Рішення

від 08.05.2014 по справі 923/308/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2014 р. Справа № 923/308/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "Листопад", м. Херсон

до комунального підприємства "Центр", м. Херсон

про стягнення 40932,50 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Капур О.Ф. - представник, довіреність №04 від 07.05.2014р.

від відповідача: Трамбовецький Я.В. - представник, довіреність №16 від 13.01.2014р.

Суть спору: приватне підприємство "Листопад" (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з комунального підприємства "Центр" (відповідач) заборгованість у розмірі 42759,50 грн., з якої: 37644,64 грн. - сума основного боргу, 406,29 грн. - сума інфляційних втрат, 928,57 грн. - сума 3 % річних та 1953,00 грн. - сума пені. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору підряду №07 від 01.06.2010р. на технічне обслуговування та ремонт ліфтів, додаткову угоду від 01.06.2010р. до договору, положення ст.ст. 526, 625 ЦК України та ст.ст. 22,193 ГК України.

Представник позивача у судовому засіданні 08.05.2014р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.05.2014р. позовні вимоги визнав, надавши аналогічні пояснення, які містяться у заяві про зменшення розміру неустойки та розстрочення виконання рішення суду (а.с. 82-83).

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви відповідача про зменшення розміру неустойки та розстрочення виконання рішення суду, з підстав необґрунтованості .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що між приватним підприємством "Листопад" (підрядчик), управлінням житлового господарства Херсонської міської ради (замовник) та комунальним підприємством "Центр" (обслуговуючим підприємством) було укладено підрядний договір №07, з додатковою угодою від 01.06.2010р. до нього, про технічне обслуговування та ремонт ліфтів.

Згідно п. 1.1. договору замовник доручає, а підрядчик приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів і диспетчерських систем (за наявністю) на об'єктах замовника. Обслуговуюче підприємство здійснює збір коштів, що надійшли від населення у якості оплати на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та здійснює розрахунки із підрядчиком за виконання ним робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів.

Відповідно до п. 2.1. договору, вартість договору визначається рішенням уповноваженого органу. На момент укладання договору така вартість визначається: 1) для ліфтів, що необладнані картоприймачами - рішенням виконавчого комітету міської ради від 16.09.2008 №486 "Про затвердження переліку послуг та видів робіт і витрат та тарифів з утримування будинків і споруд та прибудинкової території для населення по кожному будинку, що належить до комунальної власності територіальної громади міста". 2) для ліфтів, що обладнані картоприймачами - рішенням виконавчого комітету міської ради від 16.09.2008 №485, яким визначено вартість однієї поїздки у ліфтах обладнаних картоприймачами.

Згідно п. 2.2. договору, щомісячна сума оплати робіт за договором визначатиметься на підставі актів виконаних робіт, погоджених із замовником.

На підставі п.п. 5.1., 5.2., 5.3. договору, у кінці поточного місяця підрядчик надає обслуговуючому підприємству акти виконаних робіт з зазначенням їх вартості. Обслуговуюче підприємство, після їх узгодження із замовником, підписує акт, засвідчує підпис печаткою і у 3-денний термін повертає два примірника акта підрядчику. На підставі узгоджених замовником підписаних актів обслуговуюче підприємство самостійно оплачує виконані роботи не пізніше десятого числа наступного місяця.

Відповідно до п. 7 додаткової угоди до договору № 07 від 01.06.2010р., сторони виклали п.3.2.9 договору у наступній редакції: "Своєчасно, в межах коштів, що надійшли від населення в якості оплати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, здійснювати оплату підрядчику за виконанні роботи, у зв'язку з чим керівник обслуговуючого підприємства несе персональну відповідальність за це".

Додатковою угодою до договору №07 на технічне обслуговування та ремонт ліфтів від 01.06.2010р., сторони виклали п. 5.3. в наступній редакції: "На підставі узгоджених замовником підписаних актів обслуговуюче підприємство самостійно оплачує виконані роботи не пізніше п'ятнадцятого числа наступного місяця".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач станом на 01.02.2014р. свої зобов'язання за договором підряду виконав належним чином.

Відповідно до підписаних актів здачі-приймання робіт за період з лютого 2012 року по січень 2014 року, загальна сума виконаних робіт складає 155068,64 грн.

Відповідач, всупереч договірним зобов'язанням за проведені роботи розрахувався частково, лише у розмірі 117424,00 грн., у зв'язку з чим має заборгованість перед позивачем у розмірі 37644,64 грн.

Дана заборгованість підтверджується актом звірки взаєморозрахунків з січня 2013р. по січень 2014р. (а.с. 60).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем пред'явлено відповідачу претензії №94/03 від 11.12.2013р. та №3/03 від 10.01.2014р., з вимогами сплатити заборгованість у найкоротший термін. Вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та реагування.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За визначенням частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч.1 ст. 843). Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846). Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854).

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів сплати заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 37644,64 грн. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 37644,64 грн., є доведеними і обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, ст. 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора. Індекс інфляції, застосований у розрахунку відповідача, відповідає таким даним.

В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Нарахування пені узгоджено п.7.1. договору, яким передбачено, що у разі порушення строку оплати за виконані роботи, обслуговуюче підприємство сплачує підрядчику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано відповідачу 1953,00 грн. пені.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. При цьому, незалежно від способу та бази визначення розміру неустойки договором, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом, як граничний.

Тобто відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Відповідно до п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008р., положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996р. не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягають стягненню.

Крім того, відповідно до роз'яснень, які викладені у п.2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення зобов'язань", за приписом статті 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст. 343 ГК України, розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Перевіривши розрахунок сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних, наведений позивачем, суд позовні вимоги задовольняє повністю, з огляду на наступне.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив розрахунок пені (за період з 29.08.2013 р. по 30.01.2014 р. на суму 1953,00 грн.) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня та інфляційних витрат і 3 % річних (за період з 06.03.2012 р. по 30.01.2014 р. на суму 406,29 грн. та 928,57 грн. відповідно).

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних підлягають задоволенню, як такі що нараховані правомірно.

Доказів сплати нарахованих сум пені у розмірі 1953,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 406,29 грн. та 3 % річних у розмірі 928,57 грн., відповідачем суду не надано, а отже вони підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заявою від 15.04.2014р. відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду рівними частками, строком на 36 місяців.

З приводу даної заяви суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Таким чином, це є не обов'язком суду, а його правом.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника, за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурорами його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідач обґрунтовує необхідність надання розстрочки виконання рішення суду тими обставинами, що своєчасне виконання рішення суду вкрай ускладнене, оскільки у зв'язку із неналежною сплатою населенням міста за спожиті послуги, утворилася заборгованість у сумі 1605700,00 грн., що потягло за собою зростання боргу перед контрагентами на суму 1763900,00 грн.

При вирішенні питання щодо доцільності надання розстрочки виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін та докази, які надані на підтвердження несприятливого фінансового стану.

З урахуванням вищевикладених обставин справи, з огляду на матеріальні інтереси як позивача, так і відповідача та їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у спірних правовідносинах виняткових обставин, які можуть бути підставою для розстрочки виконання судового рішення. З матеріалів справи не вбачається того, що відсутність розстрочки виконання судового рішення унеможливить виконання такого рішення або ускладнить його виконання, в зв'язку з чим суд відмовляє відповідачу в наданні розстрочки виконання рішення.

Щодо заяви відповідача про зменшення нарахованої до стягнення суми пені на 50 %, то вона також задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Посилання відповідача на несвоєчасні розрахунки населення за спожиті послуги не є підставою для зменшення їх розміру.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011року «Про деякі питання практики застосування ГПК України» вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження заяви щодо зменшення пені, тому його заява задоволенню не підлягає, оскільки зменшення штрафних санкцій судом вирішується з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансованого стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів в економіці держави та інших обставин справи, які б свідчили про можливість зменшення пені.

При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, відносяться на відповідача, оскільки з його вини спір було доведено до врегулювання у судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства "Центр" (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, 71-б, код ЄДРПОУ - 34786324) на користь приватного підприємства "Листопад" (73008, м. Херсон, вул. Гагаріна, буд. 121, код ЄДРПОУ - 32928772) суму основного боргу у розмірі 37644,64 грн., суму пені у розмірі 1953,00 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 406,29 грн., суму 3 % річних у розмірі 928,57 грн. та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.05.2014р.

Суддя С.В. Нікітенко