Рішення

від 21.05.2009 по справі 735-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

735-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

21.05.2009Справа №2-15/735-2009

За позовом Закритого акціонерного товариства  «Охорона –Комплекс- Крим» (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Міллера, 4 ідентифікаційний код 31059473)

До відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль ЛТД» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 14 ідентифікаційний код 33187195).

про стягнення  207 305, 82 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Асейкін Р.В., довіреність б/н від 27.01.2009р. у справі.

Від відповідача – Кулагин Е.В., довіреність № 389 від 08.04.2009р. у справі.

Обставини справи: позивач Закрите акціонерне товариство «Охорона –Комплекс- Крим»  звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль ЛТД» ПО «Консоль-Відділка» про стягнення заборгованості в сумі 207 305, 82 грн., у тому числі  183 731, 84 грн. – суми основного боргу, 9 7377,77 грн. – індексу інфляції, 12 298,85 грн. – пені, 1 537, 36 грн. – 3% річних.

Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи позовні вимоги порушенням відповідачем зобов'язань за договором  № 10148 від 05.02.2008р. в частині повної та своєчасної оплати здійснених робіт по монтажу слабкострумових мереж на об'єкті відповідача.

Представник відповідача у відзиві на позов та у судовому засіданні заборгованість визнає у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача надав клопотання про заміну відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Консоль ЛТД» ПО «Консоль-Відділка» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Консоль ЛТД» .

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 21.05.2009р. було замінено відповідача по справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Консоль ЛТД» ПО «Консоль-Відділка»  в порядку статті 24 господарського процесуального кодексу України на Товариство з обмеженою відповідальністю «Консоль ЛТД» .

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  пояснення представників  сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

05.02.2008 року між Закритим акціонерним товариством  «Охорона –Комплекс- Крим» (Виконавець) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консоль ЛТД» в особі ПО «Консоль-Відділка» (Замовник) (відповідач) укладено договір № 10148 на здійснення робіт по монтажу слабкострумових мереж на об'єкті відповідача. (а.с. 17-18).

Згідно пункту 1.1 Договору Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги, вказані в пункті 1.2 Договору, а Замовник зобов'язується їх сплатити.

Відповідно до пункту 1.2. Виконавець зобов'язується виконати роботи з монтажу слабкострумових мереж на об'єкті Замовника.

Згідно пункту 3.1. Договору загальна вартість договору складає 299 277, 70 грн.

Відповідно до пункту 3.2. Договору Замовник оплачує аванс Виконавцю в розмірі 80% кошторисної вартості.

Відповідно до пункту  9.3 Договору в процесі виконання умов Договору сторони можуть вносити до нього зміни шляхом підписання додаткових угод.

В ході виконання робіт відбулися зміни замовлення у бік збільшення об'єму робіт, в результаті чого між сторонами були укладені додаткові угоди до Договору від 15.09.2008р.(а.с. 95) та 13.10.008р. (а.с. 77), в яких загальна сума вартості робіт збільшилась до 423 114,00 грн.

15.10.2008р. роботи були виконані у повному обсязі та здані Замовникові, про що свідчать акти прийомки виконаних робіт на суму 423 114,00 грн. , додані до матеріалів справи (а.с. 22-25, 31-33, 38-41, 46-52, 61-64, 70-73, 87-90).

Згідно пункту 3.3. Договору остаточний розрахунок Замовник здійснює протягом 3 банківських днів  після виконання робіт за Договором з підписом акта сдачі-прийомки виконаних робіт за формою КБ-3, КБ-2В.

Проте відповідач порушив свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної сплати за виконані роботи.

Так  відповідачем були оплачені виконані роботи лише шляхом перерахування авансу в розмірі 239 389, 16 грн., що підтверджується випискою банку від 27.02.2008р. (а.с. 20).

25.11.2008р. позивач  надіслав на адресу відповідача претензію № 575, яка була отримана відповідачем 03.12.2008р., про що свідчить підпис уповноваженої особи у поштовому повідомлені (а.с.19).

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за виконані роботи, у розмірі   183 731, 84 грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства  зобов'язання за договором по оплаті здійснених робіт по монтажу слабкострумових мереж на об'єкті відповідача не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яка становить 183 731,84 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена,  а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Крім того. відповідач у відзиві на позов вказану заборгованість визнає у повному обсязі.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення  про  задоволення  позову за умови,  що дії відповідача не суперечать законодавству або  не  порушують  прав  і  охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом встановлено, вказані дії відповідача не суперечать законодавству та  не  порушують  прав  і  охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 1 537, 36  грн., інфляційні втрати в розмірі 9 737,77 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача за період з жовтня 2008р. по грудень 2008, підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, матеріалам справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 1 537,36 грн. за період з 21.10.2008р. по 30.01.2009 р., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль ЛТД».

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 12 298,85 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.2  Договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати виконаних робіт за договором Замовник сплачує Виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення до погашення заборгованості.

  Таким чином, заявлена позивачем сума пені у розмірі 12 298,85 грн. за період з 21.10.2008р. по 30.01.2009р. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача  відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності  до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 25.05.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 78, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити..

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль ЛТД» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 14 ідентифікаційний код 33187195)  на користь Закритого акціонерного товариства  «Охорона –Комплекс- Крим» (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Міллера, 4 ідентифікаційний код 31059473) 183 731,84 грн. заборгованості, 1 537, 36 грн. 3% річних, 9 737,77 грн. інфляційних втрат, 12 298,85 грн. пені, 2 703,06 грн. державного мита та 118,00  грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання судовим рішенням  законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.