Рішення

від 10.03.2009 по справі 33/261

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/261

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.09                                                                                           Справа№ 33/261

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю «Тер –Добробуд»(м. Тернопіль)

до відповідача :Відкритого акціонерного товариства «Львівський міський молочний завод»(м. Львів)

про :Стягнення  36 575 (тридцять шість тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 04 коп. (з яких: 35 868,00 грн. –основний борг; 609,76 грн. –інфляційні нарахування; 97,28 грн. – 3 % річних)

                                                                                          Суддя :                             Цікало А.І.                                                                                           При секретарі :              Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:Іванців Р. Б. –представник (довіреність б/н від 15.01.2009 р.)

Відповідача:Тимошенко Л. Т. –представник (довіреність № 452 від 27.01.2009 р.)

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Тер –Добробуд»(м. Тернопіль) до Відкритого акціонерного товариства «Львівський міський молочний завод»(м. Львів) про стягнення 36 575 (тридцять шість тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 04 коп. (з яких: 35 868,00 грн. –основний борг; 609,76 грн. –інфляційні нарахування; 97,28 грн. –3 % річних).

Ухвалою суду від 09.12.2008 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.01.2009 р. В судовому засіданні 27.01.2009 р. розгляд справи було відкладено на 17.02.2009 р. в судовому засіданні 17.02.2009 р. було оголошено перерву до 26.02.2009 р. В судовому засіданні 26.02.2009 р. було оголошено перерву до 10.03.2009 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 09.12.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 27.01.2009 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 27.01.2009 р. представник позивача подав до суду клопотання про зміну позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 22 719 (двадцять дві тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн. 18 коп. (з яких: 20868,00 грн. –основний борг, 1586,01 грн. –інфляційні нарахування, 265,17 грн. –3 % річних), а провадження у справі в частині стягнення 15000,00 грн. –основного боргу –припинити у зв'язку із сплатою такого відповідачем.

В судовому засіданні 26.02.2009 р. представник позивача подав до суду клопотання про зміну позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 9 508 (дев'ять тисяч п'ятсот вісім) грн. 18 коп. (з яких: 5868,00 грн. –основний борг, 2191,18 грн. – інфляційні нарахування, 288,39 грн. –3 % річних, 1160,61 ГРН. –пені), а провадження у справі в частині стягнення 30000,00 грн. –основного боргу –припинити у зв'язку із сплатою такого відповідачем.

В судовому засіданні 10.03.2009 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 35 868 (тридцять п'ять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 00 коп. –основний борг у зв'язку із сплатою такого відповідачем та стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Львівський міський молочний завод»620 (шістсот двадцять) грн. 00 коп. –інфляційних нарахувань і 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 39 коп. –3 % річних. Представник відповідача проти вказаного клопотання не заперечив.

Представник позивача позов підтримав, просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення 35 868 (тридцять п'ять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 00 коп. –основний борг у зв'язку із сплатою такого відповідачем та стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Львівський міський молочний завод»620 (шістсот двадцять) грн. 00 коп. –інфляційних нарахувань і 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 39 коп. –3 % річних.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 09.12.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 27.01.2009 р. виконав, відзив на позов, в якому позовні вимоги визнав частково, представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 27.01.2009 р. представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву.

Представник відповідача позов в частині стягнення 620 (шістсот двадцять) грн. 00 коп. –інфляційних нарахувань і 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 39 коп. –3 % річних –визнав.

В судовому засіданні 27.01.2009 р. представники сторін, присутні в залі судового засідання, звернулись до суду з узгодженим клопотанням в якому просять суд відкласти розгляд справи та продовжити строк вирішення спору. Ухвалою суду від 27.01.2009 р. клопотання представників сторін задоволено, продовжено строк розгляду спру та відкладено розгляд справи на 17.02.2009 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

18 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тер –Добробуд»та Відкритим акціонерним товариством «Львівський міський молочний завод»було укладено Договір підряду про виконання загально-будівельних робіт (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Згідно п. 1.1 Договору, підрядник зобов'язується виконати на свій ризик за завданням замовника з матеріалів замовника і підрядника загально-будівельні роботи на об'єктах замовника.

Відповідно до п. 1.2 Договору, замовник зобов'язується прийняти вищевказані роботи та сплатити підряднику винагороду за виконану роботу.

Згідно п. 1.4 Договору, факт завершення виконання підрядником на користь замовника оформляється відповідними актами приймання-передачі виконаних робіт, які підписується сторонами.

Позивач на виконання умов Договору взяті на себе зобов'язання виконав, про що 01 жовтня 2008 року між сторонами спору було підписано Довідку про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року (згідно форми КБ-3) (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи) та Акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року (згідно форми КБ-2в) (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи). Зауважень щодо кількості та якості виконаних робіт у відповідача станом на день підписання вказаних Довідки та Акту не було.

Вказаними документами підтверджується належне виконання позивачем доручених йому підрядних робіт.

Загальна вартість виконаних позивачем робіт згідно із Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та витрати за вересень 2008 року та згідно з Актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року склала 35 868 (тридцять п'ять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 00 коп.

Відповідно до п.4.1. Договору, розрахунок між  сторонами здійснюється в Українській національній валюті – гривні, протягом 10 банківських днів з моменту підписання відповідного Акту приймання передачі виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи 01.10.2008 р. сторонами підписано Акт приймання виконаних підрядних робіт і 10.10.2008 р. закінчився десятиденний термін для сплати відповідачем виконаних позивачем робіт.

Згідно п. 7.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що всі спори, що виникатимуть з даного Договору передаватимуться на розгляд Господарського суду, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Позивач скориставшись наданим йому правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, зменшив розмір нарахованих господарських санкцій, передбачених чинним законодавством, та просив суд припинити провадження у справі, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в частині стягнення суми основного боргу в зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині через сплату такого відповідачем.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України та Договору, нараховано: 620 (шістсот двадцять) грн. 00 коп. –інфляційних нарахувань і 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 39 коп. –3 % річних.

Станом на день розгляду справи відповідач сплатив суму основного боргу, нарахування в частині застосування до нього господарських санкцій за невиконання умов договору – визнав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.  

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач сплатив суму основного боргу, нарахування в частині застосування до нього господарських санкцій за невиконання умов договору –визнав.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач сплатив суму основного боргу, нарахування в частині застосування до нього господарських санкцій за невиконання умов договору –визнав, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тер –Добробуд»(м. Тернопіль) до Відкритого акціонерного товариства «Львівський міський молочний завод»(м. Львів) про стягнення 36 575 (тридцять шість тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 04 коп. (з яких: 35 868,00 грн. –основний борг; 609,76 грн. –інфляційні нарахування; 97,28 грн. –3 % річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення 620 (шістсот двадцять) грн. 00 коп. –інфляційних нарахувань та 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 39 коп. –3 % річних.

Провадження у справі в частині задоволення решти позовних вимог слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно квитанцій від 25.11.2008 р. на 365,75 грн.,  від 27.01.2009 р. на 13,10 грн. та від 26.02.2009 р. на  17,89 грн., позивачем сплачено в сумі 396 (триста дев'яносто шість) грн. 74 коп.

Згідно квитанції від 25.11.2008 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218 ГК України,  ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тер –Добробуд»(м. Тернопіль) до Відкритого акціонерного товариства «Львівський міський молочний завод»(м. Львів) про стягнення 36 575 (тридцять шість тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 04 коп. (з яких: 35 868,00 грн. –основний борг; 609,76 грн. –інфляційні нарахування; 97,28 грн. –3 % річних) –задоволити в частині стягнення 620 (шістсот двадцять) грн. 00 коп. – інфляційних нарахувань та 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 39 коп. –3 % річних.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Львівський міський молочний завод» (вул. Рудненська, 8, м. Львів, 79052; код ЄДРПОУ 00446368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тер –Добробуд»(вул. Тролейбусна, 11 «а», м. Тернопіль, 46000; код ЄДРПОУ 34826548) –620 (шістсот двадцять) грн. 00 коп. –інфляційних нарахувань, 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 39 коп. –3 % річних, 396 (триста дев'яносто шість) грн. 74 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження у справі в частині задоволення решти позовних вимог –припинити.

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя