Рішення

від 12.05.2009 по справі 1260-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1260-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

12.05.2009Справа №2-15/1260-2009

За позовом Керченського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих «Крим-Пак» (98302, АР Крим, м. Керч, вул.. Кокоріна, 59, ідентифікаційний код 03967808)

До відповідача  Приватного підприємства «ППП Кримелектромонтаж» (95044, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Пихтова, 17/30, ідентифікаційний код 33848578)

Про стягнення 21018,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача  - Бессинний С.А., директор

Обставини справи: Керченське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих «Крим-Пак» до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємства «ППП Кримелектромонтаж» про стягнення 21018,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем прийнятих на себе за договором № 326 від 18.12.2007 р.  зобов'язань по своєчасній передачі позивачу товару, у зв'язку з чим відповідачу було нараховані штрафні санкції, а саме пеня у розмірі 7998,00 грн., штраф у розмірі 13020,00 грн., які відповідачем у добровільному порядку не сплачені, що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду про стягнення штрафних санкцій у розмірі 21018,00 грн. у примусовому порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, просить суд у позові відмовити та застосувати пропуск строків позовної давності.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у засіданні суду оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, а отже підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

18.12.2007 р. між Керченським учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих «Крим-Пак» (Покупець) та Приватним підприємством «ППП Кримелектромонтаж»  (Постачальник) був укладений договір  № 326 (а.с. 12-15).

Пунктом 1.1 вказаного Договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний передати Покупцю компресор повітряний потужністю 10 м3/хв. Тиск 7-8 кг/см кв. згідно Специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти зазначену продукцію та оплатити за неї грошову суму згідно цього Договору.

Ціна Договору становить 186000,00 грн. (пункт 2.1 Договору)

Відповідно до пункту 3.1 Договору Покупець зобов'язується сплатити ціну Договору наступним чином: Покупець здійснює попередню 100% оплату продукції на підставі  Постанови КМУ № 1404 від 09.10.2006 р.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що Постачальник зобов'язаний передати Продукцію протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору сторонами.

Так, на виконання умов договору позивачем було сплачено вартість товару у розмірі 186000,00 грн., про що свідчить додане до матеріалів справи платіжне доручення № 4 від 27.12.2007 р. (а.с. 11)

Матеріали справи свідчать, що відповідачем продукція була поставлена 29.02.2008 р., у відповідності з видатковою накладною № КЭМ-0347 від 29.02.2008 р. (а.с. 10)

Відповідно до пункту 13.2 Договору у разі порушення строків поставки продукції, зазначених в Договорі, Постачальник повинен сплатити Покупцю пеню в розмірі 0,1 ціни Продукції, з якої допущено прострочення поставки, за кожний день прострочення , а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від вказаної ціни.

Отже, у зв'язку з простроченням відповідача поставки продукції, позивачем були нараховані штрафні санкції у відповідності з пунктом 13.2 Договору, що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору (пункту 4.1) та вимогам чинного законодавства  зобов'язання за договором виконав неналежним чином, продукція була поставлена позивачу з простроченням на 43 дні.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 7998,00 грн. та штрафу в розмірі 13020,00 грн.

          За приписами статті 256 Цивільного процесуального кодексу України  позовна давність - це строк,  у  межах  якого  особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлені правили щодо спеціальної позовної давності. Так пунктом 1 частини 2 вказаної статті передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Представник відповідача на підставі пункту 3 статті 267 Цивільного кодексу України заявив клопотання про застосування позовної давності при розгляді даної справи судом.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа довідалася  або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачу стало відомо про порушення його права 18 січня 2008 р., тобто на наступний день, коли мало бути виконано зобов'язання Постачальником.

Отже, з урахування правил встановлених статтею 258 Цивільного кодексу строк позовної давності щодо вимог позивача у дійсній справі  про стягнення штрафу та пені скінчився 18 січня 2009 р. Позивач звернувся до суду з відповідним позовом 04.03.2009 р., про що свідчить штамп поштового відділення на конверті, в якому надійшла позовна заява. (а.с. 22)

Однак, позивач не скористався своїм правом звернення до суду за захистом свого порушеного права у межах встановленого законом строку.

Відповідно до пункту 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною, є підставою для відмови в задоволенні позову.

У зв'язку з викладеним, враховуючи сплив строку позовної давності, суд вважає за необхідне у задоволенні вимоги про стягнення з Приватного підприємства «ППП Кримелектромонтаж» 7998,00 грн. пені та 13020,00 грн. штрафу  відмовити.   

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності  до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 19.05.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34,  82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

        У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.