Рішення

від 15.05.2014 по справі 911/944/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2014 р. Справа № 911/944/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Геосвіт», м. Київ до Дочірнього підприємства «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Київська обл., м. Вишневе про стягнення 16 022,47 грн., за участю представників:

позивача:Шевченко М.Б., директор; відповідача:Кишенчук А.В. довіреність № 129 від 31.12.2013 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 3 240,00 грн. інфляційної складової боргу, 12 782,47 грн. 3% річних, а загалом 16 022,47 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договором № 14/980/10.С-575/15-8К/10-12 про закупівлю послуг з виконання науково-дослідної роботи від 07.10.2010 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.03.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.04.2014 року.

Через канцелярію суду 10.04.2014 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував частково та просив суд розстрочити виконання рішення суду.

У судових засіданнях 10.04.2014 року та 17.04.2014 року оголошувалися перерви відповідно на 17.04.2014 року та 15.05.2014 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірнім підприємством «Науково-дослідним інститутом нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Геосвіт» (далі - виконавець) укладено договір № 14/980/10.С-575/15-8К/10-12 про закупівлю послуг з виконання науково-дослідної роботи від 07.10.2014 року (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язаний здійснити надання послуг з виконання науково-дослідної роботи за темою «Збір, систематизація і узагальнення геолого-геофізичних матеріалів по перспективних об'єктах нафтогазоносних регіонів України з метою створення основи для визначення перспективних напрямків співробітництва Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» і іноземних (або вітчизняних) компаній з освоєння вуглеводневих ресурсів» (далі - послуги), а замовник зобов'язується прийняти у власність результати наданих послуг і оплатити їх вартість на умовах, викладених у цьому договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.04.2013 року у справі № 911/904/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Геосвіт» до Дочірнього підприємства «Науково-дослідного інституту нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення 558 960,00 грн. встановлено факт існування у Дочірнього підприємства «Науково-дослідного інституту нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Геосвіт» заборгованості за надані послуги за договором № 14/980/10.С-575/15-8К/10-12 від 07.10.2010 року та договором № 14/982/10.С-572/15-10К/10-12 від 07.10.2010 року, та стягнуто з Дочірнього підприємства «Науково-дослідного інституту нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Геосвіт» 540 000 (п'ятсот сорок тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 18 960 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. пені, 11 652 (одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 41 коп. 3% річних та 11 412 (одинадцять тисяч чотириста дванадцять) грн. 25 коп. судового збору.

13.05.2013 року господарським судом Київської області видано наказ на примусове виконання рішення у справі № 911/904/13.

Відповідно до змісту ст.115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно з випискою банку про операції (рух коштів) від 29.01.2014 року заборгованість згідно наказу господарського суду Київської області у справі № 911/904/13 від 13.05.2013 року у розмірі 582 024,66 грн. була погашена у повному обсязі 29.01.2014 року.

Припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати послуг за спірним договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 3 240,00 грн. інфляційних втрат за період з 14.08.2012 року по 28.01.2014 року та 12 782,47 грн. 3% річних за період з 16.04.2013 року по 28.01.2014 року які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Посилання відповідача на те, що прострочення виконання рішення у справі № 911/904/13 від 15.04.2013 року відбулося з вини органу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського району Київської області оцінюється судом критично та не береться до уваги, оскільки порушення платником (боржником), строку перерахування коштів, або несвоєчасне зарахування коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання.

Окрім того, у разі, якщо відповідач вважає, що дії Державної виконавчої служби Києво-Святошинського району Київської області із виконання рішення господарського суду Київської області у справі № 911/904/13 від 15.04.2013 року є неправомірними, та внаслідок таких дій йому заподіяні збитки, відповідач вправі звернутися до суду із скаргою на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби або із позовом про відшкодування завданих збитків.

Через канцелярію суду 10.04.2014 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував частково та просив суд розстрочити виконання рішення суду терміном на 12 місяців.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід ураховувати приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Натомість суду не надано право, ухвалюючи рішення, змінювати спосіб і порядок його виконання. Також відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині рішення вказуються строк сплати грошових сум у разі відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Як зазначено в ч. 1 п. 7.1 ст. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як передбачено п. 7.2 ст. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З урахуванням викладеного вище, дослідивши доводи заявника, суд дійшов висновку щодо відсутності у даному випадку виняткових обставин, що надавали б можливість вважати наявними підстави для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення у справі № 911/944/14 на 12 місяців.

Пунктом 1 статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, правові підстави для задоволення клопотання про розстрочку виконання рішення відсутні, тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Науково-дослідного інституту нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська,буд. 8, код 32710871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Геосвіт» (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41, код 34794157), 3 240 (три тисячі двісті сорок) грн. 00 коп. інфляційної складової боргу, 12 782 (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 47 коп. 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 19.05.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак