Постанова

від 08.04.2009 по справі 14/321-4333

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/321-4333

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"08" квітня 2009 р.Справа № 14/321-4333

 11 год. 43 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Руденка О.В.             

при секретарі судового засідання  Махнач Р.В.

Розглянув справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучач-цукор" вул. Тичини, 3, м. Бучач, Тернопільська область           

до  Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції пл. Волі, 1, м. Бучач, Тернопільська область            

про  скасування податкових повідомлень-рішень №0000802301/0 від 28.04.2006р., №0000812301/0 від 28.04.2006р.

За участю представників сторін:

Позивача: Кудінова Т.І., довіреність №21 від 10.09.2007р.;

Відповідача: Микитчак В.В.,  довіреність   № 1085  від 09.02.2009 р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бучач-цукор", м. Бучач звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції, м. Бучач про,  з урахуванням заяви від 10.03.09 року № 103-юр, скасування податкових повідомлень-рішень №0000802301/0 від 28.04.2006р. на суму 40 501,08 грн. основного платежу з податку на прибуток, 10 600,21 грн. штрафу з цього податку; №0000812301/0 від 28.04.2006р. на суму 6 666 грн. основного платежу з податку на додану вартість, 3 333 грн. штрафу з цього податку.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача посилається на безпідставність донарахування податковим органом ТОВ "Бучач -цукор" податку на додану вартість та податку на прибуток, вказуючи при цьому на відсутність з боку платника податків порушень норм податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини.

У запереченнях на позов та згідно з поясненням повноважного представника, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржувані правові акти індивідуальної дії винесені контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно  ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, заперечення відповідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності суд встановив наступне.

За результатами проведеної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю "Бучач-цукор", посадовими особами контролюючого органу 20.04.2006р. складено акт за №20/23-31274406. Період діяльності платника податків, що охоплений перевіркою з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року.

За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення товариством вимог Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97 (надалі Закон) внаслідок чого ним завищено податковий кредит у розмірі 10790 грн., в тому числі за травень 2005 року в сумі 3333 грн. за липень 2005 року в сумі 3333 грн. та за жовтень 2005 року в сумі 4124 грн.; вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997р. (надалі Закон про прибуток) в результаті чого ним занижено податок на прибуток за 2005 рік у розмірі 57179 грн., в тому числі за 3 квартал 2005 року –8359 грн. та 4 квартал 2005 року –48820 грн.  

Зважаючи на наведені обставини, 28.04.2006р. контролюючим органом відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) позивачу, згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000812301/0 визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 16185 грн. (в т.ч. 10790 грн. за основним платежем, 5395 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000802301/0 визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 69451 грн. (в т.ч. 57179 грн. за основним платежем, 12272 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Наведені правові акти індивідуальної дії оспорені платником податків у судовому порядку.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін у засіданні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

При вирішенні спору по суті судом застосовуються положення законодавчих актів України, в редакціях, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Оцінюючи висновки, які містяться у матеріалах перевірки суд враховує, що  нарахування спірних сум податкових зобов'язань проведено контролюючим органом, поряд із іншим, і за результатами дослідження фінансово - господарських операцій  позивача із  його контрагентом - ТОВ "Інтеграл".

Так, за наслідками дослідження представлених платником податків документів, контролюючим органом з'ясовано, що на підставі договору №404/5 від 04.04.2005 року товариством з обмеженою відповідальністю „Інтеграл” надано ТОВ „Бучач - цукор” маркетингові послуги по дослідженню ринку цукру та патоки.

За результатами проведення робіт (надання послуг) сторонами підписано акти виконаних робіт від 30 травня 2005 року за №00094 та від 30 липня 2005 року за №000104 на загальну вартість робіт 40 000 грн., в тому числі ПДВ –6666,66 грн.

На підтвердження виконання умов договору Виконавцем послуг  були складені та оформлені податкові накладні від 30.05.2005р. №145 та від 30.07.2005р. №195, а його контрагентом проведено оплату у безготівковому порядку (банківські виписки у матеріалах справи) та наслідки вказаної господарської операції відображено в бухгалтерському та податковому обліку.

Позивач, посилаючись на Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, стверджує, що представлений при перевірці Акт виконаних  робіт від 30.09.2004 року за № 30/10 не є належним первинним документом для внесення даних до бухгалтерського обліку, тому що не містить необхідної і повної інформації про господарську операцію та не підтверджує її здійснення.

Крім того, контролюючий орган вказуючи на  п.п.7.2.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97 (із змінами та доповненнями), п. 5.1., 5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 року № 334/94 (із змінами та доповненнями) стверджує, що відповідачем - ТОВ „Бучач-цукор” неправомірно суму податку на додану вартість згідно податкової накладної від  30.05.2005р. за №145 та від 30.07.2005р. за №195 включено до складу податкового кредиту у розмірі 6666,7 грн., а понесені витрати безпідставно віднесено до складу валових витрат за відповідні звітні періоди 2005 року.

