Рішення

від 19.02.2014 по справі 312/539/13-ц

ВЕЛИКОБІЛОЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

312/539/13-ц

19.02.2014

2/312/2/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 312/539/2013-ц рік

№ 2/312/2/2014

19 лютого 2014 року с. Велика Білозерка

Великобілозерський райсуд в складі

головуючого Кругового В.О.

при секретері Пивошенко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, представник позивача: ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальностю «Ріксі», про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2, звернувся до суду з позовною заявою про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності, в якій зазначає, що весною 2010 року в засобах масової інформації, він знайшов оголошення ТОВ «Ріксі», в якому йшлося про акційну пропозицію на швидке отримання кредиту за умовами з мінімальним пакетом документів. Зателефонувавши за вказаним в рекламному оголошені телефоном, йому підтвердили рекламну інформацію про надання кредиту під 5% річних на термін до 15 років, з 50% знижкою на реєстраційний та адміністративні платежі. Ознайомившись з акційною пропозицією, він обрав кредит на суму 100 тис. грн.. за графіком внесків на 180 місяців, з повним місячним внеском - 1155,56 грн. та реєстраційним платіжем в сумі - 3800,00 грн.

09 квітня 2010 року в регіональному представництві ТОВ «Ріксі», було укладено договір № 00555 за програмою «Респектабельність і комфорт сім'ї» з додатками 1-2 до нього. Того ж дня відразу, до підписання Договору згідно з умовами п. 2.4 додатку 2 до Договору, він сплатив реєстраційний платіж в сумі 3800,00 грн.

20.04.2010 року він отримав листа від ТОВ «Ріксі» в якому було зазначено номер сектора - 003, порядковий номер - 280 та рахунок для сплати першого щомісячного внеску. Позивач сумлінно виконував умови Договору. Згідно з квитанціями він перерахував на рахунок ТОВ «Ріксі» 30 щомісячних повних платежів, що становить 34666,80 грн., але так нічого і не отримав. Позивач очікував три роки, не дочекавшись обіцяного впав у відчай, тривалий час телефонував на вказані телефони ТОВ «Ріксі», але безрезультатно і врешті - решт восени цього року звернувшись до правозахисника зрозумів - його ошукали.

Тому просить, визнати недійсним Договір № 005551 від 09.04.2010 року укладений ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріксі». Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріксі» (код ЄДРПОУ 20086765) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) завдані йому недійсним договором № 005551 від 09.04.2010 року майнові збитки у подвійному розмірі, в сумі - 60958,76 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та уточнив показавши, що весною 2010 року, ОСОБА_2 в засобах масової інформації знайшов рекламне оголошення в якому йшлося про акційну пропозицію на швидке отримання кредиту. 9 квітня 2010 проку між ТОВ «Ріксі» та ним було укладено договір за програмою «Респектабільність і комфорт сем'ї». ОСОБА_2 на виконання умов договору сплатив на рахунок ТОВ «Ріксі» 34666,8 грн., але так ні чого не отримав. Також позивачем було сплачено реєстраційний платіж в сумі 3800 грн., а також він поніс витрати на перерахунок коштів в сумі 346,98 грн. Позивач вважає договір недійсним, оскільки не відповідає вимогам Закону а саме: ст..203 ЦК України не відповідає його волі, оскільки на момент укладення правочину позивач був впевнений, що мова йде саме про одержання кредиту і тому погодився на умови договору. Також, вважає договір не дійсним, оскільки в умовах договору вбачаються ознаки нечесної підприємницької діяльності, а саме що ця програма фактично має усі ознаки пірамідальної схеми. Вважає, що його було введено в оману стосовно природи правочину оскільки він вважав ,що мова йде про отримання кредиту, а насправді про отримання товару. Також вважає, що умови договору є не справедливими тому, що повернення реєстраційного та адміністративного платежу взагалі не передбачено умовами договору, а також такий пункт про те, що усні домовленості втрачають свою силу після підписання договору, також право відповідача розривати договір в односторонньому порядку. В даний час позивачу повернуті чисті внески та адміністративні внески в сумі 34666,8 грн. Залишилися не повернутими реєстраційний платіж та витрати на банківські послуги. Просить визнати договір не дійсним та стягнути з відповідача збитки в розмірі 42960,76 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіславши листа про розгляд справи без його участі та надіслав заперечення в якому вказав, що позов відповідача визнають частково вказавши, що 9 квітня 2010 року в м.Запоріжжі між ТОВ «Ріксі» та ОСОБА_2 був укладений договір. Предметом вказаного договору є надання посередницьких послуг спрямованих на придбання товару у групах, через організовану ТОВ «Ріксі програму «Респектабельність і Комфорт Сім'ї» Позивач по справі погодився з усіма умовами договору і надав згоду на участь у даній програмі. Ним був сплачений вступний внесок в розмірі 3800 грн. та укладено договір, чим він погодився на умови вказані в даній програмі. ТОВ «Ріксі» включило позивача до відповідної групи учасників програми і почало адміністрування учасника в даній програмі. Потім ОСОБА_2 почав сплачувати адміністративний та чистий внески відповідно до умов програми. Протягом участі у програмі, він не отримав право на отримання товару. Позивачем було сплачено щомісячні платежі на суму 34666,8 грн. Позивач, який не отримав товар, може розірвати угоду. Про що він повинен написати письмову заяву про розірвання угоди. В цьому випадку, йому повертаються чисті внески. Реєстраційний платіж після спливу 7 днів не повертається, а адміністративний платіж не повертається взагалі. За період участі у програмі ТОВ «Ріксі» двічі розривав договір за заявою позивача, а потім за його проханням поновлював, це є підтвердженням того, що позивач розумів вказані умови договору. Також вважають, що договір повністю відповідає вимогам закону. ОСОБА_2 звертався також до них із заявою від 30.09.2013 року про повернення коштів і ТОВ Ріксі, у винятковому порядку, всупереч умовам договору, вирішило повернути йому внески в сумі 34666,8 грн. Станом на 23.12.2013 року, ТОВ Ріксі вже повернуло 14000 грн. Вважає, що суд повинен задовольнити позов на суму 20666.8 грн. в задоволенні іншої частини позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Дійсно 9 квітня 2010 року між ТОВ «Ріксі» та ОСОБА_2 було укладено договір № 005551. Предметом цього договору є надання учаснику програми послуг, спрямованих на придбання товару, вартість якого зазначена в додатку №1 до Договору, через програму «Респектабільність і Комфорт Сім'ї».

Відповідно до додатку №1 до Договору ціна товару складає 100000 грн. графік внесків 180 місяців.

На виконання умов даного договору відповідно до квитанцій, (що не оспорюється сторонами), позивачем сплачено 3800 грн. реєстраційного платіжу, та 16666,8 грн. чистого внеску та 18000 грн. адміністративного внеску, а також комісійні витрати банку - 346,98 грн..

Позивач та його представник вважають укладений позивачем і ТОВ «Ріксі» договір від 9 квітня 2010 року не дійсним на підставі ч.1,3 ст. 203 ЦК України , а саме вважають, що на момент укладення договору він не відповідав його внутрішній волі, оскільки позивач вважав, що отримає кредит в сумі 100000 грн. Але суд вважає, що позивачем не надано доказів того, що на момент укладення договору він не відповідав його внутрішній волі. Оскільки в самому договорі укладеному між сторонами взагалі не йдеться мова про отримання будь якої позики. Наявність рекламного оголошення про надання ТОВ Ріксі позики, само по собі не може знаходиться в зв'язку з укладенням зовсім іншого договору чим договір позики. Крім того, позивач за час дії договору двічи писав заяву про розірвання договору, а потім про поновлення договору, що підтверджує те що він добре знав умови договору і погоджувався із ними.

Тому суд вважає, що посилання на цю обставину як обставину недійсності правочину не ґрунтується на доказах.

Відповідно до п.1.1. предметом даного договору є вчинення відповідачем від імені та за рахунок позивача певних юридичних дій, спрямованих на придбання товару, зазначеної у Додатку № 1 до даного Договору, на умовах діяльності програми «Респектабельність і Комфорт Сім'ї» (Додаток № 2 до даного Договору) у тому числі: сформувати сектори учасників програми (добровільне об'єднання учасників, які виявили бажання придбати певні товари на умовах програми «Респектабельність і Комфорт Сім'ї»); здійснити її адміністрування; організувати та проводити асигнаційні акти щодо надання права на отримання товару; здійснювати оплату товару та забезпечувати його отримання учасником програми. Під час підписання Договору на виконання п.3.1.1. та Додатку № 1 позивач сплатив 3800,0 гривень вступного внеску, сплата якого до підписання договору відповідно до п. 2.4 Додатку № 2 є обов'язковою.

Суд вважає, що вказані умови Договору, зазначені в пунктах 1.1. та 3.1.1., є несправедливими стосовно позивача, як споживача, оскільки кошти, сплачені ним на користь Відповідача в якості декларативної умови, яка не має під собою реального виконання Відповідачем будь-яких обов'язків, забезпечених цією оплатою.

Позивачем також оплачено адміністративні внески за ненадані послуги в сумі 18 тис. грн.

Відповідно до ст. 10 Додатку № 2 до даного Договору розірвання даного договору на паритетних правах можливе лише протягом семи днів з моменту його підписання. У разі виявлення бажання учасником програми розірвати договір після закінчення вказаного вище терміну, застосовуються положення п.10.3. Додатку № 2 до Договору, згідно якого вступний внесок клієнту програми не повертається. Крім того, згідно п.3.4. Додатку № 2 до даного Договору адміністративні внески (платіж за надання послуг) не повертається ні за яких умов. В той же час відповідно до п. 11.1. Додатку № 2 до Договору відповідач має право достроково в односторонньому порядку розірвати Договір, якщо учасник програми не сплатить три або більше послідовних внесків

Таким чином суд вважає, що , в Договорі наявні визначені п.п. 2, 3, 4, 6,7, 11, ч. 3 ст. 18 Закону № 1023 несправедливі умови договору на шкоду позивачу як споживачу. Вказані в ст. 10 Додатку № 2 умови Договору, а також положення пунктів 10.3., 3.4. та 11.1. Додатку № 2 до Договору порушують принцип рівності сторін договору, а тому є несправедливими відносно позивача як споживача.

Згідно ч.1 ст. 18 Закону № 1023, виконавець послуг не повинен включати у договір із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно з ч.2, п.3 ч.3 ст. 18 вказаного Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Згідно ч.ч.5,6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливими, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, або договір може бути визнано недійсним в цілому .

Крім вищезазначеного, в умовах договору вбачаються ознаки здійснення відповідачем нечесної підприємницької діяльності. Так, як вбачається з реклами послуг Відповідача, які були розміщені в друкованих засобах масової інформації, вона спонукає клієнта звертатися за дешевою позикою. Тобто, з одного боку з умов Договору випливає, що згідно із програмою «Респектабельність і Комфорт Сім'ї» предметом договору є товар, оплату якого проводить адміністратор (Відповідач) або сам учасник програми, за рахунок грошей Відповідача з розстроченням платежів. Однак, із аналізу інших умов договору слідує, що Відповідач не надає позик, а формує сектори учасників програми (п. 2.1. Договору, п.1.2. Додатку № 2 до Договору), які за рахунок власних внесків формують Фонд внесків групи. Після цього здійснюється асигнаційний акт - щомісячний захід, на якому учасникам програми надається право на отримання товару. Відповідно до визначення понять (термінів), які використовуються у договорі «Чистий внесок», «Асигнаційний акт», передбачено, що підтвердження права учасника програми на одержання товару, яке отримане учасником програми за результатами асигнаційного акту по розподілу Фонду внесків групи, є підставою для придбання товару за рахунок чистих внесків для учасника програми, що входить в дану групу.

Таким чином, дійсно відповідач, відповідно до ст. 2 Договору формує сектори учасників програми за рахунок сплати щомісячних повних внесків, сплачених учасниками програми, тобто за кошти членів самої програми, формуванні Фонду даної групи. Крім того, з Фонду групи формується Фонд внесків сектора, який призначений для придбання товарів для учасників програми, його наступний щомісячний розподіл між учасниками програми шляхом надання визнання права учасника програми на одержання відповідного товару. При цьому визнання, яке підтверджує право учасника програми «Респектабельність і Комфорт Сім'ї» на одержання товару надається не всім учасникам програми, а лише тим, які мають найбільшу кількість проплат (платежів).

Законом не визначено поняття «Пірамідальної схеми», але її признаки надаються в рішенні Верховного суду України в справі №6-40 цс 13 відповідно до якого поняття «пірамідальна схема» у розумінні п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Отже, розподіл фонду групи згідно ст. 2 Договору, п.1.2. Додатку № 2 до Договору, проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги п.7 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», коли один учасник програми за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учасникові програми. При цьому надання визнання права на одержання товару учасником програми у приватну власність є компенсацією за рахунок коштів інших учасників програми, залучених до програми «Респектабельність і Комфорт Сім'ї».

Частина 1 ст. 19 Закону забороняє нечесну підприємницьку практику

Згідно ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, суд вважає, що, у діяльності ТОВ «Ріксі» наявні всі три ознаки «пірамідальної схеми». Зокрема виплати грошових коштів, здійснені позивачем, не створюють для відповідача будь-яких обов'язків. При цьому, споживач сплачує Відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично лише за можливість одержання права на придбання товару, яке надається не за рахунок Відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У відповідності до ст.. 216 ЦК України , недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тому кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Вимоги позивача стягнути з відповідача збитки в подвійному розмірі відповідно до ст.230 ЦК України задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.20 Постанови пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» «Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.»

Суд вважає, що позивачем не доведено, що його навмисно було введено в оману ТОВ «Ріксі», що підтверджується також неодноразовим поновленням участі у програмі.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги позивача про визнання договору недійсним та стягнення коштів підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України суд, стягує з відповідача на користь держави судовий збір 243,60 грн., від яких позивач був звільнений при подачі заяви.

Керуючись ст.ст. 18,19 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. 203,215,216 ЦК України, ст..ст. 209, 224-224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір № 005551 від 09 квітня 2010 року укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріксі».

Стягнути з ТОВ «Ріксі» на користь ОСОБА_2 завдані йому недійсним договором № 005551 від 09 квітня 2010 року майнові збитки в сумі 4146, 98 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріксі» на користь держави 243,60 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову позивачу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Великобілозерський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя (підпис)

Копія вірна. Оригінал рішення знаходиться в архіві Великобілозерського районного суду у справі №312/539/2013-ц рік.

Суддя В.О.Круговой