Рішення від 09.06.2009 по справі 42/50-5/732-44/51

42/50-5/732-44/51

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  42/50-5/732-44/51

09.06.09

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю  “Техприлад”

До                                    1. Міністерства оборони України

2. Державного казначейства України  

про                         визначення договірної ціни

Суддя   Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача           Ковальов М.О. (довіреність б/н від 21.01.2009 р.)

Распопов В.О. (довіреність б/н від 21.01.2009 р.)

Боровський В.П. (довіреність б/н від 21.01.2009 р.)

від відповідача  1  Боришкевич В.О. (довіреність № 220/1159д від 29.12.2008 р.)

від відповідача  2  Кучук Р.М. (довіреність № 18-22/44 від 09.01.2009 р.)

Рішення прийняте 09.06.2009 p., оскільки в судових засіданнях 19.02.2009 р. та 24.03.2009 р. розгляд справи відкладався у відповідності до п. 1 ст. 77 ГПК України, в судових засіданнях 14.05.2009 р. та 20.05.2009 р. оголошено перерву в порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Техприлад” (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Міністерства оборони України (далі –відповідач 1) про визначення договірної ціни робіт, виконаних за договором на виконання дослідницько –конструкторської роботи шифр «Мішень-С»№ 117559 від 14.07.1998 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2006 року порушено провадження у справі № 42/50.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2006 р. у справі № 42/50 (суддя Паламар П.І.) у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 р. рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2006 р. у справі № 42/50 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2006 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 р. та рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2006 р. у справі № 42/50 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Керівництвом суду розгляд справи доручено судді Хоменку М.Г.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.11.2006 р. справу прийнято до провадження суддею Хоменком М.Г. та присвоєно номер 42/50-15/732.

Представником позивача до суду було подано заяву б/н від 16.11.2006 р. про уточнення та доповнення позовних вимог у справі № 42/50-15/732, відповідно до якої позивач просить визначити вартість робіт по договору № 117559 від 14.07.1998 р. в розмірі 453 646,40 грн., стягнути з відповідача 479 012,60 грн., з яких 238 053,24 грн. недоплата по фактичним витратам з структури ціни, 34 335,44 грн. компенсація несвоєчасно сплаченої з вини відповідача заробітної плати, 158 439,42 грн. інфляційні втрати, 40 158,05 грн. три проценти річних, 4 989,93 грн. пеня.

Представником відповідача до суду було подано заяву б/н від 26.03.2007 р. про призначення судово - економічної експертизи по справі № 42/50-15/732.

Представником позивача до суду було подано клопотання б/н від 26.03.2007 р. про підтримання призначення судово - економічної експертизи по справі № 42/50-15/732.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.03.2007 р. у справі № 42/50-15/732 було призначено судово –економічну експертизу, її проведення було доручено Київському науково –дослідному інституту судових експертиз. На вирішення судової експертизи було поставлено наступні питання: чи підтверджується документально обґрунтоване нарахування та виплата заробітної плати на обсяг і вартість виконаних робіт етапу 1.2. за договором № 117556 від 14.08.1998 р.; чи відповідають вимогам чинного законодавства первинні та бухгалтерські документи, відповідно до яких здійснювалось відображення витрат за фінансово –господарськими операціями.

16.07.2008 р. справа № 42/50-15/732 повернулась до господарського суду м. Києва з висновком експерта № 5228 від 18.06.2008 р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду м. Києва від 17.07.2008 р. справу № 42/50-15/732 в зв'язку з закінченням повноважень судді Хоменка М.Г. передано на розгляд судді Головатюку Л.Д.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.07.2008 р. справу № 42/50-15/732 прийнято до свого провадження суддею Головатюком Л.Д.

Представником позивача до суду було подано доповнення до позовної заяви б/н від 18.08.2008 р., відповідно до яких позивач просить визначити вартість робіт по договору № 117559 від 14.07.1998 р. в розмірі 453 646,40 грн., стягнути з відповідача 541 041,53 грн., з яких 238 069,40 грн. заборгованість по структурі ціни, 253 677,03 грн. інфляційні втрати, 44 304,99 грн. три проценти річних, 4 990,11 грн. пеня, а також просить стягнути з відповідача витрати за послуги адвоката у розмірі 6 000,00 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Головатюк Л.Д.) від 26.09.2008 р. у справі № 42/50-15/732 позов задоволено частково, визначено ціну роботи згідно з договором від 14.08.1998 р. № 117556 по підетапу 1.2. в сумі 453 646,40 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 238 069,40 грн., інфляційні втрати в розмірі 253 677,03 грн., 3 % річних в розмірі 44 304,99 грн., державного мита в розмірі 2 592,50 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2008 р. рішення господарського суду м. Києва від 26.09.2008 р. у справі № 42/50-15/732 в частині визнання ціни роботи підетапу 1.2. по договору від 14.08.1998 р. № 117556 у розмірі 453 646,40 грн. та стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 538 761,92 грн. скасоване, справу № 42/50-15/732 в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

За резолюцією керівництва суду справу № 42/50-15/732 передано для подальшого розгляду судді Чеберяку П.П.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.01.2009 р. справу № 42/50-15/732 прийнято до свого провадження суддею Чеберяком П.П., присвоєно новий номер 42/50-15/732-44/51 та призначено до розгляду на 19.02.2009 р.

Представником позивача до суду було подане клопотання б/н від 18.02.2009 р. про залучення до участі у справі в якості відповідача 2 Державне казначейство України в зв'язку з тим, що даний спір пов'язаний зі стягненням бюджетних коштів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.02.2009 р. у справі 42/50-15/732-44/51 залучено до участі у справі в якості відповідача 2 Державне казначейство України.

Представником позивача до суду було подана заява про уточнення та доповнення позовних вимог б/н від 23.03.2009 р., відповідно до якої позивач просить визначити ціну роботи згідно з договором від 14.08.1998 р. № 117556 по підетапу 1.2. в сумі 453 646,40 грн. та стягнути з відповідача 545 559,44 грн., з яких 238 069,40 грн. основного боргу, 253 677,03 грн. інфляційні втрати, 44 304,99 грн. 3 % річних, 6 390,02 грн. державне мито, 118, 00 грн. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявленого позову, підтримав уточнені позовні вимоги,  та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог щодо визначення вартості робіт за договором № 117559 від 14.07.1998 р. позивач посилається на незаконність одноособового встановлення відповідачем ціни вартості робіт позивача за договором № 117559 від 14.07.1998 р. без врахування фактичних витрат позивача, в зв'язку з чим відповідачем було порушено положення п. п. 8, 21, 26 договору  від 14.07.1998 р. № 117559, ст. 162 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 р. В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій позивач посилається на положення ст. ст. 41, 42, 152 - 154 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 р.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів не підтвердження позивачем належними доказами вартості закупленого позивачем спецобладнання, включеного у вартість виконаних робіт за договором № 117559 від 14.07.1998 р., настання обставин, які передбачають зростання ціни на виконані позивачем роботи за договором № 117559 від 14.07.1998 р., порушенням позивачем положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про державне оборонне замовлення», та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав відповідальності відповідача 1 виключно в межах бюджетних асигнувань, наданих йому відповідно до бюджетних призначень, які встановлено законом про Державний бюджет України на відповідний рік, що вбачається з положень ст. 95 Конституції України, ст. ст. 2, 22, 23, 48, 51 Бюджетного кодексу України та ч. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 р. № 1080 «Про затвердження Положення про Міністрество оборони України», та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.1998 р. на виконання державного замовлення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.1998 р. № 705-0033 між позивачем та відповідачем 1 (відповідно до погоджувального протоколу № 12 до договору від 14.07.1998 р. № 117559) було укладено договір на виконання дослідно - конструкторської роботи шифр «Мішень-С»за реєстраційним № 117559 (далі –договір).

Відповідно до п. 1 договору позивач зобов'язався виконати і здати позивачеві, а останній зобов'язався прийняти та оплатити дослідно –конструкторську роботу по темі: «Розробка мішеней нового класу та датчиків поразки нового покоління для забезпечення учбових та випробувальних полігонів»шифр «Мішень-С». Повний обсяг роботи і окремі етапи зазначені у відомості виконання, що додається до договору і складає невід'ємну частину договору.

Положеннями п. 1 відомості виконання дослідно –конструкторської роботи «Мішень С»передбачено, що підетап 1.2. «Технічний проект датчиків поразки нового покоління і виготовлення робочого експериментально –вимірювального стенду»є складовою частиною комплексу дослідно –конструкторських робіт за договором.

