Постанова

від 15.05.2014 по справі 805/349/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Куденков К.О.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року справа №805/349/14

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

яДонецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л. В., суддів Ляшенко Д. В., Чумака С. Ю.

секретар Копиця С.В.

за участі представників:

позивача Абдуліної М.П., Дудник Т.В., Каптьонкової Г.С., Лаврової А.І.

відповідача Щекодіної О.І., Сафонової С.В., Стасенко О.Е.

спеціаліста ОСОБА_9, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» у справі № 805/349/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000492201 від 22.08.2013 року про донарахування основного платежу з податку на прибуток 916603 грн. і застосуванні штрафних санкцій у розмірі 458302 грн. частково на суму 914713,00 грн. за основним платежем і застосуванні штрафних санкцій у розмірі 457357 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000482201 від 22.08.2013 року про нарахування грошового зобов'язання за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 139883,13 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Під час апеляційного розгляду представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, представники відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечували.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, пояснення спеціаліста Державного інституту праці та соціально-економічних досліджень, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Позивач Публічне акціонерне товариство «Часівоярський вогнетривкий комбінат» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 00191773, місцезнаходження: 84551, Донецька область, м. Артемівськ, м. Часів Яр, вул. Комсомольська, б.1, перебуває на обліку у відповідача, що підтверджується випискою серія АБ №883893 від 16.12.2013р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно довідки АБ №460049 від 19.09.2012р. з ЄДРПОУ позивач здійснює наступні види діяльності: добування піску, гравію, глин і каоліну; виробництво вогнетривких виробів (основний); діяльність із підтримання театральних і концертних заходів; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; будівництво житлових і нежитлових будівель.

З 17 червня 2013 по 30.07.2013 Артемівською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р., за наслідками якої складено відповідний акт перевірки від 06.08.2013р. №121/22/00191773.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлені порушення, у тому числі:

- пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135, пп.139.1.5 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 916 603,00 грн., у тому числі: півріччя 2012р. - 323 432,00 грн., три квартали 2012р. - 659 325,00 грн., 2012р. - 916 603,00 грн.;

- пп. «г» п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», у червні-липні 2012р. у загальній сумі 17 501,44 доларів США (або 139 883,13 грн.), а саме: 26.06.2012р. - 11756,17 доларів США (або 93 961,19 грн.), 11.07.2012р. - 5 745,27 доларів США (або 45 921,94 грн.) по курсу НБУ на дату здійснення платежу).

За наслідками розгляду заперечень позивача від 12.08.2013р. №2-20-94, висновки вказаного акта перевірки залишені без змін.

На підставі акту перевірки від 06.08.2013р. №121/22/00191773 відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення №0000492201 від 22.08.2013р., яким за порушення пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.139.1.5 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу визначена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 1 374 905,00 грн., у тому числі за основним платежем 916 603,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 458 302,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000482201 від 22.08.2013р., яким за порушення пп. «г» п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» позивачу визначена сума грошового зобов'язання з штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 139 883,13 грн.

За наслідками адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення №0000492201 від 22.08.2013р. в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 914 713,00 грн. основного зобов'язання та, відповідно, 457 357,00 грн. штрафних фінансових санкцій.

Як вбачається із акту перевірки від 06.08.2013р. №121/22/00191773, позивачем було віднесено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) вартість запчастин, що вже були у використанні на загальну суму 4 355 780,00 грн., перелік яких зазначений на сторінках 13-25 вказаного акту.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що позивачем у перевіряємому періоді було проведено заміну запасних частин, в результаті чого відновлено робочий стан об'єктів основних засобів та встановлено, що за 2012р. сума ліміту витрат на поліпшення на 2012 рік визначено у сумі 3 789 592,00 грн., балансова вартість основних засобів на початок 2012р. складала 37 895 918,00 грн., що підтверджується даними податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012р. Також, зазначено, що позивачем до складу витрат 2012 року включено суму ліміту витрат на поліпшення у повному розмірі у сумі 3 789 592,00 грн.

Відповідно до акту перевірки позивачем завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у сумі 4 355 780,00 грн., у тому числі: другий квартал 2012р. - 1 540 152,00 грн., третій квартал 2012р. - 1 599 490,00 грн., четвертий квартал 2012р. - 1 216 138,00 грн., у зв'язку з чим в акті зазначено, що згідно декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2012р. позивачем визначено податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду у розмірі 318 406,00 грн. Відповідно до декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2012р. позивачем визначено податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду у розмірі 764 069,00 грн. Відповідно до декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік позивачем визначено податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду у розмірі 17 579,00 грн. Також, згідно додатку АМ до рядка 06.4.27 додатка ІВ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік позивачем зазначені наступні показники: - балансова вартість основних засобів на початок звітного (податкового) року 37 895 918,00 грн.; сума ліміту витрат на поліпшення на звітний (податковий) рік 3 789 592,00 грн.; фактичні обсяги витрат на поліпшення на звітний (податковий) період 11 582 349,00 грн.; сума, що враховується до складу витрат звітного (податкового) періоду 3 789 592,00 грн.

Відповідач дійшов до висновку, що оскільки позивач скористався правом, яке визначене у п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України, вартість запчастин, що вже були у використанні відповідно до п.146.11 ст.146 Податкового кодексу України збільшує первісну вартість основних засобів, що ремонтувалися, що є помилковим.

Суть спору полягає чи є заміна позивачем запчастин об'єктів основних засобів технічним обслуговуванням чи ремонтом в розумінні Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Всі вони поділяються на витрати, що враховуються і не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат (за виключенням деяких витрат, зокрема, амортизації).

Відповідно до положень статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу (пункт 138.1).

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ (підпункт 138.1.1 пункту 138.1).

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (пункт 138.8).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (підпункти 138.8.1, 138.8.2 пункту 138.8).

До складу загальновиробничих витрат включаються: а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; ґ) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій); д) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень; е) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» та страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, робітників та працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг); є) витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства; ж) суми витрат, пов'язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу, встановленим вимогам відповідно до Закону України «Про підтвердження відповідності»; з) суми витрат, пов'язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, понесених з моменту зарахування таких свердловин до експлуатаційного фонду, а також інших витрат, пов'язаних з придбанням/виготовленням основних засобів, які підлягають амортизації згідно із статтею 148 цього Кодексу); и) інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів із складів до цехів і готової продукції на склади); нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах у межах норм природного убутку згідно із затвердженими центральними органами виконавчої влади та погодженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, нормативами (підпункт 138.8.5 пункту 138.8).

За приписами підпункту 138.10.2. пункту 138.10. статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

Згідно пункту 146.12. статті 146 Податкового кодексу України, сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Спірною обставиною є правомірність висновків відповідача за актом перевірки в частині віднесення до складу витрат сум, які згідно Положення про технічне обслуговування устаткування підприємств гірничо-металургійного комплексу, відносяться до технічного обслуговування устаткування - комплексу операцій для підтримки справного стану чи працездатності об'єкта при використанні його за призначенням, а не до ремонту - комплексу операцій для відновлення справного стану чи працездатності об'єкта та відновлення ресурсів об'єктів чи їх складових.

Загальні вимоги, основні принципи, порядок проведення технічного обслуговування і перелік робіт, виконуваних під час ТО устаткування підприємства гірничо-металургійного комплексу, і спрямоване на підтримання в технічному справному стані устаткування та забезпечення надійності, економічності, виконання вимог охорони праці і навколишнього природного середовища визначені Положенням про технічне обслуговування устаткування підприємств гірничо-металургійного комплексу, затвердженого Наказом Міністерства промислової політики України від 15 червня 2004 року № 285 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2004 року за № 807/9406 (надалі Положення)

Відповідно до п. 3 Положення Метою ТО устаткування є підтримання технічно справного його стану, запобігання передчасному зносу устаткування та його складових частин, забезпечення виконання вимог нормативно-правових актів з охорони праці та навколишнього середовища.

Пунктом 4.2 визначено, що ТО не є поточним чи капітальним ремонтом.

Періодичність технічного обслуговування - інтервал час або напрацювання від даного виду технічного обслуговування до наступного такого самого виду технічного обслуговування або технічного обслуговування більшої складності (п. 2.2.43 Положення).

Підпункт 2.2.16 пункту 2.2 Положення також надає поняття швидкозношувальної частини, що є складовою частини виробу (устаткування), строк служби якої менше міжремонтного періоду всього виробу (устаткування).

Як зазначено в підпункті 5.4 проведення ТО устаткування або його складової частини за часом може збігатися з проведенням ремонту цього устаткування та/або його складових частин.

Як вбачається із матеріалів справи, на думку податкового органу, на порушення підпункту 139.1.5 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивачем завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 4355780 грн., у тому числі за П квартал 2012 року - на 1540152 грн., Ш квартал 2012 року - на 1599490 грн. та ІV квартал 2012 року - на 1216138 грн.

У акті перевірки зазначено, що позивачем проведено заміну запчастин, у результаті чого відновлено робочий стан об'єкта основних засобів, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єкта основних засобів. Тобто, платником проведено ремонт - комплекс операцій для відновлення справного стану чи працездатності об'єкта та відновлення ресурсів об'єктів чи їх складових частин.

Згідно даних декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік балансова вартість основних засобів на початок 2012 року складає 37895918 грн. Сума ліміту витрат на поліпшення на 2012 рік визначена у сумі 3789591 грн, яка позивачем до складу витрат включена у повному обсязі.

Відповідно до кореспонденції бухгалтерських рахунків Кт 2521 «Запчастини, що були у використанні» Дт 89 «Витрати матеріалів власного виробництва (Проба)»; Кт 89 «Витрати матеріалів власного виробництва (Проба)» Дт 231 «Основне виробництво» платником віднесено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) вартість запчастин, які вже були у використанні у сумі 4355780 грн.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить із того, підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Згідно пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27 квітня 2000 року, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Мінпромполітики України від 9 липня 2007 року № 373, передбачено, що технічне обслуговування-це комплекс операцій або окрема операція, що підтримує працездатність або справність устаткування, цехового транспорту під час використання його за призначенням і не відноситься до поліпшення основних засобів. Проведення технічного обслуговування не приводить до збільшення майбутніх економічних вигод від використання об'єкту, а направлено на можливість використання об'єкту за призначенням і здобуття колишніх економічних вигод. Ремонт або капітальний ремонт виробничого та підйомно - транспортного устаткування, цехового транспорту та інструментів і приладів із складу основних виробничих засобів - це ремонт, що виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу і полягає у виконанні робіт, пов'язаних із заміною або ремонтом найважливіших і відповідальних його частин або основних конструкцій і відноситься до поліпшення основних засобів. Проведення ремонтів приводить до збільшення майбутніх економічних вигод від використання об'єкту.

За змістом Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, зі змінами і доповненнями, витрати на утримання і обслуговування основних засобів відносяться: до складу собівартості готової продукції; до складу загальновиробничих витрат; до складу адміністративних витрат; до складу витрат на збут, а також інших операційних витрат.

Водночас, згідно пункту 32 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року за № 561, витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, позивачем доведений перелік запчастин, використаних на технічне обслуговування устаткування за період з 01.04.2012 по 31.12.2012 року з посиланням на пункти додатку 1 Положення про технічне обслуговування устаткування підприємств гірничо-металургійного комплексу, затвердженого наказом Мінпромполітики України від 15.06.2004 року № 285, Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, затвердженого наказом Мінпромполітики України від 04.07.2003 № 281 та переліку робіт по утриманню машин, устаткування та апаратури ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат». (а.с.76-138).

Проведення технічного обслуговування також підтверджено Переліком робіт по утриманню машин, обладнання та апаратури, затвердженого 01.04.2011 року Генеральним директором ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», Порядком проведення планово-попереджувальних та капітальних ремонтів механічного обладнання.

Згідно оборотної відомості по балансовому рахунку 237 «Ремонти» позивачем витрачено на ремонти за 2012 рік 11582348,61 грн. (гр.. 3 таблиці 2 додатка АМ) Підприємством віднесено до капітальних інвестицій 6789882,39 грн., які не віднесено до складу витрат, а віднесено до первісної вартості основних засобів в повному обсязі.

Безпосередньо до складу витрат віднесено суми, відображені по дебету бухгалтерських рахунків 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», «Витрати на збут».

Колегія суддів вважає, що позивачем підтверджено проведення операцій з підтримки працездатності або справності об'єкта устаткування при використанні за призначенням.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що податковий орган дійшов помилкового висновку щодо заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся в частині суми 914713 грн.

Що стосується позовних вимог в частині оскарження податкового повідомлення № 0000482201 від 22.08.2013 колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи позивачем укладено договір комісії від 03.01.2007р. №03-07/к з резидентом - ТОВ «Альфа Омега» (код ЄДРПОУ 30393608).

Відповідно до п.п. 1, 1.3 договору, Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента, за його рахунок за винагороду, здійснювати для Комітента від свого імені угоди з продажу Продукції виробництва ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» за межі митної території України. Виступаючи від свого імені Комісіонер самостійно укладає угоду купівлі-продажу з третьою особою.

Згідно п. 4.2 вказаного договору, підставою для отримання Комісіонером винагороди та компенсації понесених при виконанні доручення витрат є отримання ним коштів від Покупця. В п. 4.3 зазначено, що виплата Комісіонеру вказаних сум здійснюється шляхом утримання належних останньому грошових коштів, перерахованих Покупцем Комісіонеру за продаж продукції Комітента.

30.12.2010 року між позивачем та ТОВ «Альфа Омега» укладено додаткову угоду № 4, за якою комісійна винагорода за договором комісії від 31.03.2009 № 03-07/к виплачується шляхом утримання належних Комісіонеру сум з грошових коштів, які перераховані Покупцем, комісійна винагорода виплачується Комісіонеру в національній валюті України. Для цього Комісіонеру доручається продати отриману на його валютний рахунок виручку від нерезидента на УМВР за рахунок Комітента.

Пункт 3 Угоди передбачає, що зі згоди Комітента Комісіонер має право укладати договори субкомісії або доручення з третіми особами, залишаючись відповідальними за дії третіх осіб перед Комітентом. Грошові кошти в іноземній валюті отримані Комісіонером від Покупця є власністю Комітента, а платежі на користь третіх осіб здійснюються зі грошових коштів, отриманих Комісіонером від Покупця, а саме на користь нерезидентів в валюті укладеного договору, резидентів України в національній валюті України.

ТОВ «Альфа Омега» (Комісіонер) укладає договір доручення від 15.04.2011 № М02/2011 з «Shadone International Limated», узгодивши ці дії з Комітентом в Додатковій угоді № 4.

Відповідно договору доручення його укладено за дорученням та за рахунок ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат».

Відповідно до ст.1011 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ст.1018 Цивільного кодексу України, майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Статтею 1020 Цивільного кодексу України передбачено, що комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові. Це є диспозитивним приписом.

Відповідно до пп. «г» п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Суд першої інстанції, відмовляючи в цій частині у задоволенні позову не врахував положення статті 1016 Цивільного кодексу України, відповідно до якої по договорам, що укладає Комісіонер з третіми особами, набуває права та стає зобов'язаним Комісіонер, а не Комітент, оскільки він укладає договори хоча і за рахунок Комітента, але від свого імені., що є характерною рисою договору комісії, тому доводи податкового органу щодо відсутності договірних відносин позивача з «Shadone International Limated», оскільки ТОВ «Альфа Омега» діяв від власного імені є помилковими.

Згідно звіту Комісіонера, валютна виручка була реалізована Комітенту у гривневому еквіваленті за мінусом комісійного винагородження та витрат.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 31.01.2004 № 22, зареєстрованого в Мінюсті України 29.03.2004 № 377/8976 безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях або в електронному вигляді.

За змістом п. 1.6 Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затвердженої постановою Правління НБУ від 19.02.2001 № 69, зареєстрованою в Мінюсті України 12.03.2001 № 216/5407, готівкові розрахунки - це платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції, (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Пунктом 1.3 Правил бухгалтерського обліку уповноваженими банками України обмінних операцій в іноземній валюті та банківських металах, зі змінами, внесеними постановою НБУ від 22.04.2002 № 146, датою здійснення розрахунку є дата фактичного проведення розрахунку у результаті якого банк одержує або сплачує кошти.

За таких обставин, утримання комісійної винагороди із сум, що надійшли Комісіонеру в іноземній валюті за рахунок Комітента, не є здійсненням розрахунків у іноземній валюті та не є поточною торгівельною операцією.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Повний текст складено 19.05.2014 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195-198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі № 805/349/14 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі № 805/349/14 - скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 22.08.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 914713 грн. за основним платежем та 457357,00 грн. за штрафними санкціями.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 22.08.2013 року № 0000482201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2894,80 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак