Рішення

від 02.06.2009 по справі 1396-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1396-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2009Справа №2-24/1396-2009

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю  "Альфа-Хімгруп" ( 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 28, оф. 401, ідентифікаційний код 31563866)

до  відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю  "Аграрно-торгова фірма "Макон" ( 95001, АР Крим,  м. Сімферополь,  вул. Одеська, 9, оф. 29, ідентифікаційний код 32177872)

Про стягнення  578 798,95 грн.  

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  "Аграрно-торгова фірма "Макон" ( 95001, АР Крим,  м. Сімферополь,  вул. Одеська, 9, оф. 29, ідентифікаційний код 32177872)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю  "Альфа-Хімгруп" ( 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 28, оф. 401, ідентифікаційний код 31563866)

про визнання пунктів договору недійсними.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом) – Зінов'єв Д.С. – представник, довіреність  № 0325/01 від  25.03.2009р., паспорт СН 567174 від 12.08.1997р.

Від відповідача(позивача за зустрічним позовом) –  Солощенко І.В. – представник, довіреність  № б/н від 06.04.2009р., паспорт ЕЕ867573 від 30.12.2003р.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Хімгруп" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом  до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю  "Аграрно-торгова фірма "Макон" про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  "Альфа-Хімгруп"  суми заборгованості  у розмірі 407 886, 49 грн., штрафу у розмірі  146 806, 12 грн., пені у розмірі 19 285, 08 грн., річних у сумі  2 410, 63 грн.

Крім того, позивач просить стягнути судові витрати ( витрати зі сплати державного мита у розмірі 5 788, 00 грн. та витрати на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118, 00 грн.) з  відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що  у порушення умов Договору № 15/03/2007 від 22 березня 2007 року, відповідачем  було здійснено лише часткову оплату  за надані Товариством з обмеженою відповідальністю  "Альфа-Хімгруп" товари, у результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 407886,49 грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду та нарахування штрафних санкцій.

Відповідач за первісним позовом заперечує проти позову з мотивів, викладених у відзиві та зазначає, що поставки товару мають позадоговірний характер, оскільки у рахунках та накладних немає посилань на договір, крім того просить суд не застосовувати по відношенню до нього  неустойку у вигляді пені відповідно до п. 6.2 договору, а також трьох відсотків річних  від простроченої суми, у зв'язку з мировою кризою, обвалом цін на зернову продукцію та не можливістю контрагентів відповідача розрахуватися за продукцію своєчасно.

24 квітня 2009 року до Господарського суду АР Крим від Товариства з обмеженою відповідальністю  "Аграрно-торгова фірма "Макон"  надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до прохальної частини якої позивач просить  визнати недійсними п.4.2, п.4.2.1, п.4.2.1.1, п.4.2.2, п. 4.2.2.1, п.6.2.1. Договору № 15/03/2007 від 22 березня 2007 року.

Позивач за зустрічним позовом  вважає, що зазначені пункти Договору № 15/03/2007 від 22 березня 2007 року суперечить законодавству. Так, Товариство з обмеженою відповідальністю  "Аграрно-торгова фірма "Макон"   заперечує проти пені та штрафу, які стягуються зі сторони за  прострочення зобов'язань за вказаним договором у відповідності до п. 6.2. та п. 6.2.1., посилаючись на те, що  вказана за цими пунктами відповідальність є  відповідальністю одного виду та не може бути  застосована  за одне і те саме правопорушення. Крім того, позивач вважає, що пункти Договору, відповідно до яких  визначення ціни товару  відбувається  у відповідності  до курсу долару США є такими, що суперечать закону, зокрема ст. 198 Господарського кодексу України, у зв'язку з тим, що  сторони  по справі у межах Договору № 15/03/2007 від 22 березня 2007 року  не здійснюють зовнішньоекономічної діяльності, що виключає можливість  проводити розрахунки в іноземній валюті. У зв'язку з цим, позивач за зустрічним позовом  вважає вказані пункти недійсними.

Ухвалою Господарського суду АР  Крим від 24 квітня 2009 року  зустрічна позовна заява прийнята до сумісного  розгляду з первісним позовом  у межах справи № 2-24/1396-2009.

Позивач за первісним позовом заперечує проти зустрічного позову з мотивів, викладених у відзиві на зустрічну позивну заяву та підтримує позовні вимоги про стягнення у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ :

22.03.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Хімгруп" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю  "Аграрно-торгова фірма "Макон" (Покупець) був укладений договір № 15/03/2007 (а.с. 11-14).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Продавець зобов'язується поставити, а Покупець – прийняти та вчасно оплачувати Товари, види, кількість, вартість, а також умови постачання яких визначаються відповідно до порядку, передбаченого положеннями даного договору.

Товар – це речовини – засоби захисту рослин, конкретні види (асортимент), кількість та ціна яких у кожній партії визначаються в товаросупроводжувальних документах або в Специфікаціях. Специфікація змінює умови договору (п. 2.1 Договору).

Крім того, п. 3.5 договору, сторони погодили, що факт підписання Покупцем накладних засвідчує відповідність попереднім домовленостям Сторін здійсненої Продавцем поставки (її умов щодо асортименту, кількості, ціни, строків та таке інше), навіть у випадку, якщо дані в підписаних Покупцем товаросупроводжувальних документах не співпадають з даними Специфікацій.

Вартість (ціна) Товару виражена та підлягає оплаті у гривнях (п. 4.1 Договору).

Погоджена відповідно до цього договору вартість товару буде вказуватися в товаросупроводжувальних документах, що оформлюється Продавцем на кожну партію Товару (п. 4.3 Договору).

Термін оплати кожної партії Товару вказується в специфікаціях до такої партії.  Якщо у специфікаціях строки оплати не вказані – то вартість партії Товару підлягає оплаті протягом трьох банківських днів від дати поставки (п. 4.5 Договору).

Цей договір набирає чинності з дати укладання та діє до 31.12.2007 р. (п. 9.1 Договору).

Якщо до спливу строку дії договору жодна зі сторін не заявить про своє бажання припинити його дію, то він (договір) буде автоматично продовжений на невизначений термін. В такому випадку кожна зі сторін може припинити дію договору без пояснення причин, повідомивши про це іншу сторону за 1 місяць (п. 9.1.1 Договору).

Сторони не представили суду доказів розірвання договору або зміни його умов, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що зазначений договір на день розгляду справи досі є дійсним.

На виконання умов договору  сторони у специфікаціях від 15.02.2008 р., від 06.03.2008 р., від 26.03.2008 р., від 30.04.2008 р., від 05.06.2008 р. погодили кількість та асортимент товару за договором від 15.03.2007 р., а також строки його поставки та оплати. Так відповідно до зазначених специфікацій, Покупець повинен був провести оплату отриманого товару частками у процентному відношенні, однак остаточний розрахунок за партії товарів Покупець зобов'язаний був виконати не пізніше ніж до 15.11.2008 р. (а.с.15-19).

Позивачем у виконання своїх зобов'язань за Договором та додатків до нього, у строки, визначені специфікаціями до договору, були поставлені товари – засоби захисту рослин на загальну суму 706188,00 грн., про що свідчать накладні № 1931 від 26.02.2008 р. на суму 355518,60 грн., № 1985 від 05.03.2008 р. на суму 90900,00 грн., № 2083 від 28.03.2008 р. на суму 183538,80 грн., № 2362 від 29.04.2008 р. на суму 29543,28 грн., № 2398 від 30.04.2008 р. на суму 12598,92 грн., № 2550 від 05.06.2008 р. на суму 34088,40 грн. (а.с.20,22,24,26,28).

Вказаний товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача у зазначених накладних, а також довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.21,23,25,27,29).

Факт отримання товару відповідач у судовому засіданні підтвердив.

Як свідчать виписки з банківського рахунку позивача, відповідачем 25.03.2008 р., 27.03.2008 р., 04.04.2008 р., 29.04.2008 р., 05.06.2008 р.,  23.12.2008 р., 04.03.2008 р. було проведено часткову сплату отриманого товару на загальну суму 362367,22 грн., 02.12.2008 р. відповідачем відповідно до накладної № МК -0000006 від 02.12.2008 р. було повернуто позивачу частку отриманого товару на суму 90706,78 грн. (а.с. 38-50, 94).

