Рішення

від 14.05.2009 по справі 10104-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10104-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

14.05.2009Справа №2-7/10104-2008

За позовом Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15)

До відповідача - Приватного підприємства  Фірми «Рейн-ЛТД» (95000, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 14-б, ідентифікаційний код 30746754)

Про звільнення земельної ділянки.

За зустрічним позовом Приватного підприємства Фірми «Рейн-ЛТД» (95000, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 14-б, ідентифікаційний код 30746754)

До Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15)

Про спонукання до виконання певних дій.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом)  -  Медарь Н.В. – предст., дов. №24/01-55/2325 від 07.11.2007 р.

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом)  -   Пономаренко В.С. – предст., дов. від 06.03.2008 р.

Суть справи: Сімферопольська міська рада звернулася до Господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства  Фірми «Рейн-ЛТД», згідно якого просить суд усунути перешкоди в здійсненні Сімферопольською міською радою права власності земельною ділянкою площею 0,02 га, яка розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Кечкеметська/Каширіна, та зобов'язати фірму «Рейн» звільнити зайняту земельну ділянку площею 0,02 га, яка розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Кечкеметська/Каширіна, шляхом зносу будівель, розташованих на цій земельній ділянці.

В якості підстави позову Сімферопольська міська рада посилається на те, що вищевказана земельна ділянка зайнята відповідачем самовільно, без отримання документа, що посвідчує право на землю.

Ухвалою ГС АР Крим від 30.10.2008 р. позовна заява була прийнята до провадження суддею О. Ю. Копиловою.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що рішенням Сімферопольської міської ради №462 від 15.09.2005 р. Фірмі «Рейн» був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,02 га, яка розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Кечкеметська/Каширіна, для будівництва автомийки та станції технічного обслуговування автомобілів. Відповідач зазначає, що за протестом прокурора м. Сімферополя рішенням Сімферопольської міськради №283 від 24.05.2007 р. було скасовано раніше прийняте рішення №462 від 15.09.2005 р. в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою, але рішенням ГС АР Крим від 09.07.2007 р. у справі №2-5/8700-2007 вищевказане рішення Сімферопольської міської ради було визнано протиправним та скасовано. З урахуванням наведеного, відповідач зазначає, що на теперішній час рішення №462 від 15.09.2005 р. про надання дозволу на складання проекту землеустрою є дійсним, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

За резолюцією Заступника Голови Господарського суду АР Крим від 22.01.2009 р., у зв'язку з відпусткою судді О. Ю. Копилової, справа передана на розгляд судді І. І. Дворному та ухвалою від 23.01.2009 р. була прийнята до провадження.

10.02.2009 р. до ГС АР Крим від Приватного підприємства Фірми «Рейн-ЛТД» надійшла зустрічна позовна заява до Сімферопольської міської ради про спонукання відповідача затвердити проект землеустрою з відведення земельною ділянки площею 0,200 га по вул. Кечкеметській для будівництва автомийки та станції технічного обслуговування автомобілів. Крім того, позивач за зустрічним позовом просить зобов'язати Сімферопольську міську раду укласти договір оренди земельної ділянки площею 0,200 га по вул. Кечкеметській для будівництва автомийки та станції технічного обслуговування автомобілів.

Ухвалою ГС АР Крим від 19.02.2009 р. зустрічна позовна заява була прийнята до провадження для спільного розгляду з первісним позовом.

Сімферопольська міська рада проти зустрічного позову заперечувала з мотивів, викладених у відзиві на позов.

У судовому засіданні, що відбулося 28.04.2009 р., представник Приватного підприємства Фірми «Рейн-ЛТД» надав суду заяву про уточнення зустрічних позовних вимог, згідно якої просить суд зобов'язати Сімферопольську міську раду продовжити строк дії дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,0200 га по вул. Кечкеметській для будівництва автомийки та станції технічного обслуговування автомобілів, наданої ПП Фірмі «Рейн-ЛТД».

У судовому засіданні представник Сімферопольської міської ради надав відзив на уточнену зустрічну позовну заяву з проханням відмовити в її задоволенні.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

Як свідчать матеріали справи, перевірками, проведеними Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим 06.06.2007 р., 04.09.2007 р., 10.10.2007 р., 07.12.2007 р.,17.04.2008 р., був встановлений факт порушення Приватним підприємством Фірмою «Рейн-ЛТД» норм земельного законодавства, яке виразилося у використанні земельної ділянки орієнтовною площею 0,02 га по вул. Кечкеметській/Каширіна без оформлення у встановленому порядку документів на землю.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Чинне земельне законодавство передбачає два види користування землею: право постійного користування та оренда (гл. 15 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 290 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі як засобу виробництва, регулюються Земельним кодексом України та іншими законами. При цьому, оренда земельної ділянки без договору, укладеного в письмовій формі, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в установленому законом порядку, не допускається.

Підстави та порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами визначені главою 19 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Органами місцевого самоврядування, що приймають такі рішення, є сільські, селищні та міські ради, включаючи ради міст Києва та Севастополя. Повноваження цих органів по прийняттю рішень про передачу відповідних земельних ділянок у власність обо надання їх в користування, визначені в 2-й та 3-й главах Земельного кодексу України.

Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст встановлено ст. 12 Земельного кодексу України, відповідно до вимог якої відповідним радам надано право розпорядження землями територіальних громад; передавати земельні ділянки з комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, відповідно до цього кодексу; надавати земельні ділянки у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу.

15.09.2005 р. Сімферопольською міською радою було прийнято рішення №462, пунктом 6.18 якого Фірмі «Рейн» був наданий дозвіл на складання проекту землеустрою з відведення земельної діялнки площею 0,0200 га по вул. Кечкеметська для будівництва автомийки та станції технічного обслуговування автомобілів.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла в момент прийняття Сімферопольською міською радою рішення №462) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 123 ЗК України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що вилучення земельної ділянки було погоджено позивачем з управлінням містобудування та архітектури, управлінням державної екологічної інспекції центрально-кримського регіону, Сімферопольським міським управлінням земельних ресурсів, комітетом з охорони культурної спадщини, про що були отримані позитивні висновки.

У той же час, рішенням Сімферопольської міської ради №283 від 24.05.2007 р. був задоволений протест прокурора м. Сімферополя та скасований пункт 6.18 рішення Сімферопольської міської ради №462 від 15.09.2005 р., яким фірмі «Рейн» був наданий дозвіл на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки.

Постановою Господарського суду АР Крим від 09.07.2007 р. у справі №2-5/8700-2007 рішення Сімферопольської міської ради №283 від 24.05.2007 р. було визнано протиправним та скасовано.

Отже, на теперішній час рішення Сімферопольської міської ради №462 від 15.09.2005 р. є дійсним.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є  правомірними.

Проте, використання Приватним підприємством Фірмою «Рейн-ЛТД» земельної ділянки площею 0,02 га, яка розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Кечкеметська/Каширіна, є правомірним у зв'язку з наявністю чинного рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку землевпорядної документації.

При цьому, посилання Сімферопольської міської ради на закінчення встановленого рішенням №462 від 15.09.2005 р. 9-місячного строку на складання проекту землеустрою не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки саме продовження цього строку є предметом зустрічного позову. Не є також переконливими посилання Сімферопольської міської ради на частину 11 статті 151 Земельного кодексу України, якою закріплено, що строк дії дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимог щодо її відведення становить один рік. Так, з цього приводу суд звертає увагу на те, що вказана норма була внесена до Земельного кодексу України Законом від 16.09.2008 р. N 509-VI , а тому не може розповсюджуватися на правовідносини, що виникли раніше.

Стосовно зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

          Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Статтею 16 Цивільного кодексу України серед способів захисту цивільних прав та інтересів передбачені, зокрема, такий як примусове виконання обов'язку в натурі.

Суд зазначає, що виконання рішення Сімферопольської міської ради №462 від 15.09.2005 р. позивачем складається проект землеустрою з відведення земельної ділянки. Ці факти безпосередньо підтверджуються матеріалами справи. Проте, закінчити складання проекту у встановлений рішенням №462 строк об'єктивно перешкоджають певні причини, у тому числі, протиправні дії Сімферопольської міськради по скасуванню власного рішення №462 від 15.09.2005 р. Таким чином, враховуючи наявне рішення про надання дозволу на розробку землевпорядної документації, чинне на теперішній час, суд вважає, що порушені земельні права Приватного підприємства Фірми «Рейн-ЛТД» підлягають захисту саме шляхом спонукання Сімферопольську міську раду продовжити строк дії дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки.

Судом не можуть бути прийняті до уваги твердження відповідача (позивача за первісним позовом) про те, що розпорядження землями комунальної власності є виключним правом органу місцевого самоврядування.

Так, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Отже, органи місцевого самоврядування не є власниками земель, а лише здійснюють права власника від імені Українського народу. Таким чином, при виконанні зазначених функцій органи місцевого самоврядування повинні діяти лише в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України (ст. 19 Конституції України), а отже, дотримуватися порядку, закріпленого Земельним кодексом України, та не допускати зловживання наданим їм правом.

В свою чергу, частиною 2 статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Положення частини другої статті 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Отже, право особи (зокрема юридичної особи) на судовий розгляд спору, не можуть бути поставлені в залежність від наявності чи відсутності в законах України спеціальних положень про можливість звернення до суду по кожній конкретній категорії справ. Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право.

Більш того, суд звертає увагу на те, що в рамках цієї справи (в рамках зустрічного позову) вирішується спір не про розпорядження земельним ділянками комунальної власності, а про спонукання Сімферопольську міську раду належним чином виконати покладені на неї чинним законодавством Ураїни обов'язки та, зокрема, прийняти рішення про продовженя строку для складання землевпорядної документації, за наявністю вже прийнятого рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою.

За таких обставин, підстави для задоволення первісного позову відсутні, зустрічний позово підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          В первісному позові відмовити.

2.          Зустрічний позов задовольнити.

3.          Зобов'язати Сімферопольську міську раду (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) продовжити строк дії дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,0200 га по вул. Кечкеметській для будівництва автомийки та станції технічного обслуговування автомобілів, наданої Приватному підприємству Фірмі «Рейн-ЛТД» (95000, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 14-б, ідентифікаційний код 30746754).

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.