Постанова

від 15.05.2014 по справі 812/2558/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2558/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тріфанової С.С.

за участю секретаря судового засідання Саприкіної Т.О.

у відсутність представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Луганська адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області до Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаш» про стягнення податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки у сумі 1457,15 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - ДПІ у Лутугинському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області, позивач) до Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаш» (далі - УРТОВ «Агромаш», відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача, з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, в сумі 1457,15 грн. за податковим боргом з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Позовні вимоги обґрунтовані Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та зазначено, що відповідач має податковий борг перед бюджетом з орендної плати за землю у сумі 1457,15 грн., який виник в результаті несплати відповідачем суми самостійно узгоджених податкових зобов'язань.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченнях зазначено, що відповідачем було сплачено в повному обсязі суму платежу по оренді землі юридичних осіб за договором з Лутугинською районною державною адміністрацією від 21 квітня 2011 року. Вказує, що гроші в повному обсязі були перераховані на рахунок Оріхівської сільраді, що в свою чергу підтверджується платіжними дорученнями на рахунок, вказаний в договорі оренди, призначення платежу - плата за оренду землі. Тому вважає позов необґрунтованим та просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом з'ясовано наступне.

Станом на час розгляду адміністративної справи відповідач має заборгованість з орендної плати за земельні ділянки за жовтень 2013 року у розмірі 1457,15 грн., яка виникла на підставі наступного.

Судом встановлено, що УРТОВ «Агромаш» подавало до податкового органу податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності від 14.10.2013 за 2013 рік (а.с.9-10), в якій відповідачем самостійно визначено податкові зобов'язання за 2014 рік на загальну суму 19292,44 грн. Відповідно до вказаної декларації щомісячна частка сплати податку складає 1980,35 грн., та у жовтні 1469,29 грн.

Отже, за вказаною декларацією податкове зобов'язання відповідача за жовтень 2013 року складає 1457,15 грн.

Під час судового розгляду справи відповідач заперечив проти існування податкового боргу зазначивши, що платіжними дорученнями №59 від 19.07.2011, №60 від 28.07.2011, №66 від 12.08.2011, №76 від 19.09.2011, №85 від 19.10.2011, квитанціями від 10.02.2012, №пн2379 від 16.02.2012, №пн2379рко від 16.02.2012, платіжними дорученнями №14 від 22.03.2012, №14 від 30.03.2012, №21 від 17.05.2012, №33 від 13.06.2012, №45 від 19.07.2012, №52 від 15.08.2012, №65 від 18.09.2012, №76 від 22.10.2012, №97 від 11.12.2012, №104 від 24.12.2012, №104 від 30.01.2013, №13 від 26.02.2013, №16 від 29.03.2013, №21 від 29.04.2013, №29 від 12.06.2013, №29 від 22.07.2013, №61 від 27.08.2013, №74 від 18.09.2013, №84 від 04.11.2013 він сплатив вказане податкове зобов'язання по податковій декларації з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності від 14.10.2013 за 2013 рік у повному обсязі.

Відповідно до зворотнього боку облікової картки платника орендної плати УРТОВ «Агромаш» за період з 2011 по 2013 роки, вищезазначені платіжні доручення відображені у такій картці.

У зв'язку з тим, що відповідач порушував терміни сплати податкових зобов'язань, до нього позивачем протягом 2012 року були застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 1187,07 грн.(а.с.96)

Також протягом 2011-2013 років відповідачу нараховувалась пеня, загалом було нараховано 65,12 грн. пені, а саме: протягом 2012 року - 42,24 грн., протягом 2013 року - 22,88 грн.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме згідно з положеннями ст. 59 ПК України позивачем 05.02.2014 була сформована податкова вимога №3/1 на суму 1192,75 грн., направлена на адресу відповідача засобами поштового зв'язку, та отримана уповноваженою особою відповідача (а.с.8).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що у відповідача існує податковий борг за жовтень 2013 року у сумі 1457,15 грн., позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За правилами п. 287.3 ст. 286 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 288.7 ст. 288 ПК України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Як встановлено судом із матеріалів адміністративної справи, відповідачем була здійснена оплата податкових зобов'язань (а.с.36-49), проте позивач, керуючись вимогами Податкового кодексу України направив вказані кошти на погашення податкового боргу попередніх періодів, що також підтверджено матеріалами адміністративного позову.

Суд вважає за необхідне зазначити, що за правилами п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Тобто, пунктом 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що кошти, які надходять у рахунок погашення податкового боргу органами податкової служби спрямовуються на погашення податкового боргу або грошового зобов'язання, виходячи з черговості їх виникнення, причому спочатку погашаються суми податкового боргу, а потім поточні суми грошових зобов'язань платника податку. Зазначена норма має імперативний характер виконання, а відтак відповідача зобов'язано зараховувати кошти у рахунок погашення податкового боргу згідно календарної черговості його виникнення.

Отже, зважаючи на вищезазначені норми Податкового кодексу України позивачем правомірно було направлено сплачені кошти на погашення податкового боргу попередніх періодів, хоч ці кошти були сплачені УРТОВ «Агромаш» на погашення суми за жовтень 2013 року (поточні зобов'язання) по декларації з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності від 14.10.2013 за 2013 рік.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не звертався з самостійним позовом про оскарження суми податкового боргу за попередні періоди, що в свою чергу відповідно до приписів Податкового кодексу означає, що суми податкового боргу за попередні періоди є узгодженими.

Суд звертає увагу, що відповідно до п.56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

За приписами п.56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Вищевказане також підтверджує правомірність дій податкової інспекції щодо зарахування суми в рахунок погашення податкового боргу відповідача за попередні періоди, а не за поточні зобов'язання УРТОВ «Агромаш».

Отже доводи відповідача не приймаються з огляду на все вищевикладене.

Отже, оскільки суми самостійно задекларованих зобов'язань за жовтень 2013 року не були сплачені у встановлені законом строки, вони набули статусу податкового боргу.

В пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як зазначено у пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до приписів п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до п. 59.3. ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.4. ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Вищенаведеним нормативним актом не передбачено направлення податкових вимог в інших випадках.

Механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів визначається пунктом 2 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів (далі - Порядок № 765 від 05.12.2013).

Облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Міжрегіональне ГУ), спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників (далі - СДПІ), державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій (далі - ДПІ) відповідно до функціональних повноважень (п.4 Розділу I Порядку № 765 від 05.12.2013).

Відповідно до п. 7 Розділу I Порядку № 765 від 05.12.2013 контроль за достовірністю відображення в інформаційній системі показників стану розрахунків платників, механізму виявлення, усунення та упередження випадків неповного, неправильного або несвоєчасного відображення облікових показників та некоректного формування зведених і звітних показників центральної бази даних забезпечується структурними підрозділами за закріпленими напрямами роботи.

Згідно з п.1 Розділу ІІ Порядку № 765 від 05.12.2013 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Відповідно до п.1 Розділу ІІІ Порядку № 765 від 05.12.2013 нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають:

- зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником;

- суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником;

- зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства;

- пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов'язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском;

- пеня на суму заниження податкового зобов'язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником;

- проценти за користування розстроченням (відстроченням).

Зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника (п.2 Розділу ІІІ Порядку № 765 від 05.12.2013).

Пункт чотири Розділу ІІІ Порядку № 765 від 05.12.2013 визначає, що нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.

Відповідно до пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Зважаючи на несплату у добровільному порядку відповідачем податкової заборгованості Державна податкова інспекція у Лутугинському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області звернулась до суду із позовом про стягнення з відповідача податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки у сумі 1457,15 грн.

Представник відповідача в судових засіданнях проти існування вказаної суми боргу за жовтень 2013 року заперечив, на момент розгляду справи в суді, вказана сума податкового зобов'язання відповідачем не сплачена, заборгованість перед бюджетом не погашена.

Відповідно до пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Зважаючи на несплату у добровільному порядку відповідачем податкової заборгованості податковий орган звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача зазначеного податкового боргу.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Під час розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позов Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області є доведеним, обґрунтованим та таким,таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області до Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаш» про стягнення коштів в сумі 1457,15 грн. за податковим боргом , який виник із земельного податку, з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих боржника, задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаш» (код ЄДРПОУ 20164270) кошти в сумі 1457,15 грн.(одна тисяча чотириста п'ятдесят сім грн. 15 коп.) в рахунок погашення податкового боргу із земельного податку, з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих боржника.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 19 травня 2014 року.

Суддя С.С. Тріфанова