Рішення

від 12.05.2014 по справі 915/248/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 року Справа № 915/248/14

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Кондратовій О.В..,

з участю представників сторін:

від позивача: Бессчастна А.В., довіреність б/н від 25.02.2014р.;

від відповідача: Заворотній А.В., довіреність б/н від 04.01.14р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/248/14

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес логіка" , 54030,

м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 5/1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон", 54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду,113/1

про стягнення заборгованості в сумі 107585,85 грн, ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес логіка" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" про стягнення 106976,25 грн. основного боргу, 495,31 грн. пені, 114,30 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки від 01.10.2012 року за № 7/ТК/1 в частині оплати за поставлене позивачем паливо.

У судовому засіданні 12.05.2014 року позивач заявлені позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву в задоволенні позовних вимог просив відмовити, посилаючись на наступне: договір поставки №7/ТК/1 від 01.10.2012р. є неукладеним, а отже між сторонами відсутні договірні відносини; позивачем не надано доказів, які підтверджують поставку паливно-мастильних матеріалів, оскільки такими доказами, на думку відповідача, мають бути виключно інформаційні чеки, а надана видаткова накладна №1855 від 31.12.2013р. не може підтверджувати факт передачі паливно-мастильних матеріалів, оскільки складена особою, яка фактично не отримувала паливо і без довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей; відповідач не одержував рахунок на оплату палива №9 від 09.01.2014р. і йому невідомо, кому належить підпис, що міститься на листі від 27.01.2014р. та рахунку від 09.01.2014р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

01 жовтня 2012р. між ТОВ «Бізнес логіка» та ТОВ «Техноторг-Дон» було укладено договір №7/ТК/1 у відповідності до умов якого ТОВ «Бізнес логіка» зобов'язувалось поставляти ТОВ «Техноторг-Дон» паливо та/або надавати послуги на умовах EXW за місцезнаходженням АЗС у власність відповідача, а відповідач зобов'язався приймати таке паливо та/або послуги та оплачувати їх на умовах цього договору.

Пунктом 2.2. договору сторони визначили, що передача /отримання палива надання/отримання послуг здійснюється виключно з використанням старт-карток.

У відповідності до п.2.3 договору, з метою визначення (уточнення) розмірів виконаних зобов'язань за договором сторони зобов'язані оформлювати видаткові накладні або акти приймання - передачі палива та/або послуг за звітний період. Фактична кількість, асортимент і ціна поставленого відповідачу палива та/або отриманих послуг визначається виходячи з даних, що міститься в електронних базах даних про використання відповідної смарт-картки, та фіксується в інформаційних чеках наданих відповідною АЗС. В разі виникнення спірних моментів щодо положень відповідної видаткової накладної або акту приймання - передачі палива та/або послуг, сторони визнають і погоджуються з даними, що фіксуються вищезазначений програмним забезпеченням, автентичність даних, яких гарантується компанією виробником зазначеного програмного забезпечення та/або даними, що міститься у інформаційних чеках наданих відповідною АЗС.

Позивач у відповідності до п.3.1, п.3.2 договору зобов'язався поставляти відповідачу паливо та /або надавати послуги (за фактичної наявності відповідного виду палива/послуг на АЗС) відповідно до письмово погоджених умов цього договору та на умовах даного договору зобов'язався передати у власність відповідача старт-картки протягом 5 календарних днів з дати підписання договору та усіх додатків до нього на підставі видаткової накладної або акту передачі-приймання смарт-карток та за умови здійснення відповідачем попередньої оплати вартості смарт-карток, згідно виставленого позивачем рахунку-фактури.

Пунктом 5.4 договору визначено, що ціна на паливо/послуги, що постачається, відповідає роздрібній ціні на АЗС на день отримання палива. Роздрібна ціна на паливо/послуги на АЗС щодня фіксується позивачем в PОS-терміналі, встановленому на АЗС та відображається в інформаційному чеку.

Розділом шостим договору сторони визначили ціну договору та розрахунки. Так, у відповідності до п. 6.2 відповідач зобов'язався здійснювати попередню оплату палива/послуг. Сума та строки внесення попередньої оплати визначається відповідачем самостійно виходячи з його потреб у паливі/послугах з урахуванням того, що паливо/послуги можна отримати лише на суму передплати, що перевищує сигнальний поріг.

Ціна цього договору складається з загальної ціни палива/послуг що відображені сторонами у всіх актах приймання - передачі палива/послуг та видаткових накладних. (п.6.2)

Згідно з п.6.4. ціна однієї смарт-картки складає 0,83 гривні, крім цього ПДВ - 0,17 гривень, разом з ПДВ - 1 (одна) гривня 00 коп.

У відповідності до п.6.5 договору залишок здійсненої попередньої оплати за результатами відповідного місяця вважається попередньою сплатою на наступний місяць.

На виконання умов договору позивачем за період з 01 жовтня 2012 року по 30 листопада 2013 року було передано у власність відповідача смарт-картки на отримання палива, які були оплачені відповідачем в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, звітами про дебіторську та кредиторську операції та банківськими виписками. (а.с.47- 252, т.ІІ)

Станом на 03 грудня 2013 року (дата останнього платежу) переплата за отриманий товар складала 20 485,10 грн., яка, відповідно до пункту 6.5. договору, вважається попередньою оплатою на грудень 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується видатковою накладною № 1855 від 31.1.22013р. позивачем було поставлено відповідачу смарт-карток на отримання товару на загальну суму 127 461,34 грн., в тому числі: дизельне паливо-3 953,08 л; бензин А-92-5 430,85 л; бензин А-95 - 2 894,20 л; бензин А-95 Premium - 59 л; бензин Pulsar-95 (Євро-5) - 20 л; дизельне паливо (євро) - 104 л.

Таким чином, поставка палива на суму 106 976,24 грн. (127 461,34 грн. - 20 485,10грн.) була здійснена без попередньої оплати.

Пунктом 6.10. договору передбачено, що в разі отримання відповідачем палива/послуг на суму, що перевищує суму передплати, відповідач зобов'язаний погасити заборгованість, перерахувавши грошові кошти на поточний рахунок позивача протягом десяти робочих днів з моменту виставлення рахунку.

Відповідно до пункту 6.10. договору, 27.01.2014 року позивач надав відповідачу рахунок на оплату заборгованості за паливо-мастильні матеріали №9 від 09.01.2014р. ( а.с.15, т.І)

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, оплату заборгованості за паливно-мастильні матеріали в сумі 106976,24 грн. у встановлений строк до 11.02.2014 року не здійснив. Таким чином, розмір заборгованості відповідача станом на момент розгляду справи складає 106976,24 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків. (а.с.17-19)

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 762 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом відхиляється твердження відповідача щодо того, що договір №7/ТК/1 від 01.10.2012р. є неукладеним з огляду на наступне.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У відповідності до вимог статті 207 Цивільного кодексу України 01.10.2012 р. між ТОВ «Бізнес логіка» та ТОВ «Техноторг-Дон» було укладено договір №7/ТК/1, на якому міститься факсимільний підпис директора ТОВ «Техноторг-Дон» Березовського Є.М., скріплений печаткою ТОВ «Техноторг-Дон».

В подальшому, на виконання умов договору, ТОВ «Бізнес логіка» здійснило поставку відповідачу палива на загальну суму 2 707 430,69 грн., що підтверджується відповідними накладними (а.с.47- 252, т.ІІ). На кожній накладній міститься підпис відповідальної особи ТОВ «Техноторг-Дон», скріплений печаткою відповідача, та посилання на договір, на підставі якого здійснювалась поставка - №7ЛГК/1 від 01.10.2012р.

Для оплати поставленого палива позивач систематично надавав відповідачу рахунки на оплату, в яких також зазначений договір - №7/ТК/1 від 01.10.2012р. Матеріалами справи також підтверджено, що всі надані рахунки (за виняткам останнього) були оплачені відповідачем і в платіжних дорученнях міститься посилання саме на вказані рахунки, а отже підтверджується здійснення оплати саме по договору №7/ТК/1 від 01.10.2012р. (а.с.47- 252, т.ІІ).

Таким чином, протягом строку дії договору відповідач систематично оформлював накладні, які підтверджували поставку палива саме по договору №7/ТК/1 від 01.10.2012р., а також здійснював оплату рахунків, які надавалися відповідачу саме на виконання умов договору №7/ТК/1 від 01.10.2012р.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, відповідно до якої: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 241 Цивільного кодексу України також встановлено, що правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, наявність між ТОВ «Бізнес логіка» та ТОВ «Техноторг-Дон» договірних відносин саме за договором №7/ТК/1 від 01.10.2012р. підтверджується: власне договором, накладними, рахунками та банківським виписками, які підтверджують здійснення ТОВ «Техноторг-Дон» оплати палива, отриманого на виконання вказаного договору, а отже - схвалення останнім договору.

Правомірність вказаної правової позиції підтверджується практикою Вищого господарського суду України (а.с.253-276, т.ІІ).

Не береться судом до уваги твердження відповідача про ненадання доказів, які підтверджують поставку паливно-мастильних матеріалів з огляду на наступне.

По-перше, інформаційні чеки, на відсутність яких посилається відповідач, є допоміжними документами, які використовуються виключно до моменту належного оформлення сторонами видаткових накладних (пункт 1.12 договору №7/ТК/1 від 01.10.2012р.).

Вказані інформаційні чеки не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так, відповідно до частини 2 статті 9 вказаного закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.3. договору 7/ТК/1 від 01.10.2012р. встановлено, що з метою визначення (уточнення) розмірів виконаних зобов'язань за договором сторони зобов'язані оформлювати видаткові накладні ...за звітний період.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та на виконання пункту 2.3. договору №7/ТК/1 від 01.10.2012р. за кожний звітний період ТОВ «Бізнес логіка» та ТОВ «Техноторг-Дон» оформлювали видаткові накладні, які і є первинними бухгалтерськими документами, і які підтверджують факти здійснення господарських операцій між ТОВ «Бізнес логіка» та ТОВ «Техноторг-Дон».

Оформлення видаткових накладних здійснювалось на підставі відомостей електронної бази даних, до якої в автоматичному режимі заносилися всі факти придбання водіями ТОВ «Техноторг-Дон» палива на авто-заправочних станціях і, відповідно, отримання ними інформаційних чеків (зведений реєстр, а.с 277-305) .

По-друге, складання видаткової накладної не в момент, а через значний проміжок часу після можливої передачі ПММ не може свідчити про те, що вказана накладна не є належним та допустимим доказом, оскільки оформлення видаткових накладних саме за звітний період прямо встановлено пунктом 2.3.договору №7/ТК/1 від 01.10.2012р.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також: нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Таким чином, положення Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, на яку посилається відповідач, регулюють виключно правовідносини, пов'язані з отриманням товарно-матеріальних цінностей (тобто коли видаткова накладна підписується представником покупця безпосередньо в момент отримання ТМЦ) і не розповсюджуються на правовідносини, які виникають при оформленні видаткових накладних в підтвердження раніше здійснених поставок, тобто без фактичного отримання ТМЦ, як у даному випадку.

Твердження відповідача про те, що він не одержував рахунок на оплату палива №9 від 09.01.2014р. спростовується документальними доказами наявними у матеріалах справи (лист від 27.01.2014р., рахунок від 09.01.2014р., лист №14/03-02-2014, накладною AWB №117418). (а.с.306-308)

З огляду на викладене та оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" не виконані зобов'язання за укладеним сторонами договором, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 106976,24 грн. підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за просрочку виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару за період з 12.02.2014р. по 24.02.2014р. у сумі 114,30 грн., пені за період з 12.02.2014р. -24.02.2014р. у сумі 459,31 грн., то слід зазначити наступне.

Дана вимога основана на умовах укладеного сторонами договору (п.8.2), у відповідності до якого, у випадку порушення відповідачем п.6.10 даного договору, останній сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 та частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, підлягають задоволенню повністю й вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" трьох процентів річних за просрочку виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару за період з 12.02.2014р. по 24.02.2014р. у сумі 114,30 грн. та пені за період з 12.02.2014р. -24.02.2014р. у сумі 459,31 грн.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують неналежне виконання відповідачем вимог договору, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 82 1 , 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон", 54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду,113/1, ідентифікаційний код 31764816 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес логіка", 54030, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 5/1, ідентифікаційний код 37279352, основний борг у розмірі 106976,24 грн. (сто шість тисяч дев'ятсот сімдесят шість грн. 24 коп.), 495,31 грн. (чотириста дев'яносто п'ять грн. 31 коп.) пені, 114,30 грн. (сто чотирнадцять грн. 30 коп.) трьох процентів річних, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2151,72 грн. (дві тисячі сто п'ятдесят одна грн. 72 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Коваль

Рішення підписано 19.05.2014р.