Ухвала

від 13.05.2014 по справі 805/17117/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ткаченко Т.С.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року справа №805/17117/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.

секретар Копиця С.В.

за участі представника позивача Виговської Л.В.

представників відповідача Алфьорової Ю.Ю., Пальцун С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі № 805/17117/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кайлас Донбас» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кайлас Донбас» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2013 № 0004191500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1330073,75 грн., з яких 1064059,00 грн. - сума основного платежу, 266014,75 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 № 0004191500 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Кайлас Донбас» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1330073,75 грн. (у тому числі: за основним платежем - 1064059,00 грн., з штрафними (фінансовими) санкціями - 266014,75 грн.) та присуджено з Державного бюджету України на користь позивача здійснені судові витрати у розмірі 458,80 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Під час апеляційного розгляду представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справив межах апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кайлас Донбас» є юридичною особою відповідно до запису в ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців 18.07.2012 року № 1 273 102 0000 007171 та перебуває на податковому обліку в Макіївській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Донецькій області, зареєстровано в якості платника податку на додану вартість /т. 1 а.с. 6, 10/.

На підставі направлень від 31.10.2013 № 1342, 1343, наказу від 31.10.2013 № 877 та згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України Макіївською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кайлас Донбас» з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Будагротех» за період 01.05.2013-30.06.2013.

За наслідками перевірки 01.11.2013 року відповідачем складено № 861/05-95-15/38176586 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кайлас Донбас» (код ЄДРПОУ 38176586) з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Будагротех» (код ЄДРПОУ 34017352) за період 01.04.2013-30.06.2013.

Згідно висновків акту перевірки, ТОВ «Кайлас Донбас» в порушення пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України безпідставно сформовано податковий кредит на загальну суму 1 064 059,00 грн., у тому числі по періодам: у квітні 2013 року в розмірі 243 990,00 грн., у травні 2013 року в розмірі 81 583,00 грн., у червні 2013 року в розмірі 738 486,00 грн. (т. 1 а.с. 19).

Із акту перевірки вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на підставі актів Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 14.06.2013 року № 735/22-207/34017352 та 29.07.2013 року № 83/22-207/34017352 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Будагротех» (код ЄДРПОУ 4017352) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків і зборів за періоди з 01.03.2013 року по 30.04.2013 року та з 01.05.2013 року по 30.06.2013 року» (т.1 а.с. 14), в яких зазначено, що ТОВ «Будагротех» не було надано до перевірки первинних документів, а також встановлено відсутність у підприємства власних чи орендованих офісних або складських приміщень та транспортних засобів, не встановлені факти зберігання та транспортування товарно-матеріальних цінностей. Отже наведені обставини свідчать про те, що господарська діяльність ТОВ «Будагротех» пов'язана з сумнівними платниками по ланцюгу товарно-грошових потоків та має ознаки нереальності здійснення. Таким чином, по ТОВ «Будагротех» відсутній факт реального вчинення господарських операцій з платниками податків за періоди березень-квітень 2013 року та травень-червень 2013 року (т.1 а.с. 14-15).

Відповідно до акту перевірки, ТОВ «Кайлас Донбас» не було надано до перевірки жодних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку: договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання-передачі товарів, товарно-транспортних накладних, банківських виписок та інших документів та зазначено, що 01.11.2013 року Макіївською ОДПІ при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кайлас Донбас» встановлено факт незнаходження суб'єкта господарювання за податковою адресою (місцезнаходженням), а саме: здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ «Кайлас Донбас» та встановлено, що будинку з номером 3 «А» у мкр-ні Зеленому не знайдено, про що складено акт про незнаходження платника податків за місцезнаходженням від 01.11.2013 року № 859/05-95-15/38176586; складено акт про неможливість вручення наказу від 01.11.2013 року № 860/05-95-15/38176586; направлено запит від 01.11.2013 року № 45 до ГОВ Макіївської ОДПІ про встановлення місцезнаходження платника податків (а.с. 12-13, 14).

Із матеріалів справи вбачається, що Макіївською ОДПІ були направлені на адресу ТОВ «Кайлас Донбас»: 86126, Донецька область, мкр-н Зелений, буд. 3А направлення на перевірку, запит на надання документів, які були повернуті поштовим відділенням з відміткою «при 26-ому не відноситься, не значиться». Відповідачем було спрямовано заяву до Центру поштового зв'язку № 9, у якій просив надати інформацію щодо існування зазначеної адреси, на що отримано відповідь від 21.11.2013 року № 3/14-6405, що згідно пояснення начальника відділення поштового зв'язку Макіївка-26 не розшукане ані ТОВ «Кайлас Донбас», ані зазначена адреса, договір на поставку кореспонденції з Центром поштового зв'язку № 9 підприємство не складало, тому вся письмова кореспонденція, адресована на ТОВ «Кайлас Донбас» повертається на зворотну адресу, так як вручити не уявляється можливим (т.3 а.с. 9, 10).

За результатами перевірки 21.11.2013 Макіївською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004191500 про збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 1 330 073,75 грн. (у тому числі: за основним платежем - 1 064 059,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 266 014,75 грн.).

Із матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем надані первинні документи податкового та бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з ТОВ «Будагротех» за період з 01.04.2013 року по 30.06.2013 року, а саме: договори, укладені з ТОВ «Будагротех» (постачальник) про постачання соняшника (Товар): від 15.04.2013 року № 15/04-Б; від 14.06.2013 року № К01; від 14.06.2013 року № К02; від 14.06.2013 року № К03; від 14.06.2013 року № К04; від 14.06.2013 року № К05; від 17.06.2013 року № К06; від 17.06.2013 року № К08; від 17.06.2013 року № К09; від 17.06.2013 року К10. За умовами цих договорів Постачальник передає у власність, а Покупець приймає Товар за номенклатурою, кількістю, ціною згідно специфікацій до договорів.

В подальшому ТОВ «Кайлас Донбас» (постачальник) реалізував Товар ТОВ «Сателіт» (покупець) на підставі договорів постачання: від 16.04.2013 року № Р11348; від 26.04.2013 року № Р11380; від 29.04.2013 року № Р11382; від 30.05.2013 року № Р11433; від 07.06.2013 року № Р11457; від 10.06.2013 року № Р11460; від 13.06.2013 року № Р11465; від 14.06.2013 року № Р11468.

Фактичне виконання умов зазначених договорів підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, рахунками на оплату, банківськими виписками, платіжними дорученнями, довіреностями, товарно-транспортними накладними тощо.

Доводи відповідача щодо прийняття судом першої інстанції документів від ТОВ «Кайлас Донбас», які не були надані під час проведення перевірки, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки, як зазначає сам відповідач, ним складено акт про незнаходження платника податків за місцезнаходженням від 01.11.2013 року № 859/05-95-15/38176586 та акт про неможливість вручення наказу від 01.11.2013 № 860/05-95-15/38176586.

Проте незнаходження позивача за місцезнаходженням спростовуються матеріалами справи, а саме договором оренди від 08.08.2012 № 08/08між ТОВ «Кайлас Донбас» (Орендар) та Громадською організацією «Здоров'я регіону» (Орендодавець) за адресою м. Макіївка, м-н Зелений буд. 3А. Право власності Громадської організації «Здоров'я Регіону» (Орендатора) на нерухоме майно, що розташоване за адресою: 86126, м. Макіївка, м-н Зелений, буд. 3А, підтверджено Договором купівлі-продажу частини нежитлового приміщення в нежитловій будівлі (Госпблок) від 12.07.2012 року № 375, укладеного з Територіальною громадою в особі Макіївської міської ради та Актом приймання-передачі цієї будівлі, посвідченого 12.07.2012 року приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1547 (т. 3 а.с. 41-43, 44, 45).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем також укладено з фізичною особою ОСОБА_5 (Орендодавець) договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 1590,6 кв.м. за адресою:АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення загальною площею 1357,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2. Строк дії цього договору з вступає в силу з моменту його підписання та діє до 30.06.2013 року з правом пролонгації (т. 1 а.с. 223).

Щодо доводів апелянта у невідповідності в назві товару, кількості та масі товару, то як підтверджується первинними документами назва самих специфікацій та визначених в них умов повністю співпадають з договором № 15/04-Б від 15.04.2013 року.

Щодо товарно-транспортних накладних, слід зазначити, що самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткуванні покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. При цьому необхідно врахувати, що договір купівлі-продажу не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено товарно-транспортними накладними.

Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 № 488/346, яким затверджена типова форма товарно-транспортної накладної № 1-ТН, та на який посилається відповідач в апеляційній скарзі, не пройшов реєстрацію у Міністерстві юстиції України, передбачену Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, у зв'язку з чим вимоги зазначеного Наказу не є обов'язковими до підприємств, що не входять до сфери управління Міністерства транспорту України.

Акт перевірки Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 14.06.2013 № 735/22-207/34017352 та від 29.07.2013 № 83/22-207/34017352 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Будагротех», то колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факту нікчемності вищенаведених правочинів між позивачем та його контрагентом, оскільки дослідженими в ході розгляду даної справи первинні документами бухгалтерського та податкового обліку повністю підтверджується реальне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Будагротех», а посилання на вказаний акт не може виступати доказом нікчемності правочинів.

Отже суд зазначає, що підтвердження факту відсутності здійснення господарських операцій повинно здійснюватися на підставі аналізу всіх документів первинного бухгалтерського та податкового обліку у сукупності, наявними судовими рішеннями щодо вироку, зокрема, про недійсність правочину.

Під господарською діяльністю у ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Правила формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачають виконання певних вимог.

Поняття податкового кредиту наведене у п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПКУ).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПКУ).

Згідно з п.138.1 ст.138 ПКУ Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають:собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;витрати банківських установ

Пунктом 138.8 ст.138 ПКУ визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:прямих матеріальних витрат;прямих витрат на оплату праці;амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегією суддів встановлено, що первинні документи, надані позивачем до матеріалів справи відповідають вимогам наведених норм та сумніву щодо них не виникає, а отже підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ Будагротех», правильність відображення такої діяльності у податковому та бухгалтерському обліку, у тому числі правильність формування податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що висновки податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарської операції між позивачем та вищезазначеним контрагентом, є лише його припущеннями і фактичними обставинами справи не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх фіктивними без наявності судового рішенням про визнання такого правочину недійсним саме з підстав його фіктивності.

На час здійснення господарських операцій підприємства були включеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За таких обставин позивач не несе відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

Повний текст ухвали складений 14.05.2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі № 805/17117/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі № 805/17117/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Ястребова

Д.В. Ляшенко

С.Ю.Чумак