Рішення

від 28.04.2009 по справі 20/84/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/84/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.09                                                                          Справа №  20/84/09

Суддя   Гандюкова  Л.П.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельне об'єднання “Мед апаратура”, м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виктори–Маркет”, м. Запоріжжя,       

про стягнення суми 188 128,82 грн.,     

                                                                                                           Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача –     Уряшев А.В. (довіреність № 168 від 27.04.2009р.);

Від відповідача –Половенко А.Ю. (довіреність б/н від 25.03.2009р.);

                                                        СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з ТОВ “Виктори–Маркет” на користь ТОВ “Виробничо-торгівельне об'єднання “Мед апаратура” суми 150 000 грн. основного боргу за договором № 1-24/07 від 24.07.2008р., суми 8 995,32 грн. штрафу, суми 26 884,60 грн. індексу інфляції, суми 2 248,90 грн. 3 % річних, всього суми 188 128,82 грн.    

Ухвалою господарського суду від 06.03.2009р. позовна заява прийнята до розгляду,  порушено провадження у справі № 20/84/09,  судове засідання  призначено на 02.04.2009р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 28.04.2009р.

28.04.2009р. справу розглянуто, за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, однак в судовому засіданні 28.04.2009р. надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої  позивач просить стягнути суму 135 000 грн. основного боргу за договором № 1-24/07 від 24.07.2008р., суму 8 995,32 грн. штрафу, суму 26 884,60 грн. індексу інфляції, суму 2 248,90 грн. 3 % річних, всього суму 173 128,82 грн. Заява мотивована тим, що при подачі позову не враховувалась проплата, яка була здійснена 17.02.2009р. на суму 10000грн. та 25.03.2009р. на суму 5000грн.

Заява про уточнення в порядку ст.22 ГПК України прийнята судом до розгляду.

Позовні вимоги мотивовані наступним. 21.08.2008р. позивач на підставі договору № 1-24/07 від 24.07.2008р. поставив відповідачу обладнання за наказом-накладною № 19 на загальну суму 1 663 200 грн., яке відповідач повинен був оплатити на умовах, визначених договором. 28.08.2008р. відповідачем було здійснено часткову оплату на суму 1 400 000 грн. 24.11.2008р. відповідачу була направлена претензія № 537 з вимогою погасити заборгованість, яка залишилася без відповіді. В період з 18.12.2008р. по 25.03.2009р. відповідачем здійснено часткову оплату на загальну суму 128 200 грн. Станом на 27.04.2009р. борг відповідача за отриманий товар складав 135 000 грн. Крім того, на підставі п.7.3 договору, ст. 625 ЦК України, відповідачу нарахований штраф у розмірі 8 995,32 грн., індекс інфляції у розмірі 26 884,90 грн. та 3 % річних у розмірі  2 248,90 грн. за період з 21.09.2008р. по 15.02.2009р. Просить позов задовольнити на підставі ст.ст. 54, 55, 61 ГПК України.

Відповідач у письмовому відзиві (до уточнення позовних вимог позивачем) позов не визнав, оскільки на час розгляду справи борг складає 135000грн. Тобто, ним визнані 135000грн. загального боргу, 20549,6грн. збитку від інфляції, 2248,90грн.-3% річних, 1727,99грн. державного мита. Не погодився з нарахуваннями, так як невірно обчислено індекс інфляції (за період з 21.09.2008р. по 18.12.2008р. показник інфляції за вересень не повинен враховуватися, двічі враховано індекс інфляції за грудень за період з 18.12.2008р. по 15.02.2009р.). Відшкодування загальної суми інфляції складає 20549,60грн. Відповідач вважає, що застосовувати п.7.3 договору неможливо, так як в даному випадку сторони не дійшли згоди, цей пункт суперечить  ч.ч.2,3 ст.549 ЦК України. Штраф може стягуватися одноразово за порушення вимог договору, а пеня –за кожен день прострочення. У договорі пеня не оговорена зовсім, а штраф обчислено всупереч законодавству. Крім того, відповідач заявив про розстрочку сплати боргу таким чином: до 30.05.2009р. –30000грн., до 30.06.2009р.-35000грн., до 30.07.2009р. –35000грн., до 35.08.2009р.-35000грн. Заява мотивована тим, що стан фінансово-господарської діяльності не дозволяє одразу сплатити борг, відповідач усно домовився з позивачем  про розстрочку.

У судовому засіданні представник позивача проти розстрочки виконання рішення суду заперечив, надавши довідку про заборгованість по заробітній платі, податкам та по внескам до Пенсійного фонду.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

24.07.2008р. між ТОВ “Виробничо-торгівельне об'єднання “Медапаратура” (Продавець, позивач у справі) та ТОВ “Виктори–Маркет” (Покупець, відповідач) укладено договір № 1-24/07, відповідно до якого позивач зобов'язався передати, а Покупець –прийняти та оплатити обладнання –флюорограф з цифровою обробкою зображення ФЦОЗ відповідно до Додатку № 1 до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору та на умовах, які визначені даним договором (п.п..1.1.,3.1).

Відповідно до п.п. 2.1,2.4 договору продавець зобов'язується поставити обладнання за адресою покупця згідно з графіком поставки: на протязі серпня –2 комплекти; на протязі вересня –4 комплекти.  Датою поставки вважається підписання продавцем і покупцем видаткової накладної.

Згідно п. 6.1, 6.2  вартість договору становить 1 663 200 грн., оплата здійснюється на поточний рахунок Продавця протягом 30 календарних днів з моменту поставки обладнання, шляхом перерахування 100 % вартості обладнання.

Матеріали справи свідчать, що позивач здійснив поставку обладнання відповідно до наказу –накладної № 19 від 21.08.2008р. на суму 1 663 200 грн., довіреності серії НБИ №257633 від 14.08.2008р.

Відповідач  частково виконав свої зобов'язання, сплативши за отриманий товар 28.08.2008р. суму 1 400 000 грн.

Згідно з фіскальним чеком №6287 від 24.11.2008р. та описом вкладення позивач направив відповідачу претензію № 537 від 24.11.2008р., відповідно до якої просив остаточно оплатити заборгованість у розмірі 263 000 грн. та оплатити нараховані штрафні санкції у розмірі 5 370,44 грн.

19.12.2008р., 17.02.2009р. відповідачем також здійснено часткову оплату основної заборгованості на суму 113 200грн., 10 000грн., що підтверджується реєстром кредитових надходжень, журналом ордером і відомостей по рахунку.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду 25.02.2009р. (поштовий штамп на конверті) заборгованість відповідача становила 140 000грн.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд вважає  позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  

Судом встановлено, що відповідач порушив свої грошові зобов'язання щодо оплати отриманого товару у строк до 21.09.2008р. На час звернення позивача до суду мав заборгованість у сумі 140 000 грн. Лише після порушення судом провадження у справі  згідно з заявою  позивача сплатив суму основного боргу у розмірі 5 000 грн.

Таким чином, на момент розгляду справи предмет спору в частині стягнення суми 5 000 грн. основного боргу відсутній, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. Позовні вимоги в частині стягнення залишку суми 135 000 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У зв'язку з тим, що сума 10000грн. сплачена відповідачем до звернення позивача до суду, однак позивач необґрунтовано заявив їх у первісній позовній заяві, в цій частині у позові слід відмовити.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму 26 884,60 грн. індексу інфляції за період з 21.09.2008р. по 18.12.2008р. на суму 263200грн. боргу  та за період з 18.12.2008р. по 15.02.2009р. на суму 150000грн. боргу, а також суму 2 248,90 грн. 3 % річних від простроченої суми оплати за період з 21.09.2008р. по 15.02.2009р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими, однак, перевіривши розрахунок позивача, суд вважає, що підлягають задоволенню частково у сумі 20860,25грн. втрат від інфляції у зв'язку з помилковим включенням інфляції за вересень 2008р., та у сумі 2243,26грн. –3 % річних, оскільки у розрахунку позивач брав 365 днів, тоді як 2008рік мав 366днів. При цьому суд зауважує, що позивач помилково за період 18.12.2008р. по 15.02.2009р.  вказав  28днів прострочення, тоді як фактично це 58 днів прострочення. Однак, відповідно до ст.ст.22,83 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог і стягує 3% річних за вказану позивачем кількість днів прострочення.    

Також позивач просить стягнути суму 8995,32грн. штрафу на підставі п.7.3 договору.

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею)  згідно з ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у випадку не виконання оплати обладнання в указані терміни згідно пункту 6.2 покупець зобов'язується сплатити штраф у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла на період нарахування штрафу, за кожен день прострочки.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, заявлена позивачем до стягнення  сума 8995,32грн.   на підставі п.7.3 договору, яка нарахована за період 116 днів прострочення, не може бути визначена як штраф, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У зв'язку з викладеним, позов в цілому задовольняється частково.

         Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, суд не вбачає підстав для його задоволення. Для застосування розстрочки виконання рішення суду необхідно встановити чи є у наявності виняткові обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Тобто, в матеріалах справи мають бути докази, які б дозволили обґрунтовано  припустити, що існують вищезазначені обставини. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати матеріальні інтереси не лише відповідача, а також позивача, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Відповідач не надав належних доказів у підтвердження існування виняткових обставин, які ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог необхідно стягнути суму 1 631,04 грн. витрат на державне мито та суму 102,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи, що позивачем зайво сплачено суму 3 грн. 71 коп. державного мита, йому необхідно видати довідку на повернення із Державного бюджету України вказаної суми.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:          

Позов задовольнити частково.  

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виктори–Маркет” (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченко, 30а, кв. 72, ЄДРПОУ 34718055, р/р 26004051953301 в ФБ “Фінанси та кредит”, ТОВ у Зап.обл., МФО 313731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельне об'єднання “Медапаратура” (04655, м. Київ, МСП, пр-т Московський, 21, код ЄДРПОУ 23719047, р/р 26004300072001 в Оболонській філії АКБ “Київ” м. Київ, МФО 320605) суму 135 000 грн. основного боргу, суму 20 860 грн. 25 коп. індексу інфляції, суму 2 243 грн. 26 коп. 3 % річних, суму 1 631 грн. 04 коп. витрат на державне мито, суму 102 грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У частині стягнення суми 5 000 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельне об'єднання “Медапаратура” (код ЄДРПОУ 23719047) довідку на повернення із державного бюджету України суми 3 грн. 71 коп. зайво сплаченого державного мита.

Клопотання про  розстрочку виконання рішення відхилити.                          

Суддя                                                      Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення оформлено і підписано у повному обсязі 19.05. 2009р.