Рішення

від 14.05.2014 по справі 916/781/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2014 р.Справа № 916/781/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

Представники:

від позивача: Юрченко Є.С. згідно довіреності від 10.02.2014р.

від відповідача: Трандасір В.І. згідно довіреності від 08.01.2014.р.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Джей Ес Україна" (м. Одеса);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ірина та Ко" (м. Одеса);

про стягнення 14814,06грн.

04.03.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Джей Ес Україна" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ірина та Ко" про стягнення з останньої 14814,06грн.

Ухвалою суду від 05 березня 2014р. порушено провадження за зазначеним позовом у справі № 916/781/14.

Представник позивача у судовому засіданні надав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути із відповідача основний борг в сумі 8299,39грн., пеню в сумі 906,81грн., 3% річних в сумі 314,10грн. та штраф у сумі 1225,87грн. Пояснив, що йому не було відомо про протокол розбіжностей до договору. А при нарахуванні основного боргу помилився бухгалтер.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позов частково. Заперечував проти позову у частині стягнення штрафу в сумі 1225,87грн., посилаючись на те, що договором сторони не погодили стягнення штрафу, бо відповідач надіслав позивачу договір з протоколом розбіжностей до договору. Також просив поділити витрати, пов'язані із сплатою судового збору порівну.

З врахуванням вимог ст.22 ГПК України, господарський суд приймає до розгляду заяву про зменшення позовних вимог і розглядає справу в межах заяви про зменшення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Джей Ес Україна" (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ірина та Ко" (надалі відповідач) був укладений договір поставки № 1048.

Предметом договору є зобов'язання постачальника передати у власність покупця вироби медичного призначення, а покупця прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

Згідно п.2.1 договору, поставка товару здійснюється за усною або за письмовою заявкою покупця.

Відповідно до п. 2.3 договору поставка товару здійснюється протягом 5 днів після оплати покупцем виставленого рахунку. Про дату поставки постачальник повідомляє покупця в усній або письмовій формі.

Пунктом 2.5 передбачено, що сторони мають право погодити поставку товару без попередньої оплати покупцем. В такому випадку покупець гарантує оплату протягом 35 днів з моменту його отримання.

Приймання-передача товару здійснюється по кількості, комплектності та якості згідно накладної (п.3.1).

Згідно п. 5.7 договору, якщо покупець має заборгованості перед постачальником, спочатку погашається така заборгованість, а залишок коштів зараховується за основним зобов'язанням.

У відповідності до п. 6.5 договору за порушення термінів оплати, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день просточки.

Відповідно розділу 9 договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Договір діє протягом одного року з дати його укладення, однак закінчення строку договору не звільняє сторони від виконання обов'язків взятих на себе за договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як свідчать матеріали справи, відповідач при підписанні договору до договору склав протокол розбіжностей, який надіслав позивачу разом із договором, про що свідчить відмітка в договорі. В протоколі розбіжностей до договору, відповідач виключив із договору, зокрема і п.6.6 договору, яким передбачалось нарахування штрафу.

Слід зазначити, що позивач не розглянув його в установлений законом 20-ти денний строк та не звернувся до суду для урегулювання розбіжностей, тобто прийняв їх.

На виконання умов договору №1048 від 18.02.2013р. позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи (а.с.16 а.с. 37 ), на загальну суму 15088,81грн.

Відповідачем було частково сплачено товар, а саме, 25.03.2013р. у сумі 1187,50грн., 02.04.2013р. у сумі 2013,52грн. та 28.04.2013р. у сумі 3588,40грн., тобто до звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Джей Ес Україна" з позовом до суду відповідач сплатив частково заборгованість в сумі 6789,42грн.

Отже, борг відповідача перед позивачем станом на час звернення з позовом до суду та на час розгляду справи становить 8299,39грн.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як суд зазначав вище, відповідачем повна оплата товару своєчасно проведена не була, що є порушенням зобов'язання.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позов щодо стягнення основного боргу в сумі 8299,39грн. (в межах заяви про зменшення позовних вимог).

Позивач також просить стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Ірина та Ко" з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог пеню у сумі 906,81грн.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 6.5 договору за порушення термінів оплати, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день просточки.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства і тому задовольняє позов у частині стягнення пені із Товариства з обмеженою відповідальністю „Ірина та Ко" в сумі 906,81грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Ірина та Ко" 3% річних в сумі 314,10грн. (в межах заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних суд приходить до висновку, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства і тому задовольняє позов, і в частині стягнення 3% річних в сумі 314,10грн.

Також позивач з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути із відповідача штраф у сумі 1225,87грн.

Однак, суд відмовляє у позові в частині стягнення штрафу, як безпідставно нараховані, враховуючи наступне.

Як суд зазначав вище, відповідач при підписанні договору №1048 від 18.02.13., до договору склав протокол розбіжностей, який надіслав позивачу разом із договором, про що свідчить відмітка в договорі. В протоколі розбіжностей до договору, відповідач виключив із договору, зокрема і п.6.6 договору, яким передбачалось нарахування штрафу.

Згідно ч.4 ст.181 ГК України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (п.5 ст.181 ГК України).

Відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.2 ст.547 ЦК України).

Позивач не розглянув в установлений законом 20-ти денний строк протокол розбіжностей та не звернувся до суду для урегулювання розбіжностей до договору.

Отже, між сторонами не погоджено забезпечення виконання зобов'язання за договором у виді штрафу.

Тому суд відмовляє в позові в частині стягнення штрафу з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог в сумі 1225,87грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не оплатив товар в повному обсязі, позов щодо стягнення основного боргу, пені та 3% річних визнав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд задовольняє позов в частині стягнення основної заборгованості в сумі 8299,39грн., пені в сумі 906,81грн. та 3% річних в сумі 314,10грн., оскільки вимоги в цій частині підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства, і відмовляє в позову у частині стягнення штрафу в сумі 1225,87грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору суд покладає на сторін порівну, оскільки частково спір виник і внаслідок неправильних дій позивача (неправильно визначена сума основного боргу, не звернуто увагу на протокол розбіжностей до договору).

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 69, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Ірина та Ко" (вул. Сегедська, буд. 11, кв.63, м. Одеса, 65063, код ЄДРПОУ 23867248) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Джей Ес Україна" (вул. Гайдара, 13, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 37008766):

- 8299,39грн. - основного боргу,

- 314,10 грн. - 3% річних,

- 906,81 грн. - пені,

- 913,50 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

4. Відмовити в позові в частині стягнення штрафу в сумі 1225,87грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 19 травня 2014р.

Суддя Брагіна Я.В.