Рішення

від 16.05.2014 по справі 916/1222/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2014 р.Справа № 916/1222/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Монопластстрой"

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу „Троїцьке"

про стягнення 14969,35грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Кіріяк Н.В., довіреність від 17.04.2014р.

Від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні 16.05.2014 р. приймали участь представники:

Від позивача: Кіріяк Н.В., довіреність від 17.04.2014р.

Від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу „Троїцьке" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Монопластстрой" 8531,93 грн. інфляційних збитків, розрахованих за період з 01.09.2010р. по 28.02.2014р., 6437,42 грн. 3% річних, розрахованих за період з 01.09.2010р. по 28.02.2014р.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, подав заяву про уточнення позовних вимог від 15.04.2014р. за вх.№2-1446/14, заперечення на відзив відповідача від 16.05.2014р. за вх.№12601/14, в їх обґрунтування зазначає, що 08.09.2009р. між TOB „Монопластстрой" та Житлово-будівельним кооперативом „Троїцьке" був укладений договір підряду №16/33-Т. 30.07.2010р. позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором, здійснив передбачені ним роботи, однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати проведених робіт виконав не в повному обсязі. Дані обставини підтверджені постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2013р. у справі №916/1920/13, згідно якої стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу „Троїцьке" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Монопластстрой" суму основної заборгованості в розмірі 61 380,80 грн. У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати основної заборгованості, яку визнано судовим рішенням №916/1920/13 від 14.11.2013р., позивач нарахував на суму боргу індекс інфляції у сумі 8531,93 грн. та три проценти річних у сумі 6 437,42грн. Стосовно заяви відповідача про застосування до позовних вимог строку позовної давності позивач заперечує, посилаючись на його переривання розглядом справи №916/1920/13, та поновленням цього строку після винесення в означеній справі судового рішення.

Відповідач подав відзив на позов від 15.04.2014р, за вх.№9521/14, де зазначив, що розрахунок інфляційних витрат та 3% річних зроблений позивачем за період з 01.09.2010р. по 28.02.2014р., однак, Постановою Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено трирічну позовну давність до вимог про стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних. Відповідач вказує, що заявлений позивачем позов подано 31.03.2014р., а відтак, суми інфляційних витрат та 3% річних повинні нараховуватись в межах строку позовної давності, тобто, з 31.03.2011р. З врахуванням викладеного, відповідач вважає, що позовні вимоги про стягнення боргу за період з 01.09.2010р. по 31.03.2011р. задоволенню судом не підлягають з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Клопотання позивача від 18.04.2014р. за вх.№10057/14, від 30.04.2014р. за вх.№11314/14 про долучення до матеріалів справи документів, про ознайомлення з матеріалами справи було судом задоволено.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи позивача, суд встановив наступне:

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2013р. у справі №916/1920/13 встановлено, що „...08.09.2009р. між Житлово-будівельним кооперативом „Троїцьке" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Монопластстрой" (підрядник) було укладено договір підряду №16/33-Т, відповідно до розділу 1 якого відповідач як замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати своїми силами зі своїх матеріалів, а також залученими силами обладнання пенополістирольних і цементно-пісочних підлогів в 5-7-поверховому житловому будинку по вул. Троїцька, м. Одеса, в обсязі робіт, передбачених договірною ціною; усунути недоліки і дефекти, виявлені в процесі вводу об'єкта і експлуатації в гарантійному періоді... ...На виконання умов вказаного договору позивачем виконувались підрядні роботи, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт ф. КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в із підсумковими відомостями ресурсів, які підписані належним чином уповноваженими представниками сторін...". Враховуючи вищевикладене апеляційний суд в означеній постанові дійшов висновку про те, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором підряду від 08.09.2009р. №16/33-Т в сумі 61 380,80 грн. підтверджена, з підстав чого задовольнив позов частково.

Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, при встановленні фактів наявності порушення зобов'язання, яке тривало на момент звернення позивача до суду із позовом у справі №916/1920/13, що полягало у непогашенні Житлово-будівельним кооперативом „Троїцьке" основного зобов'язання, судове рішення у справі №916/1920/13 має преюдиціальне значення для розгляду даного спору.

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заявленого позивачем позову з врахуванням наступних положень чинного законодавства.

Згідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 2 ст.530 ЦК України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із приписів ч.1 ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, в силу статтей 11, 509 ЦК України та на підставі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2013р. у справі №916/1920/13 у відповідача виникло грошове зобов'язання, яке у відповідності до положень статті 526 ЦК України має виконуватися належним чином з врахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів чинного законодавства. Згідно ст.530 ЦК України, відповідно до рішення суду від 14.11.2013р. у справі №916/1920/13, з огляду на те, що відповідачем його не було виконано своєчасно та в повному обсязі, продовжує існувати обов'язок останнього щодо сплати заборгованості за договором підряду №16/33-Т від 08.09.2009р. в сумі 61 380,80 грн., який може вважатись припиненим лише за умови його виконання відповідно до положень ч.1 ст.599 ЦК України, доказів чого суду не надано.

