Рішення

від 10.04.2009 по справі 19/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.09                                                                                           Справа№ 19/18

За позовом: ТзОВ "Варіант-Логістик", м. Чоп,Закарпатська обл.;

До Відповідача: ДТГО "Львівська залізниця", м. Львів;

Про: стягнення 9397,80грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача:    Дюрдь В.І.- предст. (дов. б/н  від 02.01.2009р.);

Відповідача: не з'явився;

Представнику Позивача, який взяв участь у справі, роз'яснено зміст ст.ст. 22, 24 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ТзОВ "Варіант-Логістик", Закарпатська обл., м. Чоп. до Відповідача: ДТГО "Львівська залізниця", м. Львів про стягнення 9397,80грн.

Обставини справи:

          Позивач у позовній заяві обґрунтовує позовні вимоги порушенням Відповідачем ст.5, 6 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, яка чинна з 01.04.2005 р., згідно з якими послуги, пов'язані з перевезеннями вантажів транзитом через територію України, звільняються від обкладення податком на додану вартість.

В свою чергу, стягуючи з Позивача кошти із урахуванням ПДВ, без встановленої законом або договором підстави, Відповідач, на думку Позивача, порушує ст.1212 ЦК України.

Позивач зазначає, що Позивач і Відповідач є учасниками транзиту (Позивач - як перевантажувач та декларант, Відповідач –як перевізник), і що транзитний характер перевезення та пов'язаність послуг Відповідача і розрахунків за них з транзитним перевезенням підтверджено комплектом доданих до матеріалів справи первинних документів (вантажні митні декларації на декларування вантажів у митному режимі транзиту за формою ТР-80, накладні УМВС на перевезення вантажів з пунктами відправлення та призначення за межами митної території України, автомобільні накладні ЦМР, переліки ТехПД на списання Відповідачем коштів з особового рахунку Позивача, з виділенням сум ПДВ, відомості плати за користування вагонами та контейнерами типової форми ГУ-46, накопичувальні картки зборів за роботи та штрафи, пов'язані з перевезеннями вантажів типової форми ФДУ-92).

Крім того, Позивач вказує, що нарахування Відповідачем ПДВ на суми відшкодування Позивачем плати за користування вагонами іноземних залізниць в порядку п.119 Статуту залізниць України є незаконним з тієї підстави, що об'єктом оподаткування ПДВ, згідно із вимогами ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість”,- є товари, роботи, послуги, а не компенсаційні платежі (відшкодування витрат). Позивач вважає, що до даних вимог застосовується 3-річний термін позовної давності, оскільки спір стосується не послуг з перевезення, а послуг, пов'язаних з перевезенням.

          Відповідач у Відзиві на позовну заяву та усних поясненнях представника під час судового розгляду проти позову заперечив.

Зокрема, Відповідач зазначив, що послуги з перевантаження транзитних вантажів, які здійснюються Позивачем на митній території України, згідно із Законом України „Про транзит вантажів” оподатковуються на загальних підставах.

Відповідачем послуги надавалися Позивачу також на митній території України згідно із Статуту залізниць та Правилами перевезень вантажів. Єдиним первинним документом, як доказом транзиту згідно із ст.6 Закону України „Про транзит вантажів”, може вважатись залізнична накладна ЦІМ або УМВС, а з інших документів Позивача і встановити стягнення коштів за надання послуг саме щодо транзитних вантажів неможливо.

Стягнуті з особового рахунку Позивача Відповідачем кошти є податком на додану вартість, що не залишався у розпорядженні Відповідача, а перераховувався до Державного бюджету України. Органи державної податкової служби при перевірці за 2006 рік не виявили порушення з даного питання в податковому обліку Відповідача, а розрахунок Позивача не підтверджений первинними документами бухгалтерського обліку.

Також під час розгляду справи Відповідачем подано Заяву №М від 17.10.2008 р. про застосування, на підставі ст.908 ЦК України, ст.306 ГК України, пп.134, 136 Статуту залізниць України,- строку позовної давності, який, на думку Відповідача, є скороченим (6 місяців), а не загальним (3 роки), який Позивачем пропущено.

          Ухвалою суду з метою перевірки розрахунку позовних вимог судом було зобов'язано сторони провести звірку взаємних розрахунків за січень-квітень 2006 р.. та подати акт звірки суду.

Позивачем ухвалу суду виконано, подано до матеріалів справи підписаний Акт звірки взаєморозрахунків з доказами надіслання його Відповідачу.

Відповідачем акт звірки не підписано, до суду не надано, вказані в Акті взаємозвірки розрахунки позивача не оспорено.

          За клопотанням сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася

Ухвалою суду термін розгляду справи за Клопотанням сторін на підставі ст.69 ГПК України продовжено. У судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.04.2009р.

Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір №534 від 26.12.2005р. про розрахунки за надані послуги з перевезення вантажів, згідно з яким Відповідач відкрив Позивачу особовий рахунок №7584981 в Технологічному підрозділі по обробці перевізних документів (ТехПД) для обліку надходження і списання коштів за надані Відповідачем послуги, а також надавав послуги за вільними (договірними) тарифами, зокрема окремі спірні - щодо переведення стрілок та інші.

Також 01.04.2006р. між сторонами було укладено Договір №92 про подачу та забирання вагонів по ст. Чоп ДТГО „Львівська залізниця”, розрахунки за які також здійснювалися в порядку, передбаченому Договором №534 від 26.12.2005р.

Позивач здійснював у періоді, що розглядається, діяльність 3 перевалки (перевантаженню вантажів з вагонів стандарту колії 1435мм у вагони стандарту колії 1520мм та з автомобілів у вагони стандарту колії 1520 мм), а також митному декларуванню вантажів, що слідували як у прямому (вагон-вагон), так і у змішаному (автомобіль-вагон з перевантаженням з автомобільного виду транспорту на залізничний вид транспорту) сполученні (ст.4 Закону України „Про транзит вантажів”).

Участь Позивача у єдиному технологічному процесі транзитного перевезення відображена у доданих до матеріалів справи перевізних документах, зокрема у залізничних накладних УМВС - графи №6 (у випадках, коли Позивач також виступав декларантом транзитного вантажу), №11 (у випадках, коли Позивач здійснював перевантаження вантажу з вагону на вагон, тобто у прямому сполученні), №1, 11 (у випадках, коли Позивач здійснював перевантаження з автомобіля у вагон і відповідно проводив оформлення транзитної відправки у змішаному сполученні) та автомобільних накладних ЦМР –графи №3, 13.

Як вбачається з поданих Позивачем розрахунків позовних вимог та письмових доказів,- зазначену діяльність Позивач здійснював як стосовно вантажів, що слідували транзитом через територію України, так і щодо вантажів, що імпортувалися в Україну. При цьому розрахунки за всі види послуг, як пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України, так і пов'язані з перевезенням імпортних вантажів, а також за інші види послуг Відповідача, проводилися за умовами Договору №534 від 26.12.2005р. по попередній оплаті через ТехПД Львівської залізниці з використанням особового рахунку (коду) №7584981.

У зв'язку із проведенням вказаних видів діяльності Позивач сплачував Відповідачу, згідно з вищевказаними Договорами ряд платежів, в т.ч. по спірних позиціях –за подачу та забирання локомотивом залізниці вагонів (як колії 1435 мм, так і колії 1520 мм), за користування вагонами загального парку залізниць України колії 1520 мм, відшкодування плати залізниць України інозалізницям за користування вагонами загального парку інозалізниць колії 1520 мм та 1435 мм (згідно з п.119 Статуту залізниць України), за перевід стрілок при подачі та забиранні локомотивом залізниці вагонів тощо.

