Рішення

від 07.05.2009 по справі 738-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

738-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

07.05.2009Справа №2-15/738-2009

За позовом Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Донецьк» (83021, м. Донецьк, аеропорт, ідентифікаційний код 32496293)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична агенція «МІДА» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Карла Маркса, 2, ідентифікаційний код 16514735)

Про  стягнення  4383,21 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Фролова Г.О., представник за довіреністю

Від відповідача – не з'явився

Обставини справи: Комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Донецьк» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична агенція «МІДА»  про стягнення 4383,21 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих позивачем послуг за договором  про надання послуг електрозв'язку № 94.8/164-06  від 09.06.2006 р., в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 3404,51 грн. за період з 01.11.2007 р. по 30.09.2008 р., що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична агенція «МІДА» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних втрат за час прострочення у розмірі 446,59 грн., пеню у розмірі 532,11 грн.

02.03.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог  в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд збільшити розмір стягуваної суми у зв'язку з донарахуванням вартості послуг за жовтень 208 р.  на 529,20 грн., в тому числі суму основного боргу збільшити на суму 36,89 грн. пеню збільшити на суму 234,48 грн.., інфляційні втрати збільшити на суму 257,81 грн.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти збільшення розміру  позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце судового засідання був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними в ній документами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

09.06.2006 р. між Комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт Донецьк» (Підприємство) та Донецькою філією товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична агенція «МІДА» (Користувач) був укладений договір № 94.8/164-06 про надання послуг електрозв'язку, відповідно до якого відповідач забезпечується безперебійним та якісним наданням послуг зв'язку.

Згідно пункту 2.3.2 Договору Користувач взяв на себе зобов'язання вчасно й у повному обсязі сплачувати послуги зв'язку за існуючими тарифами.

Відповідно до пункту 3.2 Договору оплата послуг зв'язку здійснюється щомісячно на підставі пред'явлених рахунків на оплату послуг згідно чинних тарифів Деркомзв'язку України та договірним цінам Підприємства протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

22.01.2007 р. відповідачу був відкритий вихід на міжнародний та міжміський зв'язок на телефон 344-76-43.

Тарифи за абонементну плату за транзит основного телефону організації з 01.11.2006 р. складає 25,62 грн. на місяць, згідно граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку від 05.05.2006 р. № 258; з 01.10.2008 р. складає 30,74 грн. на місяць, згідно граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційних послуги, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку від 12.09.2008 р. № 1110.

Правовідносини позивача з ВАТ «Укртелеком» регулюються договором № 06/10013-В від 16.03.2006 р., наявним у матеріалах справи (а.с. 31-38), згідно якому ВАТ «Укртелеком» забезпечує позивача наданням послуг місцевого, міжміського, міжнародного телефонного зв'язку, послуг доступу до мереж операторів рухомого (мобільного) зв'язку в індексах «3447000 -3447999» (додаток № 1 до договору).

Згідно пункту 3.8 Укртелеком до 10 числа місяця, що настає за звітнім, виставляє позивачу рахунок на оплату телекомунікаційних послуг та розшифровку за міжміськими і міжнародними телефонними розмовами.

Отже, на виконання умов договору № 94.8/164-06 від 09.06.2006 р. позивачем надавалися відповідачу відповідні послуги електрозв'язку, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками, відомостями розшифровок розмов за період листопад 2007 р. по жовтень 2008 р. (а.с. 52-78, 94), а саме:

30.11.2007 р. відповідачу був виставлений рахунок № 2665 на загальну суму 329. 15 грн.: 30,74 грн. - абонентська плата, 292,55 грн. - плата за міжміські переговори згідно відомості розшифровок розмов за жовтень 2007 р., 5,86 грн. - тарифний збір за МТР;

31.12.2007 р. відповідачу був виставлений рахунок № 2969 на загальну суму

1205,51 грн.: 30,74 грн. - абонентська плата, 1151,72 грн. - плата за міжміські переговори згідно відомості розшифровок розмов за листопад 2007 р., 23,04 грн. - тарифний збір за МТР;

31.01.2008р. відповідачу був виставлений рахунок № 0043 на загальну суму 578,05 грн.: 30,74 грн. - абонентська плата, 536,58 грн. - плата за міжміські переговори згідно відомості розшифровок розмов за листопад 2007 р., 10,73 грн. - тарифний збір за МТР.

29.02.2008          р. відповідачу був виставлений рахунок № 0309 на загальну суму

162, 38 грн. за січень 2008 р. : 30,74 грн. - абонентська плата, 129,06 грн. - плата за міжміські переговори згідно відомості розшифровок  розмов за листопад 2007 р., 2,58 грн.  тарифний збір за МТР;

31.03.2008 р. відповідачу був виставлений рахунок № 0591 на загальну суму 414.62 грн. за лютий 2008 р.: 30,74 грн. - абонентська плата, 376,36 грн. - плата за міжміські переговори згідно відомості розшифровок розмов за листопад 2007 р., 7,52 грн. - тарифний збір за МТР;

30.04.2008 р. відповідачу був виставлений рахунок № 0875 на загальну суму 425,09 грн. за березень 2008 р.: 30,74 грн. - абонентська плата, 386,62 грн. - плата за міжміські переговори згідно відомості розшифровок розмов за квітень 2007 р., 7.73 грн. - тарифний збір за МТР;

31.05.2008 р. відповідачу був виставлений рахунок № 1150 на загальну суму 166, 75 грн. за травень 2008 р.: 30,74 грн. - абонентська плата, 133,34 грн. - плата за міжміські переговори згідно відомості розшифровок розмов за листопад 2007 р., 2.66 грн. - тарифний збір за МТР;

30.06.2008 р. відповідачу був виставлений рахунок № 1425 на загальну суму 30,74 грн. - абонентська плата  за червень 2008 р.;

31.07.2008 р. відповідачу був виставлений рахунок № 1684 на загальну суму 30,74 грн. - абонентська плата  за липень 2008 р.;

31.08.2008 р. відповідачу був виставлений рахунок № 2114 на загальну суму 30,74 грн. - абонентська плата  за серпень 2008 р.;

30.09.2008 р. відповідачу був виставлений рахунок № 2295 на загальну суму 30,74 грн. - абонентська плата за вересень 2008 р.;

30.10.2008 р. відповідачу був виставлений рахунок № 2689 на загальну суму 30,74 грн. - абонентська плата за жовтень 2008 р.;

У порушення пунктів 2.3.2, 3.2 договору відповідачем не були виконані зобов'язання з оплати наданих послуг, що призвело до утворення заборгованості за надані послуги в розмірі 3441,40 грн. за період з листопада 2007 р. по жовтень 2008 р., що у свою чергу і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вкааної суми заборгованості в примусовому порядку.

 Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання  оплати металолому в повному обсязі.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов'язків за договором № 94.8/164-06 від 09.06.2006 р. щодо сплати отриманого послуг електрозвязку, а отже сума заборгованості у розмірі 3441,40 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 704,42 грн.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична агенція «МІДА»  за період з грудня 2007 р. по 23.02.2009р. становить 704,42 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом із тим, позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 766,59 грн.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно пункту 4.7 договору в зв'язку із затримкою сплати за послуги зв'язку відповідач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості несплачених послуг за кожну добу затримки, починаючи з 21 числа наступного за звітним місяця.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 766,59 грн. за період з 21.12.2007 р. по 23.02.2009 р. підлягає зменшенню з огляду на наступне.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, сума пені згідно з розрахунком, здійсненим судом, (за шість місяців від дня прострочення по кожному рахунку)  повинна становити за період з 21.12.2007 р. по 23.02.2009 р.  суму в розмірі 526,75 грн.

Отже, сума пені у розмірі 526,75 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог  відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності  до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 12.05.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 22, 33, 34, 49, 75, 82-85   Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична агенція «МІДА» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Карла Маркса, 2, ідентифікаційний код 16514735)  на користь Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Донецьк» (83021, м. Донецьк, аеропорт, ідентифікаційний код 32496293, р/р 26008148600 в ЗАТ «Донгорбанк» МФО 334970)  3441,40 грн. заборгованості, 704,42 грн. інфляційних втрат, 526,75 грн. пені, 97,02 грн. державного мита та 112,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення пені в розмірі 239,84 грн. у позові відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.