В той же час, матеріалами справи вказані обставини не підтверджуються. Більше того зібрані в процесі судового розгляду докази вказують, на невідповідність подібних висновків фактичним даним та вимогам закону з огляду на наступне.

Дотримання учасниками договірних зобов'язань вимог закону за договором №404/5 від 04.04.2005 року  досліджувалось судом у справі № 14/82-2356 .

23.07.2007 р. господарським судом Тернопільської області у справі № 14/82-2356 за позовом Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції до відповідача 1 - ТОВ "Бучач-цукор", відповідача 2  - ТОВ "Інтеграл" про визнання недійсним господарського зобов'язання між зазначеними вище суб'єктами господарювання, яке виникло на підставі договору надання послуг №404/05 від  04.04.2005р. винесено постанову, якою Бучацькій міжрайонній державній податковій інспекції в позові відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2008 року постанову господарського суду Тернопільської області від 23.07.2007 року у справі №14/82-2356  залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, а відтак рішення суду першої інстанції вступило в законну силу.

Виконання сторонами договірних зобов'язань засвідчується як первинними документами (копії видаткових накладних та платіжних документів про перерахування коштів в матеріалах справи) так і матеріалами перевірки з цього приводу.

Акти  від 30.05.2005р. за №00094, та від  30.07.2005р. №000104 містять  реквізити замовника, виконавця, визначення виконаних робіт та їхню  вартість. Акти підписано повноважними представниками сторін, підписи яких завірено печатками юридичних осіб.

Із матеріалів справи слідує, що ТОВ "Інтеграл" на час проведення спірних операцій  являвся  платником податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.3.1.1 статті 3, пункту 7.1  статті 7 Закону, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа –продавець, зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну  або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ, включити її до своїх податкових зобов'язань з дотриманням положень п.7.3 ст.7 Закону;  скласти і передати  контрагенту податкову накладну (п.7.2 ст.7 Закону), що є підставою для віднесення вказаної у ній суми ПДВ до податкового кредиту (п.7.4 ст.7 Закону).

У процесі розгляду справи судом, на підставі первинних документів (копії всіх документів оформлених сторонами за результатами спірних господарських операцій в матеріалах справи)  пояснень учасників спору,  та відомостей акту перевірки з даного приводу ,  з'ясовано, що   дати виникнення податкових зобов'язань по спірних операціях та права на податковий кредит, що визначені контрагентами договірних відносин  відповідають і ґрунтуються на приписах  п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п.7.5.1 п.7.5  статті 7 Закону. На виконання обов'язку зазначеного у  п.п. 7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону  ТОВ „Інтеграл” надав  позивачу у справі податкові накладні реквізити та відомості яких відповідають вимогам, що  наведені у зазначеній правовій нормі і  дають можливість як ідентифікувати особу, що їх  видала так і містять дані  про придбані у неї  послуги, їх вартість та відповідну суму податку на додану вартість, тощо.  

Поряд з цим, суд враховує, що відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

При цьому слід зазначити, що  Закон не ставить в залежність право на отримання податкового кредиту  платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених                                (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів               (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва                   (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару (послуг) до складу валових витрат  відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України “Про податок на додану вартість”  не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Верховний Суд України у постанові від 18 квітня 2006 року (копія у справі) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит  у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови  та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджуються порушення товариством п.п.7.2.3 п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5.п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7  Закону.

Як вбачається із матеріалів справи, пояснень учасників спору висновки про завищення позивачем сум валових витрат з податку на прибуток грунтуються на результатах  перевірки   фінансово - господарських операцій  позивача із ТОВ "Іліон-5" та  досліджених вище  його договірних взаємовідносин із   ТОВ "Інтеграл".

Зокрема,   за умовами  договору   - доручення № 9/01 від 01.09.2005 року   ТОВ "Іліон -5 " доручило Повіреному - ТОВ " Бучач-цукор" протягом вересня-листопада 2005 року здійснити на бурякопунктах позивача по справі приймання цукрового буряку від товаровиробників та видачу останнім цукру та жому. П.п. 2. 2 договору сторони обумовили , що ціна наданих послуг щодо тонни цукрового буряка складає 1,0 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 0,17 грн.

Вказуючи на те що фактична вартість послуг по заготівлі цукрового буряка перевищує вартість наданих послуг, обумовлених договором, контролюючий орган констатував що понесені та некомпенсовані витрати по заготівлі цукрового буряка для ТОВ "Іліон-5" не підлягають відображенню у складі валових витрат ТОВ "Бучач цукор", оскільки вони не відносяться до господарської діяльності  позивача по справі.

