Рішення

від 25.05.2009 по справі 563-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

563-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

РІШЕННЯ

Іменем України

25.05.2009Справа №2-31/563-2009

За позовом – Військового прокурора Сімферопольського гарнізону (95006, м.Сімферополь, вул.Казанська, 27) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, його структурного підрозділу Квартирно – експлуатаційного відділу м.Сімферополя (95006, м. Сімферополь, вул.Павленка, 9)

до відповідача – Приватного підприємства «КЕС» (95000, м. Сімферополь, вул.Караїмська/ вул.Чехова, 9/10, к. 59; для  кореспонденції – 95011, м. Сімферополь, вул. Крилова, 125; ЗКПО 25141575)

про стягнення 61673,51 грн.

За зустрічним позовом - Приватного підприємства «КЕС» (95000, м. Сімферополь, вул.Караїмська/ вул.Чехова, 9/10, к.59; для  кореспонденції – 95011, м. Сімферополь, вул.Крилова, 125; ЗКПО 25141575)

до відповідача - Квартирно – експлуатаційного відділу м. Сімферополя (95006, м.Сімферополь, вул.Павленка, 9)

про визнання договору розірваним та стягнення 39041,01 грн.

Суддя А.В.Привалова

Представники:

Прокурор – Свіренко Р.О., посв. № 300 від 03.10.2007 р.

від позивача за первісним позовом – не з'явився

від відповідача за первісним позовом –  не з'явився

Обставини справи:

Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону звернувся до господарського суду АРК в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, його структурного підрозділу Квартирно – експлуатаційного відділу м. Сімферополя з позовом до відповідача Виробничого комерційного підприємства „КЕС” про стягнення заборгованості за договором оренди № 69/2005 від 01.08.2005 р., з урахуванням пені, у сумі 29275,42 грн., а  також судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди військового майна № 69/2005 від 01.08.2005 р. на час звернення з даним позовом є діючим, пролонгованим в порядку ст.764 Цивільного кодексу України та ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, за яким відповідач має заборгованість  по сплаті орендної плати в розмірі 29275,42 грн.

У ході судового розгляду справи позивач за первісним позовом відповідною заявою збільшив розмір позовних вимог і просить стягнути з відповідача суму заборгованості станом на 01.03.2009 р.  за договором оренди №69/2005 з урахуванням пені, у розмірі 61673,51 грн. (а.с. 43,т.1). Заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач за первісним позовом проти позову заперечує з підстав, вказаних у відзиві на позов. Вважає, що заборгованість за зобов'язаннями за договором відсутня, оскільки договір припинив свою дію 31.12.2007 р.

Ухвалою господарського суду АРК від 26.03.2009р. прийнята зустрічна позовна (вх.№1801), згідно якої відповідач просить суд стягнути з Квартирно-експлуатаційного об'єднання м.Сімферополя необґрунтовано стягнуті суми в розмірі 39041,01 грн., а також визнати договір №69/2005 від 01.08.2005 р. розірваним з 01.01.2009 р. на підставі припинення фактичних правовідносин. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що необґрунтовано стягнуті суми є сумами переплати по виставленим рахункам КЕО м.Сімферополя за 2008 р., так як вони значно перевищують суму встановлену додатковою угодою №23 д/2007 від 02.04.2008 р. Щодо вимог про визнання договору розірваним, позивач по зустрічному позову стверджує, що у зв'язку з ненаданням додаткової угоди на продовження строку дії договору оренди №69/2005 від 01.08.2005 р. на протязі 2008 р. та бездіяльністю відносно продовження строків договору №69/2005 від 01.08.2005 р. на 2009 р. договір №69/2005 вважається розірваним з 01.01.2009 р.

Ухвалою суду від 26.03.2009р. замінено відповідача його правонаступником – Приватним підприємством «КЕС».

Відповідач по зустрічній позовній заяві проти зустрічного позову заперечує, просить суд у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «КЕС» до Квартирно-експлуатаційного об'єднання м.Сімферополя відмовити в повному обсязі через їх безпідставність (а.с.3-5, т.2).

Позивач за первісним позовом у судове засідання не з'явився, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. Надіслав на адресу суду клопотання з проханням розглянути справу у відсутність представника, у зв'язку з його зайнятістю в Севастопольському апеляційному господарському суді.

Відповідач за зустрічним позовом у судове засідання не з'явився, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, про день, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Строк розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін в порядку ст..69 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає можливим вирішити справу без участі представників позивача та відповідача в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки неявка представників сторін, які раніше приймали участь у судових засіданнях і давали свої пояснення, не перешкоджає її вирішенню, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, наданих у ході судового розгляду справи,  дослідивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2005 р. між Сімферопольською квартирно-експлуатаційною частиною району та Виробничо-комерційним підприємством «КЕС» був укладений договір №69/2005 оренди нежитлових приміщень – групи інвентарних об'єктів (лит. «Л», «М», «Х», «Ф», «Ч», «А», «Б», «Г», «Д»), розташованих на території військового містечка №58 Сімферопольського гарнізону за адресою : м.Сімферополь, вул..Крилова, 125, площею 3184,40 кв.м.

Згідно п.1.2 договору майно передається в оренду під ремонтно-будівельну базу (2012,20 кв.м.), склади (1124,70 кв.м.), сторожку (11,30 кв.м.) та продовольчий магазин з підакцизною групою товарів (36,20 кв.м.).

Розділом 10 договору визначено строк чинності, умови зміни та припинення договору.

Згідно п.10.1 договору цей договір діє з 01.09.2005 р. по 30.08.2006 р. (терміном до 1 року) з гарантованим щорічним продовженням терміну дії договору оренди (за письмовим погодженням сторін) на загальний строк до 10 років за умови сумлінного виконання орендарем всіх зобов'язань за умовами договору.

Пунктом 10.3 договору передбачено, що зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати подання до розгляду іншою стороною.

31.08.2006р. між сторонами була укладена додаткова угода №87д/2006 до договору оренди №69/2005 від 01.08.2005 р., якою з метою продовження договору на новий термін пункт 10.1 викладений у наступній редакції: 10.1 Цей договір діє з моменту підпису з 31.08.2006 р. по 28.02.2007 р. включно.

01.03.2007р. між сторонами була укладена додаткова угода №10д/2007 до договору оренди №69/2005 від 01.08.2005 р., якою з метою продовження договору на новий термін пункт 10.1 викладений у наступній редакції: 10.1 Цей договір діє з моменту підпису з 01.03.2007 р. по 31.12.2007 р. включно.

Пунктом10.9 договору встановлено, що чинність цього договору припиняється, зокрема, в наслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 10.6 договору сторони домовились про те, що у разі відсутності заяви Орендаря про припинення  чи укладення договору оренди на новий строк протягом місяця до закінчення строку оренди, дія Договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.

Як свідчать матеріали справи, приватне підприємство «КЕС» поза межами встановленого пунктом 10.6 договору строку зверталось до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Сімферополя району з проханням вирішити питання щодо продовження дії договору оренди №69/2005 від 01.08.2005 р.

Проте відповідна додаткова угода щодо продовження дії договору оренди №69/2005 від 01.08.2005 р. між сторонами укладена не була.

Таким чином, сторонами за договором врегульований певний порядок внесення змін до договору, зокрема, продовження його дії, який передбачає укладення відповідних додаткових угод до договору. Ці дії сторін по договору відповідають умовам договору та не суперечать положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст..654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору  вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Статтею 652 Цивільного кодексу України встановлене, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами по договору оренди нежитлових приміщень №69/2005 від 01.08.2005 р. додаткової угоди, якою строк дії договору був продовжений, та орендарем не дотримано п.10.6 договору щодо строків звернення із заявою про укладення договору на новий строк, суд вважає, що вказаний договір припинив свою дію 31.12.2007р. відповідно до п.10.1 договору зі змінами, внесеними додатковою угодою №2 до договору від 01.03.2007 р.

З цього вбачається, що усі зобов'язання сторін, встановлені умовами договору оренди нежитлових приміщень №69/2005 від 01.08.2005 р., припинились із закінченням строку його дії.

Посилання позивача за первісним позовом на положення ст..764 Цивільного кодексу України, а також ч.4 ст.284 Господарського кодексу України щодо автоматичної пролонгації договору оренди судом до уваги не приймаються, оскільки договором передбачений інший порядок продовження строку його дії.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається  як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що договір оренди нежитлових приміщень №69/2005 від 01.08.2005 р., укладений між КЕВ м.Сімферополя та ВКП «КЕС», є припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, через відсутність доказів продовження терміну договору у встановленому цим договором порядку.

Позивач за первісним позовом правовою підставою позову визначає положення ст.526 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

З цього вбачається, що підстави для стягнення з відповідача заборгованості за договірними зобов'язаннями - орендної плати, податку за землю за договором оренди №69/2005 від 01.08.2005р. за період, коли договір припинив свою дію,  відсутні.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків.

Крім наведеного, слід зазначити, що відсутні підстави для стягнення з відповідача пені в сумі 93,93грн., оскільки  пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не передбачена умовами договору.

Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі.

Наведене є підставою для відмови у задоволенні первісного позову.

Зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають на підставі наступного.

За вимогою по зустрічному позову про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Сімферополя необгрунтовано стягнутих сум в розмірі 39041,01грн., позивач виходить з належного виконання ним договірних зобов'язнь, тобто вважає, що за період з січня по грудень 2008р. підприємство має обов'язок щодо виконання умов договору – сплати орендної плати, але не в тих сумах, що виставлялись орендодавцем. Вказує, що фактично дана сума є сумою переплати, оскільки умовами додаткової угоди №23 д/2007 від 02.04.2007р. сума орендної плати складає 10776,54грн., але орендодавець в односторонньому порядку збільшив суму орендної плати.

Отже підставою позову позивач визначає не повернення виконаного за зобов'язаннями в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України,  а стягнення  сум переплати за договором з підстав належного ним виконання своїх договорних зобов'язань.  

Суд вважає, що з наведених позивачем за зустрічним позовом підстав позовна вимога про стягнення необґрунтовано стягнутих сум в сумі 39041,01грн. є необґрунтованою і не підлягає задоволенню. Додатковою угодою №23 д/2007 від 02.04.07р., на яку посилається позивач, змінено лише перше речення пункту 3.1 договору, яким збільшена базова ставка орендної плати в сумі 10776,54грн. на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.06р. №1846. Інші умови договору, зокрема, нарахування ПДВ на суму орендної плати та порядок  визначення орендної плати за кожний наступний місяць шляхом її коригування за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, залишені без змін, відповідно до яких позивач й здійснював сплату орендних платежів.

Позовна вимога Приватного підприємства «КЕС» про визнання договору №69/2005 від 01.08.2005р. розірваним з 01.01.2009 р. на підставі припинення фактичних правовідносин задоволенню також не підлягає, так як, судом встановлено, що договір оренди нежитлових приміщень №69/2005 від 01.08.2005 р., укладений між Квартирно-експлуатаційною частиною району м.Сімферополя та Виробниче комерційним підприємством «КЕС» є таким, що припинив свою дію.

Крім того, суд зазначає, що позовна вимога про визнання договору розірваним з 01.01.2009р. не відповідає способам захисту цивільних прав, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України. Така вимога не може бути предметом спору і самостійно розглядатись у справі.

Вимога про встановлення факту договору розірваним не призводить до поновлення порушених прав, так як вимога про визнання договору розірваним є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне.

Отже, позивач невірно обрав спосіб захисту свого порушеного права.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482  викладається правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Враховуючи вищевикладене у задоволенні зустрічного позову слід відмовити у повному обсязі.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем за зустрічним позовом не було сплачено у повному обсязі державно мито.

Відповідно до пп. а, б п.2, ст. 3 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» (з урахуванням внесених змін) при зверненні до господарського суду із позовними заявами ставки державного мита складають: за позовом немайнового характеру - 85грн., за позовом майнового характеру - 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте позивачем за зустрічним позовом сплачено державне мито у сумі 85,00 грн., тоді як належало сплатити за вимогою немайнового характеру державне мито в сумі 85,00 грн., а за вимогою майнового характеру – 390,41 грн. від суми позову 39041,01 грн. (недоплачено 390,41грн. за вимогою майнового характеру, які об'єднані у одній зустрічній позовній заяві). Отже  сума державного мита, що підлягає стягненню з позивача за зустрічним позовом в дохід державного бюджету України, складає 390,41 грн.

При цьому судом врахована правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у  роз'ясненнях №02-5/78 від 04.03.08р. (із змінами та доповненнями) з вирішення  питань щодо сплати державного мита, відповідно до якої у випадках об'єднання в позовній заяві вимог як майнового так і не майнового характеру державне мито підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення. Повний текст рішення складено і підписано відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України 01.06.2009р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 46, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні первісного позову відмовити.

2.          У задоволенні зустрічного позову відмовити.

3.          Стягнути з Приватного підприємства «КЕС» (95000, м. Сімферополь, вул.Караїмська/ вул.Чехова, 9/10, к. 59; для  кореспонденції – 95011, м. Сімферополь, вул. Крилова, 125), (п/р 2600901015628 КРФ ОАО «Кредобанк», МФО 324913, ОКПО 25141575) в дохід державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач – держбюджет м.Сімферополь, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління держказначейства в АР Крим м.Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405) державне мито в сумі 390,41грн.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.