Постанова

від 15.05.2014 по справі 810/1748/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 року 810/1748/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СБС" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2014 року № 0002012202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток, а також про нікчемність господарських операцій з ТДВ «СК Сяйво» не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, реальність операцій спростовується належними первинними документами. Позивач вважає, що податковий орган не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, у позові просив суд відмовити, надавши письмові заперечення, що ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки.

Представники сторін надали заяви про розгляд в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СБС", зареєстровано юридичною особою 12.06.2003 року виконавчим комітетом Броварської районної Державної адміністрації.

Як вбачається з матеріалів справи, в січні 2014 року посадовою особою Броварської ОДПІ відповідно до наказу №78 від 21.01.2014 та згідно з п.п. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТДВ «СК Сяйво» за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт від 03.02.2014 № 80/10-06-22-02/19421075.

За результатами проведеної перевірки посадова особа податкового органу дійшла висновку про порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства:

- п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.138.2, п.138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємств на загальну суму 93 400,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Броварською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.02.2014 № 0002012202 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 43 401,00 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсним та скасування цього податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з акту перевірки, вказані відповідачем порушення податкового законодавства пов'язані з придбанням позивачем у ТДВ «СК Сяйво» страхових послуг.

Так, на думку посадової особи Відповідача, контрагент позивача має ознаки фіктивності, з огляду на наступне.

Так, при проведенні документальної перевірки позивача Броварська ОДПІ отримала Акт перевірки Бориспільської ОДПІ від 22.07.2013 №28/22-1/32704920, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 років по ТДВ «СК Сяйво».

Згідно з вказаним Актом перевірки, податковий орган зазначає, що за результатами перевірки встановлено, що ТДВ «СК Сяйво» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а тому операції з даним підприємством не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Враховуючи вищевикладені факти, податковий орган зазначає, що фінансово-господарська діяльність ТДВ «СК Сяйво» є сумнівною, а суб'єкт господарювання є створений без мети зайняття господарською діяльністю, з метою прикриття незаконної діяльності. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, серед яких є ТОВ "СБС".

Враховуючи дані вищезазначеного Акту перевірки Бориспільської, відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції здійснені між позивачем та його контрагентом - ТДВ «СК Сяйво» не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Виходячи з тверджень про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТДВ «СК Сяйво», відповідач вважає, що позивач завищив витрати з придбанням послуг, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Проте, вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.01.2010 року між позивачем та Товариством з додатковою відповідальністю «Страховик» (в зв'язку зі зміною назви було перереєстровано в ТДВ «Сяйво») було укладено Договір добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ № 0104/01-ІІ, відповідно до умов якого, Страховик зобов'язується в разі настання страхової події, відшкодувати Страхувальнику (ТОВ "СБС") заподіяні збитки в межах визначеної договором страхової суми. Відповідно до умов пункту 3.1 та 4.2 договору, страхова сума складає 21 105 000,00 грн., а страховий платіж - 485 415,00 грн.

Крім того 04.01.2011 року була укладена додаткова угода № 01 до Договору добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ № 0104/01-ІІ, згідно якої строк основного договору продовжено на один рік з доплатою в 485 415,00 грн.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем сплачені на користь страховика страхові платежі на суму 380 000,00 грн., що підтверджується наявними в справі платіжними дорученнями. На підставі зробленої проплати Товариством з додатковою відповідальністю «Страховик» були видані позивачу страхові свідоцтва.

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії зазначених вище первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання у ТДВ «Страховик» страхових послуг.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо придбання у ТДВ «Страховик» страхових послуг.

Судом також встановлено, що на час укладання та виконання зазначеного правочину, ТДВ «Страховик» було зареєстровано як юридичну особу, було платником податку на додану вартість, було зареєстровано в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та мало ліцензію на страхову діяльність серії АВ № 442211 від 26.01.2009 року.

Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТДВ «Страховик» (ТДВ «СК Сяйво») було скасовано чи визнано недійсним за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, фінансово-господарські операції позивача з ТДВ «Страховик» (ТДВ «СК Сяйво») підтверджені первинними документами, які були надані податковому органу на перевірку.

Крім того, Київським окружним адміністративним судом 20.11.2013 року прийнято постанову, якою задоволено позовні вимоги по справі № 810/5421/13-а за ТДВ «СК Сяйво» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення - рішення, що було винесено за наслідками акту перевірки від 22.07.2013 №28/22-1/32704920. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року дане рішення залишено в силі.

Отже, за результатом здійснення господарських операцій позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість та визначив витрати.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податку на прибуток підприємств, прийнято податковим органом у зв'язку з включенням до складу валових витрат коштів, сплачених ТДВ «Страховик» (ТДВ «СК Сяйво»).

Відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та ТДВ «Страховик» (ТДВ «СК Сяйво»), недійсним у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТДВ «Страховик» (ТДВ «СК Сяйво»), а також судових рішень щодо визнання правочину, укладеного між позивачем та вказаним товариством, недійсним. Навпаки, в матеріалах справи наявні рішення судів, які визнали протиправними та скасували податкові повідомлення - рішення, що були винесені на підставі акту перевірки від 22.07.2013 №28/22-1/32704920, який став основою для висновків Броварської ОДПІ щодо нікчемності вчинених позивачем правочинів та порушень ст..ст. 138, 139 Податкового кодексу України.

Будь-яких інших доказів з приводу того, що контрагент позивача - ТДВ «Страховик» (ТДВ «СК Сяйво») було створено з метою прикриття незаконної діяльності, податковий орган не надав.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені ТДВ «Страховик» (ТДВ «СК Сяйво») в оплату за отримання страхових послуг, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Це означає, що податкове повідомлення-рішення № 0002012202 від 18.02.2014, згідно з яким позивачу занижено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 43401,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Проте, податковим органом не доведено, що господарські операції з приводу придбання послуг є фіктивними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагента, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем вимог п.п.139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 18 лютого 2014 року № 0002012202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС" (код за ЄДРПОУ 19421075) сплачений судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.