Рішення

від 15.05.2014 по справі 911/957/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2014 р. Справа № 911/957/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімум-2004», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», Київська обл., м. Бровари

за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет позову приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_1

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

за участю представників:

позивача - Вашуленко В.М., довіреність б/н від 12.03.2014 року;

Башкіров Д.П., довіреність б/н від 19.03.2014 року;

відповідача - не з'явилися;

третьої особи - не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімум-2004» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» (відповідач) про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 № 446 від 04.03.2014 року про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме гараж НОМЕР_2, зазначений на плані № 1 (один), загальною площею 402 (чотириста два) кв. м., прибудову до диспетчерської, зазначену на плані під № 2 (два), загальною площею 13,70 (тринадцять цілих сімдесят сотих кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (тридцять), які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптімум-2004».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 № 446 від 04.03.2014 року про звернення стягнення на нерухоме майно було вчинено з порушенням норм чинного законодавства , чим порушено його права.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.03.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 10.04.2014 року.

До господарського суду Київської області 10.04.2014 року позивач подав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, яке судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 24.04.2014 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача -приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 15.05.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Київської області 28.04.2014 року третя особа подала заперечення на позовну заяву № 120/01-16 від 25.104.2014 року, в яких проти позову заперечує, вказуючи на те, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису було дотримано всіх необхідних умов встановлених законодавством. При цьому, третя особа просить розглядати справу без її участі.

Через канцелярію господарського суду Київської області 15.05.2014 року позивач подав клопотання про витребування доказів, яке судом не розглядалося у зв'язку з поданням до суду позивачем клопотання про відмову від клопотання про витребування доказів.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 15.05.2014 року не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, і враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідача, та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідача та третьої особи, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.12.2006 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», який змінив своє найменування і на сьогоднішній день є Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (банк) та ОСОБА_4 (позичальник) було укладено кредитний договір № 2608/1206/88-010, відповідно до якого позичальнику було надано кредит в розмірі 25 000 доларів США строком з 04.12.2006 року по 04.12.2011 року зі сплатою 14,5 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Надану суму кредиту позичальник повинен був погашати відповідно до умов договору, а також сплачувати позивачу відсотки за користування кредитом.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 23.03.2006 року укладеної між позичальником та банком сторони домовились викласти п. 1.1 договору у наступній редакції: «Банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 35 000 доларів США, з доведенням загальної суми заборгованості до 58 746 доларів США».

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17 жовтня 2013 року у справі № 22-ц/796/12376/2013 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (код ЄДРПОУ 35326253) заборгованість за кредитним договором станом на 14.01.2009 року в розмірі 426 714,30 грн., 4 855,86 грн. пені, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 219 грн., а всього 434 789 (чотириста тридцять чотири тисячі вісімсот дев'ять) грн. 16 коп.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17 жовтня 2013 року у справі № 22-ц/796/12376/2013 встановлено, що кредитним договором, укладеним 04 грудня 2006 року між СКБ «ТАС-Комерцбанк», який змінив назву та на момент пред'явлення позову є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4, передбачено що датою остаточного повернення кредиту є 04.12.2011 року.

Вказані факти в силу ч. 2 ст. 35 ГПК України є преюдиціальними для цієї справи значенням у вирішенні даного спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Пунктом 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» визначає, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що сума боргу за кредитним договором № 2608/1206/88-010 від 04.12.2006 року, становить 434 789 (чотириста тридцять чотири тисячі вісімсот дев'ять) грн. 16 коп., строк остаточного повернення кредиту є 04.12.2011 року, правонаступником Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», а тому наведені обставини не підлягають доказуванню у даному спорі і є встановленими наведеними судовими рішеннями.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором № 2608/1206/88-010 від 04.12.2006 року перед АКБ «ТАС-комерцбанк», який змінив своє найменування і на сьогоднішній день є ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (надалі - Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптімум-2004» (надалі - Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір від 04 грудня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за номером № 5682 (надалі - Іпотечний договір).

Згідно п. п. 1., 2. Іпотечного договору, у забезпечення зобов'язань Позичальника перед Іпотекодержателем за кредитним договором № 2608/1206/88-010 від 04.12.2006 року Іпотекодавець надає Іпотекодержателю в іпотеку належне йому на праві власності майно: гараж НОМЕР_2 цегляний, зазначений на плані № 1, загальною площею - 402 кв. м. та прибудова до диспетчерської цегляна, зазначена на плані під № 2, загальною площею 13,70 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - предмет іпотеки)

Загальна вартість предмета іпотеки згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Переяслав-Хмельницького бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 11837198 від 14 вересня 2006 року становить 118 433,34 (сто вісімнадцять тисяч чотириста тридцять три) грн. 34 коп. (п. 2.2 Іпотечного договору).

За згодою сторін предмет іпотеки оцінюється в 196 900,00 (сто дев'яносто шість тисяч дев'ятсот грн. 00 коп.) грн., що за курсом Національного банку України на день укладення цього Договору становить у еквіваленті 38 900,00 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот) доларів США (п. 4 Іпотечного договору).

Іпотечний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та діє до повного виконання Позичальником або Іпотекодавцем зобов'язань перед Іпотекодержателем основного зобов'язання чи настанняф одного з випадків, передбачених ст. 17 Закону України «Про іпотеку», згідно п. 17. Іпотечного договору.

В подальшому між АКБ «ТАС-комерцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптімум-2004» було укладено додаткову угоду № 1 до Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за номером № 5682 від 23.03.2007 року, відповідно до якої кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії становить 58 746,00 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот сорок шість) доларів США, а предмет іпотеки оцінюється в 424 200,00 (чотириста двадцять чотири тисячі двісті грн. 00 коп.) грн., що за курсом Національного банку України на день укладення цього Договору становить у еквіваленті 84 900,00 (вісімдесят чотири тисячі) доларів США.

04.03.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 було вчинено виконавчий напис № 446 про звернення стягнення на нерухоме майно: гараж НОМЕР_2, зазначений на плані № 1 (один), загальною площею 402 (чотириста два) кв. м., прибудову до диспетчерської, зазначену на плані під № 2 (два), загальною площею 13,70 (тринадцять цілих сімдесят сотих кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (тридцять), які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптімум-2004».

Про вчинення вказаного виконавчого напису позивач дізнався відповідно до отриманої Постанови про відкриття виконавчого провадження № 42579126 від 20.03.2014 року.

Відповідно до приписів ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Положеннями ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи з приписів частини другої статті 50 ЗУ «Про нотаріат», право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК. При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 15 ГПК України справи у спорах про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Тож, з аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що суд може захистити порушене право, зокрема, шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Предметом доказування у спорах даної категорії є обставини, які свідчать про існування або відсутність спору між боржником та стягувачем щодо заборгованості та наявність або відсутність обставин, які свідчать про порушення нотаріусом при вчиненні виконавчого напису встановлених чинним законодавством правил вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1,3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України № 42/664 від 24.02.2011 року.

Таким чином, за змістом приписів вказаної норми Закону, письмова вимога до боржника та майнового поручителя про усунення порушення повинна передувати у часі реалізації іпотекодержателем права на задоволення своїх вимог на підставі виконавчого напису нотаріуса.

При цьому, вбачається, що боржнику надається право протягом 30-ти днів з моменту отримання такої вимоги добровільно виконати відповідні зобов'язання, і лише після спливу такого строку та у разі не виконання вимог іпотекодержателя останній набуває права застосовувати позасудові заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі шляхом вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису раніше, ніж через 30 днів з моменту, коли боржник отримав відповідну вимогу, порушує права останнього, визначені Законом.

При вчинені виконавчого напису щодо звернення стягнення на майно боржника нотаріус повинен пересвідчитись, що іпотекодавцем (позивачем у справі) одержана письмова вимога про усунення порушення та з цієї події сплинуло 30 днів, а також перевірити безспірність боргу боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя та за відсутності ознаки безспірності - відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України № 5015/138/12 (5015/3810/11 від 06.09.2012 року.

Доказів наявності та направлення позивачу письмової вимоги про усунення порушення сторонами суду не надано.

Так, відповідно до ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до п. 1-3 гл. 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р., в редакції, яка була чинною на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:

- відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;

- дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;

- номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;

- строк, за який має провадитися стягнення;

- інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Згідно ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

В даному випадку, суд погоджується з доводами позивача, що на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису річний строк з моменту виникнення права вимоги щодо погашення боргу за кредитним договором - сплив, у зв'язку з чим у нотаріуса за таких обставин не було правових підстав для вчинення відповідної нотаріальної дії.

Також, суд погоджується з доводами позивача щодо непредставлення відповідачем разом з заявою про вчинення виконавчого напису документів, які підтверджують безспірність вимог, дані документи суду не надані.

Так, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р.

Згідно з п. 1 Переліку для одержання виконавчого напису на нотаріально посвідчених угодах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника і встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України № 15/5025/428/12від 11.12.2012 року.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Так, розрахунок боргу, здійснений Банком щодо наявності грошового зобов'язання по кредиту та процентам, складений відповідачем в односторонньому порядку не є первинним документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.

При розгляді даного спору судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України при розгляді спорів про визнання виконавчих написів нотаріусів такими, що не підлягають виконанню, викладену в постановах:від 13.11.2012 р. у справі № 5006/28/32пн/2012; від 03.10.2012 р. у справі № 5028/18/27/2012; від 19.09.2012 р. у справі № 20/5025/293/12; від 06.09.2012 р. у справі № 5015/138/12 (5015/3810/11); від 31.07.2012 р. у справі №5005/4385/2011; від 26.06.2012 р. у справі № 27/219; від 20.06.2012 р. у справі 33/284; від 14.04.2010 р. у справі № 44/121а, згідно з якою належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Як вбачається з матеріалів справи, доказів того, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від відповідача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), вона не містить, а тому суд приходить до висновку, що у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позичальника перед відповідачем, в тому числі по штрафним санкціям, є безспірними.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що спірний виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: за відсутності доказів безспірності вимог відповідача та з порушенням річного строку, протягом якого може бути вчинено виконавчий напис з моменту виникнення права вимоги.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що нотаріусом було вчинено оспорюваний виконавчий напис не у відповідності до вимог чинного законодавства, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 218,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 № 446 від 04.03.2014 року про звернення стягнення на майно: гараж НОМЕР_2, зазначений на плані № 1 (один), загальною площею 402 (чотириста два) кв. м., прибудову до диспетчерської, зазначену на плані під № 2 (два), загальною площею 13,70 (тринадцять цілих сімдесят сотих кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптімум-2004».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (07400, Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 14 код 35326253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімум 2004» (04205, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 16/64, код 32772189) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 19.05.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак