Рішення

від 19.05.2009 по справі 9887-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9887-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

19.05.2009Справа №2-22/9887-2008

За позовом –  ВАТ Красноперекопський «Райагрохім», Красноперекопський район,   с. Почетне; м. Красноперекопськ, вул. Залізнична, 11

до відповідача – Селянського фермерського господарства «Агріс»,  Красноперекопський район, с. Радгоспне,  вул. Зелена, 1

про стягнення 67691,00 грн.

Суддя Калініченко А.А.

Представники:

Від позивача –     Дергачьов І.О., представник, дов від 12 січня 2009 року

Від відповідача –     Зленко Р.В., представник, дов від 20 січня 2009 року

Обставини справи:

Позивач -  ВАТ Красноперекопський «Райагрохім» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Селянського фермерського господарства «Агріс», просить суд стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 67691,00 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що внаслідок затоплення відповідачем рисових чеків, було затоплено 19,89 га площі, на якій позивач посіяв яровий ячмінь з підсівом люцерни, що спричинило повне псування засіяного ярового ячменя з підсівом люцерни на відповідній площі пашні.  

20 січня 2009 року сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення даного спору, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 20 січня 2009 року строк вирішення даного спору продовжено за клопотанням сторін, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з мотивів, викладених у запереченнях на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем при використання чеків під засів ячміню, не був погоджений даний агротехнічний прийом з землекористувачами сусідніх земельних ділянок, які використовувались для вирощування рису, чим за власною виною підвів під затоплення власні земельні ділянки, чим порушив п. 1, 2 ст. 103 Земельного кодексу України. Крім того, відповідач вважає, що позивачем значно завищені  показники врожайності сільськогосподарської культури при визначенні суми понесених збитків та вартості однієї тони фуражного ячміню при визначенні упущеної вигоди.

20 лютого 2009 року до суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 56832,50 грн. збитків.

Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

23 березня 2009 року відповідач заявив клопотання про залишення позову без розгляду з огляду на те, що позовна заява була підписана не уповноваженою особою.

Однак, суд вважає вказане клопотання необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так, подана до суду позовна заява підписана Заступником Голови правління – фінансовим директором ВАТ Красноперекопський «Райагрохім» - А.С. Кондаковим.

Відповідно до п. 14.1. Статуту ВАТ Красноперекопський «Райагрохім», а.с. 8-23, правління є виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю.

Пунктом 14.5. Статуту встановлено, що правління складається з Голови правління, заступника Голови Правління та головного бухгалтера.

Відповідно до змін до статуту ВАТ Красноперекопський «Райагрохім», а.с. 24-26, до функцій заступника Голови Правління – фінансового директора, віднесено, зокрема, прийняття рішень про пред'явлення претензій та позовів від імені Товариства.

Наказом № 29-К від 04 травня 2007 року переведено фінансового директора Кондакова Анатолія Сергійовича на посаду заступника  голови правління – фінансового директора з 04 травня 2007 року на підставі рішення загального збору акціонерів, Пр. №1 від 04 травня 2007 року, змін у штатному розкладі, наказ № 98 від 04 травня 2007 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що заступник голови правління -   фінансовий директор ВАТ Красноперекопський «Райагрохім» - А.С. Кондаков мав необхідний обсяг повноважень для подання та, насамперед, підписання позовної заяви.

14 квітня 2009 року позивачем до суду наданий розрахунок понесених витрат на вирощування та реалізацію ярового ячменю.

19 травня 2009 року до суду надійшов розрахунок розміру збитків, спричинених затопленням частини посіву ярового ячменю.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

Відповідно до договорів оренди, укладених між позивачем та громадянами – власниками земельних ділянок, а.с. 33-52,  позивач здійснює господарську діяльність з сільськогосподарського виробництва та користується земельною ділянкою, загальною площею 3059,99 га.

Крім того, згідно довідки Красноперекопського районного відділу земельних ресурсів вих. від 20 липня 2007 року, а.с. 63, встановлено що на території Магазинської сільської ради Красноперекопського району, згідно укладених договорів оренди землі з громадянами – власниками земельних ділянок, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельних часток (паїв) на загальній площі 3059,99 га, у тому числі 3059,99 га – пашні.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Пунктом 5 ст. 126 Земельного кодексу України встановлено, що право  оренди  земельної  ділянки  посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до матеріалів справи, укладені між позивачем та громадянами – власниками земельних ділянок, договори оренди пройшли державну реєстрацію, відповідно до вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», що свідчить про правомірність користування позивачем землі загальною площею 3059,99 га.

Відповідно до звіту про хід збирання урожаю та проведення інших польових робіт на 03 грудня 2007 року, а.с. 66, встановлено, що позивачем було засіяно, у тому числі, 415 гектарів ячменю озимого.

Згідно до акту від 26 травня 2008 року, а.с. 53,  комісією  у складі головного фахівця Управління агропромислового розвитку Красноперекопської Районної державної адміністрації, фахівця з земельних ресурсів Радгоспненської сільської ради, керуючим Рисівським відділенням ВАТ Красноперекопський «Райагрохім», встановили факт того, що Селянським господарством «Агріс» при затопленні власних посивів рису, було затоплено посіви ячменю з підсівом люцерни ВАТ Красноперекопський «Райагрохім», розташовані поблизу с. Рисове,  у чеках п. 1;2;2; що призвело до загибелі на площі 19,89 га: п. 1 – 11,68 га; п 2 – 5,38 га; п. 2 – 2,83 га. Крім того, в акті зазначено, що  посіви ярового ячменю з підпокривною люцерною, що загинули, на момент затоплення знаходились у фазі: яровий ячмінь – вимітування колосу; люцерна – 10-12 справжніх листиків.

Відповідно до довідки про фактичні витрати на вирощування ярового ячменю та підсівної люцерни (1га/грн.) станом на 01 травня 2008 року, склала 29410,00 грн., а.с. 55. Так, до вказаної суми увійшли показники оплати заробітної плати, нарахувань на заробітну плату, ПММ, семена, запчастини, матеріали, амортизація, послуги сторонніх організацій, відряджу вальні, оренда землі, загальновиробничі витрати, тощо. Отже, при розрахунку суми фактичних витрат позивачем брались до уваги площа затоплення – 19,89 га та витрати на 1 га – 1478,66 грн.

Також, позивачем був зроблений розрахунок упущеної вигоди з неодержаного врожаю.

Відповідно до довідки Управління статистики АР Крим в Красноперекопському районі вих. № 205 від 05 червня 2008 року, а.с. 54,  про середню врожайність по Красноперекопському регіону за 2003-2007 роки середня врожайність ярового ячменю та соломи ярового ячменю склала 26,8 ц/га, врожайність сімян люцерни – 1,32 ц/га.

Так, відповідно до контракту № К 0806-556 від 27 червня 2008 року, укладеного між ВАТ Красноперекопський «Райагрохім» та ТОВ «Луи Дрейфус Комодитиз Україна ЛТД», ціна за одну тонну фуражного ячменю склала 1270,00 грн.

Отже, виходячи з площі затоплення 19,89 га, середньої врожайності – 26,8 ц/га, ціну за тону товару – 1270,00 грн., позивачем зроблений розрахунок збитків, відповідно до                  якого сума збитку склала 67691,00 грн.

СГ «Агріс» не оспорює самого факту затоплення посивів позивача та площі затоплення, однак не вбачає зі свого боку протиправних дій, посилаючись на необхідність дотримання технології вирощування рису, а також наявність договорів оренди земельних ділянок.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.  95 Земельного кодексу України землекористувачі,  якщо  інше  не  передбачено законом або  договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських  та інших  культур, на вироблену продукцію; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, у тому числі, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися    правил    добросусідства   та   обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Статтею 103 Земельного кодексу України встановлено, що власники та  землекористувачі  земельних  ділянок  повинні  обирати  такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення,  при яких  власникам,  землекористувачам сусідніх   земельних   ділянок  завдається  найменше  незручностей (затінення,  задимлення,  неприємні  запахи,  шумове   забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами,  які не  дозволяють власникам,    землекористувачам    сусідніх    земельних   ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані  співпрацювати  при вчиненні дій,  спрямованих на забезпечення прав на  землю  кожного  з  них  та   використання   цих   ділянок   із запровадженням  і  додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель  (обмін  земельних ділянок,  раціональна організація територій,  дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Однак, суд вважає, що відповідачем були порушені вказані вище норми Земельного кодексу України з огляду на наступне.

Так, для здійснення сільськогосподарської діяльності відповідачем використовуються земельні ділянки, передані останньому за договорами оренди, копії яких наявні в  матеріалах справи, а.с. 91-109.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, у редакції яка існувала на момент виникнення спірних відносин, право   власності  та  право  постійного  користування  на земельну  ділянку  виникає  після  одержання  її   власником   або користувачем  документа,  що  посвідчує  право  власності чи право постійного користування  земельною  ділянкою,  та  його  державної реєстрації.

Право  на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати   до   використання   земельної   ділянки    до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Таким чином, відповідач не набув права оренди суміжних земельних ділянок та використовував їх незаконно.

Крім того, відповідач зазначив, що рисові системи  були створені для вирощування рису методом затоплення водою  в чеках, під вказану технологію створювались відповідні іригаційні системи. Зі змісту вищенаведеного відповідач заробив висновок про те, що   позивач заздалегідь знав про технологію використання орендованих відповідачем земельних ділянок, у зв'язку з чим, на думку відповідача саме позивач використав орендовану землю під посів ячменю, не погодив даний агротехнічний прийом з землекористувачами сусідніх земельних ділянок, чим підвів свої земельні ділянки під навмисне затоплення.

Однак, суд не може погодитись з даним твердженням з огляду на те, що під час розгляду даної справи, відповідачем не заперечувався як факт затоплення рисових чеків, деякі з яких використовуються позивачем для вирощування ячменю з підсівом люцерни, так той факт, що затоплення власних рисових чеків здійснювалось відповідачем пізніше ніж позивачем були здійснені посівні роботи на земельній ділянці.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач не порушив вимог щодо цільового використання наданих йому в оренду земельних ділянок (часток, паїв), оскільки проводив на них господарську діяльність з товарного виробництва сільськогосподарської продукції. В той же час, якщо технологія вирощування рису передбачає необхідність затоплювання земельних ділянок, саме СГ «Агріс» повинно було вживати заходів, спрямованих на запобігання затоплюванню суміжних земельних ділянок, які використовувались позивачем для вирощування інших сільськогосподарських культур, які не потребують затоплення, оскільки вирощування рису проведене відповідачем.

З урахуванням викладених вище обставин господарський суд погоджується з доводами ВАТ Красноперекопський «Райагрохім», що внаслідок протиправні дій з боку відповідача потягли знищення майна, яке належало позивачеві – посіви сільськогосподарської культури.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди,  звільняється від  її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за  вибором  потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду  і  такої  ж  якості,  полагодити пошкоджену  річ  тощо)  або  відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків,  що  підлягають  відшкодуванню   потерпілому, визначається  відповідно  до реальної вартості втраченого майна на момент  розгляду  справи  або  виконання  робіт,  необхідних   для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);      2) доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд не може погодитись з твердженням відповідача про те, що позивачем, при розрахунку збитків,  були завищені показники середньої врожайності затоплених ділянок. Так, як на підставу своїх заперечень, відповідач посилається на довідку Управління агропромислового розвитку Красноперекопської райдержадміністрації  від 20 січня 2009 року, а.с. 68, відповідно до якої визначено, що згідно оперативних даних з уборки різних зернових культур по Красноперекопському району за 2008 рік в сільськогосподарському підприємстві ВАТ Красноперекопський «Райагрохім» посівна площа склала 3040 га, валовий збір 3946 тон, середня врожайність 13,0 ц/га.

Але, в матеріалах справи, а.с. 115, наявна довідка Управління агропромислового  розвитку Красноперекопської райдержадміністрації вих. № 03.1-09/65 від 10 лютого 2009 року, видана ВАТ Красноперекопський «Райагрохім», відповідно до якої  встановлено, що  в ВАТ Красноперекопський «Райагрохім» у 2008 році уборочна площа ярового ячменю склала 291 га, валовий збір 3559,7 тон, врожайність 22,5 ц/га. Середня врожайність по Красноперекопському району по яровому ячменю  у 2008 році склала  32,4 ц/га.

Суд віддає перевагу довідці від 10.02.2009 р., оскільки в ній наведені дані щодо врожайності саме у господарстві позивача, в той час як в довідці 20.01.2009 р. зазначена загальна врожайність в Красноперекопському районі АР Крим.

Таким чином, суд погоджується з застосуванням позивачем при розрахунку збитків даних, визначених довідкою Управління агропромислового  розвитку Красноперекопської райдержадміністрації вих. № 03.1-09/65 від 10 лютого 2009 року, оскільки вказані дані є конкретизованими в залежності від виду зернової культури, та вирощування її саме на площі ВАТ Красноперекопський «Райагрохім», чим на думку суду обумовлена об'єктивність даних показників.

20 лютого 2009 року до суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 56832,50 грн. збитків.

Але, суд вважає розрахунок суми збитків обґрунтованим частково, на суму 38660,33 грн., виходячи з наступного.

Згідно бухгалтерської довідки ВАТ Красноперекопський «Райагрохім» від 30 березня 2009 року № 42 фактична собівартість ярового ячменя з підсівом люцерни врожаю 2008 року, до якої увійшла собівартість ярового ячменю з підсівом люцерни на затопленій території, склала 506256,03 грн., до якої включено, у тому числі, витрати позивача на амортизацію, матеріали, ПММ, запасні частини, насіння, заробітну платню, оренду землі, послуги охоронних організацій тощо. Фактично було зібрано ярового ячменю 655,977 тон, отже собівартість однієї тони ячменю склала 771,76 грн.

Однак, суд вважає, що фактична собівартість ярового ячменю, який знаходився на площі затоплення, підлягає коригуванню (зменшенню) на розмір витрат з уборки ярового ячменю, очищення, сушку та підробітку ярового ячменю, розмір витрат на доставку ярового ячменю на елеватор, враховуючи те, що зернові культури на затопленій площі були знищені, отже позивач не тільки не отримав доходу від їх реалізації, але й не поніс вищезазначені витрати.

Відповідно бухгалтерської довідки від 28 квітня 2009 року № 52 вказані вище витрати склали 101729,44 грн., отже, розмір фактичних витрат склав 404526,59 грн., а собівартість однієї тони ярового ячменю склала 577,29 грн.

Отже, приймаючи до уваги собівартість тони ячменю - 577,29 грн., площу затоплення – 19,89 га,  врожайність – 22,5 ц/га та вагу ярового ячменю з площі затоплення, яка могла би бути зібрана позивачем у випадку не затоплення, – 44,753 тони, суд дійшов висновку про те, що розмір реальних збитків позивача складає 25835,46 грн.

Крім того, відповідно бухгалтерської довідки від 30 березня 2009 року № 43 собівартість однієї тони врожаю 2008 року склала 771,76 грн., ціна реалізації тони врожаю 2008 року – 1270,00 грн. з ПДВ, прибуток від реалізації однієї тони ярового ячменю 2008 року склав 286,57 грн.

Ціна можливої реалізації незібраного внаслідок знищення врожаю становить 1270,00 грн. за одну метричну тону, що підтверджується пунктом 4.1. контракту № К 0806-556, укладеного 27 червня 2008 року між позивачем та ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД».

Так, відповідно до п. 4.1. вказаного контракту  ціна товару за одну метричну тону в заліковій вазі становить 1058,33 грн., плюс ПДВ 211,67 грн., разом 1270,00 грн.

Таким чином, враховуючи вагу ярового ячменю з площі затоплення – 44,753 тони та прибуток від реалізації однієї тони ярового ячменю 2008 року - 286,57 грн., розмір упущеної вигоди позивача склав 12814,87 грн.

Загальна сума збитку позивача склала 38660,33 грн.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, на суму 38660,33 грн., в задоволенні частини позовних вимог про стягнення з відповідача 18172,17 грн. суд вважає за необхідне відмовити.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на  відповідача пропорційно задоволеним вимогам.  

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 25 травня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

                                                          вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Селянського фермерського господарства «Агріс»  (Красноперекопський район, с. Радгоспне,  вул. Зелена, 1, рахунок № 26004456021518в  КРД АКБ «Укрсоцбанк» м. Сімферополь, МФО 324010, ЄДРПОУ 22279190) на користь ВАТ Красноперекопський «Райагрохім» (Красноперекопський район, с. Почетне; м. Красноперекопськ, вул. Залізнична, 11, рахунок № 2600010530 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 05489684) майнову шкоду  у розмірі 38660,33 грн.

3.          Стягнути з Селянського фермерського господарства «Агріс»  (Красноперекопський район, с. Радгоспне,  вул. Зелена, 1, рахунок № 26004456021518в  КРД АКБ «Укрсоцбанк» м. Сімферополь, МФО 324010, ЄДРПОУ 22279190) на користь ВАТ Красноперекопський «Райагрохім» (Красноперекопський район, с. Почетне; м. Красноперекопськ, вул. Залізнична, 11, рахунок № 2600010530 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 05489684) 386,60 грн. державного мита.

4.          Стягнути з Селянського фермерського господарства «Агріс»  (Красноперекопський район, с. Радгоспне,  вул. Зелена, 1, рахунок № 26004456021518в  КРД АКБ «Укрсоцбанк» м. Сімферополь, МФО 324010, ЄДРПОУ 22279190) на користь ВАТ Красноперекопський «Райагрохім» (Красноперекопський район, с. Почетне; м. Красноперекопськ, вул. Залізнична, 11, рахунок № 2600010530 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 05489684) 67,40 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.          В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 18172,17 грн. майнової шкоди – відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.