Згідно з п. 2 договору передбачена останнім робота виконується позивачем у повній відповідності з ТТЗ, затвердженим командиром в/ч А-0117 31.10.1996 р.

В порядку п. 5 договору документація, що розробляється за договором, повинна задовольняти вимоги ГОСТ В15.203-79 ЄСКД.

Відповідно до п. 11 договору передбачена останнім робота виконується в строки, зазначені у відомості виконання, що додається до договору.

В порядку п. 1 узгоджувального протоколу № 9 до договору, підписаного уповноваженими представниками позивача та відповідача 1, встановлений наступний строк виконання позивачем робіт по підетапу 1.2. договору: з 01.01.1999 р. по 28.02.2002 р.

Згідно з п. 13 договору датою виконання зобов'язань по окремих етапах є дата затвердження відповідачем 1 акту про прийняття етапу ДКР, що є підставою для закриття цього етапу.

В порядку п. п. 14 –15 договору позивач зобов'язався у письмовій формі повідомити відповідача 1 про готовність робіт по кожному етапу, передбаченому договором. Приймання виконаних робіт проводиться у порядку, встановленому у ГОСТ В 15.203-79. По роботах, що виконуються позивачем за договором із відповідачем 1, представник останнього не пізніше наступного дня після одержання затвердженого акту про приймання етапу, видає позивачеві посвідчення за встановленою формою, що служить підставою для пред'явлення платіжного доручення –вимоги (рахунку –фактури).

Відповідно до п. 22 договору розрахунки за роботу, що виконується за договором, проводяться між відповідачем 1 та позивачем по закінченим та зданим етапам у розмірі їх ціни (п. 21 договору).

Згідно з п. 24 договору оплата вартості кожного виконаного етапу робіт провадиться відповідачем 1 за рахунком позивача, що пред'являється з додатком справжнього акту (або посвідчення) про приймання роботи. Відповідач 1 має право відмовитися від оплати рахунку, якщо до нього не буде прикладений хоч би один із перелічених документів.

На виконання умов договору позивачем були належним чином виконані, а відповідачем 1 прийняті роботи за договором по підетапу 1.2., що підтверджується актом усунення зауважень та виконання рекомендацій комісії по прийомці підетапу 1.2. ДКР «Мішень-С», затвердженим відповідачем 1 09.09.2002 р.

Судом встановлено, що позивачем відповідачеві 1 було направлено два оригінальних (з підписом позивача) примірники акту виконаних робіт по підетапу 1.2. за договором з вимогою підписати та повернути один примірник акту позивачеві, що підтверджується листами за вих. № 283/05 від 22.03.2005 р., отриманим відповідачем 1 24.03.2005 р., та за вих. № 281/04 від 26.12.2004 р., отриманим відповідачем 1 27.12.2004 р. Відповідач 1 вимог позивача не виконав, акту виконаних робіт по підетапу 1.2., надісланого позивачем, не підписав.

Суд приходить до висновку, що роботи по підетапу 1.2. за договором були виконані позивачем в строк, а саме до 28.02.2002 р., що підтверджується протоколом № 11 від 01.03.2002 р. про тимчасове призупинення дослідно –конструкторської роботи «Мішень-С»до розрахунку за виконані роботи по підетапу 1.2., а також не заперечується відповідачем.

Судом також встановлено, що позивач розрахував фактичні витрати по виконаним роботам по підетапу 1.2. за договором виключно до 28.02.2002 р., що підтверджується заявою про уточнення та доповнення позовних вимог б/н від 16.11.2006 р. (арк. 5-13 тому 2 справи).

Згідно із абз. 2 П. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір був укладений 14.07.1998 р. Роботи по підетапу 1.2. договору були виконані позивачем в 2002 році.

За вказаних обставин суд вважає, що до спірних відносин сторін слід застосовувати положення Цивільного кодексу УРСР в редакції від 1963 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 332 Цивільного кодексу УРСР в редакції від 1963 р. за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Суд приходить до висновку, що договір за своєю юридичною природою є договором підряду.

Згідно зі ст. 334 Цивільного кодексу УРСР в редакції від 1963 р. на виконання робіт, передбачених договором підряду, складається кошторис. Якщо виникла необхідність значно перевищити складений кошторис, підрядчик зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. В цьому разі замовник має право відмовитися від договору, відшкодувавши підрядчику понесені ним витрати. Якщо підрядчик не попередив замовника про перевищення кошторису, він зобов'язаний виконати роботу, не вимагаючи відшкодування надкошторисних витрат.

В порядку ст. 342 Цивільного кодексу УРСР в редакції від 1963 р. замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядчиком відповідно до договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від договору або інших недоліків заявити про них підрядчикові без зволікання.

Положеннями ст. 345 Цивільного кодексу УРСР в редакції від 1963 р. передбачено, що замовник зобов'язаний оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлене законом або договором.

Відповідно до п. 20 договору лімітна ціна (граничне значення вартості роботи в цілому) згідно з протоколом №116/23 від 02.06.1998 р. встановлена в сумі 507 871,00 грн. Оплата робіт за лімітною ціною не провадиться.

В порядку п. 21. договору виконана відповідно до вимог п. 2 договору робота оплачується за договірною ціною, узгодженою позивачем та відповідачем 1 у встановленому порядку. Договірна (попередня) ціна роботи за договором згідно з протоколом узгодження №116/23 від 02.06.1998 р. встановлена по етапах роботи: етап 1.1. –103 758,00 грн., етап 1.2. –116 557,00 грн. умовно, етап 2 –155 945,00 грн. умовно, етап 3 –131 611,00 грн. умовно. Оплата робіт за попередньою ціною не провадиться.

Згідно з протоколом погодження договірної ціни на науково –технічну продукцію спеціального призначення № 163/23 від 05.01.1999 р. узгоджена договірна ціна по підетапу 1.1. договору становить 98 114,00 грн.

Відповідачем 1 на виконання вимог договору було сплачено на користь позивача суму у розмірі 98 114,00 грн. за виконання робіт по підетапу 1.1. договору, що підтверджується банківськими виписками від 31.01.2001 р. та від 27.12.2000 р.

Відповідно до протоколу узгодження твердої фіксованої ціни підетапу № 1.2. граничне значення вартості роботи (лімітна ціна) встановлено в сумі 619 690,00 грн., вартість підетапу 1.2. у сумі 454 249,27 грн. (ціна, заявлена позивачем), 239 915,21 грн. (ціна, запропонована відповідачем 1), 215 577,00 грн. (ціна, погоджена відповідачем 1).

Судом встановлено, що позивач погодився на ціну за роботу по підетапу 1.2.  договору у розмірі 453 646,40 грн.

Протокол узгодження твердої фіксованої ціни підетапу № 1.2. був затверджений позивачем 20.11.2002 р. та переданий відповідачеві 1 для узгодження.

27.12.2002 р. відповідач 1 затвердив протокол узгодження твердої фіксованої ціни підетапу № 1.2. з власною запропонованою в односторонньому порядку ціною у розмірі 215 577,00 грн. та сплатив на користь позивача 215 577,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (арк. 89, 91 том 2 справи).

Згідно з п. 26 договору позивач зобов'язався забезпечити у себе належний бухгалтерський облік і аналіз фактичної вартості роботи, що виконується в розрізі її етапів. Відповідач 1 має право аналізувати фактичні витрати на виконані роботи за первинними та зведеними документами позивача без зміни ціни.

В порядку п. 8 розділу договору VII «Додаткові умови договору»позивач надає відповідачеві за 1 місяць до закінчення поточного етапу матеріали по фактичним витратам для остаточних розрахунків і визначення договірної ціни (якщо встановлена попередня ціна).

Таким чином, лімітна (гранична) ціна за договором не є фіксованою, підлягає подальшому узгодженню сторонами, що підтверджується положеннями п. 20 договору (оплата робіт за лімітною ціною не провадиться) та неодноразовою зміною такої лімітної ціни самими сторонами (протокол узгодження твердої фіксованої ціни підетапу № 1.2., в якому твердою, фіксованою ціною визначається лише ціна робіт підетапу 1.2.).

Судом також встановлено, що сума фактичних витрат позивача по виконаним роботам за підетапом 1.1. (98 114,00 грн.) та підетапом 1.2. (ціна, яку визначив позивач –453 646,40 грн.) в сумі не перевищує останньої погодженої сторонами лімітної ціни договору в цілому (сума ціни підетапів 1.1. та 1.2. становить 551 760,40 грн., а лімітна ціна договору –619 690,00 грн.).

