Рішення

від 07.05.2009 по справі 10572-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10572-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

07.05.2009Справа №2-15/10572-2007

За позовом  Відкритого акціонерного товариства «Сакський комбікормовий завод» (96548, АР Крим, Сакський район, с. Громівка, вул.. Промислова, 1, ідентифікаційний код 30167878)

До відповідача Приватної фірми «Куракін» (95038, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Кечкеметська, 97, ідентифікаційний код 20738765)

Про стягнення 28000,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Торшина Л.О., довіреність № 29 від 20.06.2008 р., у справі

Від відповідача – Арбузов Д.В., довіреність б/н від 06.04.2009 р., у справі, Куракін А.І., директор

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Сакський комбікормовий завод» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Приватної фірми «Куракін» про стягнення 28000,00 грн. матеріальної  шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі договору про надання послуг по обслуговуванню автомобілів від 31.08.2006 р. Приватною фірмою «Куракін» було виконано ремонт автомобілю «Мерседес-Бенц» 100D, держ.номер АК 7469 АК, що належить позивачу. Вказаний ремонт, на думку позивача, був виконаний неякісно, що спричинило у свою чергу пожежу та згоряння автомобіля, чим позивачу була спричинена матеріальна шкода у розмірі 28000,00 грн., що і стало приводом для звернення з позовом до суду для стягнення вказаної суми шкоди в примусовому порядку.

          Представник відповідача проти позовних вимог заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов, посилаючись на здійснення ним повного та якісного ремонту автомобіля, а також на відсутність вини відповідача у спричиненні позивачу матеріальної шкоди у розмірі 28000,00 грн.

14.01.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшло клопотання відповідача про розподіл судових витрат Приватної фірми «Куракін» по оплаті послуг адвоката за надання правової допомоги в розмірі 1500,00 грн.

Вказане клопотання було прийняте судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 18.02.2008 р. провадження у справі було зупинено за клопотанням позивача, призначена судова комплексна автотехнічна та пожежно-технічна експертиза, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно–криміналістичному центру ГУ МВС України в АР Крим. На вирішення судової  експертизи поставлені  наступні питання: чи якісно був виконаний ремонт автомобіля «Мерседес-Бенц» 100D, держ.номер АК 7469 АК, здійснений ПФ «Куракін» згідно замовлення-наряду № 766 від 10.08.2006 р.; чи відповідав вказаний ремонт технічним умовам, нормативним актам, інструкціям підприємства- виготовника; чи має відношення до виникнення пожежі 15.11.2006 р. в автомобілі «Мерседес-Бенц» результат здійсненого ремонту автомобіля «Мерседес-Бенц» 100D, держ.номер АК 7469 АК, здійснений ПФ «Куракін» згідно замовлення-наряду № 766 від 10.08.2006 р.; чи існує причинно-наслідковий зв'язок між здійсненим ПФ «Куракін» згідно замовлення-наряду № 766 від 10.08.2006 р. ремонтом та виниклою пожежею; якою є безпосередня (з технічної точки зору) причина виникнення пожежі в автомобілі «Мерседес-Бенц» 100D, держ.номер АК 7469 АК від 15.11.2006 р. на 20-му км. Автодороги Сімферополь-Євпаторія.

23.05.2008 р. до ГС АР Крим від Науково-дослідного експертно–криміналістичного центру ГУ МВС України в АР Крим надійшло повідомлення № 9/1-3401 від 16.05.2007 р. про повернення матеріалів справи без проведення експертизи у зв'язку з невиконанням вимог експерта, в тому числі і щодо оплати експертизи.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 28.05.2008 р. провадження у справі було поновлено.

У судовому засіданні представником позивача було повторно заявлено клопотання про зупинення провадження у справі та призначення судової експертизи, на вирішення якої поставити ті ж самі питання.

Представник відповідача проти зазначеного клопотання не заперечував.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26.08.2008 р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням судової комплексної автотехнічної та пожежно-технічної експертизи, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно–криміналістичному центру ГУ МВС України в АР Крим. На вирішення експерта поставлені ті ж самі питання.

24.02.2009 р. до Господарського суду АР Крим надійшли копії матеріалів справи з повідомленням про неможливість надання висновку № 9/1-1116 від 23.02.2009 р. через невиконання сторонами клопотання експерта.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 24.02.2009 р. провадження у справі було поновлено.

У судовому засіданні представниками сторін не представлено доказів виконання клопотань судового експерта, або обґрунтованих причин їх невиконання.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва. Після закінчення перерви розгляд справи був продовжений.

Строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на те, що слухання справи відкладалося неодноразово, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається, суд вважає необхідним розглянути спрву за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

31.08.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством «Сакський комбікормовий завод» (Замовник) та Приватною фірмою «Куракін» (Виконавець) був укладений договір про надання послуг з обслуговування автомобілів. (а.с. 7 Т.1)

Згідно вказаного договору Виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання технічного обслуговування та ремонту автомобілів згідно заявок Замовника, а Замовник приймає на себе зобов'язання оплатити вартість наданих послуг згідно рахунка на підставі заказа-наряду та надати автомобіль для проведення технічного обслуговування або ремонту.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Чинним законодавством України не передбачена обов'язкова форма договору як єдиного письмового документу.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Так, 10.08.2006 р. Відкрите акціонерне товариство «Сакський комбікормовий завод» згідно заказу-наряду № 766 надало Приватному підприємству «Куракін» автомобіль «Мерседес-Бенц» 100D, держ.номер АК 7469 АК для здійснення ремонтних робіт, передбачених зазначеним заказом-нарядом.

15.11.2006 р. ремонт автомобіля був закінчений та прийнятий представником позивача.

Вказане підтверджується наявним в матеріалах справи заказом-нарядом № 766, підписаним обома сторонами. (а.с. 8-10 Т.1)

Проте, по шляху руху з м. Сімферополь в м. Саки в районі с. Скворцово виникла пожежа  транспортного засобу, в результаті якої транспортний засіб був значно пошкоджений. Вказаний факт зафіксований в акті про пожежу від 15.11.2006 р. (а.с. 12-13 Т.1), протоколом огляду місця події (а.с. 100 Т.1)

Позивач посилається, що причиною загоряння є проведення відповідачем неякісного ремонту.

У підтвердження вказаного факту позивачем представлено висновок спеціаліста № 8/26 від 18.12.2006 р. за результатами дослідження причин виникнення пожежі в автомобілі «Мерседес-Бенц» 100D, держ.номер АК 7469 АК, проведеного вибухотехнічним відділом Науково-дослідного експертно-кріміналістичного центру при ГУМВС України в АР Крим. (а.с. 14-46 Т.1)

Так, згідно висновку спеціаліста № 8/26 від 18.12.2006 р. найбільш вірогідною причиною пожежі в автомобілі «Мерседес-Бенц» 100D, держ.номер АК 7469 АК  є спалах пароповітряної суміші палива для двигуна від нагрітої поверхні колектору в результаті несправної роботи системи подачі палива та випуску відпрацьованих газів.

Проте, вказаний висновок спеціаліста не містить точної причини виникнення пожежі, а отже носить вірогіднісний характер.

Разом із тим, відповідач зазначає у своєму відзиві, що ремонт системи подачі палива автомобіля, про несправність якого йдеться у висновку, згідно заказу-наряду № 766 ним не здійснювався.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття доказів у справі - це будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, зазначений висновок спеціаліста № 8/26 від 18.12.2006 р. не може бути прийнятий судом як доказ здійснення відповідачем неякісного ремонту, і як наслідок виникнення пожежі, оскільки останній не є висновком судового експерта в розумінні статті 42 Господарського процесуального кодексу України, спеціалісти, що здійснили дослідження, не були попереджені про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, вказаний висновок носить вірогіднісний характер.

  Причиною звернення до суду з позовом стало те, що в результаті вказаної події Відкритому акціонерному товариству «Сакський комбікормовий завод», як власнику автомобіля, була спричинена матеріальна шкода  у розмірі 28000,00 грн., що складається з ринкової вартості автомобіля «Мерседес-Бенц» 100D, держ.номер АК 7469 АК з урахуванням терміну експлуатації та технічного стану на момент пошкодження.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків (матеріальної шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

          З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки Спричинена шкода), тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок.

 Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

    - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

     - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

    - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною;

    - матеріальна   компенсація   моральної   шкоди   у   випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. (в даному випадку відповідач Приватна фірма «Куракін»).

Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічне положення міститься в статті 173 Господарського кодексу України, якою передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи стягувана  сума у розмірі 28000,00 грн. за своєю правовою природою та в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України не є збитками.

В Роз'ясненнях №02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” Вищий арбітражний суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України).

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт сричинення та розмір збитків,  заподіяних відповідачем, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та спричиненням збитків.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала збитків, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Так, позивачем не приведено суду достатніх та допустимих доказів порушення зобов'язань відповідачем в частині неякісного ремонту, а відповідно і відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та виниклою пожежою, спричиненням шкоди.

 З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом двічі призначалися судова комплексна автотехнічна та пожежно-технічна експертизи, на вирішення яких ставилися судом  наступні питання: чи якісно був виконаний ремонт автомобіля «Мерседес-Бенц» 100D, держ.номер АК 7469 АК, здійснений ПФ «Куракін» згідно замовлення-наряду № 766 від 10.08.2006 р.; чи відповідав вказаний ремонт технічним умовам, нормативним актам, інструкціям підприємства- виготовника; чи має відношення до виникнення пожежі 15.11.2006 р. в автомобілі «Мерседес-Бенц» результат здійсненого ремонту автомобіля «Мерседес-Бенц» 100D, держ.номер АК 7469 АК, здійснений ПФ «Куракін» згідно замовлення-наряду № 766 від 10.08.2006 р.; чи існує причинно-наслідковий зв'язок між здійсненим ПФ «Куракін» згідно замовлення-наряду № 766 від 10.08.2006 р. ремонтом та виниклою пожежею; якою є безпосередня (з технічної точки зору) причина виникнення пожежі в автомобілі «Мерседес-Бенц» 100D, держ.номер АК 7469 АК від 15.11.2006 р. на 20-му км. Автодороги Сімферополь-Євпаторія.

Проте, судовими експертами двічі поверталися матеріали справи з повідомленням про неможливість дачі експертного висновку через невиконання сторонами клопотань експерта.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені статтею 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто, суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а саме розглянути спір з урахуванням представлених позивачем доказів.

Позивачем всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представлено суду достатніх належних та допустимих доказів в обґрунтування  позовних вимог, а саме доказів протиправної поведінки відповідача (здійснення ним неякісного ремонту); а відповідно  причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, вини правопорушника, як необхідних елементів для відшкодування матеріальної шкоди.

За такими обставинами, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

14.01.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшло клопотання відповідача про розподіл судових витрат Приватної фірми «Куракін» по оплаті послуг адвоката за надання правової допомоги в розмірі 1500,00 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”, дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.   

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України “Про  адвокатуру”, котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності та прийняв Присягу адвоката України.

Відповідачем було представлено суду угоду № 46 від 10.10.2007 р. та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 46 на суму 1500,00 грн. (а.с. 91, 92 Т.1)

Вказана угода була укладена між Приватним підприємством «Куракін» та Кондрушиним Михайлом Олександровичем. В графі «характер доручення» зазначено – підготовка процесуальних документів, проте є незрозумілим які саме процесуальні документи маються на увазі. Крім того, матеріали справи не містять жодного документу, підписаного адвокатом Кондрушиним М.О., у судових засіданнях останній жодного разу участі не брав.

Позивачем не представлено належних доказів у підтвердження вказаної вимоги, зокрема завіреної належним чином копії свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю Кондрушина М.О., доказів надання ним відповідних послуг (зокрема акту виконаних робіт із зазначенням конкретних робіт) на суму 1500,00 грн. тощо, а отже витрати на правову допомогу, сплачені відповідачем, мають буди віднесені з власних витрат відповідача, та не підлягають стягненню з позивача.

Державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні за згодою представників сторін були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 07.05.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.