Таким чином, відповідачем не була сплачена вартість отриманого товару у відповідності до умов договору в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 253114,00 грн. за поставлений товар, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю  "Альфа-Хімгруп" з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

У судових засіданнях та у відзивах на позов ТОВ  "Аграрно-торгова фірма "Макон"  заперечує щодо позовних вимог у цій частині, посилаючись на те, що поставки товару мають позадоговірний характер, оскільки у рахунках та накладних немає посилань на договір. Тому він вважає, що у задоволенні позову, який пред'явлений на підставі договору від 22.03.2007р. № 15/03/2007, у цій частині необхідно відмовити.

Суд не приймає зазначені заперечення до уваги у зв'язку з наступним.

Так, відповідач посилається на те, що у рахунках та накладних немає посилань на договір № 15/03/2007 від 22.03.2007 р., що є порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до преамбули зазначеного Закону, цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Таким чином, вимоги зазначеного закону стосуються організації та введення бухгалтерського обліку юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності.

Правовідносини ж сторін у даній справі пов'язані з використанням договірних зобов'язань, а не здійсненням бухгалтерського обліку чи складанням фінансової звітності.

Крім того, поставки товару здійснювались у період дії договору від 22.03.2007р., товар, що поставлявся за накладними, відповідає визначенню товару у договорі.

З виписки банку по рахунку позивача, вбачається, що відповідачем були здійснені часткові оплати отриманого товару із призначенням платежу – оплата за договором № 15/03/2007 від 22.03.2007 р.

Слід зазначити, що умовами договору сторони погодили, що факт підписання Покупцем накладних засвідчує відповідність попереднім домовленостям Сторін здійсненої Продавцем поставки (її умов щодо асортименту, кількості, ціни, строків та таке інше), навіть у випадку, якщо дані в підписаних Покупцем товаросупроводжувальних документах не співпадають з даними Специфікацій (п. 3.5 Договору).

Також в даний час форма бланку рахунку в діючому українському законодавстві не передбачена, а отже він може складатися у будь-якій формі та не містить обов'язкових реквізитів. Отже посилання відповідача, що в рахунку повинні бути зазначені дата та номер договору, на підставі якого він виставляється, є неспроможними.

Посилання відповідача щодо відсутності у податкових накладних номеру та дати договору, на підставі якого проводилась господарська операція, суд до уваги не приймає, оскільки Законом України «Про податок на додатну вартість» визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є підставою для нарахування податкового кредиту, нормами зазначеного закону не передбачено як обов'язковий реквізит у податковій накладній зазначення форми цивільно – правового договору. До того ж, податкова накладна є документом, який застосовується у податковому обліку підприємства, а не як розрахунковий документ між учасниками господарських відносин.

Крім того, відповідач всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представив суду існування інший домовленостей між сторонами по поставці товарів - засобі захисту рослин за спірний період, а тому при наявності дійсного, діючого Договору, здійснення поставки після його укладення, та за умови відсутності інших договорів, нелогічною є позиція відповідача, згідно якої відповідач вважає поставку, здійснену позивачем йому, позадоговірною.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що спірні поставки товару здійснювались позивачем у рамках договору № 15/03/2007 від 22.03.2007 р.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті  530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, згідно п.п. 4.2, 4.2.1, 4.2.1.1, 4.2.2, 4.2.2.1 договору, Сторони домовились про те, що Продавець має право в будь який час змінити ціну (вартість) проданого, але ще не оплаченого товару Покупцем Товару, а Покупець зобов'язаний прийняти такі змінені ціни (вартість) та належним чином виконувати грошові зобов'язання, що випливають із змінених цін (вартості). Така зміна відбувається наступним чином: змінена вартість Товару вираховується за формулою: Вз= Вп*К, де Вз – вартість товару змінена; Вп – вартість товару, визначена в момент здійснення поставки; К – коефіцієнт зміни; Коефіцієнт зміни (К) розраховується за формою: К = Дз/Дп, де Дз – курс гривні до долара США (встановлений НБУ) на день зміни ціни (вартості) товару; Дп – курс гривні до долара США (встановлений НБУ) на день продажу товару.

Змінені ціни на Товар набувають чинності негайно, з дати повідомлення Продавця про зміну цін, якщо у самому повідомленні не буде оговорено інше; Оплата по зміненим цінам підлягає та частина загальної кількості Товару, що не була оплачена Покупцем до дня зміни цін.

Так, у зв'язку з несплатою відповідачем вартості отриманого товару у розмірі 284025,60 грн. за накладними № 1985 від 05.03.2008 р., № 2083 від 28.03.2008 р., № 2362 від 29.04.2008 р., № 2398 від 30.04.2008 р. та за накладною № 2550 від 05.06.21008 р. на суму 34088,40 грн., позивачем повідомленням від 11.12.2008 р. № 1211 було сповіщено відповідача про зміну ціни договору у відповідності з п.п. 4.2, 4.2.1, 4.2.1.1, 4.2.2, 4.2.2.1 договору, та повідомлено, що станом на 11.12.2008 р. заборгованість складає 472886,49 грн.(а.с.10).

Зазначене повідомлення було отримано відповідачем 17.12.2008 р., про що свідчить поштове повідомлення про отримання листа (а.с.9).

Як зазначалось, 23.12.2008 р. та  04.03.2009 р., тобто після отримання вказаного повідомлення,  відповідачем була сплачена вартість товару на суму 65000,00 грн., у зв'язку з чим сума основного боргу станом на 11.03.2009 р. становить 407886,49 грн.

ТОВ АТФ «Макон» заперечує щодо збільшення суми заборгованості за вказаними підставами, тому пред'явило зустрічну позовну заяву, в якій просить суд визнати недійсними п. 4.2, п. 4.2.1, п. 4.2.1.1., п. 4.2.2, п. 4.2.2.1 договору № 15/03/2007 від 22.03.2007р.  у зв'язку з тим, що оскільки ані позивач, ані відповідач у справі у рамках договору від 22.03.2007 р. не здійснюють зовнішньоекономічних розрахункових операцій, визначення ціни товару у відповідності з курсом долара США є таким, що суперечить закону, а саме п. 2 ст. 198 Господарського кодексу України. Отже, на думку позивача за зустрічним позовом, зазначені пункти договору у відповідності зі ст. 203 Господарського кодексу України мають бути визнані недійсними.

Відповідно до п. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.  

Зі змісту договору від 22.03.2007 р., зокрема п. 4.1 договору, вбачається, що розрахунки за цім договором проводяться у гривні, що відповідає приписам ст. 198 ГК України.

Щодо визначення у договорі зміни ціни договору шляхом співвідношення курсу гривні до долару США на день здійснення поставки та на день зміни ціни, суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( п. 1 ст. 525 ЦК України).

Відповідно до пункту другого статті 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених законом або договором.

Розглянувши  п. 4.2, п. 4.2.1, п. 4.2.1.1., п. 4.2.2, п. 4.2.2.1 договору № 15/03/2007 від 22.03.2007 р., суд приходить до висновку, що сторони погодили порядок зміни ціни договору в односторонньому порядку продавцем за погодженою формулою із письмовим повідомлення покупця про такі зміни, що не суперечить нормам діючого законодавства.

А отже у задоволенні зустрічного позову в частині визнання недійсними п. 4.2, п. 4.2.1, п. 4.2.1.1., п. 4.2.2, п. 4.2.2.1 договору № 15/03/2007 від 22.03.2007 р. слід відмовити.

Розглянувши розрахунок позивача, викладений у повідомленні від 11.12.2008 р. про зміну ціни договору, суд визнає його обґрунтованим та таким, що відповідає умовам п. 4.2, п. 4.2.1, п. 4.2.1.1., п. 4.2.2, п. 4.2.2.1 договору № 15/03/2007 від 22.03.2007 р.

За такими обставинами матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару у відповідності з умовами укладеного договору у розмірі 407886,49 грн., через що вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-торгова фірма "Макон" заборгованості у розмірі 407886,49  грн. підлягають задоволенню.

Позивач за первісним позовом також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 19285,08 грн. за період з 16.11.2008 р. по 11.03.2009 р. на підставі п. 6.2 договору та 146806,12 грн. штрафу, нарахованого за період з 16.11.2008 р. по 11.03.2009 р., на підставі п. 6.2.1 договору.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку прострочення, допущеного покупцем при оплаті вартості поставленого товару, Продавець має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день допущеного прострочення.

Згідно з п. 6.2.1 Договору у разі допущення покупцем факту прострочення (або неналежного виконання) оплати вартості поставленого Товару на строк понад два місяці, Продавець має право додатково стягнути з Покупця штраф в розмірі половини відсотка від вартості кожної партії Товару, оплату якої було прострочено, за кожний день допущеного прострочення.

