Рішення

від 27.05.2009 по справі 16/25-09-967

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/25-09-967

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" травня 2009 р.Справа  № 16/25-09-967

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача:  Гайдаржі К.П. за довіреністю № 03/4/1/261 від 29.04.09р.

Від відповідача:  не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви  відповідно до ст. 77 ГПК України справу за позовом відкритого акціонерного товариства  Всеукраїнський Акціонерний Банк „ВіЕйБі Банк” до приватного підприємства „ЕКВАТОР”   про стягнення 358882,66 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство  Всеукраїнський Акціонерний Банк „ВіЕйБі Банк” далі по тексту ВАТ „ВіЕйБі Банк”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до приватного підприємства „ЕКВАТОР” (далі по тексту ПП „ЕКВАТОР”) про стягнення   337124  грн. –заборгованості за кредитом, 15741,53 грн.  -  простроченої заборгованості по відсоткам, пені за прострочення повернення кредиту у розмірі  4642,37 грн. та 1374,76 грн. –пені за прострочення сплати процентів за користування  кредитом, а всього 358882,66 грн.  загальної заборгованості за кредитним  договором № 06/07SME від 30.07.2007р. В обґрунтування  заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем  грошових зобов'язань  за кредитним договором № 06/07SME від 30.07.2007р., укладеним між сторонами по справі.

При цьому, позивачем, на підставі ст. 66 ГПК України,  до позовної заяви було подано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві.

В обґрунтування заявленого клопотання ВАТ „ВіЕйБі Банк” було покладено ухилення ПП „ЕКВАТОР” протягом тривалого часу від виконання прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 06/07SME від 30.07.2007р., укладеним між сторонами по справі, в частині  повернення кредиту, а також  значною сумою неповернутих коштів.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський  суд  за  заявою  сторони,  прокурора  чи його заступника, який подав позов, або з  своєї  ініціативи  має  право вжити  заходів  до  забезпечення   позову.   Забезпечення   позову допускається  в  будь-якій  стадії  провадження  у  справі,   якщо невжиття  таких  заходів  може  утруднити  чи  зробити  неможливим виконання рішення господарського суду. При цьому, як вбачається з положень ст. 67 ГПК України, позов може забезпечуватись шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, на виконання  умов п. 1.3 кредитного договору № 06/07SME від 30.07.2007р. в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісії та можливих штрафних санкцій між сторонами по справі було укладено договір застави  від 29.02.2008р., за яким відповідачем в забезпечення виконання основного зобов'язання  було надано позивачу в заставу належне йому на праві власності обладнання, а саме боулінг  лінії в кількості 3 штук та систему кондиціювання та вентиляції.   

Відповідно ст. 572 ЦК України  в  силу  застави  кредитор  (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). При цьому, відповідно до ст. 586 ЦК України  заставодавець   має  право  відчужувати  предмет  застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, самий по собі факт укладення договору  застави на суму значно більшу, ніж сума наданого кредиту, призводить до неможливості здійснення  відчуження предмету застави  за відсутності згоди заставодержателя, що, в свою чергу,  свідчить про недоцільність накладення  арешту на майно з метою забезпечення позовних вимог, який,  за своєю сутністю, представляє собою заборону на відчуження.

Враховуючи викладене, судом вищезазначене клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно було відхилено як   неправомірне та недоцільне  з огляду на укладання між сторонами вищезазначеного договору застави.

Представником відповідача позовні вимоги заперечувалися у повному обсязі, посилаючись на неможливість виконання ПП „ЕКВАТОР”  грошових зобов'язань  через неотримання ним прибутку від здійснення підприємницької діяльності, у зв'язку з чим, відповідачем позивачу було запропоновано погасити існуючу заборгованість за рахунок належного йому на праві власності майна.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між ВАТ „ВіЕйБі Банк” (Кредитодавець) та ПП „ЕКВАТОР” (Позичальник) 30.07.2007 року було укладено кредитний  договір № 06/07SME, відповідно до умов якого Кредитодавець   надав   Позичальнику  у   тимчасове   користування   на  умовах

забезпеченості, повернення,  cтроковості,  платності та цільового  характеру  використання

грошові кошти, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину Договору.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави „Позика”, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 1.1.1, 1.1.4, 1.1.5  кредитного договору  кредит надається в сумі                  450000грн. При цьому, сторонами обумовлено, що надання кредиту буде здійснюватися у повному обсязі або окремими частинами (транш). Кожна наступна видача траншу кредиту здійснюється в межах вільного залишку суми кредиту, визначеної у п. 1.1.1 цього договору. Надання кредиту здійснюється на підставі письмового повідомлення Позичальника про свій намір отримати черговий транш кредиту із зазначенням суми  та терміну користування. У відповідності до п. 2.5 кредитного договору надання кожного траншу кредиту оформлюється додатковою угодою, в якій встановлюється сума траншу, термін користування ним  та процентна ставки.

В свою чергу, за умовами п. 3.3  кредитного договору Позичальником було прийнято на себе зобов'язання  своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, виконувати інші умови цього договору та повернути Банку кредит відповідно до умов п.п. 1.1.2, 2.3 цього договору із сплатою процентів за фактичний строк користування та сплатою штрафних санкцій при порушенні умов договору. За змістом п. 1.1.2 кредитного договору термін остаточного повернення кредиту був обумовлений сторонами до 29.07.2010р. включно.

На виконання наведених умов кредитного договору між сторонами по справі було підписано низку додаткових угод. Відповідно до додаткової угоди № 01 від 30.07.2007р. сторонами було обумовлено погашення кредиту Позичальником щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця з листопада 2007р. по червень 2010р.  по 13636,36 грн. та не пізніше 29.07.2010р. –13636,48 грн. Згідно з додатковою угодою № 02 від 31.07.2007р. Банк надав Позичальнику кредит у сумі 242200,00 грн. на термін до 29.07.2010р. В подальшому, Позичальнику було надано транш кредиту у розмірі 87000 грн. на термін до 29.07.2010р. (додаткова угода №03 від 06.09.2007р.). За додатковою угодою № 04 від 01.10.2007р. Кредитодавець надав відповідачу транш кредиту в сумі 112374 грн. на термін до 29.07.2010р., нарешті,  згідно з додатковою угодою №05 від 28.12.2007р. Банком було надано транш у розмірі 8426 грн. на термін до 29.07.2010р. У відповідності до додаткової угоди № 06 від 28.07.2008р. погашення кредиту здійснюється Позичальником щомісячно не  пізніше останнього робочого дня місяця з червня 2008р. по червень 2010р.  по 15734,23 грн. та не пізніше 29.07.2010р. –15734,45 грн.

Таким чином, відповідачем фактично було отримано кредит у розмірі 450000грн., обумовленому п. 1.1.1 кредитного договору. Однак, як вбачається з довідки /а.с. -51/, листа –претензії від 09.12.2008р. № 02-04/3566,  всупереч наведеним умовам кредитного договору та додаткових угоди до нього  з вересня 2008р. відповідачем погашення   кредиту здійснювалося у неповному обсязі, в подальшому,  ПП „ЕКВАТОР” припинило сплачувати кошти на повернення кредиту.

Відповідно до п. 3.3.6 кредитного договору, Позичальником було прийнято на себе зобов'язання на вимогу Кредитодавця достроково повернути наявну заборгованість за кредитом та сплатити проценти за користування ним, комісії, можливі штрафні санкції у випадках, передбачених п. п. 2.10, 5.2 зазначеної угоди, зокрема, у разі наявності простроченої протягом більш ніж 5 банківських днів заборгованості за траншами кредиту, нарахованими процентами та комісіями, передбаченими цим договором, невиконання або неналежного виконання умов цього договору. Крім того, відповідно до п. 4.5 кредитного договору у разі невиконання Позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3 цього договору протягом більше ніж 15 банківських днів термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та, відповідно, Позичальник зобов'язаний не пізніше наступного банківського дня погасити  Кредит, сплатити проценти за фактичний час кредитом, комісії та штрафні санкції.

З огляду на викладене, листом № 02-004/14 від 06.01.2009р. Банк  звернувся до відповідача з вимогами про дострокове погашення усієї суми наданого кредиту, яка залишилася несплаченою протягом 30 календарних днів з дня отримання цього листа.

Однак, незважаючи на наведені  вимоги Банку та отримання цього листа відповідачем 16.01.2009р., про  що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 296186 (а.с.-30), ПП „ЕКВАТОР”  до теперішнього часу кредитні кошти Кредитодавцю повернуті  у повному обсязі не були.

Крім того,  за змістом умов кредитного договору Позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитними коштами. У відповідності до п. 1.1.3  кредитного договору   Процентна ставка за користування кредитом складає 19 процентів річних. 04.07.2008р. між сторонами по справі було укладено додаткову угоду № 7 до кредитного договору № 06/07SME від 30.07.2007р., відповідно до умов якої було збільшено розмір процентної ставки за користування кредитом до 22% річних. В подальшому, розмір процентної ставки був ще раз переглянутий. Згідно з додатковою угодою № 08 від 26.11.2008р. до вказаної кредитної угоди, процентна ставка була визначена у розмірі 27 процентів річних. Положеннями п. 2.7 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються на фактичну заборгованість за кредитом, їх нарахування здійснюється щомісячно  за поточний календарний місяць та сплачуються Позичальником не пізніше останнього робочого дня цього місяця.

Згідно ст. 193 ГК України в редакції Закону України від 16.01.2003р. N 436-IV, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір  є  обов'язковим  для  виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але в порушення умов п.п. 1.1.3, 2.3, 2.7, 3.3, 4.5  кредитного договору,  вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України ПП „ЕКВАТОР”  кредит на вимогу Банку у встановлений останнім строк у повному обсязі повернутий не був, крім того не були сплачені у повному обсязі і проценти за користування кредитними коштами. Внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість із повернення кредиту  на загальну  суму 337124 грн. та із сплати процентів за користування кредитом у розмірі 15741,53 грн., яка до теперішнього часу у добровільному порядку погашена ним не була.

Таким чином, приймаючи до уваги неналежне виконання Позичальником  договірних зобов'язань з повернення кредиту за кредитним  договіром № 06/07SME  ВАТ „ВіЕйБі Банк” звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з ПП „ЕКВАТОР”  337124  грн. –заборгованості за кредитом, 15741,53 грн.  -  простроченої заборгованості по відсоткам, пені за прострочення повернення кредиту у розмірі  4642,37 грн. та 1374,76 грн. –пені за прострочення сплати процентів за користування  кредитом, а всього 358882,66 грн.  загальної заборгованості за кредитним  договором № 06/07SME від 30.07.2007р.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем за змістом пояснень, наданими його представником  під час розгляду справи, позовні вимоги заперечувалися з підстав неможливості виконання ПП „ЕКВАТОР”  грошових зобов'язань  через неотримання ним прибутку від здійснення підприємницької діяльності, а також вжиттям ним заходів на погашення кредиту  шляхом направлення пропозицій Банку  погасити заборгованість за рахунок належного йому на праві власності майна.

Враховуючи наведену позицію відповідача у даній справі,  суд вважає за необхідне звернути увагу ПП „ЕКВАТОР”  на положення ст..ст. 617, 625 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на наведені законодавчі приписи, неможливість виконання відповідачем  грошових зобов'язань за кредитним договором не можуть бути підставою для звільнення останнього від відповідальності, а відтак наведені  доводи відповідача не заслуговують на увагу суду.

На думку суду, розмір основного боргу з повернення кредиту ПП „ЕКВАТОР”  перед ВАТ „ВіЕйБі Банк” витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди з урахуванням додаткових угод до неї та підтверджується іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

В свою чергу, при здійсненні розрахунку пені  ВАТ „ВіЕйБі Банк” керувалося виключно положеннями  п. 4.3 кредитного договору, якими передбачено обов'язок Позичальника у разі несвоєчасного погашення кредиту сплатити пеню у розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3 цього договору від суми відповідного непогашеного платежу  за кожен день прострочення виконання.

Однак, за переконанням суду, зазначений розрахунок пені не є обґрунтованим, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до частини другої статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім того, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін. Розмір  пені,  передбачений  ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню, розміром подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Зазначена позиція суду підтверджується і висновками Вищого господарського суду України, викладеними у п. 49 Інформаційного  листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України”.

Слід зазначити, що  пеня, передбачена п. 4.3  договору № 06/07SME від 30.07.2007р  у розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3 цього договору від суми відповідного непогашеного платежу  за кожен день прострочення виконання значно перевищує встановлену Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР та ч. 2 ст. 343 ГК України.

Враховуючи викладене, суд, керуючись вимогами ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549 ЦК України, ст. 343 ГК України,   вважає за правомірне  позовні вимоги  ВАТ „ВіЕйБі Банк” в частині стягнення з відповідача пені за прострочення повернення кредиту та пені за прострочення сплати процентів за користування  кредитом задовольнити частково: у сумі 2101,88 грн. - пені за прострочення повернення кредиту та 610,95 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявлених ВАТ „ВіЕйБі Банк” позовних вимог в частині стягнення 337124  грн. –заборгованості за кредитом, 15741,53 грн.  -  простроченої заборгованості по відсоткам, пені за прострочення повернення кредиту у розмірі  2101,88 грн. та 610,95 грн. грн. –пені за прострочення сплати процентів за користування  кредитом, та наявності підстав для їх задоволення відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526,  611, 615, 617, 625, 1049, 1054 ЦК України.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610,  611, 615, 617, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР,  ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства „ЕКВАТОР” /67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.. Паркова, б.8, кв. 7, поточний рахунок 2600430012652  в ОФ ВАТ „ВіЕйБі Банк”, МФО 328726, код ЄДРПОУ 32806631/  на користь відкритого акціонерного товариства  Всеукраїнський Акціонерний Банк „ВіЕйБі Банк” /01054, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, код ЄДРПОУ 19017842, коррахунок №32003176201 у Головному  управлінні   НБУ   по   м.   Києву  та   Київській   області, МФО  321024/ заборгованість за кредитом в сумі 337124 грн. 00 коп. /триста тридцять сім тисяч сто двадцять чотири  грн.. 00 коп./, 15741 грн. 53 коп. /п'ятнадцять тисяч сімсот сорок одну грн.. 53 коп./ - простроченої заборгованості по відсоткам, 2101 грн. 88 коп. /дві тисячі сто одну грн.. 88 коп. / - пені за несвоєчасне повернення кредиту; 610 грн. 95 коп. /шістсот десять грн.. 95 коп./ - пені за несвоєчасну сплату процентів;  3555 грн. 78 коп. /три тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять  грн.. 78 коп./ - витрат на сплату державного мита; 116 грн. 91 коп. /сто шістнадцять  грн.. 91коп./ - витрат на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.  

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Наказ видати після набрання рішенням законної сили.       

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення підписане 01.06.2009р.

Суддя                                                                                       Желєзна С.П.