Рішення

від 10.04.2009 по справі 2/39

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/39

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.09                                                                                           Справа№ 2/39

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Дуди П.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Крапет Лтд”, с. Підбірці до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Інтермаркет”, м. Львів про стягнення 164806 грн. 78 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Крапет Лтд”, с. Підбірці звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Інтермаркет”, м. Львів про стягнення 164806 грн. 78 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 02.03.2009р. призначив розгляд справи на 17.03.2009р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 10.04.2009р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату звернення до суду заборгованість за товар становила 149967 грн. 86 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати товару відповідачу нараховано пеню в сумі 7679 грн. 54 коп., інфляційні втрати в сумі 6199 грн. 44 коп., 3% річних в сумі 959 грн. 94 коп.

27.03.2009р. представником позивача подано заяву про забезпечення позову. Через канцелярію суду 27.03.2009р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 188269 грн. 50 коп., пеню в сумі 10637 грн. 81 коп., інфляційні втрати в сумі 8396 грн. 75 коп. та 3% річних в сумі 1329 грн. 73 коп..

Представнику сторони роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Відповідач в судові засідання 17.03.2009р. та 10.04.2009р. явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 02.03.2009р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

2 січня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №ТП-350.

За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався на умовах та в порядку, визначених ним, систематично поставляти покупцю (відповідачу) визначений цим договором товар, а покупець зобов'язувався на умовах та в порядку, визначених цим договором, приймати названий товар та оплачувати його.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач за період з 10.09.2008р. по 20.01.2009р. поставив відповідачу по накладних (оригінали видаткових накладних оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 188269 грн. 50 коп.

Пунктом 3.3. договору №ТП-350 від 02.01.2008р. передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 50 днів з моменту отримання товару від постачальника за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається .

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників позивача та відповідача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 188269 грн. 50 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема  договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним  належним чином.  

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.   

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання  боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 6.2. договору №ТП-350 від 02.01.2008р., за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 10637 грн. 81 коп., а також інфляційні втрати в розмірі 8396 грн. 75 коп. та 3% річних в розмірі 1329 грн. 73 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 188269 грн. 50 коп. основного боргу, 10637 грн. 81 коп. пені, 8396 грн. 75 коп. втрат від інфляції та 1329 грн. 73 коп. 3% річних.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що майно чи грошові суми, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.   

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Інтермаркет”, м. Львів, вул. Галицька, 4 (ідентифікаційний код 13827416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Крапет Лтд”, с. Підбірці, вул. Технічна, 4, Пустомитівський район Львівська область, поштова адреса: м. Львів, вул. Гайдучка, 5 (ідентифікаційний код 20774293) 188269 грн. 50 коп. основного боргу, 10637 грн. 81 коп. пені, 8396 грн. 75 коп. втрат від інфляції, 1329 грн. 73 коп. 3% річних, 2086 грн. 34 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя