Ухвала

від 13.05.2014 по справі 826/2196/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2196/14 Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П,

суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря: Савін І.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріалукрконсалтинг» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріалукрконсалтинг» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріалукрконсалтинг» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26 вересня 2013 року № 0005022208 та № 0005032208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач ТОВ «Ріалукрконсалтинг» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 28.08.2013 №590 відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 пунктів 79.1, 79.2 статті 79 ПК України призначено проведення з 03.09.2013 року документальної позапланової перевірки ТОВ "Ріалукрконсалтинг" з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додатну вартість та податку на прибуток у взаємовідносинах з ТОВ "Гера Драйф" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За наслідками проведеної перевірки, відповідачем складено акт від 12.09.2013 року №907/22.8-15/37268560.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 26.09.2013 року №0005022208, яким за порушення вимог підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток усього на суму 36955,00 грн., у тому числі збільшено за основним платежем на 29564,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7391,00 грн. та №0005032208, яким за порушення вимог підпунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість усього на суму 35196,00 грн., у томі числі збільшено за основним платежем на 28156,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7040,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач їх оскаржував в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у місті Києві та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів від 27.11.2013 року №6964/10/26-15-10-04-01 податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 26.09.2013 року №0005022208, №0005032208 залишено без змін, а скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріалукрконсалтинг" без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 07.02.2014 року №2375/6/99-99-10-01-15 відмовлено у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріалукрконсалтинг" на рішення Головного управління Міндоходів від 27.11.2013 року №6964/10/26-15-10-04-01 та податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 26.09.2013 року №0005022208, №0005032208.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування та платників податків, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно зі статтею 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункт 79.1). Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (пункт 79.2).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції, що перевірка ТОВ "Ріалукрконсалтинг" за наслідками якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, була проведена контролюючим органом за наявності підстав, встановлених статтями 78, 79 ПК України. Отже, твердження апелянта про відсутність підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ріалукрконсалтинг", за наслідками якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Що стосується господарських відносин що склалися між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріалукрконсалтинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гера Драйф», то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

10 січня 2012 року між TOB «Гера Драйф» (виконавець), в особі директора Кузьміна A.B. з однієї сторони та TOB «Ріалукрконсалтинг» (замовник), в особі директора Поліщука О.В. з іншої сторони, укладено договір про надання послуг №01/01.

Предметом даного договору є надання послуг з гравіювання зображення (лого) на посуді.

01 лютого 2012 року між TOB «Гера Драйф» (виконавець), в особі директора Кузьміна A.B. з однієї сторони та TOB «Ріалукрконсалтинг» (замовник), в особі директора Поліщука О.В. з іншої сторони, укладено договір про надання послуг №01/02.

Педметом договору №01/02 є надання послуг з упакування товару відповідним чином, фасування товару за рівнями його розміру, надання додаткових послуг по наклеюванню адрес, а також оформлення супровідних документів.

На підтвердження реальності зазначеноих господарських операцій позивачем надано до справи договори №01/01 від 10 січня 2012 року та №01/02 від 01 лютого 2012 року; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 січня 2012 року та 08 лютого 2012 року; податкові накладні; платіжні доручення №54 від 24.01.2012 року на суму 56220,00 грн. та №61 від 08.02.2012 року на суму 112717,00 грн.; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків.

Як вбачається зі змісту акта перевірки від 12.09.2013 року №907/22.8-15/37268560, позивачем порушено пункт 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2012 року у розмірі 29564,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзаци перший, другий).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Крім того, актом перевірки від 12.09.2013 року №907/22.8-15/37268560, також встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 28156,00 грн., в тому числі по періодах: за січень 2012 року в сумі 9370,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 18786,00 грн., що в свою чергу призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 28156,00 грн., в тому числі по періодах: за січень 2012 року в сумі 9370,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 18786,00 грн.

Частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною другою вказаної статті визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, віднесення витрат до валових витрат, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних. Водночас, первинні документи мають підтверджувати здійснення саме фактичної, реальної господарської операції.

В акті перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, зазначено, що позивачем віднесено до складу витрат суму в розмірі 140780,83 грн. по контрагенту ТОВ "Гера Драйф" відповідно до актів здачі-прийнятті робіт (надання послуг) від 31.01.2012 року №ОУ-0000008 та від 08.02.2012 року №ОУ-0000011, а також сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних виписаних ТОВ "Гера Драйф" на загальну суму 28156,17 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції, що надані позивачем докази, не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ "Ріалукрконсалтинг" та ТОВ "Гера Драйф" на підставі укладених між ними договорів про надання послуг від 10.01.2012 року №01/01 та від 01.02.2012 року №01/02 виходячи з наступного.

Предметом договорів про надання послуг від 10.01.2012 року №01/01 та від 01.02.2012 року №01/02 є надання послуг гравіювання зображення (лого) на посуді, упакування товару відповідним чином, фасування товару за рівнями його розміру, надання додаткових послуг по наклеюванню адрес, а також оформлення супровідних документів. Разом з тим, укладені договори не визначають конкретного змісту та обсягу послуг, порядку взаємодії контрагентів при оформленні об'єктів господарських операцій.

Також, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження переміщення товару (посуду) від замовника до виконавця і навпаки будь-яким способом, не надано ескізів, креслень, технічних вимог до гравіювання (лого), які б повинні були наноситися виконавцем на посуд замовника, не надано доказів на підтвердження вимог до пакувального матеріалу, узгодження пакувального матеріалу, фасування товару за рівнями його розміру, критеріїв визначення розміру товару, тощо. Також, відсутні докази на підтвердження надання додаткових послуг по наклеюванню адрес, зокрема, списки адрес, які б передавались замовником виконавцю, вимоги до способу нанесення вказаних адрес на упаковку, не надано пояснень щодо необхідності нанесення таких адрес.

Крім того, всупереч вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 201.1 статті 201 ПК України в актах здачі-прийнятті робіт (надання послуг) від 31.01.2012 року №ОУ-0000008 та від 08.02.2012 року №ОУ-0000011, податкових накладних від 24.01.2012 року №36 та від 08.02.2012 року №6 не зазначено конкретного змісту і обсягу господарської операції, а саме: не відображено переліку виконаних робіт, їх кількісних і вартісних показників, що не дозволяє колегії суду достовірно встановити обсяг і вартість операцій.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріалукрконсалтинг» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 15 травня 2014 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.