Рішення

від 27.04.2009 по справі 11083-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

11083-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

27.04.2009Справа №2-15/11083-2008

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Професіонал» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, пр.. Кірова/вул.. Леніна, 29/1, ідентифікаційний код 31095988)

До відповідача Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Лагуна-2» Кримського республіканського об'єднання інвалідних організацій Спілки організацій інвалідів України (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гагаріна, 14а, кв. 303, ідентифікаційний код 30848732)

Про  стягнення  102300,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Гордісова І.М., довіреність б/н від06.11.2008 р., у справі

Від відповідача – не з'явився

          Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Професіонал» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Підприємства Лагуна-2 про стягнення 102300,00 грн., в тому числі 93000,00 грн. боргу та 9300,00 грн.  штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з договором купівлі-продажу № 818/4 від 18.08.2008 р. відповідач поставив позивачеві неякісний товар – поетажний кран «Піонер» без відповідної технічної документації. Оскільки відповідачем не було вжито заходів щодо заміни неякісного товару або повернення його вартості, вказане і стало приводом для звернення позивача з відповідним позовом до суду про стягнення з відповідача 93000,00 грн. сплаченої суми за товар та 9300,00 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 12.02.2009 р. було замінено відповідача Підприємство Лагуна-2 на Підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Лагуна-2» Кримського республіканського об'єднання інвалідних організацій Спілки організацій інвалідів України в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

З огляду на те, що слухання справи відкладалося неодноразово, відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов із викладенням заперечень у разі їх наявності, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними в ній документами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

18.08.2008 р. між Підприємством об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Лагуна-2» Кримського республіканського об'єднання інвалідних організацій Спілки організацій інвалідів України  (Продавець) (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Професіонал» (Покупець) (відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу № 818/4. (а.с. 12-13)

Згідно з пунктом 1.1 Договору Продавець зобов'язується в період дії договору поставити, а Покупець – прийняти та оплатити поверховий кран «Піонер» в кількості один комплект.

Відповідно до пункту 2.1 Договору якість, упаковка та маркування продукції, що поставляються, повинні відповідати нормативно-технічній документації, що діє на території України. Покупець приймає товар по якості та кількості в момент передачі згідно накладній. (пункт 2.2 Договору)

Сума договору встановлена пунктом 3.2 Договору та становить 93000,00 грн. (в тому числі ПДВ).

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що оплата товару Покупцем здійснюється шляхом передплати протягом 5 днів з моменту отримання рахунку, на розрахунковий рахунок, зазначений Продавцем. Поставка товару здійснюється після оплати, в узгоджені сторонами строки та в узгодженому асортименті. (пункт 5.1 Договору)

Поверховий кран «Піонер» поставляється транспортом Продавця через десять днів. (пункт 5.2 Договору).

Строк дії договору встановлений пунктом 8.1 Договору та становить з дати підписання до 31.12.2008 р.

Сторонами не представлено суду доказів розірвання договору, визнання його недійсним у судовому порядку тощо.

Матеріали справи свідчать, що позивачем згідно умов Договору було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 93000,00 грн. (а.с. 8)

На виконання вказаного Договору відповідачем було поставлено позивачу кран поетажний «Піонер» у кількості 1 комплект загальною вартістю 93000,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи видатковою накладною № РН-0000312 від 11.09.2008 р., підписаною обома сторонами.

Відповідно до статей 673, 675 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Згідно частини 1 статті 268 Господарського кодексу України якість товарів,  що  поставляються,  повинна  відповідати стандартам, технічним умовам,  іншій технічній документації,  яка встановлює вимоги до  їх  якості,  або  зразкам  (еталонам),  якщо сторони  не  визначать  у  договорі  більш високі вимоги до якості товарів.

Проте, як посилається позивач, відповідачем всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства не було представлено Покупцю належних документів, які б підтверджували якість товару.

Прийом продукції по якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П –7.

Відповідно до пункту 16 Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості № П –7 (далі – Інструкція П –7), при виявленні невідповідності якості продукції вимогам стандарту, технічних умов, договору, одержувач зупиняє прийомку товару продукції і зобов'язаний викликати для участі в прийомці і складення двостороннього акту представника виготовника (відправника).

За результатами прийомки товару по якості складається акт про фактичну якість продукції. Акт повинен бути складений в день закінчення прийомки продукції по якості. Акт повинен бути підписаний всіма особами, які приймають участь в перевірці продукції по якості. (пункти 29, 30 Інструкції П –7).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був складений акт прийомки продукції (товарів) по якості б/н від 19.09.2008р. (а.с. 49),  згідно з яким виявлені наступні дефекти: відсутні дозвільні документи на виготовлення крану; кран виготовлений із непридатних до експлуатації деталей та вузлів, що були у використанні.

Представники Продавця від підпису у вказаному акті відмовилися, про що свідчить відповідний запис в акті. Акт підписаний трьома уповноваженими представниками позивача.

Відповідно до статей  33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідач всупереч вимогам законодавства не представив суду будь-яких заперечень або пояснень стосовно вказаного акту, причин відмови від підпису тощо.

Отже, суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені статтею 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто, суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а саме розглянути спір з урахуванням лише доказів, що представлені позивачем.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

 Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання  поставки позивачу товару належної якості відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно статті 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію у зв'язку з неусуненням виявлених дефектів товару з вимогою про повернення сплаченої за товар суми у розмірі 93000,00 грн. та сплати 9300,00 грн. штрафу. (а.с. 9-11)

Проте вказана претензія була проігнорована Продавцем.

Таким чином, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що Підприємством об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Лагуна-2» Кримського республіканського об'єднання інвалідних організацій Спілки організацій інвалідів України  дійсно були порушені умови договору щодо якості поставленої продукції.

Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 9300,00 грн. штрафу на підставі статті 231 Господарського кодексу України за постачання товару неналежної якості.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.  

Позивач в обґрунтування підстав та розміру стягуваного штрафу 9300,00 грн. посилається на пункт 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, пунктом 1 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України  передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Згідно з частиною третьою статті 126 Господарського кодексу України вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

Проте, позивачем не представлено суду відповідних доказів в обґрунтування підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, як то  хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Таким чином, у суду відсутні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-84  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Лагуна-2» Кримського республіканського об'єднання інвалідних організацій Спілки організацій інвалідів України (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гагаріна, 14а, кв. 303, ідентифікаційний код 30848732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Професіонал» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, пр.. Кірова/вул.. Леніна, 29/1, ідентифікаційний код 31095988, р/р 2600800145784 в філії м. Ялта ВАТ «Укрексімбанк» МФО 324786) 93000,00 грн. заборгованості, 930,00 грн. державного мита та 107,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення штрафу в розмірі 9300,00 грн. в позові відмовити.

           Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.