Рішення

від 14.05.2014 по справі 914/722/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2014 р. Справа № 914/722/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» (с. Прилуцьке Ківерцівського району Волинської області) до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто» (м. Сокаль Львівської області) про: 130 229 (сто тридцять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 48 коп. Суддя Кітаєва С. Б.

Представники:

Позивача:Саюк С. П. - представник (довіреність № 01/2014 від 01.01.2014 р.) Відповідача:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Заяви про відвід судді не надходили.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про технічну фіксацію судового процесу.

Суть спору: 04.03.2014 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 757 поступила позовна заява від Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто» про стягнення 130469,02 грн.заборгованості, з якої :125 429,39 грн. основний борг, 1 685,62 грн. інфляційні втрати, 3 354,01 грн. - 3 % річних. Позивач також просить відшкодувати йому за рахунок відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 06.03.2014 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 07.04.2014 р.

31.03.2014 р. до суду за вх. № 13574/14 від Позивача поступив супровідний лист, яким долучено до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

У судове засідання 07.04.2014 року Позивач явку повноважного представника забезпечив. Відповідач явку повноважного представника не забезпечив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав. Із клопотаннями, заявами Відповідач до суду не звертався.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника Відповідача та невиконанням останнім вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, з метою надання можливості Відповідачу скористатися своїми процесуальними правами розгляд справи ухвалою від 07.04.2014 р. було відкладено на 23.04.2014 р.

Позивач через канцелярію суду подав лист від 23.04.2014р. № 23/14 до якого долучив заяву про зменшення позовних вимог №201 від 17.04.2014р. (з доказами направлення примірника заяви відповідачу), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за отримані нафтопродукти з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних в розмірі 130229 грн. 48коп. До вказаного листа долучено довідку від 23.04.2014р. б/н відповідно до якої станом на 23.04.2014 р. сума основного боргу відповідача по заявленим вимогам перед позивачем становить 125 429 грн. 39 коп.

Крім цього, позивачем подано суду заяву від 23.04.2014р. (зареєстрована канцеля-

рією суду 23.04.2014р. за № 2069/14) про продовження строку розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 23.04.2014 р. було продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 07.05.2014 р.

У судове засідання 07.05.2014 року позивач явку повноважного представника забезпечив, подав заяву про зменшення позовних вимог від 25.04.2014р. № 25/04 (вх. №2325/14 від 07.05.2014р.) в якій просив суд стягнути з відповідача: 125429,39 грн. заборгованості за отримані нафтопродукти, 1446,08 грн. інфляційних втрат, 3354,01 грн. 3% річних та при супровідному листі від 07.05.2014р. №07/05/1 (вх. № 19543/14 від 07.05.2014р.) подав квитанцію з описом вкладення про відправлення відповідачу копії заяви про зменшення позовних вимог та довідку про стан заборгованості відповідача перед позивачем від 07.05.2014р., які судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

У судове засідання 07.05.2014 року відповідач явку повноважного представника забезпечив, подав відзив на позовну заяву від 07.05.2014р. (вх. №19550/14 від 07.05.2014р.) в якому позовні вимоги заперечив (відзив судом прийнято і приєднано до матеріалів справи).

Для надання можливості сторонам скористатися своїми процесуальними правами, згідно ст. 22 ГПК України, зокрема позивачу ознайомитись із відзивом відповідача та висловити свої доводи та міркування стосовно заперечень на позов, в судовому засіданні 07.05.2014 р. було оголошено перерву до 14.05.2014 р. на 10 год.00 хв., про що до відома представників сторін доведено в письмовій формі (під розписку).

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання 14.05.2014 року забезпечив.

14.05.2014 р. за вх. № 20611/14 від Позивача поступило до суду заперечення на відзив на позовну заяву Відповідача. До зазначеного заперечення долучено копію запиту ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 08.05.2014 р. № 120 та копію відповіді Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 08.05.2014 р. № 1107/10/03-05-15-12 на запит ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль».

Представник позивача, із врахуванням поданих заяв про зменшення розміру позовних вимог, позов підтримав та просить суд стягнути на його користь із відповідача 130 229,48 грн. заборгованості (з якої: 125 429,39 грн. основний борг, 1446,08 грн. інфляційні втрати, 3% річних в сумі 3 354,01 грн.) та відшкодувати понесені судові витрати.

