Постанова

від 05.12.2006 по справі 15/161-2903

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/161-2903

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

05.12.06                                                                                           Справа  № 15/161-2903

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                           Д.Новосад

суддів                                      О.Михалюк

                                           Г.Мельник

розглянувши апеляційну скаргу Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, м.Тернопіль, № 17/1-2-1512/ К від 19.10.06

на рішення господарського суду Тернопільської області від      11.10.05

у справі  № 15/161-2903

за позовом: Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, м.Тернопіль

до відповідача: ТзОВ „Охорона”, м.Тернопіль

про          стягнення 1 238,00 грн., що становить вартість частини майна, пропорційної частці у статутному фонді товариства

За участю представників сторін:

від позивача: Шевченко В.М. –предст. (довір. № 186 від 10.02.06);

від відповідача: Панасюк А.М. –директор (посв. № 6701 від 09.08.06).

Права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, роз'яснено;

          Відводів складу суду не поступило.  

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.10.06 у справі № 15/161-2903 (суддя Г.Бучинська) відмовлено в задоволенні позовних вимог Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області до ТзОВ «Охорона»про стягнення 1 238, 00 грн., що становить вартість частини майна, пропорційної частці у статутному фонді товариства.

З даним рішенням не погоджується позивач - Відділ Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неналежності правової оцінки доказів по справі та неправильного застосування господарським судом Тернопільської області при його винесенні норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 54 Закону України “Про господарські товариства”,  ч. 2 ст. 148 ЦК України, ст.ст. 4-7, 41 ГПК України.

На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Тернопільської області від 11.10.06 у справі № 15/161-2903 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.06 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 05.12.06.

Відповідач у справі – ТзОВ „Охорона” з доводами апеляційної скарги не погоджується з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, наголошує на тому, що частка 25% з суми залишкової вартості основних засобів 516, 91 грн. становитиме не 1 238, 00 грн., як стверджує позивач, а    129, 23 грн. Крім того, як зазначає позивач, з 13.03.06 Державною виконавчою службою у м. Тернополі було накладено арешт на кошти відповідача, виходячи з чого з 07.04.06 ТзОВ “Охорона” господарської діяльності не здійснює. На підставі наведеного відповідач просить рішення господарського суду Тернопільської області від 11.10.06 у справі № 15/161-2903 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

В судовому засіданні 05.12.06 представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення.  

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Тернопільської області від 11.10.06 у справі № 15/161-2903 слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного:

Як вірно встановлено місцевим господарс?ьким судом Тернопільської області,  у травні 2002 року за участю позивача створено ряд товариств з обмеженою відповідальністю, серед яких товариство відповідача.

Як встановлено господарським судом Тернопільської області на підставі аналізу ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 50, ст. 51 Закону України “Про господарські товариства”, ст. 140 Цивільного кодексу України, та п. 12 Установчого договору ТзОВ “Охорона”, на момент державної реєстрації товариства створюється статутний фонд в розмірі 16 500, 00 грн, при цьому розмір частки позивача в статутному фонді відповідача передбачений  у розмірі 4 125, 00 грн., тобто 25 % статутного фонду ТзОВ “Охорона”.

Як вірно встановлено господарським судом Тернопільської області, п. 12 Установчого договору відповідача також передбачено обов'язок учасників внести свій вклад не пізніше року з моменту реєстрації даного товариства.

Документально підтвердженим матеріалами справи (платіжне доручення № 3319 від 27.11.02) є також твердження, викладене в оскаржуваному рішенні, про перерахування позивачем ТзОВ “Охорона” 1 238, 00 грн. в якості внеску для формування статутного фонду відповідача.

Доказів здійснення позивачем інших перерахунків до статутного фонду товариства Відділом Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області не подано ні при розгляді спору в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом, а відтак, колегія суддів погоджується з висновокм, зробленим місцевим судом про те, що позивачем повна сума внеску у розмірі 25 % статутного фонду відповідача перерахована не була.

При вирішенні спору між сторонами суд першої інстанції дав вірну оцінку ст. 54 Закону України “Про господарські товариства”, якою встановлено, що в разі виходу учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Вказане положення продубльоване у п. 20 Установчого договору позивача, яким, крім того передбачено, що на вимогу Засновника та за згодою Товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі. Засновнику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного Товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане Засновником Товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Як вірно зазначено судом в оскаржуваному рішенні, 08.04.05 позивач звернувся до загальних зборів учасників товариства позивача із заявою про вихід Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області зі складу учасників ТзОВ “Охорона” з подальшою оплатою вартості частки позивача у майні товариства, яку 08.04.05 було розглянуто загальними зборами учасників ТзОВ “Охорона”, що підтверджено протоколом загальних зборів № 3 від 08.04.05, у зв'язку з чим у позивача виникло право на оплату вартості майна товариства пропорційно його частці у статутному фонді. Як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, з протоколу загальних зборів № 3 від 08.04.05 не вбачається розгляд питання щодо виділу частки позивача при виході з товариства.

Суд першої інстанції вірно оцінив претензію № 509 від 12.04.06 про сплату 1 238, 00 грн., на факт надсилання якої посилається позивач, як таку, що не відповідає вимогам щодо належності її як доказу, оскільки доказів надіслання даної претензії позивач не надав ні при розгляді спору місцевим господарським судом, ні при перегляді рішенні судом апеляційої інстанції.

Крім того, колегія суддів погоджується з застосуванням господарським судом Тернопільської області до спірних правлвідносин п. 2 ст. 148 ЦК України, ст. 12 Закону України “Про господарські товариства”, ст.ст. 3, 7 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, на підставі положень яких зроблено висновок, що при виході позивача зі складу учасників товариства та визначенні частки позивача в майні товариства  обов'язковою є оцінка майна товариства, здійснена суб'єктами оціночної діяльності.

Вірно встановлено в оскаржуваному рішенні і момент виходу позивача зі складу учасників товариства 10.05.06 -  день державної реєстрації виходу Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області зі складу учасників ТзОВ “Охорона”, здійсненої державним реєстратором виконавчого комітету Тернопільської міської ради, станом на який здійснити по бухгалтерським документам оцінку майна товариства станом не видається можливим. Станом на 01.04.05 залишкова вартість основних засобів відповідача становила 516, 91 грн., а відтак, частка позивача - 25 % від вказаної вартості складає 129, 23 грн.

Таким чином, беручи до уваги положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 33, 34 ГПК України, у відповідності до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, причому певними належними засобами доказування, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач, в порушення вказаних норм, а також ст. 7 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, оцінки майна відповідача, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності, не подав, на підставі чого суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області.

          Отже, враховуючи вищенаведене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського Тернопільської області від 11.10.06 у справі № 15/161-2903 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному процесуальному та матеріальному законодавстві, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, належним чином досліджені судом першої інстанції, висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, не спростовують, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

1.          Рішення господарського суду Тернопільської області від 11.10.06 у справі № 15/161-2903 залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги –відмовити.

2.          Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3.          Матеріали справи скеровуються до господарського суду Тернопільської області.

Головуючий-суддя                              Д.Новосад

Суддя                                         О.Михалюк

Суддя                                         Г.Мельник