ТОВ "Аграрно-торгова фірма "Макон" вважає, що п. 6.2.1 договору суперечить нормам чинного законодавства, а тому у зустрічній позовні заяві просить суд визнати недійсним п. 6.2.1 Договору, посилаючись на те, що виходячи із аналізу пунктів 6.2 та п. 6.2.1 договору вказана у цих пунктах відповідальність по суті є пенею, тобто відповідальністю одного виду. А відповідно до ст. 61  Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, у відповідності із зазначеним нормами, сторони у договорі погодили відповідальність відповідача  у вигляді пені, яка нараховується у випадку прострочення, допущеного покупцем при оплаті вартості поставленого товару та обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день допущеного прострочення.

Крім того, умовами договору сторони погодили у разі допущення покупцем факту прострочення (або неналежного виконання) оплати вартості поставленого Товару на строк понад два місяці, право Продавця додатково стягнути з Покупця штраф в розмірі половини відсотка від вартості кожної партії Товару, оплату якої було прострочено, за кожний день допущеного прострочення.

Тобто вказаний штраф є додатковою гарантією позивача та мірою відповідальності відповідача за прострочення ним виконання зобов'язань тривалий час, термін якого сторони встановили як два місяці.

Суд вважає, що положення даного пункту договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу виходячи з кількості днів прострочення виконання зобов'язань, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання.

Крім того, договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються на власний розсуд сторін.

За такими обставинами суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову в частині визнання недійсним пункту 6.2.1 договору № 15/03/2007 від 22.03.2007 р.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок, який наданий позивачем, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 19285,08 грн. за період з 16.11.2008 р. по 11.03.2009 р. та 146806,12 грн. штрафу, нарахованого за період з 16.11.2008 р. по 11.03.2009 р.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить не застосовувати по відношенню до нього  неустойку у вигляді пені, а також трьох відсотків річних  від простроченої суми.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 частини 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що відповідно до Статуту, довідки ЕДРПОУ, ТОВ «АТФ Макон» є сільгоспвиробником, отримані від Позивача хімічні препарати використовувало для виробництва сільгосппродукції, ТОВ «АТФ Макон» здійснювало постачання даній хімічній продукції також підприємствам сільгоспвиробникам, які, у свою чергу, повинні були провести розрахунок з ТОВ «АТФ Макон» після реалізації урожаю зернових. Виходячи з такого планування, Договором № 15/03/2007г. від 22.03.2007г., увязненим між Позивачем і Відповідачем і був передбачений термін остаточного розрахунку -до 15.11.2008г. Проте, у зв'язку з фінансовою кризою і обвальним падінням цін на зернову продукцію, контрагенти ТОВ«АТФ Макон» не змогли своєчасно провести розрахунок за отриману хімічну продукцію. У зв'язку з даними об'єктивними обставинами, ТОВ «АТФ Макон» не змогло виконати в передбачений договорів термін свої зобов'язання по оплаті товару. Крім того, відповідач посилається на Закон України, від 04.02.2009 № 922-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо попередження негативних наслідків впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу", відповідно до якого, підприємствам агропромислової спрямованості  пролонгуються прострочені суми банківських кредитів без нарахування штрафів і пені, а також передбачений ряд інших мерів по захисту аграріїв від кризи.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим та доцільним зменшити розмір пені та штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, на 50%. Тому позовні вимоги позивача щодо стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню у розмірі 9642,54 грн. пені та 73403,06 грн. штрафу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 2410,63 грн. за період з 16.11.2008 р. по 11.03.2009 р.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Аграрно-торгова фірма "Макон"  3% річних у розмірі 2410,63 грн., розрахованих за період 16.11.2008 р. по 11.03.2009 р.  підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним та зустрічним позовами покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  04.06.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Аграрно-торгова фірма "Макон" ( 95001, АР Крим,  м. Сімферополь,  вул. Одеська, 9, оф. 29, ідентифікаційний код 32177872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  "Альфа-Хімгруп" ( 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 28, оф. 401, ідентифікаційний код 31563866р/р 26006286403001 в Київськом ГРУ Приватбанку, МФО 321842)  407886,49 грн. основного боргу, 9642,54 грн. пені, 73403,06 грн. штрафу, 2410,63 грн. річних, 5788,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У задоволенні зустрічного позову відмовити.

     Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.