Рішення

від 12.05.2014 по справі 922/857/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2014 р.Справа № 922/857/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Бояр В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцентр-Газсервіс", м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Макаренко О.Н. (дов. № 2 від 25.09.2013 року);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрцентр-Газсервіс" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення коштів у розмірі - 10 233 грн. 65 коп., з яких: сума основного боргу у розмірі - 8 922 грн. 04 коп., пеня у розмірі - 637 грн. 06 коп., 3% річних у розмірі - 674 грн. 55 коп. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 90 від 01.01.2010 року та договором поставки № 172від 01.03.2011 року у частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 березня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01 квітня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 15.04.2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 24.04.2014 року.

15.04.2014 року господарським судом Харківської області винесено окрему ухвалу Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрцентр-Газсервіс" стосовно виявлених недоліків у юридичному забезпеченні діяльності підприємства для вжиття відповідних організаційно - правових заходів.

Також, 15.04.2014 року господарським судом Харківської області винесено окрему ухвалу ОСОБА_1 стосовно виявлених недоліків у юридичному забезпеченні діяльності підприємства для вжиття відповідних організаційно - правових заходів.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 24.04.2014 року представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій зазначає про те, що у позовній заяві було здійснено арифметичну помилку у частині стягнення із відповідача суми основного боргу та здійснено перерахунок суми 3% річних та пені.

У судовому засіданні 24.04.2014 року судом прийнято заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач здійснив перерахунок суми основного боргу, 3% річних та пені, у зв`язку із чим просить суд стягнути відповідача суму основного боргу - 7 107 грн. 74 коп., 370 грн. 04 коп. - суми 3% річних та 370 грн. 04 коп. - суми пені.

Враховуючи вищевикладене, судом подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

12.05.2014 року представник позивача надав заяву про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Представник позивача у судовому засіданні 12.05.2014 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 12.05.2014 року не з`явився, відзиву на позов та документів, витребуваних судом, не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.03.2014 року, ухвали суду від 01.04.2014 року та ухвали суду від 15.04.2014 року за адресою вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та співпадає з адресою вказаною у позовній заяві. Проте, ухвала суду про порушення провадження у справі від 13.04.2014 року, ухвала суду від 01.04.2014 року та 15.04.2014 року повернулись до канцелярії суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Зважаючи на те, що Вищий господарський суд України у пункті 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.05.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

01.01.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрцентр-Газсервіс" (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) було укладено договір поставки № 90, у відповідності до умов якого позивач зобов`язується передати у власність відповідача запчастини до транспортних засобів (товар), згідно видаткових накладних на кожну партію товару, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити цей товар у порядку та на умовах даного договору.

Згідно із пунктом 2.1 договору суму договору складає сума видаткових накладних на всі партії товару.

Відповідно до пункту 2.2 договору оплата відповідачем здійснюється на умовах відстрочки платежу, у гривнях, прямим грошовим переказом на поточний рахунок позивача потягом 3 банківських днів з моменту отримання товару.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було виставлено відповідачу рахунок - фактуру на оплату № УЦС-016223 від 04.11.2010 року (а.с.19).

На підставі вищезазначеного рахунку позивачем поставлено відповідачу товар на суму - 3 761 грн. 60 коп., що підтверджується видатковою накладною № УЦС-014057 від 04.11.2010 року, яка підписана обома сторонами та скріплена печатками (а.с. 17).

Доказів здійснення оплати за товар за рахунком № УЦС-016223 від 04.11.2010 року на суму 3 761 грн. 60 коп. відповідачем до суду не надано.

Крім того, 01.03.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 172, у відповідності до умов якого позивач зобов`язується передати у власність відповідача запчастини до транспортних засобів (товар), згідно видаткових накладних на кожну партію товару, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити цей товар у порядку та на умовах даного договору.

Згідно із пунктом 2.1 договору суму договору складає сума видаткових накладних на всі партії товару.

Відповідно до пункту 2.2 договору оплата відповідачем здійснюється на умовах відстрочки платежу, у гривнях, прямим грошовим переказом на поточний рахунок позивача потягом 3 банківських днів з моменту отримання товару.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було виставлено відповідачу рахунок - фактуру на оплату № УЦС-002821 від 09.03.2011 року (а.с.20).

