013 року - 383,76 грн., за травень 2013 року - 354,24 грн., за червень 2013 року - 339,48 грн., за липень 2013 року - 398,52 грн., за серпень 2013 року - 369,00 грн., за вересень 2013 року - 369,00 грн., за жовтень 2013 року - 398,52 грн., за листопад 2013 року - 383,76 грн., за грудень 2013 року - 383,76 грн., за січень 2013 року - 369,00 грн., за лютий 2014 року - 354,24 грн., за березень 2014 року - 369,00 грн. та за квітень 2014 року - 354,24 грн., а загалом - 5210,28 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що в наслідок неповного розрахунку з позивачем під час його звільнення, відсутністю у нього коштів для нормального існування, необхідністю звертатися для захисту своїх прав в судові органи, порушенням нормальних життєвих умов позивачу завдані моральні страждання.

Разом з тим розмір компенсації за спричинену моральну шкоду суд находить необґрунтованим, а тому, керуючись ст. 3, 23 ЦК України, загальними засадами справедливості і розумності, враховуючи конкретні обставини даної справи, вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача в якості відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодорстрой», код 36623484, юридична адреса: 61144, м. Харків, вул. Командарма Уборевіча, 20-А, кв. 121 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н. НОМЕР_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 компенсацію за затримку остаточного розрахунку при звільненні працівника в розмірі 5210 (п'ять тисяч двісті десять) гривень 28 копійок та компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодорстрой», код 36623484, юридична адреса: 61144, м. Харків, вул. Командарма Уборевіча, 20-А, кв. 121 на користь держави судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з моменту отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Скотар А.Ю .