Відповідач в судове засідання 14.05.2014 року явку повноважного представника не забезпечив, хоча в судовому засіданні 07.05.2014 року представникам сторін у письмовій формі (під розписку) було доведено про оголошення перерви до 14.05.2014 року до 10 год.00 хв.

Зважаючи на те, що у справі міститься достатньо доказів для розгляду спору по суті, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, враховуючи строки розгляду спору, відсутність заяв (клопотань) від відповідача, суд вважає за можливе розгляд справи провести без участі представника відповідача за наявними у справі документами.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідно до видаткових накладних № 36 від 31.01.2013 р. на суму 1216 (одна тисяча двісті шістнадцять) грн. 38 коп., № 37 від 31.01.2013 р. на суму 27709 (двадцять сім тисяч сімсот дев'ять) грн. 50 коп., № 1649 від 31.03.2013 р. на суму 1595 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 32 коп., № 1560 від 31.03.2013 р. на суму 89879 (вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 23 коп., № 1829 від 31.01.2014 р. на суму 5028 (п'ять тисяч двадцять вісім) грн. 96 коп. ним було поставлено, а відповідачем отримано товар (паливно-мастильні матеріали) на загальну суму 125429,39 грн. Факт отримання нафтопродуктів Відповідачем за вказаними накладними позивач підтверджує довіреностями № 127 від 31.12.2012 р., № 8 від 31.03.2013 р. та № 88 від 01.01.2014 р., видатковими та податковими накладними (копії долучено до матеріалів справи). Позивач вважає, що строк виконання грошового зобов»язання у даному випадку визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України, перебіг строку виконання грошового зобов»язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин позивач вважає підставою виникнення у відповідача обов»язку щодо розрахунків за отриманий товар. Оскільки відповідач за отриманий товар не провів розрахунку, позивачем відповідно до ст.625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення 1 446,08 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 3 354,01 грн.

Відповідач вважає, що позивачу слід відмовити у задоволенні позову за безпідставністю вимог. Як підставу відмови у позові Відповідач зазначає те, що між сторонами, а саме ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» та ТзОВ «Престиж-Авто» не було укладено договору у формі єдиного документу,підписаного сторонами, який підтвердив би факт виникнення майново - господарських зобов'язань між сторонами. Окрім того, відповідач у відзиві заперечує факт отримання товару саме по видатковій накладній №36 від 31.01.2013 року на суму 1216,38 грн. та по видатковій накладній №37 від 31.01.2013 року на суму 27709,50 грн. з тих мотивів, що накладні не підписані уповноваженою особою ТзОВ «Престиж-Авто» (у графі накладних «прий-

няв» підписи не відповідають підпису уповноваженої особи ТзОВ «Престиж-Авто» - директора ОСОБА_1), що, як стверджує представник відповідача вбачається «неозброєним оком шляхом зіставлення підписів на інших поданих позивачем накладних». Вважає, що при відпуску товару позивач мав можливість після пред»явлення довіреностей на прийняття товару зіставити підписи, які проставляються у графі «прийняв» із тими зразками, що містяться у поданих довіреностях. Відтак, стверджує, що товар відпущений на підставі накладних №36 від 31.01.2013 року на суму 1216,38 грн. та №37 від 31.01.2013 року на суму 27709,50 грн. не був отриманий уповноваженою особою ТзОВ «Престиж-Авто», а отже обов»язок по сплаті заборгованості за цей товар не може бути покладений на ТзОВ «Престиж-Авто». А тому сума заборгованості як зазначено у відзиві ( навіть у випадку наявності належно оформлених договірних відносин між сторонами по справі шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу) повинна була бути зменшена на 28925,88 грн. і становити 96503,51 грн, а з огляду на це перерахунку підлягали б інфляційні втрати та 3% річних за прострочення заборгованості. Відтак, відповідач вважає, що заявлений позов у зв»язку з відсутністю належним чином укладеного між сторонами договору купівлі-продажу нафтопродуктів є безпідставним , а при наявності такого договору підлягав би частковому задоволенню з огляду на ту обставину, що частина поданих для обґрунтування позовних вимог накладних не були підписані уповноваженою особою ТзОВ «Престиж-Авто».

Для ознайомленні із матеріалами справи , подавши до суду 05.05.2014 року заяву (вх. №19294/14) представник відповідача не прибув.

Розглянувши документи і матеріали, подані до справи, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, розмір яких зменшено у поданих позивачем заявах, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи , судом встановлено наступне.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що згідно довіре-

ностей відповідача № 127 від 31.12.2012 р., № 8 від 31.03.2013 р. та № 88 від 01.01.2014 р. поставив йому товар (паливно-мастильні матеріали) по видаткових накладних № 36 від 31.01.2013 р. на суму 1216 (одна тисяча двісті шістнадцять) грн. 38 коп., № 37 від 31.01.2013 р. на суму 27709 (двадцять сім тисяч сімсот дев'ять) грн. 50 коп., № 1649 від 31.03.2013 р. на суму 1595 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 32 коп., № 1560 від 31.03.2013 р. на суму 89879 (вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 23 коп., № 1829 від 31.01.2014 р. на суму 5028 (п'ять тисяч двадцять вісім) грн. 96 коп.( в сукупності - на суму 125429,39 грн.), а відповідач отримав товар (паливно-мастильні матеріали) повністю, на зазначену суму - 125429,39 грн. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються переліченими довіреностями.

Судом встановлено, що накладні містять посилання на довіреності відповідача (№127 від 31.12.2012 р., № 8 від 31.03.2013 р. та № 88 від 01.01.2014 р) як на підставу

відпуску товару. Довіреності відповідача містять відомості про товар (найменування, одиницю виміру, кількість), який відповідач бажав отримати у позивача. По видаткових накладних, перелічених вище, позивач відпускав відповідачу товар, який по найменуванню, кількості відповідав товару, волевиявлення на отримання якого відповідач висловив у довіреностях на отримання матеріальних цінностей, оформлених належним чином. Товар отриманий по ціні, вказаній у видаткових накладних, уповноваженою особою відповідача, на яку видані відповідачем довіреності. Товар не повернутий, накладні не містять зауважень чи претензій, висловлених відповідачем позивачу стосовно товару (у тому числі стосовно його найменування, ціни, якості). Як вбачається зі змісту видаткових накладних, у вартість відпущеного товару включено 20% ПДВ. Позивач подав до справи копії податкових накладних (до кожної видаткової накладної, яка входить в предмет дослідження, у тому числі й до видаткових накладних №№36,37 факт отримання товару по яких заперечує відповідач), які містять посилання на видаткові накладні як на вид цивільно-правового договору, відомості про продавця і покупця, найменування, вартість товару тощо; виписані податкові накладні в день оформлення видаткових накладних.

Наведене свідчить, що у видаткових накладних сторони погодили необхідні істотні умови договору купівлі-продажу , зокрема предмет та ціну.

Відповідно до статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також підтвердженням прийняття до виконання замовлень, якщо за коном не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач передав відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними.

До документів, шо підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Матеріали справи не містять будь-яких інших доказів того, що між сторонами існує договір укладений у формі єдиного документа, і на підставі якого здійснено господарські операції за переліченими видатковими накладними, ніж доказів існування бездоговірних стосунків по купівлі-продажу товару, на які посилається позивач, і які підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.11 ЦК України , цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки

Як вірно зазначає відповідач, здавання-приймання товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими представниками сторін. Повноваження представника покупця підтверджується довіреностями, оформленими у встановленому законом порядку. Товар вважається переданий і прийнятий покупцем за кількістю, згідно підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними на товар.

Однак відповідач не враховує і те, що при відсутності довіреностей, факт отримання товару має бути підтверджений підписом уповноваженої особи покупця та печаткою юридичної особи покупця (відповідача в даному випадку) на видаткових накладних.

Слід зазначити, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1999 р №88 із наступними змінами та доповненнями), первинні документи - це письмові свідоцтва , що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п.2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов»язаної з відпустом (витрачанням), придбанням товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Наявні у справі копії видаткових накладних свідчать про те, що Відповідач їх підписанням, видачею довіреностей уповноваженій особі на отримання від Позивача товару засвідчив отримання товару на умовах, що узгоджені сторонами.

Оскільки належними та допустимими доказами у справі підтверджуються факти здійснення сторонами бездоговірних господарських операцій по поставці товару, з яких виникли зобов»язання : у Позивача - передати товар у власність Відповідача, а у Відповідача -прийняти цей товар та сплатити за нього певні грошові суми, і ,відповідно, підтверджуються обставини поставки Позивачем товару та отримання його Відповідачем, за який останній не здійснив оплати (розрахунку) , то має місце з боку Відповідача порушення зобов»язань по оплаті отриманого товару.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення ч.2 ст.530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов»язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб»єктів, зобов»язані поновити їх, не чекаючи пред»явлення їм претензії чи звернення до суду.

Наявність у Відповідача зобов»язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч.1 ст.692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч.2 ст.530 ЦК України.

Факт отримання товару Відповідачем і видаткові накладні , надані Позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов»язку у Відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Як зазначив Вищий господарський суд України в оглядовому листі від 29.04.2013 р №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань», - строк виконання грошового зобов»язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України».

Отже, представлені позивачем документальні докази, у тому числі і копії податкових накладних та відомості, підтверджені у листі від 08.05.2014 року №1107/10/03-05-15-12 Ківерцівською ОДПІ спростовують заперечення відповідача щодо факту отримання товару за вище переліченими накладними ( у тому числі видатковими накладними №№36,37) та його твердження про відсутність боргу перед позивачем в розмірі 125 429,39 грн., а неналежне ( як вважає відповідач) оформлення видаткових накладних №№36 і 37 з боку уповноваженої особи відповідача на отримання матеріальних цінностей від позивача не позбавляє її доказової сили у сукупності з іншими доказами у справі .

Окрім того, твердження Відповідача про не доведення факту поставки товару через те, що на накладних № 36 від 31.01.2013 р. на суму 1216,38 грн. та № 37 від 31.01.2013 р. на суму 27709,50 грн. стоїть підпис не уповноваженої особи не заслуговує на увагу, оскільки в підтвердження своїх доводів Відповідачем не подано до суду жодних доказів того, що довіреність на отримання цінностей № 127 від 31.12.2012 р. анульована, не використана чи не виконана.

Доводи Відповідача про те, що не отримував товар на підставі накладних № 36 від 31.01.2013 р. на суму 1216,38 грн. та № 37 від 31.01.2013 р. на суму 27709,50 грн., а тому оплату за поставлений товар не може бути покладено на ТзОВ «Престиж-Авто» спростовується наступним. Сторони по справі є платниками ПДВ. На підставі вказаних накладних ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» було виписано податкові накладні № 993 від 31.01.2013 р. на суму 1216,38 грн. в тому числі ПДВ 202,73 грн. та № 994 від 31.01.2013 р. на суму 27709,50 грн. в тому числі ПДВ 4618,25 грн. (копії долучено до матеріалів справи) та включено їх до складу податкових зобов'язань з ПДВ по взаєморозрахункам із контрагентом ТзОВ «Престиж-Авто». Відповідно до інформаційної системи «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» розбіжності між ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» та ТзОВ «Престиж-Авто» по вказаних податкових накладних відсутні, що підтверджується довідкою Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 08.05.2014 р. № 1107/10/03-05-15-12. Отже, відповідачем було віднесено до податкового кредиту суми згідно податкових накладних № 993 від 31.01.2013 р. на суму 1216,38 грн. в тому числі ПДВ 202,73 грн. та № 994 від 31.01.2013 р. на суму 27709,50 грн. в тому числі ПДВ 4618,25 грн., що підтверджує отримання товару ТзОВ «Престиж-Авто» від ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» на підставі накладних № 36 від 31.01.2013 р. на суму 1216,38 грн. та № 37 від 31.01.2013 р. на суму 27709,50 грн.

На підставі наведеного, наявних у справі документів, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено належними доказами факт здійснення господарських операцій по купівлі-продажу товару між ним та відповідачем, про які стверджує позивач у позовній заяві, заявах про зменшення розміру позовнгих вимог, які розглядаються судом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення ч.2 ст.530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов»язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб»єктів, зобов»язані поновити їх, не чекаючи пред»явлення їм претензії чи звернення до суду.

Таким чином, наявність у Відповідача зобов»язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч.1 ст.692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч.2 ст.530 ЦК України.

Факт отримання товару Відповідачем і видаткові накладні , надані Позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов»язку у Відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Як зазначив Вищий господарський суд України в оглядовому листі від 29.04.2013 р №01-06/767/2013 « Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань», - строк виконання грошового зобов»язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України».

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» вказано, що грошові зобов»язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов»язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України. У зв»язку з цим господарським судам необхідно мати на увазі таке.

У господарських відносинах грошові зобов»язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України). Однак оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов»язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або не зазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов»язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.

Слід також враховувати , що договір, в тому числі в тій його частині, яка стосується відповідальності за невиконання грошових зобов»язань, може бути укладено не лише шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами, а й шляхом обміну листами, телеграмами, факсограмами, телефонограмами та іншими документами, якщо із зазначених документів вбачається , що сторони погодили умови стосовно такої відповідальності.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов»язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою, передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов»язку негайного виконання ; такий обов»язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред»явив йому кредитор пов»язану з цим вимогу. При цьому передбачена законодавством відповідальність за невиконання грошового зобов»язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Відтак, твердження відповідача про те, що через відсутність між сторонами договору купівлі-продажу товару, оформленого у формі єдиного документа, позовні вимоги позивача є безпідставними, як і твердження про відсутність у відповідача обов»язку оплатити отриманий товар не заслуговують на увагу суду, оскільки між ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» та ТзОВ «Престиж-Авто» виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору купівлі - продажу укладеного між сторонами шляхом

підпису накладних на відпуск товару, як це передбачено п. 2 ст. 639 ЦК України (якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На час розгляду справи по суті відповідач не подав суду доказів сплати позивачу 125 429,39 грн. за отриманий товар. Відповідно, вимога позивача про стягнення з відповідача 125 429,39 грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Як зазначено в ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахованих інфляційних втратах та 3% річних, суд дійшов висновку, що такі розрахунки проведені вірно, відтак вимоги позивача згідно поданих заяв про зменшення розміру позовних вимог, а саме про стягнення 1 446,08 грнн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 3 354,01 грн. підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що Позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а Відповідачем доказів погашення заборгованості не представлено, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто» про стягнення 130229 (сто тридцять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 48 коп. (з яких: 125429,39 грн. - основний борг; 1446,08 грн. - інфляційні; 3354,01 грн. - 3% річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 грн.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Виходячи із розміру позовних вимог 130 229,48 грн. (зменшених поданими заявами), положення п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до ст.49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати , а саме 2 604,59 грн. судового збору, який підлягає стягненню на користь позивача.

Окрім того, з матеріалів у справі вбачається, що за подання позовної заяви на розгляд до господарського суду Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2607 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 19.02.2014 р. № 1290 (долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення позовних вимог.

Оскільки в ході розгляду справи Позивачем було зменшено позовні вимоги, судовий збір на суму 2 (дві) грн. 41 коп. підлягає поверненню позивачу з держбюджету відповідно до ст.7 зазначеного Закону, ухвалою, після набрання рішенням у справі законної сили.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 625, 626, 639, 692 ЦК України, ст. ст. 144, 179, 193 ГК України, ст.ст. 4 3 , 4 5 , 22, 32, 33, 34,36, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» (с. Прилуцьке Ківерцівського району Волинської області) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто»(м. Сокаль Львівської області) про стягнення 130229 (сто тридцять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 48 коп. (з яких: 125429,39 грн. - основний борг; 1446,08 грн. - інфляційні; 3354,01 грн. - 3% річних) - задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто» (вул. Січових Стрільців, 2а, м. Сокаль, Львівська область, 80000; ідентифікаційний код 32285602) на користь Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» (вул. Ківерцівська, 1, с. Прилуцьке, Ківерцівський район, Волинська область, 45244; ідентифікаційний код 36905994) - 130229 (сто тридцять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 48 коп. (з яких: 125429,39 грн. - основний борг; 1446,08 грн. - інфляційні; 3354,01 грн. - 3% річних) та 2604 грн.59 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В порядку, встановленому ст.7 Закону України «Про судовий збір», повернути Приватному підприємству «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» (вул. Ківерцівська, 1, с. Прилуцьке, Ківерцівський район, Волинська область, 45244; ідентифікаційний код 36905994) переплачену суму судового збору в розмірі 2 грн. 41 коп. (судовий збір сплачено платіжним дорученням від 19.02.2014 р. № 1290).

4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 19 травня 2014 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Кітаєва С.Б.