Рішення

від 24.04.2009 по справі 11/42

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/42

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/42

24.04.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг"

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрфінполіс"

простягнення 119 670,24 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Булавіна М.В. –представник

від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 24.04.2009 на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрфінполіс" (далі - відповідач) суми неповернутого авансу у розмірі 30 000,00 грн., збитків у розмірі 38 400,00 грн., неустойки у розмірі 51 270,24 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору суборенди будівлі № 134/СО від 22.12.2008 у встановлений Договором строк не передав об'єкт оренди позивачу, у зв'язку з чим позивач відмовився від Договору суборенди. Через порушення відповідачем зобов'язання щодо передачі об'єкту оренди позивач був позбавлений частини прибутку.  

Відповідач відзиву на позов не подав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. Ухвала про порушення провадження у справі направлялась відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез'явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрфінполіс" орендує приміщення загальною площею 362,3 кв.м. у м. Києві по вул. Горького, буд. 7А (літера "А") за Договором оренди приміщень № 120/ОГ від 01.12.2008.

Згідно з умовами вказаного Договору відповідачу надано право передавати орендовані приміщення в суборенду без додаткового узгодження з орендодавцем.

22.12.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" (суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрфінполіс" (орендодавець) було укладено Договір суборенди будівлі № 134/СО (далі - Договір).  

Відповідно до умов Договору відповідач зобов'язався передати позивачу в порядку суборенди у тимчасове платне користування нежитлові приміщення для розміщення офісу площею 362,3 кв.м., що знаходяться у м. Києві по вул. Горького, 7, літера "А" (далі - об'єкт оренди), а позивач зобов'язався прийняти приміщення у користування та сплачувати орендну плату та інші платежі на умовах цього Договору.

У пункті 4.9 Договору сторони погодили, що після підписання цього Договору, для забезпечення виконання суборендарем зобов'язань по сплаті орендної плати, суборендар до підписання Акту приймання-передачі, але не пізніше 24.12.2009 сплачує орендодавцю орендну плату за перший та останній календарний місяць оренди.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000060 від 23.12.2008 на сплату послуг по оренді згідно з п 4.9 Договору на суму 163 424,11 грн.

Платіжним дорученням № 77 від 24.12.2008 позивач перерахував на рахунок відповідача передплату послуги по суборенді приміщення за січень згідно рахунку № СФ-0000060 від 23.12.2008 у розмірі 30 000,00 грн.  

Відповідно до п. 5.1 Договору відповідач зобов'язаний передати об'єкт оренди позивачу, згідно цього Договору, а позивач прийняти його у користування 12.01.2009.

Як зазначає позивач 12.01.2009 відповідачем не було передано об'єкт оренди позивачу.

13.01.2009 позивач направив відповідачу лист № 1/01 від 12.01.2009 з проханням повідомити про причини затримки передачі приміщення, зазначити термін, коли причини затримки буде усунуто.

Позивач листом № 1/01 від 19.01.2009 повідомив відповідача про відмову від Договору № 134/СО від 22.12.2008 на підставі ст. 766 Цивільного кодексу України і вимагав протягом 5 днів повернути 30 000,00 грн., які були сплачені позивачем в якості орендної плати.   

Відповідно до ст. 766 Цивільного кодексу України якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором:

1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;

2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, оскільки законом передбачено право позивача на відмову від договору оренди, Договір суборенди будівлі № 134/ОС від 22.12.2008 є розірваним з 19.01.2009 –дати надсилання відповідачу листа з відмовою від Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, яка регламентує, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не повернув позивачу перераховану передплату за оренду приміщення за січень аванс у розмірі 30 000,00 грн., суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 30 000,00 грн. обґрунтованими.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 38 400,00 грн.

Позивач, обґрунтовуючи суму заявлених збитків, посилається на Договір суборенди будівлі № 192, укладений 24.12.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр".

У позовній заяві позивач зазначає, що у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання щодо передачі приміщення у користування позивачу, останній втратив можливість виконати свої зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр" щодо передачі об'єкта оренди, внаслідок чого отримав 16.01.2009 лист від ТОВ "Сінема-Центр" про відмову від Договору № 192.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування  збитків.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (стаття 225 Господарського кодексу України).

У відповідності з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який  порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Обов'язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язань.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює  склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України.

Обов'язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто, збитки –це об'єктивне зменшення яких-небудь майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних  кредитором доходах, які він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань та яке ґрунтується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання кредитором доходів у разі, якщо зобов'язання було би виконано.

З вищезазначених норм законодавства випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.

Наведена сума частини прибутку, який міг би отримати позивач від Договору, укладеного з ТОВ "Сінема-Центр" не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, який підтверджує неотриманий позивачем прибуток (упущену вигоду), оскільки вимоги ґрунтуються на припущеннях, що позивач зміг би отримати у відповідному періоді прибуток в сумі 38 400,00 грн., якби відповідач належним чином виконав свої зобов'язання, що не дає підстав вважати обґрунтованими доводи позивача про достовірний розмір упущеної вигоди.

Крім того, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями)  з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає не доведеним факт понесення позивачем збитків у розмірі 38 400,00 грн., а тому, позовні вимоги в частині стягнення збитків задоволенню не підлягають.

Позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 51 270,24 грн. за затримку передачі об'єкта оренди.

Відповідно до п. 10.5.1 Договору у разі затримки передачі об'єкта оренди суборендарю відповідно до умов цього Договору орендодавець сплачує на користь суборендаря неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожен день такої затримки.

Таким чином, несвоєчасне передання орендодавцем об'єкта оренди дає право суборендарю вимагати стягнути з орендодавця неустойку за затримку передачі майна.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, неустойка за затримку повернення майна нарахована позивачем за період з 12.01.2009 по 19.01.2009. Однак, у позовній заяві позивач зазначає, що у телефонній розмові відповідачем було повідомлено позивача, що 19.01.2009 позивачу буде надано об'єкт оренди для огляду, після чого об'єкт оренди буде переданий позивачу та підписаний акт приймання-передачі. Наявний у справі лист позивача № 1/01 від 12.01.2009 свідчить про те, що позивач проти передачі об'єкта оренди 19.01.2009 не заперечував, а просив повідомити причини затримки передачі об'єкта оренди. Оскільки позивач лише листом № 1/01 від 19.01.2009 відмовився від Договору оренди, то позивачем було погоджено настання обов'язку відповідача передати об'єкт оренди у користування позивача саме 19.01.2009.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на  сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрфінполіс" (03037, м. Київ, пр-т Червонозоряний, буд. 15/7, ідентифікаційний код 33342865, п/р № 2600581384 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13, ідентифікаційний код 31662864, р/р2600130013774 ВАТ "ВіЕйБі Банк" м. Київ, МФО 321637) заборгованість у розмірі 30 000,00 грн., державне мито у розмірі 300 (триста) грн. 00 коп. та 29 (двадцять дев'ять) грн. 58 коп. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

         Суддя                                                                                                        Ю.М. Смирнова

        Дата підписання рішення: 14.05.2009