З точки зору оподаткування господарських операцій позивача із його контрагентами (ТОВ "Іліон-5" та ТОВ "Інтеграл")   податком на прибуток, згідно із змістом, чинного на час виникнення спірних правовідносин пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" необхідною умовою для віднесення витрат до складу валових є використання  в подальшому придбаних за рахунок цих витрат товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника.

Зазначені витрати відповідно до вимог закону мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку  (п.п. 5.3.9  ст. 5 цього ж Закону).

В розумінні п 1.32 статті 1 Закону про прибуток господарською являється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання  доходу  в грошовій, матеріальній  або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації  такої   діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому суд враховує, що згідно із Статутом (копія у справі) основними напрямками діяльності позивача являється: виробництво та реалізація цукру-піску, надання послуг по переробці буряку, заготівля, зберігання с/г продукції, інша діяльність у сфері сільського господарства.

За таких обставин, понесені позивачем витрати (копії платіжних та інших первинних  документів в матеріалах справи) як компенсація вартості  послуг (послуги по заготівлі цукрового буряка,  видачі товаровиробникам цукру та жому,  дослідження ринку цукру, обсягу продукції конкурентів, цінові пропозицій, потенційних контрагентів, тощо)   пов'язані  із господарською діяльністю позивача, для її ведення використані , а відтак ,  згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” підлягають включенню до складу валових витрат, а отже у відповідача не було правових підстав для виключення сплачених позивачем на користь  ТОВ "Інтеграл" коштів  та витрат понесених при  заготівлі цукросировини зі складу валових витрат, і, відповідно, не було  підстав для збільшення бази оподаткування по податку на прибуток та донарахування позивачу цього податку  згідно із оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Вказаний висновок суду, поряд із наведеним вище, ґрунтується і на тому що, вичерпний перелік витрат платника податків, які не включаються до складу валових ( в тому числі не пов'язаних із веденням господарської діяльності –п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону про прибуток) визначений у п.5.3 -5.7 ст.5 Закону України  „Про оподаткування прибутку підприємств”. Витрати понесені позивачем за наслідками перелічених вище фінансово - господарських операцій до їх числа не віднесені. А в силу  п. 5.11 статті 5 наведеного нормативно-правового акту установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється, що податковим органом при притягненні товариства до відповідальності не враховано.

При цьому, суд зважає і на положення  статті 71 КАС України, згідно із якою  в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій  покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б  підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог  Закону та Закону про прибуток  зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги в цій  частині  як обґрунтовані та належним чином доведені слід задовольнити.

Щодо решти донарахувань, які містяться в оспорюваних правових актах індивідуальної дії,  то  суд  враховує, що зафіксовані контролюючим органом порушення вимог податкового законодавства платником податків  в частині   заниження сум валового доходу у 4 кв.2005 року внаслідок заниження балансової вартості запасів у залишках готової продукції на кінець 2005 року , зайвого включення в декларацію з податку на прибуток за 2005 рік нарахованої суми амортизації по невиробничих основних фондах, завищення суми податкового кредиту за на наслідками відображення у бухгалтерському та податковому обліку податкової накладної №222/1 ТЕХ ПД-2/155 від 31.12.2002 р., товариством з обмеженою відповідальністю визнані обгрунтованими і не оспорюються. За таких обставин не підлягають до задоволення позовні вимоги про скасування частини  штрафних санкцій в сумі, які за наведені правопорушення контролюючим органом застосовані.

У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.  6, 7, 86, 89, 94 - 98, 156, 162, 163 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          1.  1.Позов задоволити частково.

          2.Скасувати податкове повідомлення рішення Бучацької МР ДПІ  №0000812301/0 від 28.04.2006р. в частині визначення ТОВ "Бучач-цукор" податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість в сумі 9999 грн. в. тому числі основний платіж: 6666 грн., 3333 грн.- штрафні санкції.

          3. Скасувати податкове повідомлення рішення Бучацької МР ДПІ №0000802301/0 від 28.04.2006р. в частині визначення ТОВ "Бучач-цукор" податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток в сумі 49435,08 грн., в тому числі - 40501,08 грн. основного платежу, та 8934 грн.- штрафних санкцій.

          4.В решті позовних вимог відмовити.

       5.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмежиною відповідальністю "Бучач-цукор" (вул. Тичини, 3, м.Бучач, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 31274406, р/р 260064033 в Бучацькому ТВБВ ТОД АППБ "Аваль", МФО 338501, код 31092217) - 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Постанова  суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

                   Суддя                                                                         О.В. Руденко