Звідси, неналежне виконання (прострочення) Житлово-будівельного кооперативу „Троїцьке" судового рішення від 14.11.2013р. у справі №916//1920/13, спричинило наслідки, визначені п. 2 ст. 625 ЦК України, а саме, виникнення зобов'язання на вимогу кредитора сплатити визначену судовим рішенням суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, до повного її погашення.

При цьому, з врахуванням того, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2013р. у справі №916/1920/13 встановлено факт невиконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних позивачем підрядних робіт з 25.08.2010р., позивач вбачає можливим нарахування санкцій за його невиконання з 25.08.2010р.

Відповідно до абз.3 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Аналогічна позиція також викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2012 по справі № 52/30.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем в уточненій позовній заяві розраховано три проценти річних, індекс інфляції за період з 01.09.2010р. по 28.02.2014р. згідно формулювання, наведеного в даних інформаційних листах.

Між тим, відповідачем у відзиві заявлено клопотання про застосування до позовних вимог трирічного строку позовної давності, з огляду на що суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ст.256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1 ст.257 ЦК України). Згідно до ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.267 ЦК України).

Згідно п.5.4. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Відповідно до п.п.3.4., 4.3. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Позивач заперечує проти клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог щодо стягнення трьох процентів річних, індексу інфляції, заявлених у даній справі, посилаючись на те, що строк позовної давності переривався на час розгляду справи №816/1920/13 та згідно ч.3 ст.264 ГПК України після прийняття судового рішення в означеній справі розпочався заново, з підстав чого позивачем не пропущено строк позовної давності на звернення до суду із даною позовною заявою про стягнення трьох процентів річних, індексу інфляції, передбачених ст.625 ЦК України.

Суд вважає такі твердження позивача безпідставними оскільки у справі №816/1920/13 розглядався позов про стягнення основної заборгованості з ЖБК „Троїцьке", а у даній справі заявлено позовні вимоги про стягнення індексу інфляції та три проценти річних, нараховані у зв'язку з невиконанням основного зобов'язання, що є різними за своєю суттю грошовими зобов'язаннями, у зв'язку з чим із поданням позову та розглядом справи про стягнення з відповідача основної заборгованості не переривається строк позовної давності на додаткові вимоги, що виникли із невиконання основного зобов'язання.

За таких обставин, суд застосовує до позовних вимог про стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних строк позовної давності, у зв`язку з чим із обчислюваного позивачем періоду суд визначив період, за який позивачем нараховано інфляцію та відсотки із дотриманням строку позовної давності, встановленого ч.1 ст.257 ЦК України, а саме з 31.03.2011р. по 28.02.2014р., який обумовлений датою надходження до суду даної позовної заяви 31.03.2014р. та відповідно уявляє собою період з 31.03.2011р. по 31.03.2014р. і закінчується визначеною позивачем датою розрахунку як то 28.02.2014р.

Отже, суд самостійно розрахував три проценти річних від суми заборгованості - 61380,80грн. за період з 31.03.2011р. по 28.02.2014р., які складають 5377,97грн., та, за розрахунком суду індекс інфляції за період з 31.03.2011р. по 28.02.2014р. складає 1408,19грн.

За таких обставин, суд вбачає підстави для часткового задоволення заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5377,97грн. три проценти річних, 1408,19грн. індексу інфляції.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд частково задовольняє позовні вимоги позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Монопластстрой" 5377,97грн. три проценти річних, 1408,19грн. індексу інфляції.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме судовий збір в сумі 828,25 грн.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, у постанові ВГСУ від 04.11.2010р. у справі № 10-22-3-30/336-07-9260 визначено, що суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередньо доставку судових ухвал відповідачу, якщо виконано наступні умови: ухвала була передана одним із способів, передбачених процесуальним законодавством, не було отримано будь-якого підтвердження, не зважаючи на всі розумні зусилля для отримання, процесуальні документи надсилались за адресою, яка зазначена стороною.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 16.05.2014р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 16.05.2014 р., у зв'язку з чим суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст.44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Троїцьке" (65045, м. Одеса, вул.Троїцька, буд.33, кв.10, код 33656978) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Монопластстрой" (65063, м. Одеса, вул. Армійська, 18А, код 34599125) 5377 (п'ять тисяч триста сімдесят сім) грн. 97коп. три проценти річних, 1408 (одну тисячу чотириста вісім) грн. 19коп. індексу інфляції, 828 (вісімсот двадцять вісім) грн. 25коп. судового збору.

3.Відмовити в решті заявлених позивачем позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.05.2014р.

Суддя Малярчук І.А.