Вищезазначені платежі (без урахування ПДВ) нараховувалися Відповідачем Позивачу на підставі: за подачу та забирання локомотивом залізниці вагонів (як колії 1435 мм, так і колії 1520 мм) –згідно з таблицями №№1, 2 розділу 2 Тарифного керівництва №1 і вказувались у відомостях форми ГУ-46; за користування вагонами загального парку залізниць України колії 1520 мм –згідно з додатком до Розпорядження КМ України від 08.10.2004р. №706-р і вказувались у відомостях форми ГУ-46; в рахунок відшкодування плати залізниць України інозалізницям за користування вагонами загального парку інозалізниць колії 1520 мм та 1435 мм –згідно з п.119 Статуту залізниць України та ставок, передбачених міжнародними угодами (Правилами користування вагонами у міжнародному сполученні (ППВ), затвердженими організацією співробітництва залізниць (ОСЖД) для вагонів стандарту колії 1520 мм, і Європейскою Угодою про обмін та використання вантажних вагонів між залізничними підприємствами (РІВ), для вагонів стандарту колії 1435 мм), і вказувались у відомостях форми ГУ-46; за перевід стрілок при подачі та забиранні локомотивом залізниці вагонів та інші послуги, пов'язані з транзитними перевезеннями –згідно з вільними (договірними) тарифами, визначеними  п.13 та інші у Додатку №1 до Договору №534 від 26.12.2005р. і вказувались у накопичувальних картках форми ФДУ-92. Щодо правильності нарахування тарифів на послуги (без врахування сум ПДВ) спір між сторонами відсутній, оскільки представниками Позивача відомості і накопичувальні картки підписувались. (погоджувались) без зауважень.

Позивачем також зазначено, а Відповідачем не заперечено, що суми, вказані у помісячних розрахунках позовних вимог та Акті взаємозвірки, дійсно були стягнуті Відповідачем з попередньої оплати Позивача і дійсно є сумами нарахованого ПДВ за надані послуги.

Згідно з абз.5 п.2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів (затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000р.) Відповідач, списуючи з сум попередньої оплати Позивача нараховані у вищевказаному порядку платежі, повинен був також самостійно нараховувати і списувати податок на додану вартість у випадках, передбачених законодавством. Тобто, відсутність письмової згоди Позивача на списання сум ПДВ не є порушенням Відповідачем норм чинного законодавства, однак ПДВ не може нараховуватися у всіх випадках Відповідачем, а повинен нараховуватися виключно за ті послуги, за які його нарахування передбачено законом.

Правове регулювання нарахування податку на додану вартість на обороти з надання зазначених послуг у спірному періоді відповідно вимогам Законом України „Про податок на додану вартість”, з урахуванням змін, внесених Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів” №2505-IV від 25.03.2005р., що набули чинності з 01.04.2005 р. Зокрема абз.3 пп.6.2.4. п.6.2. ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість” у редакції вказаного Закону України №2505-IV від 25.03.2005р. встановлено, що операції з поставки послуг платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому п.5.15. цього Закону. В свою чергу п.5.15. вказує, що звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України. При цьому вказані норми закону не ставлять звільнення оборотів з надання послуг, пов'язаних з транзитним перевезенням, в залежність від статусу особи, яка отримує або оплачує ці послуги (резидент чи нерезидент, платник чи неплатник ПДВ, учасник транзиту в розумінні ст.1 Закону України „Про транзит вантажів” чи ні).

Відповідно до вимог ст.909 ЦК України, ст.307 ГК України, ст.6 Закону України „Про транзит вантажів”, Угоди про міжнародне вантажне сполучення (УМВС) 1951р. (зі змінами), Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 1956р. (зі змінами), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) 1980р. (зі змінами), договір перевезення вантажів транзитом через територію України укладається у письмовій формі шляхом складання товарно-транспортної накладної, оформленої міжнародною мовою спілкування (ЦІМ –при прямому залізничному сполученні транзитом по колії 1435 мм, УМВС –при прямому залізничному сполученні транзитом по колії 1520 мм, ЦМР з переоформленням на УМВС –при змішаному автомобільно-залізничному сполученні з перевантаженням з одного виду транспорту на інший).

Позивачем, на підтвердження транзитного характеру перевезень, по розрахунках щодо яких виник спір, додано до матеріалів справи завірені копії накладних УМВС та ЦМР, з яких вбачається, що Позивачем, як вантажним терміналом обслуговувалось саме транзитне перевезення (пункти відправлення і призначення знаходяться за межами України, що відповідає визначенню транзиту вантажів, наведеному в ст.1 Закону України „Про транзит вантажів”).

У випадках, коли Позивачем здійснювались також функції митного брокера,- до матеріалів справи додані копії вантажних митних декларацій, оформлених у митному режимі „транзит” (ТР-80).

Таким чином, суд зазначає, що Позивачем доведено, а Відповідачем і матеріалами справи не спростовано факт здійснення Позивачем вантажних і документальних операцій саме з транзитним вантажем, а не експортним, імпортним чи внутрішнім.

Послуги Відповідача щодо розрахунків за які виник спір, суд вважає послугами, пов'язаними з перевезенням вантажів, з огляду на наступне:

Термін послуги, пов'язані з перевезенням щодо послуг, по розрахунках за які виник спір, вживається зокрема розділом 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №551 від 15.11.1999р.); розпорядженням КМ України №455-р від 13.07.2004р.; Переліком робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту (затвердженим. постановою КМ України №173 від 16.02.1998р.); укладеним між Сторонами Договором №753/12 від 30.01.2003р., типовою обліковою формою ФДУ-92.

Згідно з Постановою КМ України №173 від 16.02.1998р.,- зазначені послуги входять до експлуатаційної діяльності залізничного транспорту, яка, в свою чергу, визначається як безпосереднього пов'язана з перевезенням вантажів. Без виконання операцій, зазначених у розділі 2 Тарифного керівництва №1, вантаж не може бути навантажено, прийнято до перевезення або видано вантажоодержувачу на станції призначення (п.5.5. Роз'яснення президії ВГСУ №04-5/601 від 29.05.2002р., п.15 оглядового листа ВГСУ №01-8/917 від 29.11.2007р., п.5.6. роз'яснення президії ВГСУ №04-5/225 від 29.09.2008р.), отже, без них не буде досягнута мета транзитного перевезення –доставка вантажу до пункту призначення за межами митної території України.

Пов'язаність нарахувань та списань сум ПДВ з попередньої оплати Позивача, що обліковувалась на його особовому рахунку в ТехПД Відповідача, саме з розрахунками за послуги, пов'язані з транзитними, а не іншими (наприклад, імпортними) перевезеннями, підтверджується поданими до матеріали справи копіями виписок по особовому рахунку Позивача (переліками ТехПД), в яких окремою графою виділена сума ПДВ та вказано дату списання коштів і номер первинного документа, що є підставою для списання (відомості форми ГУ-46, накопичувальні картки форми ФДМ-92); відомостями плати за користування вагонами і контейнерами типової форми ГУ-46 та накопичувальними картками зборів за роботи та штрафи, пов'язані з перевезеннями вантажів типової форми ФДУ-92, в яких вказано суму тарифу за послуги (без ПДВ), дату надання послуги та її назву, а також номер транспортного засобу (вагону, контейнеру), яким проводилися вантажні операції (вивантаження або завантаження); накладними УМВС, ЦМР та ВМД в митному режимі ТР-80, з яких по номеру транспортного засобу, вказаному у відомостях та/або накопичувальних картках, можна встановити пункти відправлення та призначення.

Відтак, матеріалами справи обгрунтовано, а Відповідачем не спростовано той факт, що спірні нарахування податку на додану вартість зроблені по послугах, що надавалися Відповідачем Позивачу у зв'язку з обробкою останнім вантажів, що перевозилися через територію України транзитом.

Всього, як випливає з оданих до матеріалів справи розрахунків, акту звірки та письмових доказів (банківські виписки, переліки ТехПД, первинні документи про надання послуг), Позивачу Відповідачем було нараховано та списано з його особового рахунку 9397,80грн. за послуги, пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України.

Суд відхиляє твердження Відповідача про те, що послуги, які ним надавалися позивачу, підлягали оподаткуванню ПДВ за загальними підставами за ставкою 20%, оскільки місцем їх надання була територія України, зокрема залізнична ст.Чоп, Закарпатської обл., і базою оподаткування є вартість таких послуг, наданих на митній території України (п.4.10. ст.4, пп. „г” п.6.5. ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість”), з огляду на наступне :

Статтею 3 Закона України „Про податок на додану вартість” визначені види операцій які є і які не є об'єктами оподаткування зазначеним податком. Для тих з них, які підпадають під визначення об'єкту оподаткування (зокрема і спірні послуги, надання яких здійснювалось на митній території України – пп.3.1.1. п.3.1. ст.3, пп. „г” п.6.5. ст.6 Закону), законом встановлена база оподаткування, як обов'язковий елемент податку, необхідний для правильного обчислення сум податку при його справлянні (розмір податкового зобов'язання визначається шляхом застосування ставки податку до наявної у конкретного платника бази оподаткування).

Однак, ст.6 Закону встановлено три вида ставки податку щодо тих чи інших об'єктів оподаткування –у розмірі 20% до бази оподаткування, у розмірі 0% до бази оподаткування (п.6.2. ст.6 Закону) або у вигляді звільнення відповідних операцій від оподаткування (ст.5, абз.3 пп.6.2.4. п.6.2. ст.6 Закону).

Різниця між вказаними видами ставок податку полягає у наявності або відсутності права платника податку на податковий кредит по операціях з придбання ним товарів, робіт, послуг для ведення господарської діяльності. Так, щодо товарів, робіт, послуг, які придбаються платником з ПДВ для використання у господарських операціях, що оподатковуються за ставкою 20% або 0%, такі суми вхідного ПДВ включаються до складу податкового кредиту такого платника, а щодо товарів, робіт, послуг, які придбаваються платником з ПДВ для використання у господарських операціях, що звільняються від оподаткування або не є об'єктом оподаткування,- такі суми вхідного ПДВ не включаються до податкового кредиту, а отже не відшкодовуються платнику (пп.7.4.2. п.7.4. ст.7 Закону). Таким чином, наявність у даній ситуації об'єкта оподаткування, бази оподаткування (яка визначається згідно з п.4.1. ст.4) та надання Відповідачем Позивачу послуг на митній території України, не є перешкодою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість послуг відповідача, пов'язаних з перевезенням вантажів транзитом через територію України.

У разі, якщо операції з надання послуг підлягають звільненню від оподаткування в силу вимог закону, списані Відповідачем з особового рахунку Позивача кошти в частині тарифів на надані послуги без ПДВ є набутими підставно (на підставі договору), а кошти, списані в частині ПДВ на ці послуги є набутими відповідачем безпідставно, оскільки їх списання не передбачено жодним нормативно-правовим актом або правочином сторін.

При цьому, судом не беруться до уваги твердження Відповідача про те, що він не володіє набутими коштами, оскільки стягнуті ним з попередньої оплати Позивача кошти є податком на додану вартість, який безпосередньо стягується до Державного бюджету України, з огляду на таке:

Факт перерахування вказаних коштів Відповідачем до Державного бюджету України, якщо такий мав місце (що відповідачем не доведено) не має юридичного значення для існування обов'язку Відповідача повернути безпідставно набуті кошти Позивачу. В свою чергу, Відповідач не позбавлений права заявити до повернення зайво сплачені до бюджету кошти в порядку і строки, визначені ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 р.

Заява Відповідача про застосування скороченого 6-місячного строку давності до спірних правовідносин судом до уваги не береться, оскільки згідно із ст.925 ЦК України, ст.315 ГК України скорочені строки позовної давності встановлюються щодо спорів, які випливають з договору перевезення. Спір що розглядається, випливає не з договору перевезення, а з договорів про надання послуг, пов'язаних з перевезенням (договору на подачу та забирання вагонів, договору про організацію розрахунків із залізницею), а тому відсутні підстави стверджувати про застосування скорочених строків позовної давності до спорів, що випливають з договору на подачу-забирання вагонів чи договору на організацію розрахунків.

Враховуючи наведене, позовні вимоги визнані підставними і такими, що підлягають задоволенню.

Оскількиспір виник з вини Відповідача, судові витрати слід покласти на нього, керуючись вимогами ст. 49 ГПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст.33, 43, 49, п.1.1 ст. 80, ст.ст.  82, 84, 85 ГПК України,

суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця” (79007, Львівська область, м.Львів, вул.Гоголя, 1, ЄДРПОУ 01059900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Варіант-Логістик” (89500, Закарпатська область, м.Чоп, вул.Ужгородська, 5а, ЄДРПОУ 31351663) 9397,80грн. безпідставно стягнутих за січень-квітень 2006 р. коштів за послуги, пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України, а також судові витрати, а саме: 102,00грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118,00грн. у відшкодування витрат по сплаті збору на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

          Рішення вступає  в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII  ГПК України.

Суддя