На підставі вищезазначеного рахунку позивачем поставлено відповідачу товар на суму 5 160 грн. 44 коп., що підтверджується видатковою накладною № УЦС-002461 від 11.03.2011 року, яка підписана обома сторонами та скріплена печатками (а.с. 18).

Доказів здійснення оплати за товар за рахунком № УЦС-002821 від 09.03.2011 року на суму 5 160 грн. 44 коп. відповідачем до суду не надано.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач порушив умови договору та не виконав свого обов`язку оплатити поставлений позивачем товар, у строк, вказаний у пункті 2.2. договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у нього виникла заборгованість у сумі 8 922 грн. 04 коп. (за договором поставки № 90 від 01.01.2010 року та договором поставки № 172 від 01.03.2011 року, основна заборгованість), що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Позивачем до суду надано банківську виписку від 27.04.2011 року в якій зазначено, що відповідачем частково здійснена оплата за автозапчастини згідно рахунку № 15840 від 28.10.2010 року на суму 2 500 грн. 00 коп.

Рахунок № 15840 від 28.10.2010 року не є спірним та не заперечується відповідачем. Доказів здійснення оплати суми боргу за спірними господарськими операціями відповідачем до суду не надано.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів здійснення оплати за спірними господарськими операціями відповідач суду не надав.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до положень частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України та статтей 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не надано доказів щодо сплати суми боргу, суд дійшов висновку про обрунтованість позовних вимог(з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) в частині заявленої позивачем суми боргу у розмірі 7 107 грн. 74 коп., а саме: борг за видатковою накладною № УЦС-014057 від 04.11.2010 року на суму 1 947 грн. 30 коп. за договіром поставки № 90 від 01.01.2010 року та видатковою накладною № УЦС-002461 від 11.03.2011 року на суму 5 160 грн. 44 коп. за договіром поставки № 172 від 01.03.2011 року.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 7 107 грн. 74 коп., судом вважаються обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами, позивачем (з урахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог) нараховано 3% у розмірі -370 грн. 04 коп. та пеня у розмірі - 370 грн. 04 коп.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 370 грн. 00 коп. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1 договору поставки № 90 від 01.01.2010 року та договору поставки № 172 від 01.03.2011 року, у разі порушення строку оплати, передбаченого пункту 2.2 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості отриманого та не оплаченого товару за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (статті 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, статтею 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

За приписами статей 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положеннями статті 343 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлено обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачено лише обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем відповідачу пені у сумі - 370 грн. 04 коп. та встановлено, що період прострочення заборгованності за видатковою накладною № УЦС-014057 від 04.11.2010 року з 10.11.2010 року по 09.05.11 року та видатковою накладною № УЦС-002461 від 11.03.2011 року з 17.03.2011 року по 17.09.2011 року, сума пені за період з 10.11.2010 року по 09.05.11 року та за період з 17.03.2011 року по 17.09.2011 року що підлягає задоволенню становить - 370 грн. 04 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за видатковою накладною № УЦС-014057 від 04.11.2010 року за період 10.11.2010 року по 25.02.2014 року та видатковою накладною № УЦС-002461 від 11.03.2011 року за період 17.03.2011 року по 25.02.2014 року нараховано 3% річних у розмірі -370 грн. 04 коп.

Судом встановлено, що розрахунок позивача є обгрунтованим та таким що підлягає до задоволення.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов до висновку, що позов (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) підлягає до задоволення у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. Тому у разі задоволення позову судові витрати підлягають до стягнення з відповідача у розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 11, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнитиу повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцентр - ГАЗсервіс" (61010, м. Харків, вул. Чугуївська, 12, код ЄДРПОУ 32760739) 7 107 грн. 74 коп. суми основної заборгованості, 370 грн. 04 коп. суми пені, 370 грн. 04 коп. суми 3% річних та 1 827 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.05.2014 р.

Суддя О.О. Ємельянова