Рішення

від 09.06.2009 по справі 701-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

701-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

09.06.2009Справа №2-18/701-2009

За  позовом  Товариства з  обмеженою відповідальністю  «Інтерсіч 99»,  м.  Запоріжжя (69095, м. Запоріжжя, вул. В. Лобановського, 30;  м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 104, кв. 61)

До відповідача Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт», м. Ялта (98600, м. Ялта, вул. Рузвельта, 5)

Про стягнення 106 054,41 грн.          

                                                                                                     Суддя І.К. Осоченко

                                                       ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Кобець О.С. – представник, довіреність від 02.03.2009р.

Від відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсіч 99», м. Запоріжжя (далі позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт», м. Ялта (далі відповідач), у якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 100 394,34 грн., у тому числі 99 296,79 грн. основного боргу, 978,45 грн. пені, 119,10 грн. З % річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 193 Господарського кодексу України, 526, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 12.02.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір підряду № 12/02-08/44Р. Згідно з умовами Договору, позивач виконав свої зобов'язання, а саме: здійснив капітальний ремонт підкранових шляхів., що підтверджується Актами виконаних робіт та Довідками про вартість робіт. Відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором у повному обсязі. Таким чином, на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем складає 99 296,79 грн., що і стало підставою звернення позивача до суду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 10.03.2009р. суд прийняв заяву від 10.03.2009р. про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 106 054,41 грн. заборгованості, у тому числі 99 296,79 грн. основного боргу, 2 879,61 грн. індексу інфляції, 3 457,19 грн. пені, 420,82 грн. 3% річних, а також держмито у сумі - 1 060,54 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі - 118,00 грн.

10.03.2009. ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим розгляд по справі відкладено на 24.03.2009р.

24.03.2009р. у зв'язку з хворобою судді господарського суду Пєтухової Н.С. за розпорядженням заступника голови господарського суду Автономної Республіки Крим Тіткова С.Я. справа передана на розгляд судді господарського суду Осоченко І.К.

Справі привласнений № 2-18/701-2009.

14.04.2009р. до судового засідання надійшла заява про збільшення позовних вимог,  в якій позивач просить стягнути 109 885,29 грн. заборгованості, у тому числі 103 665,84 грн. основного боргу урахуванням індексу інфляції, 5 544,55 грн. пені, 674,90 грн. 3% річних, а також судові витрати.

Суд прийняв дану заяву до свого розгляду.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Строк розгляду справи продовжено  у порядку статті 69 ГПК України за згодою сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

                                                           ВСТАНОВИВ:

12.02.2008 року між Товариством з  обмеженою відповідальністю  «Інтерсіч 99» та Державним підприємством «Ялтинський морський торговельний порт» укладено договір підряду № 12/02-08/44Р.

Відповідно до пункту 1.1 договору, підрядник зобов'язується виконати по завданню замовника роботи, вказані у пункті 1.2 дійсного договору і здати їх замовнику, а замовник зобов'язується прийняти результати робіт і оплатити їх.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що підрядник зобов'язується виконати роботи по капітальному ремонту підкранових шляхів ГППП «Масандра» у об'ємі, відповідно до затвердженої замовником проектно-кошторисної документації.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за   договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як було встановлено судом, позивач у повному обсязі у відповідності з умовами договору виконав роботи, а відповідачем зазначені роботи були прийняті, що підтверджується підписаним між сторонами Актами виконаних робіт по формі КБ-2В.

Пунктами 3.1, 3.3.1, 3.3.2 договору зафіксовано, що загальна вартість виконаних робіт складає 174580,93 грн., з яких 75275,48 грн. було сплачено авансовим платежем. Залишок у сумі 99305,45 грн. за фактично виконані роботи повинно було сплачено відповідачем рівними частинами на протязі чотирьох місяців після підписання сторонами актів прийому-передачі виконаних робіт по формам 2 і 3.

Згідно до пункту 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

30.06.2008 року сторонами підписані Довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень місяць та Акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за червень місяць на суму 69999,60 грн.

Враховуючи суму авансового платежу, відповідач розрахувався з позивачем за виконані підрядні роботи за червень місяць.

08.09.2008 року сторонами підписані Довідка про вартість виконаних підрядних робіт за вересень місяць та Акт № 2 приймання виконаних підрядних робіт за вересень місяць на суму 182936,40 грн.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Проте з урахуванням того, що пунктом 3.1 договору підряду обмежена вартість виконаних робіт сумою у розмірі 174580,93 грн. та з урахуванням авансового платежу, відповідач мав сплатити позивачеві 99296,79 грн.

 Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не представив суду доказів існування недоліків у роботі, що була виконана позивача, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Отже, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що позивачем виконано своє зобов'язання за договором,  здійснені підрядні роботи, що підтверджено підписаним сторонами актами здачі-приймання виконаних підрядних робіт.

Таким чином, враховуючи наявність авансового платежу відповідача, заборгованість Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» за виконані роботи, яка підтверджена документально,  становить 99296,79 грн.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства,  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт у розмірі 99296,79 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача  4369,06 грн. суму інфляції та 674,90 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми інфляції у розмірі 4369,06 грн. за січень, лютий 2009 року включно підлягають  задоволенню та стягненню, як така, що є обґрунтованою, та такою, що підтверджується матеріалами справи.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 674,92 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 5544,55 грн.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен  день прострочення виконання.

За ст. ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.

Відповідно до пункту 5.2 договору, за несвоєчасне здійснення платежів, замовник сплачує підряднику неустойку у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більш ніж 10% від суми простроченого платежу.

12.02.2008 року між сторонами підписано протокол розбіжностей, яким п. 5.2 договору викладений в наступній редакції: «за несвоєчасне здійснення платежів, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування заборгованості від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати».

Таким чином, позовні  вимоги щодо стягнення пені у сумі 5544,55 грн. також підлягають задоволенню.

09.06.2009 р. у судовому засіданні за згодою позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 11.06.2009 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                                ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.  

2.          Стягнути з Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт», м. Ялта (98600, м. Ялта, вул. Рузвельта, 5; код ЄДПРОУ 01125591) на користь Товариства з  обмеженою відповідальністю  «Інтерсіч 99»,  м.  Запоріжжя (69095, м. Запоріжжя, вул. В. Лобановського, 30; р/р 26008001305304 в філії ЗАТ «ОТП Банк» в м. Запоріжжя), МФО 313872, код ЄДПРОУ 30294039) 99296,79 грн. заборгованості, 4369,06 грн. суму інфляції, 674,90 грн. - 3 % річних, 5544,55 грн. пені, 1098,85 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.