Рішення

від 13.05.2014 по справі 910/3488/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3488/14 13.05.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний

центр»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «В Десятку»

Про стягнення 4 606,45 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Скляр І.М. - представник за довіреністю № 250 від 03.02.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «В Десятку» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором суборенди приміщення № 16/1 від 16.01.13. в розмірі 4 606,45 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умов Договору суборенди приміщення № 16/1 від 16.01.13. та законодавства України, Товариством з обмеженою відповідальністю «В Десятку» не було в повному обсязі проведено розрахунки перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» по сплаті суборендних платежів за спірним Договором, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.14. порушено провадження у справі № 910/3488/14; розгляд справи призначено на 08.04.14. о 11-40.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.14. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 22.04.14. о 14-30.

Представник позивача в судовому засіданні 22.04.14. подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Крім того, позивач подав заяву на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 22.04.14. судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача є інша адреса, ніж та, що зазначена позивачем в позовній заяві. Вказане підтверджується наданим позивачем витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АД № 505484 від 16.04.14., з якого вбачається, що адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «В Десятку» є: 03037, м. Київ, вул. Освіти, буд. 14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.14. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 13.05.14. о 14-20.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.05.14. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» в судовому засіданні 13.05.14. підтримав позовні вимоги, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, позивач подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 13.05.14. вкотре не з'явився, вимог попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 910/3488/14 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АБ № 505484 від 16.04.14.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/3488/14.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.12. між ДП«Екос» ПАТ «Київміськбуд» (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (далі - Орендар) укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 289, за яким Орендарю передано Орендодавцем у тимчасове платне користування приміщення загальною площею 966,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. М. Берлінського, 15.

Пунктом 7.1.2. Договору оренди нежитлового приміщення № 289 від 01.11.12. визначено, що Орендар має право здавати вищевказане приміщення в суборенду.

Приписами пункту 4.1. Договору оренди нежитлового приміщення № 289 від 01.11.12. зазначено, що термін оренди приміщення становить до 31.12.13.

16.01.13. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (далі - Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «В Десятку» (далі - Суборендар) укладено Договір суборенди приміщень № 16/1 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. п. 1.1., 1.2. ) позивач зобов'язується передати відповідачу в строкове платне суборендне користування приміщення загальною площею 10 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. м. Берлінського, 15.

За своє правовою природою даний Договір є договором суборенди.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Приміщення, яке здається в суборенду знаходиться у володінні та користуванні Орендаря згідно з Договором оренди нежитлових приміщень № 289 від 01.11.12. (п. 1.5. Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.3.2. Договору передача приміщення в суборенду здійснюється за актом приймання-передачі приміщення, який підписується повноважними представниками сторін.

На виконання умов Договору між сторонами підписано та скріплено печатками акт прийому-передачі нежитлового приміщення № б/н від 16.01.13.

Згідно з 4.1. Договору строк суборенди не може перевищувати строк дії Договору оренди нежитлового приміщення № 289 від 01.11.12., який дії до 31.12.13.

Приписами Договору, а саме п. 10.1. визначено, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Строк даного Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. Договору та закінчується 31.12.13. (п. 10.2. Договору).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» вказує на те, що всупереч умовам Договору суборенди № 16/1 від 16.01.13. та законодавства України, Товариством з обмеженою відповідальністю «В Десятку» не проведені розрахунки перед позивачем по сплаті суборендної плати за спірним Договором з 16 січня 2013 року по грудень 2013 року, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 606,45 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Приписами п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Пунктом 4.1. Договору зазначено, що загальна сума місячної плати 400 грн. , в т. ч. ПДВ 20%.

Сплата суборендої плати здійснюється Суборендарем за кожний місяць користування в термін до 25 числа поточного місяця. Якщо дата розрахунку збігається з вихідними чи святковими днями, суборендна плата повинна бути сплачена не пізніше наступного робочого дня після закінчення вихідних чи святкових днів (п. п. 5.2., 5.3. Договору).

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «В Десятку» в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті суборендних платежів не виконало, в зв'язку з чим заборгованість останнього по сплаті суборендної плати становить 4 606,45 грн., яку Суборендарем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 606,45 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В Десятку» (03037, м. Київ, вул. Освіти, буд. 14, код ЄДРПОУ 37935920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (04060, м. Київ, вул. Берлінського, буд. 15, код ЄДРПОУ 36844047) 4 606 (чотири тисячі шістсот шість) грн. 45 коп. - сума основного боргу, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано.

Повне рішення складено 19.05.14.

Суддя Т.М. Ващенко