Рішення

від 12.05.2014 по справі 916/1099/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2014 р.Справа № 916/1099/14

За позовом : Видавничо-поліграфічного підприємства „Друкарський дім" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

До відповідача : Приватного підприємства „Одеса-Інвест"

про стягнення 34180,02грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Котович Г.М. - довіреність;

Блоховська Ю.В. - довіреність;

Галчанський Є.П. на підставі паспорту (директор);

Від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 12.05.2014р. приймали участь представники:

Від позивача: Котович Г.М. - довіреність;

Блоховська Ю.В. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Позивач, Видавничо-поліграфічне підприємство „Друкарський дім" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовною заявою до Приватного підприємства „Одеса-Інвест" про стягнення заборгованості в розмірі 34606,28грн., яка складеться з основного боргу в сумі 33713,17грн., пені в розмірі 426,26грн., 3% річних в сумі 196,74грн., індексу інфляції в розмірі 270,11грн. а також стягнення судових витрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.03.2014р. було порушено провадження по справі №916/1099/14.

23.04.2014р. представник позивача звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 34180,02грн. яка складеться з основного боргу в сумі 33713,17грн., 3% річних в сумі 196,74грн., індексу інфляції в розмірі 270,11грн. а також стягнути судові витрати.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог Видавничо-поліграфічного підприємства „Друкарський дім" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, згідно з вказаною заявою є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням від 26.03.2014р., відзив на позов не надав .

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами

У судовому засіданні 12.05.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

На замовлення Приватного підприємства „Одеса-Інвес" позивачем було надано послуги з друкування газети „Одеські вісті" на загальну суму 61357,16грн.

Позивач вказує, що належно виковував замовлені послуги, а відповідач їх отримував що підтверджується:

- податковими накладними №9 від 07.10.2013р. на суму 4127,59грн., №16 від 12.10.2013р. на суму 4127,59грн., №24 від 19.10.2013р. на суму 15884,59грн, №23 від 18.10.2013р., на суму 1758,20грн., №34 від 25.10.2013р. на суму 1758,20грн., 36 від 26.10.2013р. на суму 8046,59грн., №3 від 01.11.2013р. на суму 1758,20грн. , №7 від 02.11.2013р. на суму 7965,40грн., №13 від 19.11.2013р. на суму 7965,40грн., №24 від 16.11.2013р. на суму 7965,40грн.

- актом виконання робіт від 07.10.2013р. на суму 4127,59грн.,

- рахунками №45 від 07.10.2013р. на суму 4127,59грн., №46 від 11.10.2013р. на суму 4124,59грн., №50 від 18.10.2013р. на суму 15884,59грн., №51 від 18.10.2013р. на суму 1758,20грн., №52 від 25.10.2013р. на суму 1758,20грн., №53 від 25.10.2013р. на суму 8046,59грн.. №56 від 01.11.2013р. на суму 1758,20грн., №57 від 01.11.2013р. на суму 7965,40грн., №59 від 08.11.2013р. на суму 7965,40грн., №62 від 15.11.2013р. на суму 7965,40грн.;

- актами здачі-приймання робіт №91 від 12.10.2013р. на суму 4124,59грн., №97 від 19.10.2013р. на суму 15884,59грн., №98 від 18.10.2013р. на суму 1758,20грн., №99 від 25.10.2013р. на суму 1758,20грн., №100 від 26.10.2013р. на суму 8046,59грн., №103 від 01.11.2013р. на суму 1758,20грн., №106 від 02.11.2013р. на суму 7965,40грн., №108 від 09.11.2013р. на суму 7965,40грн., №11 від 16.11.2013р. на суму 7965,40грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Втім, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг виконував частково, оплативши позивачу лише 27643,99грн. вартості наданих послуг, що підтверджується виписками по рахунках, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже в зв'язку з неналежним виконання своїх зобов'язань щодо оплати вартості наданих послуг, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 33713,17грн. , що на думку позивача також підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків.

21.01.2014р. позивачем на адресу Приватного підприємства „Одеса-Інвес" була направлення претензія-вимога №9 від 16.11.2012р. про сплату заборгованості.

Зазначена претензія-вимога була отримана відповідачем 22.01.2014р., проте залишена без відповіді та задоволення.

Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару Видавничо-поліграфічне підприємство „Друкарський дім" у формі товариства з обмеженою відповідальністю змушено було звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Дійсно, згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма. Разом з тим, згідно ст. 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи Видавничо-поліграфічне підприємство „Друкарський дім" у формі товариства з обмеженою відповідальністю надало відповідачу послуг з друкування газети „Одеські вісті" на загальну суму 61357,16грн., згідно рахунків, накладних та актів здачі-приймання робіт. За таких обставин, у Приватного підприємства „Одеса-Інвест" виникло грошове зобов'язання перед Видавничо-поліграфічним підприємством „Друкарський дім" у формі товариства з обмеженою відповідальністю щодо оплати вартості отриманих послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник

Приватне підприємство „Одеса-Інвест" своє грошове зобов'язання виконало частково, оплатило позивачу частину вартості наданих послуг в сумі 27643,99грн.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивачем була направлена на адресу відповідача, претензія-вимога щодо погашення заборгованості в розмірі 33713,17грн. яку відповідач отримав 22.01.2014р. та проігнорував.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги на загальну суму 33713,17грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних у сумі 196,774 грн. та інфляційних витрат в розмірі 270,11грн. суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Приватного підприємства „Одеса-Інвест" трьох відсотків річних в сумі 196,74грн. та інфляційних витрат в розмірі 270,11грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на адвокатські послуги, суд вказує наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2014р. між Виробничо-поліграфічним підприємством „Друкарський дім" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (клієнт) та Адвокатським об'єднанням „Центр правової допомоги „Професіонал" (Адвокатське об'єднання), що діє на підставі статуту, було укладено договір про надання правової допомоги №14/03/20-1, відповідно до п.1.1 якого Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснювати захист, представництво в Господарському суді Одеської області, Одеському апеляційному господарському суді, Вищому господарському суді України та надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку договором по справі за позовом Клієнта та Приватного підприємства „Одеса-Інвест" про стягнення боргу, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що за надання правової допомоги визначеної в п 1.1 договору, Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар на підставі виставлених рахунків і додатково відшкодовує витрати Адвокатського об'єднання, пов'язані з виконанням цього договору. Клієнт здійснює оплату на підставі виставлених рахунків (.п.3.3 договору).

Як встановлено судом, позивач здійснив розрахунок за договором про надання правової допомоги від 20.03.2014р., сплативши Адвокатському об'єднанню винагороду за надання правової допомоги у розмірі 14700 грн., що підтверджується рахунком на оплату №18 від 07.05.2014р. та виписками по рахунку.

Відповідно до п.6.3. постанови Пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

При цьому, згідно п.6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд, при розгляді питання щодо стягнення з відповідача витрат на адвокатські послуги, бере до уваги те, що жодних доказів, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката у сумі 14700 грн. суду надано не було.

З урахуванням вищезазначеного, враховуючи незначну тривалість та складність справи, а також ціну позову, суд вважає за необхідне обмежити розмір витрат на послуги адвоката до 3500 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Одеса-Інвест" (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 32; код: 32782422) на користь Виробничо-поліграфічного підприємства „Друкарський дім" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (65023, м. Одеса, вул. Садова, буд. 3; код: 32323464) 33713 (тридцять три тисячі сімсот тринадцять) грн. 17 коп. - основного боргу; 270 (двісті сімдесят)грн. 11коп.- інфляційних витрат; 196 (сто дев'яносто шість) грн. 74 коп. - 3% річних, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім)грн. - судового збору та 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. - витрат на послуги адвоката.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 19.05.2014р.

Суддя Погребна К.Ф.