Суд приходить до висновку, що ціна в порядку п. 21 договору (визначена сторонами як умовна ціна) по етапам (підетапам) за договором підлягає узгодженню між сторонами з врахуванням фактичних витрат позивача на роботу за етапами (підетапами), що підтверджується протоколами узгодження ціни по підетапам за договором.

Протокол  узгодження твердої фіксованої ціни підетапу № 1.2. від 20.11.2002 р. як обґрунтування наявності погодженої сторонами фіксованої ціни за виконану позивачем роботу по підетапу 1.2. не береться судом до уваги в якості документа, який підтверджує узгодження сторонами ціни по підетапу 1.2., оскільки він був укладений шляхом одноособового встановлення відповідачем 1 ціни у розмірі 215 577,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що положення ст. 334 Цивільного кодексу УРСР в редакці від 1963 р. позивачем не порушені.

Судом береться до уваги аудиторський звіт зі спеціального аудиторського завдання незалежного аудитора Кушніренко О.Г. від 03.02.2005 р.  та висновок судово –економічної експертизи за господарською справою №42/50-15/732 від 18.06.2008 р., якими було встановлено, що документально підтверджується обґрунтоване нарахування та виплата заробітної плати на обсяг і вартість виконаних робіт етапу 1.2. за договором № 117556 від 14.08.1998 р.; документи первинного і бухгалтерського обліку позивача, відповідно до яких здійснювалось відображення витрат за фінансово –господарськими операціями позивача, відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом встановлено, що нарахована позивачем ціна за виконану роботу по підетапу 1.2. договору відповідає фактичним витратам позивача за статтями основна, додаткова заробітна плата та відрахування на соціальні заходи, накладні витрати, загальновиробничі та адміністративні витрати, спецобладнання та спецустаткування у розмірі 453 646,40 грн., що підтверджується документами первинного і бухгалтерського обліку позивача.

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР в редакції від 1963 р. зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі  ст. 162 Цивільного кодексу УРСР в редакції від 1963 р. одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно зі ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

В порядку п. п. 7, 9 ст. 1 Бюджетного кодексу України бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування; бюджетне асигнування - повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Згідно з п. 5 ч. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 р. № 1080 «Про затвердження Положення про Міністерство оборони України»міністр оборони приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони.

Законом України «Про Державний бюджет на 2003 рік»передбачено видатків Міністерству оборони України у розмірі 4 340 509,90 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 на користь позивача заборгованість за виконану роботу по підетапу 1.2. договору у розмірі 238 069,40 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 214 Цивільного кодексу УРСР в редакції від 1963 р. боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 інфляційних втрат у розмірі 253 677,03 грн. та 3 % річних у розмірі 44 304,99 грн. підлягають задоволенню.

Доводи відповідача 1 та відповідача 2 не беруться судом до уваги, оскільки вони не надали суду обґрунтованих доказів в підтвердження відсутності заборгованості за виконану позивачем роботу по підетапу 1.2. договору.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 6 390,02 грн., витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача 1.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 161, 162, 214, 332, 334, 342, 345 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 21, 23 Бюджетного кодексу України та ст. ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визначити ціну роботи згідно з договором від 14.08.1998 р. № 117556 по підетапу 1.2. в сумі 453 646 (чотириста п'ятдесят три тисячі шістсот сорок шість) грн.. 40 коп.

3. Стягнути з Міністерства оборони України (03068, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Техприлад» (02056, м. Київ, вул. Політехнічна, 16, корп.. 11, код ЄДРПОУ 16299701) 545 559 (п'ятсот сорок п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 44 коп., з яких 238 069 (двісті тридцять вісім тисяч шістдесят дев'ять) грн. 40 коп. основного боргу, 253 677 (двісті п'ятдесят три тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 03 коп. інфляційних втрат, 44 304 (сорок чотири тисячі триста чотири) грн. 99 коп. 3 % річних, 6 390 (шість тисяч триста дев'яносто) грн. 02 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. ст. 84. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду або до Вищого господарського суду України в строки, передбачені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України або ст. 110 Господарського процесуального кодексу України відповідно.

                              Суддя                                                                        П.П.Чеберяк