Рішення

від 21.05.2009 по справі 9596-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9596-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

21.05.2009Справа №2-15/9596-2008

За позовом  Гвардійського виробничого управління житлово-комунального господарства (97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Леніна, 1,  ідентифікаційний код 03348229)   

До відповідача Приватного підприємства «Лора»  (97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Рикова, 7 кв. 2 ідентифікаційний код 20745893)

За участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору   Гвардійська селищна рада Сімферопольського району (97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Карла Маркса, 63)

Про стягнення  7988,88 грн.

                                                                                                      Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Орлова К.В., довіреність б/н від 20.03.2009р. у справі

Від відповідача – не з'явився

Від третьої особи – не з'явився

                   Обставини справи: Гвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства  звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Лора»   про стягнення 7988,88 грн.

Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору від 03.01.2007 р. щодо надання послуг приймання та захоронення  твердих та рідких побутових відходів надавав відповідачу послуги щодо приймання та захоронення відходів, накопичених відповідачем, однак відповідач обов'язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 6770,88 грн. станом на 14.08.2008 р. грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім  того, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафну санкцію в розмірі 1015,63 грн.

У судовому засіданні представником позивача надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України  про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 10043,27 грн., в тому числі 8706,80 грн. заборгованості, 1336,47 грн. штрафних санкцій.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 18.11.2008 р. представником відповідача був наданий відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити у позові, оскільки позивач в порушення умов Закону України «Про концесії», концесійного договору та рішень Гвардійської селищної ради незаконно використовує полігон ТПВ та чинить перешкоди в управлінні (експлуатації) даним об'єктом концесії.

У судовому засіданні 05.02.2008 р. представником позивача надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 12801,94 грн., в тому числі 11132,12 грн. заборгованості, 1669,82 грн. штрафних санкцій.

Судом вказана заява була прийнята до розгляду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 05.02.2009 р. до участі у справі було залучено Гвардійську селищну раду Сімферопольського району в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У судовому засіданні 07.04.2009 р. представником позивача була надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зміну позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 16669,60 грн., в тому числі суму заборгованості в розмірі 14495,29 грн., пеню в розмірі 2174,30 грн.

Суд вважає за можливе вказану заяву прийняти до розгляду, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Представник третьої особи у судовому засіданні та у письмових поясненнях на позовну заяву зазначив, що відповідачем об'єкт концесії прийнятий не був, і на сьогоднішній день полігон ТПВ продовжує обслуговувати позивач.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Строк розгляду справи був продовжений за клопотання сторін відповідно до вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2007 р. року між Гвардійським виробничим управлінням житлово-комунального господарства  (Виконавець)(позивач) та Приватним підприємством «Лора»   (Споживач)(відповідач) укладено|ув'язнений| договір про надання послуг із приймання та поховання твердих і рідких побутових відходів.(а.с. 11).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що Споживач доручає, а Виконавець надає йому послуги з приймання та поховання твердих (рідких) побутових відходів на території складування ТПВ, накопичених у Споживача, на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги із приймання та поховання побутових відходів вноситься не пізніше 10-го числа наступного за розрахунковим місяця.

Строк дії Договору встановлений пунктом 8 Договору та становить з 03.01.2007 р. по 31.12.2007 р. і набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд.

Позивач обов'язки за договором виконував, що підтверджується доданими до матеріалів справи актами здачі-приймання виконаних робіт за період з 31.12.2007 р. по 31.03.2009 р.. (а.с. 86-98) та докази відправлення вказаних актів та рахунків на їх оплату на адресу відповідача (а.с. 100-106)

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за надані послуги, у розмірі  14495,29 грн. за період з 31.12.2007 р. по 31.03.2009 р., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суду не представлено доказів розірвання договору про надання послуг із приймання та поховання твердих і рідких побутових відходів від 03.01.2007 р., як підстави виникнення зобов'язань сторін, визнання його недійсним тощо, отже суд приходить до висновку, що вказаний договір на момент розгляду справи є дійсним.

Судом встановлено, що відповідач всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства  зобов'язання за договором по оплаті за отримані послуги із приймання та захоронення твердих і рідких побутових відходів за період з 31.12.2007 р. по 31.03.2009 р. не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яка становить 14495,29 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена,  а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за неналежне виконання умов договору в розмірі 2174,30 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.1.1  Договору сторони передбачили, що за прострочення терміну платежів за надані послуги  Споживач несе відповідальність шляхом сплати неустойки  (пені) з розрахунку 0,5 % несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше ніж 15 % загальної суми боргу, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

  Таким чином, заявлена позивачем сума пені у розмірі 2174,30 грн. за порушення відповідачем зобов'язань по оплаті послуг за період 31.12.2007 р. по 31.03.2009 р. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача, що полігон ТПВ згідно концесійного договору  переданий відповідачу, оскільки відповідачем всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представлено достатніх належних та допустимих доказів укладення та виконання вказаного договору, акту приймання-передачі об'єкту концесії тощо, а також не представлено належних доказів припинення дії договору про надання послуг із приймання та поховання твердих і рідких побутових відходів від 03.01.2007 р.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 25.05.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Лора»  (97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Рикова, 7 кв. 2 ідентифікаційний код 20745893) на користь Гвардійського виробничого управління житлово-комунального господарства (97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Леніна, 1,  ідентифікаційний код 03348229,  р/р 26005440110980 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк» МФО 324010) 14495,29 грн. заборгованості, 2174,30 грн. пені, 166,70 грн. державного мита та 118,00  грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.