Рішення

від 15.05.2014 по справі 423/2277/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 423/2277/14-ц

Провадження № 22ц/782/1198/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014року. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного

суду Луганської області в складі:

головуючого Дронської І.О.

суддів: Карташова О.Ю., Оробцової Р.І.

при секретарі Вербицькому І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу по апеляційній скарзі Управління дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області на рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 19 лютого 2014року у цивільній справі за позовною заявою Управління дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013року Управління дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, в обґрунтування якого посилалось на те, що головним спеціалістом відділу відшкодування шкоди потерпілим відділення ОСОБА_1 при нарахуванні страхових виплат потерпілому ОСОБА_2 розрахунок середньої заробітної плати ОСОБА_2 було здійснено з порушенням вимог п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2001року №1266, що потягло за собою переплату грошових коштів за період з травня 2008року по червень 2013року в сумі 17921,25грн. Переплату було виявлено ОСОБА_1 в ході самоперевірок, про що ОСОБА_1 були складені акти від 05.06.2013року та 29.07.2013року. Управлінням, з метою перевірки правильності проведених розрахунків, у відділенні було витребувано особову справу ОСОБА_2, яку формувала головний спеціаліст ОСОБА_1, за результатами якої листом від 23.09.2013року відділення було повідомлено про виявлення переплати щомісячних страхових виплат по особовій справі ОСОБА_2 Відділенням було повідомлено потерпілого ОСОБА_2 про зменшення розміру щомісячної страхової виплати та наявність переплати та за заявою останнього утримано зі страхових виплат ОСОБА_2 за два місяці 4039,39грн. Позивач вважав, що зайва виплата щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 є прямим наслідком протиправних дій відповідача, яка при призначенні страхових виплат порушила нормативно-правові акти щодо визначення середньої заробітної плати, положень Посадової інструкції, необґрунтовано нарахувала щомісячні страхові виплати, видала у межах своєї компетенції постанову з порушенням нормативно-правових актів, не здійснювала належним чином перевірку наданих підприємством документів для призначення страхових виплат. Вина останньої полягає у несумлінному виконанні покладених на відповідача посадових обов'язків, невиконанні приписів нормативно-правових актів, відповідач повинен був усвідомлювати настання негативних наслідків для відділення. Посилаючись на ст.130 КЗпП України щодо матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків, позивач просив стягнути з головного спеціаліста ОСОБА_1 заподіяну Фонду матеріальну шкоду в сумі 13881,86грн.

Рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 19 лютого 2014року відмовлено у задоволенні позову Управління дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Фонду у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За результатами розгляду справи судом першої інстанції були встановлені наступні обставини.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідач є головним спеціалістом відділу відшкодування шкоди потерпілим відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Первомайську Луганської області. Відповідно до наданих сторонами документів всі постанови, у тому числі постанова про призначення потерпілому ОСОБА_2 щомісячної страхової виплати видані начальником відділення, тоді як відповідач у цих постановах зазначена як виконавець. Розрахунок середньої заробітної плати потерпілому ОСОБА_1 підписано як відповідачем так і начальником відділу відшкодування шкоди потерпілим, а також затверджено начальником відділення Фонду. У листах погодження по особовій справ ОСОБА_2 є позначка начальника відділу відшкодування шкоди потерпілим від 12.08.2008року про те, що остання не має зауважень по заробітній платі.

Зазначені обставини повністю відповідають матеріалам справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Фонду суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за законом не відноситься до категорії осіб, які можуть бути притягнуті до матеріальної відповідальності у випадку заподіяння шкоди зайвими грошовими виплатами, при цьому суд посилався на положення ч.2 ст.133 КЗпП України щодо відповідальності за завдану підприємству, установі, організації шкоду саме керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників, а також керівників структурних підрозділів та їх заступників, до числа яких відповідач не відноситься.

Також суд першої інстанції посилався на те, що відповідно до ч.1 ст.133 КЗпП України працівники можуть нести відповідальність лише у випадках зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів ( продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством працівникові в користування.

Також суд першої інстанції посилався на те, що нормами Положення про відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Первомайську Луганської області передбачено здійснення керівництва діяльності відділення та персональна відповідальність за виконання покладених на відділення завдань та прийняття ним рішень, визначення ступеню відповідальності начальника відділення, заступників начальника відділення, керівників структурних підрозділів, у той час, як відповідно до посадової інструкції відділу відшкодування шкоди потерпілим відділення основними його завданнями є: « 2.1. Організація під керівництвом начальника відділу роботи по обґрунтованому нарахуванню страхових виплат потерпілим…».

На підставі зазначеного суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що заявлені позовні вимоги до головного спеціаліста відділу відшкодування шкоди потерпілим відділення ОСОБА_1 є безпідставними.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України суд у кожному випадку повинен вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного, об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 134, 135-1, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання щодо покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Проаналізував наявні дані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції поспішно, без належного дотримання норм матеріального і процесуального права, з'ясування фактичних обставин справи, оцінки доводів сторін і наданих ними доказів, без правильного визначення юридичної природи спірних правовідносин і закону, який їх регулює, прийшов до висновку про відмову у задоволення позовних вимог Фонду.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В порядку ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з позовної заяви Фонду, останній обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що з вини відповідача, яка є головним спеціалістом відділу відшкодування шкоди потерпілим відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Первомайську Луганської області та відповідальною за формування особової справи потерпілого ОСОБА_2, у порушення вимог п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2001року №1266 та положень Посадової інструкції, було невірно визначено середню заробітну плату потерпілого ОСОБА_2, з якої ОСОБА_1 було невірно визначено розмір щомісячних страхових виплат потерпілому, в результаті чого Фондом було здійснено переплату потерпілому страхових виплат, чим завдано матеріальну шкоду позивачу.

Відповідно до ч.1 ст.179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у зазначеному спорі є: факт спричинення шкоди; розмір заподіяної шкоди, наявність прямої дійсної шкоди; протиправність дії (бездіяльності) працівника; наявність причинного зв'язку між протиправними діями (бездіяльністю) і заподіяної шкоди; причина спричинення шкоди; наявність вини працівника, ступінь його вини; наявність повної, колективної, обмеженої матеріальної відповідальності; матеріальне положення працівника.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт переплати потерпілому ОСОБА_2 щомісячних страхових виплат за період з 15.05.2008року по червень 2013року у розмірі 17921,25грн., з яких потерпілим за заявою останнього повернуто Фонду 4039,39грн.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що середній заробіток ОСОБА_2 нею був правильно розрахований, а тому ніякої переплати страхових виплат не відбулося, акти самоперевірок нею були складені під тиском начальнику відділу і всупереч чинним нормативним документам і офіційним роз'ясненням Міністерства праці та соціальної політики вона вимушено зазначила про наявність у її розрахунках помилок.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося відповідачем складені останньою акти самоперевірок у подальшому були перевірені не тільки начальником відділу, а й управлінням, яким з метою перевірки правильності проведених розрахунків було витребувано у відділення особову справу ОСОБА_2 та виявлено переплату щомісячних страхових виплат по особовій справі ОСОБА_2

Акти самоперевірок ОСОБА_1 були складені власноруч та підписанні останньою.

Порушення виправленого розрахунку сум середнього заробітку потерпілого ОСОБА_1 та розрахунку страхових виплат, за доводами відповідача, колегією суддів не встановлено.

Виправлений розмір призначених вищезазначених сум повністю відповідає вимогам Закону.

Колегія суддів вважає доведеним факт порушення відповідачем ОСОБА_1 п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати №1266 при нарахування середньої заробітної плати потерпілого ОСОБА_2 та щомісячних страхових виплат, що є підставою для висновку про порушення відповідачем відповідних положень ч.2 Посадової інструкції «Завдання та службові обов'язки" ( п.2.3. розглядання та перевірка правильності оформлення документів в особових справах потерпілих…, призначення та здійснення страхових виплат…, 2.3.9. підготовка та видання постанов про призначення страхових виплат, засвідчених особистим підписом, 2.6. підготовка щомісяця документів на виплату страхових сум…перевірка відомостей на виплату та комплектування їх…, 2.10.виконання інших обов'язків у відповідності з функціями діяльності відділу за дорученням начальника відділення, начальника відділу, 2.1. внесення на розгляд начальнику відділу відшкодування шкоди потерпілим пропозицій, спрямованих на усунення і попередження порушень законодавства про страхування від нещасного випадку на виробництві в частині нарахування та виплати страхових сум та ін..) а.а.с.25,26, а також норм Положення про відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Первомайську Луганської області, затвердженого наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №99 від 17.02.2011року, а.а.с. 17-29, що свідчить про несумлінне виконання відповідачем покладених посадових обов'язків та порушення відповідачем покладених на неї трудових обов'язків, що призвело до заподіяння Фонду шкоди у вигляді переплати страхових виплат потерпілому ОСОБА_2

Щодо відшкодування відповідачем завданої шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством (частина 2 ст.130 КЗпП України).

Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Положенням ч.1 ст.134 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 КЗпП України укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Судом установлено, що ОСОБА_1 працює на посаді головного спеціаліста відділу відшкодування шкоди потерпілим відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Первомайську Луганської області.

Між сторонами договір про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_1 не укладався.

Відповідно до п.п.4.1., 4.2., 4.3. Посадової інструкції головного спеціаліста відділу відшкодування шкоди потерпілим головний спеціаліст несе персональну відповідальність згідно з діючим законодавством відділення за неякісне і несвоєчасне виконання покладених завдань та службових обов'язків, недостовірність та несвоєчасність підготовки даних, які надаються начальнику відділу та відділення.

Зазначене спростовує висновок суду першої інстанції щодо відсутності відповідальності у відповідача ОСОБА_1 за порушення покладених на неї трудових обов'язків.

Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.03.97, №12 від 03.12.97 працівники, які не є керівниками підприємства ( установи, організації) і структурних підрозділів на підприємстві або їх заступниками, за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, викликаними неналежним виконанням ними трудових обов'язків, несуть матеріальну відповідальність за ч.1 ст.132 КЗпП України, крім випадків, для яких ст.134 КЗпП України передбачена повна матеріальна відповідальність.

Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року № 1545 визначено, що на території України діють законодавчі акти СРСР, якщо вони не суперечать законодавству України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позивачем, відповідно до ст.. 138 КЗпП України, доведено наявність умов для покладання матеріальної відповідальності на відповідача ОСОБА_1 за шкоду, завдану Фонду неналежним виконанням та порушення відповідачем покладених на останню посадових обов'язків щодо нарахування потерпілому середньої заробітної плати та відповідно щомісячних страхових виплат, що є причиною переплати Фондом грошових коштів, передбачених на відшкодування потерпілим завданої їх здоров'ю шкоди.

За змістом ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» при матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 р. N 348, а саме виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (в установі, організації).

Відповідно до довідки позивача середній місячний заробіток ОСОБА_1 за останні два календарних місяці роботи, що передують вирішенню справи, складає 2923,30грн., що відповідачем визнається та не заперечується.

Колегією суддів не встановлено наявність підстав для зменшення розміру покриття шкоди, що не перевищує середню заробітну плату ОСОБА_1, останньою не доведено наявність підстав для зменшення ступеню вини, а також обставин щодо майнового стану, які повинні бути враховані судом при визначенні розміру відшкодування.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що з відповідача ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої шкоди, підлягає стягненню 2923,30грн., а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.136 КЗпП України про порядок покриття шкоди, заподіяної працівником щодо відрахування за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками шляхом відрахування із заробітної плати працівника, то колегія суддів вважає, що відсутність такого розпорядження, при наявності заперечень ОСОБА_1 щодо наявності вини та згоди на стягнення відшкодування шкоди, не позбавляє Фонд права безпосереднього звернення до суду за захистом порушеного права, при цьому останнім не порушено передбачений ч.3 ст.233 КЗпП України строк звернення до суду.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення по справі;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, відповідно до ст.309 ЦПК України, вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судовий збір в сумі 243,60грн. підлягає стягненню в доход держави з відповідача ОСОБА_1

Керуючись ст. ст..209, 303,304,п.2 ч.1 ст.307, ст..ст. 309, 313,314,316,317,319 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Управління дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області задовольнити частково.

Рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 19 лютого 2014року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Управління дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань України у Луганській області, розрахунковий рахунок № 37175420011200 в ГУДСКУ в Луганській області МФО 804013,код ЄДРПОУ 25903312 у рахунок відшкодування шкоди -2923,30грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 243,60грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді: