Ухвала

від 14.05.2014 по справі 821/4296/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/4296/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Градовського Ю.М. та Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Завод крупних електричних машин" до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року Приватне акціонерне товариство "Завод крупних електричних машин" (далі ПрАТ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 листопада 2013 року за №0002981502 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість (далі ПДВ) за липень 2011 року на 453636,00 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 113409,00 грн. та рішення за №0002991502 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 125493,00 грн., з яких за основним платежем на 100394,00 грн. і за штрафними санкціями на 25099,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки відповідача про безтоварність господарських операцій з ТОВ «Дніпрометалхолдинг» є протиправними, оскільки товарність операцій з цим контрагентом повністю підтверджено первинними бухгалтерськими документами, які надавалися працівнику відповідача під час перевірки. Позивачем також вказано, що отримані від контрагента податкові накладні зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, а ТОВ "Дніпрометалхолдинг", в свою чергу, на момент проведення господарських операцій з позивачем було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та платником ПДВ.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення форми від 07 листопада 2013 року за №0002981502 та за №0002991502.

Не погоджуючись з постановою суду, ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у період з 22 жовтня 2013 року по 23 жовтня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Дніпрометалхолдинг" за червень - липень 2011 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 24 жовтня 2013 року за № 1324/21-02-15-02/30769085, яким встановлено порушення ПрАТ п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України (далі ПК України), що вилилось у завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за червень 2011 року на суму 306550,00 грн.; заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 147086,00 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 100394,00 грн., завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 306550,00 грн., завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на 453636,00 грн. за липень 2011 року; завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 100394,00 грн., заниження суми податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на 100394,00 грн. за серпень 2011 року.

В зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі вказаного акту перевірки ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 листопада 2013 року за №0002981502 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2011 року на 453636,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 113409,00 грн., а також за №0002991502 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 125493,00 грн., з яких за основним платежем на 100394,00 грн. та за штрафними санкціями на 25099,00 грн..

Винесення зазначених податкових повідомлень-рішень і стало підставою для звернення ПрАТ з позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, надані позивачем, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому є належними і допустимими доказами, що фіксують господарські операції та є підставою для включення спірних сум до складу податкового кредиту, а понесених витрат до валових витрат. Факт отримання товару та використання його у господарській діяльності підприємства підтверджується накладними, відповідно до яких товар переміщено до заготівельних та зварювальних цехів ПрАТ. Крім того, судом зазначено, що ОДПІ допустимими та належними доказами не спростувала доводи позивача та не довела правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положенням пп.139.1.9 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 04 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ "Дніпрометалхолдинг" укладено договір купівлі-продажу № 11316, за яким постачальник (ТОВ "Дніпрометалхолдинг") зобов'язується поставити покупцю (ПрАТ) металопрокат, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його (п.1.1). Також, між позивачем та ТОВ "Дніпрометалхолдинг" 26 грудня 2011 року укладено додаткову угоду за №1, якою п.9.1 основного договору викладено в новій редакції.

Судом першої інстанції також визначено, що реалізуючи вказаний договір ТОВ "Дніпрометалхолдинг" продало ПрАТ металопрокат у червні 2011 року на суму 1839297,90 грн., в тому числі ПДВ 306549,65 грн., у липні 2011 року на суму 1484880,66 грн., в тому числі ПДВ 247480,12 грн..

На підтвердження реальності виконання договору купівлі-продажу металопрокату суду надано видаткові накладні № РН-0000161 від 02 червня 2011 року, № РН-0000156 від 02 червня 2011 року, № РН-0000165 від 03 червня 2011 року, № РН-0000169 від 09 червня 2011 року, № РН-0000172 від 14 червня 2011 року, № РН-0000176 від 15 червня 2011 року, № РН-0000177 від 16 червня 2011 року, № РН-0000188 від 20 червня 2011 року, № РН-0000190 від 21 червня 2011 року, № РН-0000195 від 23 червня 2011 року, № РН-0000207 від 01 липня 2011 року, № РН-0000208 від 05 липня 2011 року, № РН-0000215 від 08 липня 2011 року, № РН-0000225 від 12 липня 2011 року, № РН-0000226 від 13 липня 2011 року, № РН-0000234 від 15 липня 2011 року, № РН-0000237 від 18 липня 2011 року, № РН-0000249 від 22 липня 2011 року, № РН-0000251 від 22 липня 2011 року; податкові накладні № 2 від 01 червня 2011 року, № 4 від 02 червня 2011 року, № 9 від 03 червня 2011 року, № 13 від 07 червня 2011 року, № 17 від 09 червня 2011 року, № 21 від 10 червня 2011 року, № 23 від 14 червня 2011 року, № 30 від 15 червня 2011 року, № 31 від 16 червня 2011 року, № 47 від 20 червня 2011 року, № 50 від 21 червня 2011 року, № 61 від 23 червня 2011 року, № 1 від 01 липня 2011 року, № 5 від 05 липня 2011 року, № 16 від 08 липня 2011 року, № 25 від 12 липня 2011 року, № 32 від 13 липня 2011 року, № 45 від 15 липня 2011 року, № 54 від 18 липня 2011 року, № 62 від 22 липня 2011 року, № 63 від 22 липня 2011 року, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 5 від 02 червня 2011 року, а також платіжні доручення (т.1 а.с.160).

Крім того, про фактичне отримання товару та використання його у господарській діяльності ПрАТ свідчать накладні, відповідно до яких товар переміщено до заготівельних та зварювальних цехів ПрАТ.

Отже, враховуючи все вищевикладене та оскільки договір позивача з контрагентом в судовому порядку недійсним не визнавався, підстав для визнання його нечинним із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами щодо поставки відповідних товарів, які відповідають вимогам обліку, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України, з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування валових витрат позивачем та віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Доводи ОДПІ щодо відсутності юридичних документів, що підтверджують здійснення приймання, передачі, перевезення, здавання вантажу та проведення взаємних розрахунків спростовуються матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними, платіжними дорученнями та іншими документами.

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ДПІ викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька